Решение № 112740043, 03.08.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3428/23

(2/199/1638/23)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого 19.01.2006 року державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Криворотько В.М., реєстровий №1-94.

У вказаній квартирі зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , яка є тещею позивача, проте жодного дня не проживала у квартирі, її речі у квартирі відсутні та місце її фактичного проживання позивачу невідоме.

Посилаючись на те, що відповідачка без поважних причин у вказаній квартирі не проживає, комунальні послуги не сплачує, тому позивач просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дворецька Я.І. у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви, якими позовні вимоги підтримали у повному обсязі, справу просили слухати за їх відсутності, не заперечували проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надала, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином через офіційний веб-сайт судової влади України, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Салькова І.А. у судове засідання не з`явилася, надала до суду, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності та винести рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого 19.01.2006 року державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Криворотько В.М., реєстровий №1-94 (а.с.7-8).

Відповідно до інформації, яка отримана судом з Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 09.06.2023 року (а.с.28), відповідачка ОСОБА_2 із 29.10.2018 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , однак не проживає у вказаній квартирі, що підтверджується довідкою №559 від 09.02.2023 року та актом про фактичне проживання особи за адресою: АДРЕСА_2 від 09.02.2023 року, складеного за участю мешканців сусідніх квартир та затверджених головою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Добробут, 25» Зальоткіною Н.В. (а.с. 10,11).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року N 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Згідно положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки, відповідачка не проживає у квартирі більше року, у зв`язку з її реєстрацією за вказаною адресою позивач змушений нести витрати по оплаті поточних платежів з урахуванням кількості зареєстрованих осіб, тому суд вважає визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Що стосується вимоги позову про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., то суд виходить з наступного.

В силу п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Конституційне право на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника гарантується ст. 59 Конституції України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, воно не може бути скасоване, а звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод не допускається.

За ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу суд враховує, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., які підтверджені копією Договору про надання правової допомоги, укладеного 05.03.2023 року між адвокатом Дворецькою Я.І. та позивачем ОСОБА_1 ; копією Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 05.03.2023 року; копією Акту прийому-передачі наданих послуг від 22.05.2023 року; копією квитанції до прибуткового касового ордера №22052023/1 від 22.05.2023 року про сплату послуг (а.с. 44-45 зворот, 46 зворот).

Європейський суд з прав людини зазначив, що присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 319, 391, 405 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на корить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок витрат по сплаті судового збору, та 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу, а всього 6073 (шість тисяч сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти

днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було

вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання

заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення

йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя