№ 112720385, 01.08.2023, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/4624/23

провадження № 3/0274/2287/23

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

01.08.2023 року м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Яковлєв О.С., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм в СФГ " ОСОБА_2 ", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

06 липня 2023 року о 07 год. 07 хв. по вулиці Герцена, 2 в м. Бердичеві ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ2109 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 а) ПДР України. Крім того, відповідно до протоколу ОСОБА_1 здійснив ці дії, будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження на право керування транспортними засобами. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи його було сповіщено шляхом доставки повідомлення у додаток "Viber". Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Замега О.В. клопоче про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а також клопотання захисника, суддя вважає можливим розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності клопоче не позбавляти ОСОБА_1 права на керування транспортними засобами, оскільки той працює водієм у фермерському господарстві. Свою вину ОСОБА_1 визнає, не заперечував, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, проте не знав, що відносно нього встановлено обмеження на право керування транспортними засобами. Йому про це ніхто не повідомляв.

Доказами вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому протиправному діянні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 400646 та матеріали справи, а саме: роздруківка тесту на алкоголь з приладу Драгер, з якої вбачається, що о 22 год. 16 хв. 06.07.23 ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат позитивний - 1, 46 проміле; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.07.23, з якого вбачається, що підставою огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 слугувало виявлення в останнього ознак алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіряних покривів обличчя, тремтіння пальців рук); копія постанови серії БАД № 554638 від 06.07.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, що підтверджує факт керування ним транспортним засобом; відеозапис, яким зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та процедура проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Як вбачається із довідки Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області відповідно до наявних облікових даних "Інформаційного порталу Національної поліції України" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 26.11.2014 категорії (В, С), протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався. Згідно з довідкою за підписом голови СФГ "ВІКТОР" Барановського В., ОСОБА_1 з 26.07.23 працює в селянське фермерське господарство "ВІКТОР" на посаді водія автотранспортних засобів.

Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України Про міжнародні договори від 22 грудня 1993 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод , а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа Надточій проти України від 15 травня 2008 року). В рішенні по даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення . Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року). У рішенні ЄСПЛ по справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року).

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням особи винного суд вважає за можливе призначити основне стягнення, не наклавши при цьому на особу додаткове стягнення, передбачене санкцією ч. 1 статті 130 КУпАП.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 працює водієм, у зв`язку з чим використовує водійські права, що свідчить про те, що його трудова діяльність пов`язана з необхідністю керування транспортним засобом, що є його єдиним способом заробітку, а тому являється основним джерелом існування. Також, встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

За таких умов, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та відношення до вчиненого, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом`якшують відповідальність, вважаю за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

У разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, згідно ч. 1 ст. 40-1 КУпАП сплачується судовий збір, який становить 536,80 грн.

Разом з тим, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому протиправному діянні, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 400648, з письмових пояснень в якому вбачається, що ОСОБА_1 не був повідомлений про тимчасові обмеження на право керування транспортними засобами, та копію постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Наведені працівниками поліції докази не можуть бути визнані достатніми для підтвердження винності ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Враховуючи, що до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не долученого жодного доказу на підтвердження обізнаності ОСОБА_1 про обмеження у праві керування у суду відсутні правові підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 36, 247 ч .1 п. 1), 283, 284, 126 ч. 3, 130ч. 1КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті складає 17000 грн. в дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Штраф необхідно сплатити на р/рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ):37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку IBAN:UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп., який необхідно сплатити на р/р: отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м. Бердичiв/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ)37976485; банк отримувач Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО)37976485; рахунок отримувачаUA588999980313121206000006825; код класифікації доходів бюджету22030101;призначення платежу - 101.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.С. Яковлєв