Решение № 112784261, 07.08.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/16/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023 справа № 908/602/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/602/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152)

до відповідача приватного підприємства "Войніков і КО" (вул. Консульська, буд. 75А, офіс 4, м. Бердянськ, Запорізька область, 71102)

про стягнення 251366,19 грн. та витребування майна

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до приватного підприємства "Войніков і КО", в якій просить суд: стягнути заборгованість за договором лізингу №00012637 у розмірі 251366,19 грн., з яких: 180848,15 грн. плата за неоплачені лізингові платежі, 12316,12 грн. інфляційні втрати у зв`язку із простроченням оплати лізингових платежів за період з 16.03.2022 по 18.01.2023, 2140,40 грн. 3% річних у зв`язку із простроченням оплати лізингових платежів за період з 16.03.2022 по 18.01.2023, 7134,66 грн. пені за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.03.2022 по 18.01.2023, 48926,86 грн. неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта лізингу відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 22.12.2022 по 18.01.2023; витребувати у приватного підприємства "Войніков і КО" транспортний засіб - автомобіль марки MAN TGS 21.440 4x2 BLS-WW, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2016, та передати транспортний засіб представникам ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості приватного підприємства "Войніков і КО" до моменту повного виконання рішення суду.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про фінансовий лізинг № 00012637 від 04.07.2016 щодо сплати лізингових платежів у визначений договором та Графіком строк. За твердженням позивача, заборгованість відповідача зі сплати чергових лізингових платежів становить 180848,15 грн. за період з 01.03.2022 по 21.12.2022, що стало підставою для відмови від договору лізингу та стягнення заборгованості та нарахованих за допущені порушення санкцій у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 549, 610, 611, 625, 785, 806 ЦК України та Закон України «Про фінансовий лізинг», позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 справу № 908/602/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/602/23, присвоєно справі номер провадження 18/16/23. На підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що початок розгляду справи №908/602/23 буде визначений відповідною ухвалою після закінчення воєнного стану в Україні та/або деокупації/завершення бойових дій, оточення (блокування) м. Бердянськ Запорізької області, на території якого знаходиться відповідач у справі.

Ухвалою від 31.03.2023 визначено початок розгляду справи № 908/602/23 з моменту винесення даної ухвали. Відповідачу запропоновано надати суду, відповідно до ст. 165 ГПК України, в строк - протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали, але не пізніше 26.04.2023, відзив на позовну заяву і докази в його обґрунтування; позивачу запропоновано у строк протягом п`яти днів з моменту отримання відзиву надати відповідь на відзив (в разі отримання).

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки місцезнаходженням відповідача приватного підприємства "Войніков і КО" є вул. Консульська, буд. 75А, офіс 4, м. Бердянськ, Запорізька область, 71102, що відноситься до Бердянської міської територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом оголошення 31.03.2023 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також направлення ухвали суду від 31.03.2023 на електронну пошту відповідача ok1@azovagri.com; info@azovagri.com; ai@azovagri.com, повідомленою позивачем.

Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді - ухвалу суду від 31.03.2023 про відкриття провадження у справі № 908/602/23 доставлено до електронної скриньки відповідача 03.04.2023.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/464/23 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 31.03.2023 у справі № 908/602/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/602/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-серпня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 07.08.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець, позивач у справі) та приватним підприємством "ВОИНІКОВ І КО" (Лізингоодержувач, відповідач у справі) 04.07.2016 укладений договір про фінансовий лізинг № 00012637 (надалі - Договір).

Відповідно до Договору об`єктом лізингу є транспортний засіб МАN ТGS 21.440 4х2 ВLS-WW, шасі № НОМЕР_4 двигун № НОМЕР_2 (надалі - Об`єкт лізингу, Автомобіль).

Вартість Об`єкта лізингу - еквівалент 84788,03 доларів США - 2103591,02 грн.

Авансовий платіж - еквівалент 16957,61 доларів США.

Обсяг фінансування - еквівалент 67830,42 доларів США.

Кількість лізингових платежів - 60.

Строк лізингу - 60 місяців.

Розмір лізингового платежу - еквівалент суми, відповідно до Графіка покриття витрат та виплат лізингових платежів (План відшкодування зі строком оплати до 15 числа відповідно до Графіка).

Процентна ставка - 8,90 % змінювана (змінювана відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

Придбання Об`єкта лізингу: Лізингоодержувач придбаває Об`єкт лізингу після погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною Лізингодавцем.

Сторони Договору лізингу погодили між собою Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), який є додатком до Договору лізингу.

Сторонами підписано Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, які є додатком до Договору лізингу (далі - "Загальні умови").

У розділі 1 Загальних умов Сторони погодили, що ці Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як "Контракт" та/або "Договір лізингу"), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід`ємною його частиною, та інші додатки, що є невід`ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання об`єкта лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" та його передання Лізингоодержувачу (відповідно до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.

Відповідно до п. 3.2 Загальних умов, Порше Лізинг Україна придбаває об`єкт лізингу (отримує право власності на Об`єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу Об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього Контракту.

Відповідно до пункту 4.1. Загальних умов Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на Об`єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об`єкту лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право припинити Контракт/відмовитись від Контракту та вимагати повернення Об`єкту лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

Відповідно до п. 6.1 Загальних умов для експлуатації Об`єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна Лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний Лізинговий платіж включає: частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об`єкту лізингу); проценти (винагорода Лізингодавця за отримання та використання Об`єкту лізингу Лізингоодержувачем); комісії; покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених Контрактом.

Сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об`єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено Сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "Креді Агріколь Банк" або іншим банком) або Національним банком України, (надалі - "обмінний курс"), як вказщано у Договорі про фінансовий лізинг (п. 6.3 Загальних умов).

Відповідно до п. 6.4 Загальних умов у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються Лізингові платежі з урахуванням процентів/процентної ставки за отримання та використання Об`єкта лізингу, розмір яких(якої) узгоджений Сторонами в Контракті. Процентна ставка за Контрактом може бути фіксованою чи змінюваною відповідно до умов Контракту.

Згідно із п. 6.5 Загальних умов Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом.

За визначенням п. 8.3.2 Загальних умов, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати/відмовитись від Контракту і витребувати Обєкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.3 Загальних умов контракт набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Порше Лізинг Україна має право у односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту та, серед іншого, право на повернення Об`єкта лізингу, зокрема, у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання перевищує 30 (тридцять) календарних днів (п. 12.6.1 Загальних умов).

На виконання умов Договору та Загальних умов товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на підставі договору купівлі-продажу/поставки автомобіля № 600067 від 05.07.2016, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОФОРУМ", придбало та зареєструвало транспортний засіб МАN ТGX 21.440 4X2 ВLS-WW, шасі № НОМЕР_4 двигун № НОМЕР_2 .

Територіальним сервісним центром МВС Автомобіль зареєстровано за ТОВ "Порше Лізинг Україна", про що видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Лізингоодержувачем та Лізингодавецем 28.12.2020 укладено додаткову угоду до Договору про фінансовий лізинг № 00012637, відповідно до умов якої сторони домовились змінити строк дії лізингу та внести відповідні зміни до граф Контракту та викласти їх у новій редакції: кількість лізингових платежів - 84, строк Лізингу (місяців) - 84, лізинговий платіж - еквівалент 725,35 доларів США.

У зв`язку із змінами внесеними додатковою угодою від 28.12.2020, сторони погодили новий графік покриття витрат та виплат у редакції від 28.12.2020.

На виконання умов договору позивач, у якості власника, 18.07.2016 передав відповідачу для користування предмет лізингу - транспортний засіб МАN ТGS, шасі № НОМЕР_4 , що підтверджується актом прийому-передачі від 18.07.2016, підписаним та скріпленим печатками сторін договору, в якому зазначено, що предмет лізингу є власністю Лізингодавця до моменту повного виконання Лізингоодержувачем зобов`язань, передбачених Контрактом, у випадку неспроможності Лізингоодержувача виконати зобов`язання, передбачені договором, Лізингодавець може позбавити Лізингоодержувача права користування предметом лізингу та вилучити його.

За поясненнями позивача, з моменту укладення Договору і до березня 2022 року відповідачем умови Договору виконувались належним чином, а з березня 2022 року лізингові платежі залишені без оплати.

У зв`язку із несплатою Лізингоодержувачем у встановлений строк рахунків № 00594498 від 01.03.2022, № 00602854 від 01.04.2022, № 00602978 від 02.05.2022, № 00606933 від 01.06.2022, № 00611294 від 01.07.2022, № 00616221 від 01.08.2022, № 00620381 від 01.09.2022, № 00624229 від 03.10.2022, позивач 10.11.2022 сформував та підписав відповідну вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. № 00012637.

У зв`язку із відсутністю можливості направити вимогу засобами поштового зв`язку, позивачем 07.12.2022 надіслано вимогу про сплату заборгованості та повернення автомобіля (об`єкту лізингу) з доданими рахунками на оплату засобами електронного зв`язку на електронні адреси відповідача, зазначені у Договорі та повідомлені відповідачем при його укладенні в Анкеті: ok1@azovagri.com; info@azovagri.com; ai@azovagri.com. Вимога з додатками підписана кваліфікованим електронним підписом та кваліфікованою електронною печаткою.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо сплати лізингових платежів у визначений Договором та Графіком (Планом відшкодування) строк, а також невиконання вимоги про повернення об`єкта лізингу у зв`язку із односторонньою відмовою Лізингодавця від Договору стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (тут і на далі - в редакції, чинній на дату укладання договору лізингу) передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно погодженого сторонами у зв`язку із змінами, внесеними додатковою угодою від 28.12.2020, Нового графіку покриття витрат та виплат (Плану відшкодування) дата сплати чергового лізингову платежу - 15 числа відповідного місяця.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача зі сплати чергових лізингових платежів становить 180848,15 грн. за період з 01.03.2022 по 21.12.2022.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати лізингових платежів у спірний період в розмірі 180848,15 грн., наявність вказаної заборгованості відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 180848,15 грн. заборгованості за неоплачені лізингові платежі за період з 01.03.2022 по 21.12.2022 заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати лізингових платежів позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 7134,66 грн. пені, 2140,40 грн. 3% річних, 12316,12 грн. інфляційних втрат та 48926,86 грн. неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта лізингу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

Позивачем вимога про стягнення 7134,66 грн. пені заявлена за загальний період з 16.03.2022 по 18.01.2023 на підставі п. 8.2.1 Загальних умов, відповідно до якого у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Оскільки пунктом 8.2.1 Загальних умов сторонами передбачено період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання - до повної виплати платежу, норми п. 6 ст. 232 ГК України застосуванню не підлягають.

Перевіривши розрахунок пені за заявлений позивачем загальний період 16.03.2022 по 18.01.2023, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним, до стягнення підлягає 7134,66 грн., як і визначено позивачем. При цьому розмір пені, визначений п. 8.2.1 Загальних умов, не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем загальний період з 16.03.2022 по 18.01.2023, виходячи із прострочених сум лізингових платежів у відповідному місяці, суд встановив, що за заявлений позивачем період до стягнення підлягає сума 2138,18 грн. і в цій сумі вимога позивача судом задовольняється. В частині стягнення 2,22 грн. 3% річних суд відмовляє через необґрунтованість (позивачем не враховано, що у період з 16.10.2022 дата виконання зобов`язання припадає на неділю, вихідний день, тому прострочення починається з наступного робочого дня).

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період квітень 2022 року - січень 2023 року, виходячи із прострочених сум лізингових платежів у відповідному місяці, суд встановив, що за заявлений позивачем період до стягнення підлягає 11322,69 грн. інфляційних втрат. В решті вимоги про стягнення 953,43 грн. інфляційних втрат суд відмовляє через необґрунтованість (допущено арифметичні помилки при визначенні індексу інфляції).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює обов`язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу.

Згідно п. 13.1 Загальних умов Лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Лізингодавцем повернути Об`єкт лізингу в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення Контракту крім випадку, коли Лізингоодержувач набуває право власності на Об`єкт лізингу відповідно до умов Контракту.

Відповідний обов`язок позивача повернути автомобіль у разі розірвання договору лізингу з ініціативи Лізингодавця передбачений і у п. 12.9 Загальних умов, який встановлює обов`язок повернути автомобіль протягом 10 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги.

У направленій на електронну адресу відповідача 10.11.2022 вимозі вих. № 00012637 позивач просив відповідача сплатити боргу та у зв`язку із відмовою Лізингодавця від договору про фінансовий лізинг на підставі п. п. 8.3.2, 12.6.1, 12.7, 12.9, вимагав у Лізингоодержувача повернути автомобіль протягом 10 робочих днів. Вимога з додатками підписана кваліфікованим електронним підписом та кваліфікованою електронною печаткою.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис (КЕП) має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Вимоги, підписані КЕП, надіслані на адреси електронної пошти відповідача, зазначені у договорі лізингу та повідомлені відповідачем при його укладанні в анкеті (Опитувальнику) ПП "ВОЙНІКОВ і Ко": okl@azovagri.com, info@azovagri.com, ai@azovagri.com.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Після надсилання електронних листів із вимогами на електронні адреси відповідача, позивач отримав повідомлення поштового сервера про доставку цих листів на відповідні електронні адреси адресата 07.12.2022

Таким чином, датою отримання відповідачем як Лізингоодержувачем вимоги про сплату боргу та повернення Об`єкта лізингу є 07.12.2022.

Відповідно до п. 12.13 Загальних умов, у випадку одностороннього розірвання/відмови від Контракту з ініціативи Лізингодавця на підставі п. 12.6, такий Контракт вважається припинений на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони.

Зважаючи, що вимогу відповідач отримав 07.12.2022, то останнім днем дії договору лізингу є 21 грудня 2022 року (10-й робочий день з дати надсилання вимоги згідно п. 12.13 Загальних умов).

Відповідач Об`єкт лізингу у визначений Договором та вимогою строк позивачу не повернув.

Тобто, з 22.12.2022 відповідач без належних для цього підстав продовжував володіти та користуватися автомобілем, що є Об`єктом лізингу та власністю Лізингодавця, порушуючи свій обов`язок повернути автомобіль позивачу як Лізингодавцю у зв`язку з припиненням Договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частина 2 ст. 806 ЦК України, передбачає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

У пункті 6.18 Загальних умов сторони погодились, що у випадку припинення Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 Контракту, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Отже, розмір лізингового платежу є основою для розрахунку неустойки за невиконання обов`язку повернути автомобіль у зв`язку із достроковим припиненням договору лізингу.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Зважаючи на той факт, що відповідач об`єкт лізингу у встановлений позивачем строк не повернув, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України з урахуванням ч. 2 ст. 806 ЦК України має право на стягнення із відповідача неустойки у розмірі подвійної суми лізингового платежу за грудень 2022, який відповідно до п. 6.18 Загальних умов визначений сторонами платою за користування Об`єктом лізингу, за увесь час прострочення.

Станом на дату розрахунку (18.01.2023) неустойка за порушення обов`язку з повернення об`єкту лізингу складає 48926,86 грн. та розрахована виходячи із розміру плати за фактичне користування об`єктом лізингу після припинення договору, яка визначається відповідно до п. 6.18 Загальних умов.

Розрахунок позивача суд визнав правильним, вимоги про стягнення 48926,86 грн. неустойки суд задовольняє.

Відносно вимоги позивача про витребування об`єкта лізингу, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору про фінансовий лізинг припинив сплачувати лізингові платежі, вимогу позивача про їх сплату залишив без задоволення, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим п. п. 8.3.2., 12.6.1 договору про фінансовий лізинг, на відмову від договору в односторонньому порядку. Оскільки повідомлення про відмову від договору отримано відповідачем 07.12.2022, договір припинив свою дію 21.12.2022.

За визначенням п. 13.1 Загальних умов Лізингодавець зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна повернути об`єкт лізингу Лізингодавцю в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли Лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту.

Відповідно до частин 2, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання лізингодавця по переданню у майбутньому об`єкта лізингу у власність.

Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" на правовідносини, що склалися між сторонами з приводу користування об`єктом лізингу поширюються загальні положення про оренду (найм). Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, встановлений обов`язок наймача негайно повернути об`єкт оренди у разі припинення договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється неправомірно. Отже, з 22.12.2022 відповідач є таким, що прострочив повернення об`єкта лізингу.

Станом на час розгляду справи в суді матеріали справи не містять доказів повернення об`єкту лізингу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування у приватного підприємства "Войніков і КО" транспортного засобу - автомобіля марки MAN TGS 21.440 4x2 BLS-WW, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2016, та передання транспортного засобу представникам ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань щодо оплати лізингових платежів та обов`язку повернути об`єкт лізингу після розірвання договору по фінансовий лізинг, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: частині витребування у приватного підприємства "Войніков і КО" транспортного засобу - автомобіля марки MAN TGS 21.440 4x2 BLS-WW, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2016, та передання транспортного засобу представникам ТОВ "Порше Лізинг Україна"; в частині стягнення з відповідача 180848,15 грн. заборгованості за неоплачені лізингові платежі, 7134,66 грн. пені, 2138,18 грн. 3% річних, 11362,69 грн. інфляційних втрат та 48926,86 грн. неустойки. В іншій частині позову (2,22 грн. 3% річних та 953,43 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд визнав за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу (за неоплачені лізингові платежі) до моменту повної оплати боргу за неоплачені лізингові платежі, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 180848,15 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд визнав за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу за несплаченими лізинговими платежами, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 6440,16 грн. судового збору.

Заявлені позивачем у позовній заяві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23500,00 грн. судом не розподіляються, оскільки доказів в обґрунтування розміру цих витрат (акта приймання-передачі виконаних робіт/послуг тощо) позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати у приватного підприємства "Войніков і КО" (вул. Консульська, буд. 75А, офіс 4, м. Бердянськ, Запорізька область, 71102; ідентифікаційний код 30694282; адреси електронної пошти: ok1@azovagri.com; info@azovagri.com; ai@azovagri.com) транспортний засіб - автомобіль марки MAN TGS 21.440 4x2 BLS-WW, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2016, та передати транспортний засіб представникам товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152; ідентифікаційний код 35571472).

3. Стягнути з приватного підприємства "Войніков і КО" (вул. Консульська, буд. 75А, офіс 4, м. Бердянськ, Запорізька область, 71102; ідентифікаційний код 30694282; адреси електронної пошти: ok1@azovagri.com; info@azovagri.com; ai@azovagri.com) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152; ідентифікаційний код 35571472) 180848,15 грн. (сто вісімдесят тисяч вісімсот сорок вісім грн. 15 коп.) заборгованості за неоплачені лізингові платежі, 7134,66 грн. (сім тисяч сто тридцять чотири грн. 66 коп.) пені, 2138,18 грн. (дві тисячі сто тридцять вісім грн. 18 коп.) 3% річних, 11362,69 грн. (одинадцять тисяч триста шістдесят дві грн. 69 коп.) інфляційних втрат, 48926,86 грн. (сорок вісім тисяч дев`ятсот двадцять шість грн. 86 коп.) неустойки та 6440,16 грн. (шість тисяч чотириста сорок грн. 16 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2023 у справі № 908/602/23, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 180848,15 грн. до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 180848,15 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 11.08.2023.

Суддя В.В. Левкут