Постановление суда № 112750421, 09.08.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12459/23

провадження № 1-кп/753/1668/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

у підготовчому судовому засіданні в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020001468 від 18.04.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,

громадянина України, який зареєстрований та проживає за

адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

вироком Дарницького районного суду м. Києва від 21.09.2021 за

ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, із звільненням від його відбування на підставі статей 75, 76 КК України з іспитовим строком тривалістю один рік шість місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 20 липня 2023 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020001468 від 18.04.2023, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 21 липня 2023 призначено справу до підготовчого судового засідання на 09 серпня 2023 року.

19 серпня 2023 року під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_5 . Прокурор зазначив, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України. Прокурор вказав, що строк, продовжений ухвалою слідчого судді від 19.07.2023, закінчується 20.08.2023, однак на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв`язку з наведеним прокурор просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Переконаний, що менш суворі запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, просили задовольнити клопотання прокурора частково, обравши більш м`який запобіжний захід.

Захисник, яку підтримав обвинувачений, під час підготовчого судового засідання зазначила, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, щодо наявності таких не надано жодних доказів та підтвердження їх обґрунтування. У той же час захисник зазначила, що ОСОБА_5 неодноразово продовжувався строк дії запобіжного заходу, останній його умов дотримується, що свідчить про відсутність підстав для застосування цілодобового домашнього арешту. Захисник вказала про те, що застосування саме цього запобіжного заходу є недоцільним, оскільки цілодобовий домашній арешт позбавляє можливості ОСОБА_5 влаштуватись на роботу та забезпечувати родину, сам обвинувачений має постійне місце проживання, мешкає поряд з судом, має на утримані батька похилого віку та малолітню дитину.

На підставі викладеного, захисник вважала за можливе застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання та долучені до нього матеріали, а також заперечення, дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Отже, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції за місцем проживання.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року).

Так, в обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України, а саме обвинувачений може:

1) переховуватись від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), враховуючи тяжкість злочинів та невідворотність покарання, а саме те, що вказані злочини відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкий, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років;

2) вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_5 не має постійного місця роботи та засобів для власного забезпечення, через що останній може продовжити свій злочинний шлях для отримання власної вигоди.

Оцінюючи наявність заявлених ризиків, суд виходить з такого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2023 до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, який в подальшому був неодноразово продовжений, востаннє - до 20.08.2023. Також на обвинуваченого покладено було обов`язки прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора та слідчого про зміну місця проживання; не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора та суду.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.

У процесуальному законі зазначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику того, що обвинувачений ОСОБА_5 з огляду на санкції статей, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих злочинів та у разі доведеності його вини, можливість призначення йому судом покарання, пов`язаного з позбавленням волі, зможе переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, то суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, суд вважає, що ризик переховування від суду є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає його недоведеним, оскільки відсутність місця роботи жодним чином не вказує на те, що ОСОБА_5 може бути схильним до продовження злочинної діяльності. Водночас у судовому засіданні обвинувачений наполягав, що має можливість працевлаштуватись у разі, якщо йому оберуть хоча б домашній арешт у нічний час доби.

Таким чином, вирішуючи клопотання щодо обрання міри запобіжного заходу, суд погоджується з доводами прокурора про наявність на час розгляду цього клопотання ризику, передбаченого ч. 1, ст. 177 КПК України.

Також суд бере до уваги, що мають бути враховані при обранні запобіжного заходу, зокрема особа обвинуваченого ОСОБА_5 , який має постійне місце проживання у м. Києві, має на утриманні батька похилого віку та малолітню дитину, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків. Суд також оцінює бажання обвинуваченого працювати та вважає, що ОСОБА_5 повинен мати можливість існувати своєю працею.

Суд враховує й те, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під цілодобовим домашнім арештом з 20 квітня 2023 року, тобто більше 3 місяців, при цьому доказів того, що обвинувачений порушував умови зазначеного запобіжного заходу не встановлено і прокурором під час розгляду клопотання про це не зазначалось.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому покидати житло у нічний період доби з 21.00 год. до 06.00 год. та покласти на нього відповідні обов`язки.

Суд вважає, що саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючим ризиком, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, а також зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Сторона обвинувачення при обранні запобіжного заходу вважала за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, зокрема, здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон, втім в цій частині клопотання суд не може погодитись у його доцільності. Так, суд враховує запровадження на території України воєнного стану, в період дії якого чоловікам громадянам України віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, тобто, за таких обставин суд виключає можливість перетину кордону обвинуваченим ОСОБА_5 .

Натомість, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: заборонити залишати місце проживання у нічний час доби з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., з`являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.

Керуючись статтями 314-316 КПК України, суд

постановив:

Підготовче судове засідання відкласти до 08 год. 30 хв. 05 вересня 2023 року.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу задовольнити частково.

Обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, строком на 60 днів, тобто до 07 жовтня 2023 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- заборонити залишати місце проживання у нічний час доби з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає обвинувачений, - міста Києва без дозволу суду.

Виконання ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_5 копію ухвали негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Суддя ОСОБА_1