Решение № 112823664, 29.06.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4952/23

Провадження № 2-а/201/69/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

29червня 2023року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України (третя особа Інспектор лейтенант поліції 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України Нечіхман Анжела Миколаївна) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2023р. ОСОБА_1 через свого представника адвоката Саленка О.М. (діє на підставі ордеру від 25.04.2023р. а.с. 16)) звернувся до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України (третя особа Інспектор лейтенант поліції 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України Нечіхман А.М.) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (а.с. 1-7).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 01.05.2023р. відкрито провадження у справі і ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, 257, 268, 286 КАС України (а.с. 18).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою інспектора лейтенант поліції 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України Нечіхман А.М. серії ЕАС № 6851282 від 18.04.2023р. його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 18.04.2023 о 12:17:42 у с. Атаки траса ПОЗ 306км керував транспортним засобом BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті зі швидкістю 89 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 49 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 ТС 000570, чим порушив п.12.4. ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.)

Позивач вважає постанову протиправною, винесеною незаконно і такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній обставини не відповідають дійсності. Зазначив, що лазерний вимірювач тримався в руках, зафіксовано перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год. Позивач зазначив про надання правової допомоги, про відкладення слухання справи, що інспектором проігноровано, у клопотанні відмовлено, чим порушено вимоги ст.ст. 279, 268 КУпАП. У порушення ст. 283 КУпАП постанова не містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із відеозаписом транспортного правопорушення. Єдиним доказом перевищення швидкості руху в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» є здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam LTI 20/20 ТС 000570, проте дані фотознімки та відеофіксація не містять інформації про місцезнаходження дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної авто дороги. Крім того, у постанові вказано, що позивачем порушений пункт 12.4 Правил дорожнього руху, який дозволяє рух транспортних засобів в населених пунктах зі швидкістю не більше 50 км/год. Проте у постанові зазначено що, позивач рухався зі швидкістю 89 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 49 км/год. (89 км/год.-50 км/год = 39 км/год), тобто інспектор Нечіхман А.М. вказала не достовірні відомості щодо перевищення швидкості.

На підставі викладеного, просив постанову серії ЕАС №6851282 від 18.04.2023р. скасувати, провадження у справі закрити.

На адресу відповідача судом була надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій був встановлений п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, а також копія позовної заяви і доданих до неї документів.

Від Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України в особі її представника Маланчука М.В. (дієна підставідовіреності від22.12.2022р. а.с.30), 23.05.2023р. до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 22-29), в якому представник не погодився із доводами позивача про безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності, вказавши, що під час несення служби, в с. Атаки, на А/Д Н-03, 306 км, Чернівецької області, 18.04.2023 року екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000570) виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу BMW Х5 з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 89 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 39 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Поліцейський пояснив водієві суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів. Водій виконав законну вимогу патрульного та надав запитувані документи для перевірки. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме, порушення вимог п. 12.4 ПДР України, прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Після чого водію роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектор Нечіхман А.М., встановивши всі обставини справи, переглянувши відео із приладу Трукам, виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на позивача в розмірі 340 грн. Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача ознайомлено зі змістом постанови.

Зазначив, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 200-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES, правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТгаСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Прилад TruCam 20 20 ТС000570 отримав сертифікат відповідності № UA.TR.001 22 054-20 ДП «Укрметртестстандарт» згідно якого прилад відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту. Також прилад TruCam 20/20 ТС000570 отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/26206 від 18.10.2022 від ДП «Укрметртестстандарт» згідно якого прилад відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту.

Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Inc, СІМА, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam II 20/20 передбачає можливість використання даного приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Відповідно до інструкції лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному так і в статичному положенні. Мінекономрозвитком ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» було зазначено, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Факт вчинення правопорушення підтверджується відомостями із приладу TruCam 20/20 ТС000570, а саме, фото та відеозаписом, які містяться на доданому до відзиву DVD- диску, під назвою 1681820343 w8000 0418 121903.

Прилад TruCam LT1 20/20 № ТС000570 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а відповідний дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів фіксації саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції.

У відповідності до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно з Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, у відповідача відсутнє право на перенесення розгляду справи та визначено, що дана категорія справ розглядається за місцем його вчинення в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача 26.06.2023р. надав заяву, у якій зазначив, що правом на надання відповіді на відзив скористатися не бажає, наполягав на задоволенні позову (а.с. 38).

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Категорія адміністративного позову підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст. ст. 257, 286 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, постановою інспектора лейтенант поліції 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України Нечіхман А.М. серії ЕАС № 6851282 від 18.04.2023р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 18.04.2023 о 12:17:42 у с. Атаки траса ПОЗ 306км керував транспортним засобом BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті зі швидкістю 89 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 49 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 ТС 000570, чим порушив п.12.4. ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.) (а.с. 10 13).

Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати:

- чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні,

- чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

- чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду,

- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,

- а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачається за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушений пункт 12.4 Правил дорожнього руху, однак зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у населеному пункті зі швидкістю 89 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 49км/год. Водночас, 89 - 50 = 39 км/год.

При цьому, у долученому до відеозапису фото з лазерного вимірювача TruCAM також вказано, до допустима швидкість є 50 км/год, автомобіль рухався зі швидкістю 89 км/год (а.с. 40).

Таким чином, у постанові не вірно вказані відомості про перевищення швидкості. При цьому, при фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів враховується похибка приладу ±2 км/год, що, у свою чергу, може вплинути на кваліфікацію правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на приписи ст.ст. 72, 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Судом був оглянутий долучений до відзиву відеозапис від 18.04.2023р. з боді-камери інспектора Нечіхман А.М. (а.с. 34, 40, 41), який містить докази того, що позивач заявляв клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, необхідність залучення до розгляду такої адвоката, однак клопотання було частково відхиллено, позивачеві надано пів години на спілкування із адвокатом телефоном. При тому, що позивач зазначав, що він мешкає у Соборному районі м. Дніпра, і такого часу йому замало для того, щоб залучити адвоката.

Надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не підтверджено порушення позивачем пункту 12.4 Правил дорожнього руху в контексті перевищення швидкості більш ніж на 49км/год саме в населеному пункті, тоді як неналежним чином задокументована оскаржуваною постановою наявність правопорушення унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, тому постанову слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Крім цього, відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, у т.ч. фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015р. за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Лише фіксаціясаме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Згідно із п. 4 розділу І цієї Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Отже, із вказаних вимог інструкції вбачається, що постанова має складатися тим поліцейським, який безпосередньо виявив правопорушення.

Натомість,з оглянутогосудом відеозаписувід 18.04.2023р.з боді-камериінспектора УППНечіхман А.М.(а.с.34),чітко видно,що фіксаціюправопорушення здійснювавзовсім іншийінспектор поліції,який такожі демонстрував позивачевівідеозапис налазерному вимірювачіTruCAM, тримаючи його у своїх руках, а інспектор Нечіхман А.М. лише складала постанову і не бачила результатів фіксації, не демонструвала їх позивачеві. Тому не зрозуміло, використовуючи які саме відомості, інспектор УПП Нечіхман А.М. складала постанову, зазначивши у ній про перевищення швидкості саме на 49 км/год.

Суд приходить до висновку, що постанова складена іншим інспектором, аніж той, що виявив правопорушення, що є порушенням вимоги Інструкції.

Означене викликає у суду обґрунтовані сумніви щодо достовірності даних, викладених в оскаржуваній постанові.

При цьому, суд погоджується з відповідачем у тому, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Разом з тим, за встановлених обстави, вказане не спростовує протиправності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 8).

З урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 14-2, 122, 219, 251, 265-4, 279-1, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 72-79, 139, 243, 255, 257, 268, 286 КАС України, суддя,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України (третя особа Інспектор лейтенант поліції 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України Нечіхман Анжела Миколаївна) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху задовольнити.

Постанову серії ЕАС № 6851282 від 18.04.2023р. інспектора лейтенант поліції 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції України Нечіхман Анжела Миколаївна, винесену по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. - скасувати.

Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департамента патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч.5 ст.250 КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду (ч. 4 ст.286 КАС України).

Суддя О.С. Наумова