Решение № 112697713, 08.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17583/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 26.06.2023 року ВП №71001067,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 26.06.2023 року ВП №71001067.

Ухвалою від 18.07.2023р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

28.07.2023 року (вх. №25559/23) представником позивача до канцелярії суду подано докази сплати судового збору, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами з урахуванням ст. 287 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.07.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.06.2023 року ВП №71001067 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2022р. у справі № 420/10906/19, яким зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок ОСОБА_1 підвищення пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у зв`язку із зміною розмітку прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 1 липня 2019 року, з 1 грудня 2019 року, з 1 січня 2020 року, з 1 липня 2020 року, з 1 грудня 2020 року, з 1 січня 2021 року, з 1 липня 2021 року, з 1 грудня 2021 року, з 1 січня 2022 року та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром пенсії з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), індексації

Позивач не погоджується із даною постановою, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, одержав ухвалу про відкриття провадження у справі 02.08.2023р.

Від третьої особи письмових пояснень до суду не надходило.

В судове засідання 08.08.2023 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, жодних клопотань про перенесення судового засідання на іншу дату або розгляд справи без участі представників до суду не надходили.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Одеському окружному адміністративному суду.

Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 року по справі №420/10606/22, яка набрала законної сили 27.11.2022 року, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 року ОСОБА_1 17.02.2023 року проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року, як особі з інвалідністю внаслідок ІІ групи на 40% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність у зв`язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.07.2019 року, з 01.12.2019 року, з 01.01.2020 року, з 01.07.2020 року, з 01.12.2020 року, з 01.01.2021 року, з 01.07.2021 року, з 01.12.2021 року без обмеження її максимальним розміром пенсії з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), індексації.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року становить 31028,10 грн.

Перерахунок пенсії на підставі рішення суду по справі №420/10906/22 проведено період з 01.04.2019 року по 28.02.2023 року, але доплата пенсії за період з 01.04.2019 року по 30.06.2019 року відсутня, оскільки вона врахована при виконанні перерахунку пенсії за рішенням суду по справі №420/21050/21, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, із грошового забезпечення, зазначеного в довідці від 29.12.2020 року №6001.2-6474/6013 про розмір грошового забезпечення, оформленої Головним Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, з урахуванням раніше виплачених сум.

Сума доплати за період з 01.07.2019 року по 28.02.2023 року з урахуванням фактично виплачених сум склала 5056,40 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Таким чином, як зазначає позивач, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень покладених на позивача. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.07.2019 року по 28.02.2023 року в сумі 5056,40 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

26.06.2023 року відповідачем прийнята постанова ВП №71001067 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн на ГУ ПФУ за невиконання без поважних причин рішення суду.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року Про виконавче провадження (далі Закон України №1404- VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 18 Закону встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частиною 1 ст. 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Суд акцентує увагу на тому, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанови про накладення на боржника штрафу винесена відповідачем на підставі ст.ст.63,75 Закону України "Про виконавче провадження", саме із мотивів невиконання судового рішення без поважних причин.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки відсутні підстави стверджувати, що рішення суду позивачем не виконане взагалі та без поважних причин. Фактично, залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо якого існував окремий порядок його виконання. Водночас, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Так, відповідно до частин 1,2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в частині виплати суми боргу через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 24.01.2018 року в справі №405/3663/13-а, від 21.08.2019 року по справі 754/3105/19.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 26.06.2023 року ВП №71001067 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.06.2023 року ВП №71001067 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2023 р.

СуддяО.М. Тарасишина