Решение № 112697809, 08.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 540/419/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 12 років служби урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються у пільговому обчисленні, та із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, індексації.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що при його звільненні з військової служби 26.10.2021 року військова частина НОМЕР_1 не виплатила йому одноразову грошову допомогу при звільненні. У листопаді 2021 року він звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги за 12 років служби, включивши до складу грошового забезпечення, з якого така допомога нараховується, суми виплаченої індексації. Проте, листом від 10.12.2021 року № 238/2/269 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті вказаної допомоги, пославшись на відсутність у позивача вислуги 10 календарних років і більше.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 позов було залишено без руху у зв`язку із недотриманням позивачем вимог ч.6 ст.166 КАС України, та запропоновано усунути недоліки позову шляхом подання до суду належним чином оформленої заяви про поновлення строку на звернення до суду з викладенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з наданням належних та достатніх доказів на їх підтвердження.

На виконання ухвали суду від 21.01.2022, від позивача 02.02.2022 отримано заяву про поновлення строку на звернення до суду із позовом.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та поновлено строк на звернення до суду. Прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 року №11/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей), змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду, та визначено територіальну підсудність справ Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 року, зазначена справа передана на розгляд судді Андрухіву В.В.

Ухвалою від 20 лютого 2023 року прийнято до провадження дану справу. Ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2021 року № 98-РС (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.10.2021 року № 227 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 26.10.2021 року (а.с.15-16).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.10.2021 року № 227 вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна 05 років 06 місяців 18 днів, пільгова - 06 років 07 місяців 10 днів.

Із зазначеного наказу також вбачається, що позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік служби.

У листопаді 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, нарахувавши її за 12 років та включивши до складу грошового забезпечення, з якого така грошова допомога нараховується, суми виплаченої йому індексації.

Листом від 10.12.2021 року № 238/2/269 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, зазначивши, що розрахунок грошового забезпечення при звільненні по 26.10.2021 був здійснений фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 пропорційно прослуженому періоду по дату звільнення. Всі належні види основного та додаткового грошового забезпечення увійшли в розрахунок при звільненні. Оскільки календарна вислуга років складає 05 років 06 місяців 18 днів (менше 10 років), для отримання одноразової грошової допомоги у разі звільнення у позивача підстави відсутні.

Вважаючи, що не виплата грошової допомоги при звільненні є протиправною і такою, що порушує його права, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі за текстом - Закон № 2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" № 393 від 17.07.1992 року (далы за текстом Постанова № 393) передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці, зокрема:

час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

В абзаці першому пункту 1 Постанови № 393 йдеться про зарахування певних періодів служби до вислуги років таким особам: особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 такого Закону.

Отже, на позивача, як особу, яка проходила військову службу за контрактом, поширюється дія Постанови № 393, і час проходження позивачем служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції; та час проходження служби, протягом якого він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підлягають зарахування у вислугу років позивача на пільгових умовах.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями частини четвертої статті 2 вказаного Закону визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Абзацом першим пункту 242 Положення № 1153/2008 передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 Положення № 1153/2008).

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: - посадовий оклад; - оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення; - одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З системного аналізу вищевикладеного випливає, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, грошова компенсація за речове майно, матеріальна допомога, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби), мало бути виплачено позивачу у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Так, пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу XXXII Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення;

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Абзацом третім пункту 10 Постанови № 393 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї Постанови (абз. 8 п. 10 Порядок № 393).

За змістом правових норм абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, абзацу 2 пункту 10 Постанови № 393 та пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку № 260 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги "за наявності вислуги 10 років і більше".

У той час, слід відмітити, що законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної , пільгової, тощо).

Більш того, законодавець не надає визначень ні "календарної вислуги років" ні "пільгової вислуги років".

Правовими нормами Постанови № 393 та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.

У контексті наведеного, слід зауважити, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».

Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, та в подальшому була підтримана у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 року у справі № 200/17688/21.

З огляду на встановлені обставини справи та викладене правове обґрунтування, суд вважає, що у законодавстві відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Матеріали справи свідчать, зокрема копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2021 року № 227, що загальна вислуга років позивача на час його звільнення зі служби у Збройних Силах України становить: календарна 05 років 06 місяців 18 днів, пільгова - 06 років 07 місяців 10 днів, що загалом 12 років 01 місяць 28 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана, а тому ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (тобто за повних 5 календарних років).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач протиправно при звільненні позивача не нарахував йому одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII, що є підставою для визнання такої бездіяльності протиправною.

У той же час, позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 12 років служби урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються у пільговому обчисленні.

Враховуючи наведену вище правову позицію Верховного Суду у справах № 822/3008/17, № 200/17688/21, вимога позивача підлягає частковому задоволенню, оскільки вислуга років у пільговому обчисленні враховується для визначення наявності права на отримання одноразової грошової допомоги при звільнення (10 і більше років вислуги), а розмір цієї допомоги обчислюється: в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (тобто за повних 5 календарних років служби позивача)

Щодо питання врахування індексації грошового забезпечення при обчисленні розміру вказаної допомоги суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу під час проходження військової служби нараховувалася індексація грошового забезпечення у період з січня 2020 року по жовтень 2021 року, яка становить частину грошового забезпечення позивача та має бути включено до складу його грошового забезпечення, з якого повинна обраховуватися одноразова грошова допомога при звільненні.

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Таким чином, індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Така позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020.

Частинами 1-2 та статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб`єктом владних повноважень, та його відновлення, враховуючи відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (за 5 років) із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів