Решение № 112655902, 02.08.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7474/21

Провадження № 2/638/738/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якому просить суд встановити факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є батьком позивача, відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 вересня 1968 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові, про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області видано Свідоцтво про смерть від 03.09.2018 року, серія НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що починаючи з 2014 року та по день смерті батька постійно проживав разом з ним у спірному будинку, за знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , проте, зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.01.1994 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано право власності по 1/6 частині житлового будинку по АДРЕСА_3 , а також 2/9 частини за ОСОБА_5 .

Починаючи з 2014 року у батька позивача були проблеми зі здоров`ям, що призвело до того, що ОСОБА_1 переїхав жити до нього у спірний будинок, оскільки ОСОБА_3 жив один і йому була необхідна допомога через незадовільний стан здоров`я та похилий вік.

Позивач та його рідна сестра ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями першої черги за законом, заповіту померлий не складав.

Після смерті батька позивача відкрилася спадщина.

03.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шостої Харківської державної міської нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини, про що державним нотаріусом Абрамченко Т.А. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 3348/02-31 від 05.09.2019 року, мотивуючи тим, що заяву у встановлений законом строк не подано та за однією адресою на час відкриття спадщини позивач зі спадкодавцем зареєстрований не був.

Крім того, позивач звертався до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у порядку окремого провадження, в результаті чого судом постановлено ухвалу про залишення заяви без розгляду, оскільки наявний спір про право (встановлення факту необхідно задля прийняття спадщини), який, в свою чергу має вирішуватися у порядку позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова позов прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

20 червня 2023 року засобами електронного листування відповідачем на офіційну електронну адресу суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що позивач вважається таким, що не прийняв спадщину, відповідно до положень чинного законодавства, а також, що позивачем не доведено факту постійного проживання, оскільки відсутні документальні підтвердження такого, а тому представник відповідача ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є батьком позивача, відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 вересня 1968 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові, про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області видано Свідоцтво про смерть від 03.09.2018 року, серія НОМЕР_2 .

Починаючи з 2014 року та по день смерті батька позивач постійно проживав разом з ним у спірному будинку, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , проте, зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.01.1994 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано право власності по 1/6 частині житлового будинку по АДРЕСА_3 , а також 2/9 частини за ОСОБА_5 .

Починаючи з 2014 року у батька позивача були проблеми зі здоров`ям, що призвело до того, що ОСОБА_1 переїхав жити до нього у спірний будинок, оскільки ОСОБА_3 жив один і йому була необхідна допомога через незадовільний стан здоров`я та похилий вік.

Проблеми зі здоров`ям ОСОБА_3 (спадкодавця) знайшли своє підтвердження в наданих позивачем суду копії виписки з історії хвороби, копії протоколу дослідження головного мозку, копією дослідження відділу КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» (а.с. 20-24).

Позивач та його рідна сестра ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями першої черги за законом, заповіту померлий не складав.

Після смерті батька позивача відкрилася спадщина.

03.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шостої Харківської державної міської нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини, про що державним нотаріусом Абрамченко Т.А. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 3348/02-31 від 05.09.2019 року, мотивуючи тим, що заяву у встановлений законом строк не подано та за однією адресою на час відкриття спадщини позивач зі спадкодавцем зареєстрований не був.

Крім того, позивач звертався до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у порядку окремого провадження, в результаті чого судом постановлено ухвалу про залишення заяви без розгляду, оскільки наявний спір про право (встановлення факту необхідно задля прийняття спадщини), який, в свою чергу має вирішуватися у порядку позовного провадження.

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст. 12, 229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Факт того, ОСОБА_1 не подав вчасно заяву про прийняття спадщини за законом не має істотного значення, оскільки, відповідно до ч. 3ст. 1296 ЦК Українивідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, однак реалізація цього права позивача можлива виключно в судовому порядку.

В силу положеньстатті 1216 ЦК Україниспадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Устатті 1218 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1222 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Устатті 1258 ЦК Українипередбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

За змістом статей1261,1262 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (стаття 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (частина другастатті 1270 ЦК України).

Тлумачення положеньстатей 1268-1270 ЦК Українисвідчить, що:

- спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, крім випадку, якщо він вчинив активні дії, спрямовані на відмову від її прийняття, шляхом подання відповідної заяви нотаріусу в межах установленогостаттею 1270 ЦК Українистроку;

- подання такої заяви за межами шестимісячного строку на прийняття спадщини або відсутність будь-яких активних дій з боку спадкоємця, спрямованих на вираження волевиявлення щодо відмови від прийняття спадщини, свідчить про прийняття ним спадщини та вступ у володіння спадковим майном;

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 711/901/19 (провадження № 61-15977св20) зроблено висновок, що відмова від прийняття спадщини можлива протягом шести місяців з дня відкриття спадщини шляхом подачі заяви про відмову від прийняття спадщини нотаріусу. В інших випадках спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаться таким, що прийняв спадщину.

Суд акцентує увагу на тому, що аргументи відповідача, відображені у відзиві про реєстрацію місця проживання позивача в іншому житловому приміщенні, аніж те, що є місцем відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_1 , спростовують факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем в момент відкриття спадщини не є доцільними, з огляду на наступне. Як встановлено в ч.ч. 1, 2, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Положення ст.29ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Також, відповідно до роз`яснень, які містяться в п.21постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СК Українипро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Пунктами 26,27 Постанови Великої Палати Верховного суду від 28.06.2018 по справі №644/6274/16-ц (з посиланням на абзац п`яти пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3червня 1999 року №5-рп/99) визначено, обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, Верховний суд дійшов висновку, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи спільно проживають. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Позивач, як один з двох (разом з третьою особо) спадкоємців першої черги за законом після смерті свого батька, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини поза межами встановленого ст. 1269 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини. Проте, це не спростовує той факт, що позивач на той час вже прийняв спадщину в контексті наведених вище положень ЦПК України.

За змістомст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5ст. 1268 ЦК України).

Згідно ч. 3ст. 1296 ЦКвідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд враховує також вимоги розумності та справедливості. Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Враховуючи те, що позивач не може оформити своє право на вказане спадкове майно в нотаріальному порядку, а також те, що іншим способом, крім судового порядку, він не може захистити своє право на спадкове майно, відповідно дост. 16 ЦК Українитаке право підлягає захисту шляхом визнання факту спільного проживання зі спадкодавцем в момент відкриття спадщини.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та письмових доказах, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.1 - 23,76 - 81,89,95,131,200,258 - 259,263-265,280 - 282,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02 серпня 2023 року.

Головуючий