Решение № 112762511, 11.08.2023, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2246/23

2/583/557/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Артеменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2023 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно якого просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вимогу за позовом обґрунтовано тим, що 24.01.2004 між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, у якому народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час є повнолітнім, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу між сторонами сини залишилися проживати з батьком, який самостійно займався вихованням та матеріальним забезпеченням дітей. Позивач зазначає, що відповідачка свої батьківські обов`язки не виконує, участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 не бере, його життям не цікавиться, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, матеріальної допомоги на його утримання не надає, вказані обставини негативно впливають на його розвиток, що і стало підставою для подачі даної позовної заяви.

29.05.2023 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з викликом сторін.

19.07.2023 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачкау судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, подала заява, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечувала, позовні вимоги визнала (а.с. 31).

Представниця органу опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, при ухваленні рішення просила врахувати наданий висновок органу опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02.08.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка реєстраційної служби Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області (а.с. 9).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.03.2016 по справі № 583/344/16-ц, провадження № 2/583/275/16 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.01.2004 у комітеті РАГС адміністрації «місто окружного значення Нєфтєюганськ» Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, актовий запис за № 40 (а.с. 12).

01.03.2023 рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі № 583/1662/22, провадження № 2/583/155/23 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання його батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

Згідно довідки від 04.05.2023, виданої головою ОСББ «Дружба» неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 та братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 навчається у 4 класі Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 імені Остапа Вишні, батько якого ОСОБА_1 , бере активну участь в житті класу, відвідує школу, спілкується з класним керівником, цікавиться шкільним життям сина, відвідує батьківські збори, приймає участь в позакласній та позашкільній роботі. Мати ОСОБА_2 у вихованні дитини участі не бере. За весь період навчання сина в початковій школі контакту зі школою не підтримувала, успішністю дитини не цікавилась, з класним керівником не спілкувалася,батьківські збори, шкільні свята, позашкільні заходи не відвідувала (а.с. 17).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно вимог ч.ч. 1, 7 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З аналізу наведених норм права вбачається, що права батьків і дітей становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, які повинні бути в першу чергу враховані судом, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Відповідно до ч. ч.1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Положеннями ст. 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В ч. 1 ст. 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що має систематичний та постійних характер, та має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Таким чином, вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, а також достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька, як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 втратила інтерес до свого малолітнього сина, не приймає участі у його вихованні, не цікавиться життям дитини. Зокрема, відповідачка тривалий час не проявляє батьківської турботи відносно сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться станом здоров`я, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та взагалі не спілкується з ним.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 не виявляє бажання спілкуватися з сином, заперечень з приводу позбавлення її батьківських прав не висловлювала, що, на думку суду, є проявом свідомої байдужості як до подальшої долі власної дитини, так і до вирішення даного питання, при цьому позивачем надано беззаперечні доказів, які свідчать про ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та його винної поведінки.

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, згідно висновку органу опіки і піклування Охтирської міської ради за вих. № 01-12/1196 від 13.06.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можуть підлягати задоволенню, оскільки в ході перевірки встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, без поважних причин залишила її без материнської турботи, що свідчить про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав (а.с.29-30).

Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано погоджується з наданими органом опіки і піклування Охтирської міської ради висновком, оскільки він містить дані, що об`єктивно характеризують відповідачку як особу, що за власним бажанням самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини, що також знайшло підтвердження під час розгляду справи у суді.

В п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

На переконання суду відповідачка не бажає змінювати поведінку щодо дитини, при цьому судом не встановлено наявності будь-яких перешкод для цього. Разом з тим ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина по причині свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, у зв`язку з чим зв`язок між матір`ю та сином втрачено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що втручання у приватне та сімейне життя відповідачки у виді позбавлення її батьківських прав є винятково виправданим і необхідним заходом, беручи до уваги встановлені обставини справи, що узгоджується із положеннями діючого законодавства та відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Суд зазначає, що застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав слугуватиме захистом прав дитини у вирішенні життєвих питань та реалізації прав на гарантований державою соціальний захист.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці її право, передбачене ст. 169 СК України, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 у разі зміни її поведінки та обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 4">ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність об`єктивних і безсумнівних доказів винної поведінки відповідачки та її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно сина, у зв`язку з чим наявні підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, місцезнаходження: вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, Сумська область, ЄДРПОУ 04058002.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г.Яценко