Решение № 112637786, 04.08.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 р. Справа № 120/10955/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною, скасування повідомлення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

20.07.2023 до Вінницького окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі також позивач) до Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, скасування повідомлення та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані протиправністю винесеного головним державним виконавцем Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лукашенко О.С. повідомлення від 20.06.2023 про повернення виконавчого документу - виконавчого листа №120/3442/19-а від 10.02.2020 стягувачу без прийняття до виконання

Позивач вважає, що відповідач неправомірно повернув виконавчий документ без виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" та протиправно не вжив жодних заходів щодо відкриття виконавчого провадження та примусового виконання рішення суду у справі №120/3442/19-а. Наголошує на тому, що в резолютивній частині виконавчого документа зазначається про застосування судом заходу реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ФГ «Антей» у вигляді: «зупинення використання ФГ «Антей» поверхневого водного об`єкта (ставка) на території Вишенівської сільської ради Хмільницького району до отримання ФГ «Антей» дозволу на спеціальне водокористування». Наведене, як вказує позивач, і є заходом примусового виконання, забезпечення виконання якого і має здійснюватися відповідачем згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Також позивач звертає увагу і на тій обставині, що якщо зміст виконавчого документу є незрозумілим для виконавця, то останній не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про роз`яснення змісту судового рішення, чи встановлення або зміну способу і порядку його виконання. Проте жодних із зазначених дій державний виконавець не вчинив.

За таких обставин позивач з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів просить суд:

-визнати бездіяльність головного державного виконавця Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лукашенко О.С. щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа № 120/3442/19-а стягувачу без прийняття до виконання від 20.06.2023 протиправною;

-скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20.06.2023, винесене головним державним виконавцем Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лукашенко О.С.;

-зобов`язати головного державного виконавця Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лукашенко О.С. вжити заходів щодо відкриття виконавчого провадження та направити на адресу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області копію постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/3442/19-а за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Фермерського господарства «Антей» про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Ухвалою від 25.07.2023 судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України та встановлено відповідачу 3-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

31.07.2023 засобами електронного зв`язку, а 01.08.2023 - поштовим зв`язком до суду від Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що резолютивна частина судового рішення, яка зазначена у виконавчому листі № 120/3442/19-а від 10.02.2020, не передбачає застосування заходів примусового виконання згідно Законом України «Про виконавче провадження». Також відповідач вказує, що в надісланих до відділу ДВС матеріалах були відсутні ідентифікуючі відомості про поверхневий водний об`єкт (ставок) на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району. Тому, вважаючи, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) не передбачено Законом України «Про виконавче провадження», а відтак наведені обставини, на думку відповідача, виключають можливість здійснення виконавчого провадження згідно п. 7 ч. 4 ст. 4 згаданого Закону.

Будь-яких інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 по справі №120/3442/19-а позов Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Фермерського господарства «Антей» задоволено. Зокрема, судом застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Фермерського господарства "Антей" у вигляді зупинення використання Фермерським господарством "Антей" поверхневого водного об`єкта (ставка) на території Вишенівської сільської ради Хмільницького району до отримання Фермерським господарством "Антей" дозволу на спеціальне водокористування.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 04.02.2020, у зв`язку з чим 10.02.2020 Вінницьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист, який разом із заявою про примусове виконання судового рішення Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області неодноразово подавався до Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Так, в останній раз за результатами розгляду заяви стягувача, головним державним виконавцем Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лукашенко О.С. винесено повідомлення № 2228-29/24743 від 20.06.2023 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання на підставі п.7 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження". Мотивоване таке повідомлення тим, що резолютивна частина рішення суду, яка відображена у виконавчому листі №120/3442/19-а, не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень згідно Закону України «Про виконавче провадження». Також вказано на те, що у поданих матеріалах відсутні ідентифікуючі відомості про поверхневий водний об`єкт (ставок) на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району.

Вбачаючи в діях державного виконавця протиправну бездіяльність щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу та вказуючи на протиправність самого повідомлення від 20.06.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону N 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Як зазначено у частині 1 статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина 6 статті 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Випадки, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання передбачено частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VIII.

Зокрема, відповідно до пункту 7 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.

Отже, як встановлено судом вище, посилаючись саме на дану правову норму державним виконавцем 20.06.2023 було винесено повідомлення про повернення виконавчого листа № 120/3442/19-а без прийняття до виконання з підстав відсутності у виконавчому документів заходів примусового виконання судового рішення.

Тобто, відповідач вважає, що заходи, зазначені у виконавчому листі, не належать до заходів зобов`язального характеру, а тому не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби.

Проте, з такими доводами відповідача суд погодитись не може.

Дійсно, аналіз положень частини першої статті 4 Закону N 1404-VIII, якою визначені обов`язкові реквізити виконавчого документа, у взаємозв`язку з частиною четвертою цієї статті, якою визначені підстави для повернення без виконання виконавчого документа, свідчить, що органи державної виконавчої служби та в окремих випадках приватні виконавці здійснюють примусове виконання виключно тих судових рішень, резолютивна частина яких містить зобов`язання, що може бути виконане внаслідок застосування одного із заходів примусового виконання рішення.

До таких заходів примусового виконання рішення стаття 10 Закону N 1404-VIII відносить: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Тобто, наведений перелік не є вичерпним. У залежності від змісту зобов`язання до боржника можуть застосовуватися й інші заходи примусового виконання рішення, що забезпечують досягнення мети виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист № 120/3442/19-а від 10 лютого 2020 року виданий на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року в справі № 120/3442/19-а, яким до Фермерського господарства «Антей» застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення використання Фермерським господарством "Антей" поверхневого водного об`єкта (ставка) на території Вишенівської сільської ради Хмільницького району до отримання Фермерським господарством "Антей" дозволу на спеціальне водокористування.

Так, правові та організаційні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб визначені у Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року N 877-V (далі - Закон N 877-V).

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону N 877-V виключно законами встановлюються: повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Частиною 5 статті 4 Закону N 877-V передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону N 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Суд зазначає, що часткове зупинення виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг як засіб реагування в сфері державного нагляду, є превентивним заходом, який в межах розгляду судової справи №120/3442/19-а був спрямований на припинення Фермерським господарством «Антей» порушення вимог природоохоронного законодавства (безпідставного здійснення забору води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування).

Отже, за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 у справі № 120/3442/19-а, яким застосовано захід реагування в сфері державного нагляду (контролю), суб`єкт господарювання, відносно якого вжито таких заходів контролю Фермерське господарство «Антей», зобов`язане тимчасово припинити використання водного об`єкта (ставка) на території Вишенівської сільської ради Хмільницького району до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Тобто, за даним рішенням суб`єкт господарювання зобов`язаний утриматись від вчинення дій (використання водного об`єкта) на період до отримання ним передбачених дозвільних документів.

Таким чином, рішення суду про вжиття заходів реагування по справі № 120/3442/19-а установлює заборону боржнику використовувати поверхневий водний об`єкт (ставок) на території Вишенівської сільської ради Хмільницького району, що в розумінні статті 10 Закону N 1404-VIII є одним із заходів примусового виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний утриматись від вчинення певних дій (ст. 63 Закону N 1404-VIII).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону N 1404-VIII державний та приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їхній огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.

Отже, з урахуванням викладеного, доводи відповідача стосовно того, що рішення суду в справі N 120/3442/19-а не передбачає заходів примусового виконання рішень і щодо неможливості його примусового виконання є помилковими.

Аналіз положень частини першої статті 8 Закону N 877-V у поєднанні з частиною 4 статті 4 цього ж закону дає підстави для висновку, що повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; спосіб та форми здійснення заходів державного нагляду (контролю), встановлюються виключно законом. Водночас Законом N 877-V на Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області як орган державного нагляду (контролю) не покладено повноважень щодо практичної реалізації рішень суду, прийнятих за наслідками розгляду позовів про застосування заходів реагування в сфері державного нагляду. Наявність в позивача функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства в даному випадку не виключає можливості звернення судового рішення до примусового виконання органами державної виконавчої служби.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність у відповідача правових підстав для повернення позивачу виконавчого листа без виконання відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону N 1404-VIII, у зв`язку з чим оскаржуване повідомлення від 20.06.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Подібна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 806/2453/17. Крім того, такої ж думки дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 07.03.2023 по справі №120/6973/22.

Доводи відповідача про те, що у наданих йому матеріалах були відсутні ідентифікуючі відомості про поверхневий водний об`єкт (ставок) на території Вишенівської сільської ради Хмільницького району в контексті спірних правовідносин є безпідставними, позаяк такі обставини не можуть бути підставою для повернення виконавчого документу на основі застосованої державним виконавцем норми п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону N 1404-VIII. Більше того, з`ясування додаткових відомостей щодо ідентифікації водного об`єкта є цілком можливим в межах проведення заходів з примусового виконання судового рішення так і шляхом надання такої інформації самим стягувачем.

Щодо способу захисту, визначеного позивачем за вимогами даного позову, то суд зважає на таке.

Так, окрім скасування оскаржуваного повідомлення від 20.06.2023, позивач заявляє вимогу щодо визнання протиправної бездіяльності державного виконавця щодо, власне, прийняття такого повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу.

Однак суд звертає увагу, що бездіяльність виражається у формі пасивної поведінки суб`єкта (тобто відсутності вчинення ним жодних дій). Натомість, відповідач виносячи повідомлення від 20.06.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання вчинив визначені частиною 4 статті 4 Закону N 1404-VIII активні дії. Тобто, його поведінка в цьому разі жодних ознак бездіяльності не містить та пов`язана виключно із діями, хоч і не цілком правомірними.

Проте, враховуючи, що результатом таких дій державного виконавця стало прийняття ним протиправного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20.06.2023, яке і є предметом даного спору, тому скасування в судовому порядку такого повідомлення є достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах. Суд враховує, що самі по собі дії відповідача щодо винесення оскаржуваного повідомлення не порушують права, свободи та інтереси позивача, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню у спосіб визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20.06.2023, винесеного головним державним виконавцем Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лукашенко О.С.

Визначаючись щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує те, що прийняття рішення (постанови) про відкриття виконавчого провадження є процесуальною дією, що відноситься до безпосередніх повноважень державного виконавця згідно ч. 5 ст. 26 Закону N 1404-VIII, якій мають передувати інші визначені цим законом дії.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З врахуванням викладеного, враховуючи, що винесення постанови про відкриття виконавчого провадження належить до власних повноважень державного виконавця, передбачених Законом, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача в межах спірних правовідносин є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про примусове виконання рішення та, з урахуванням висновків суду у цій справі, вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 120/3442/19-а виданим Вінницьким окружним адміністративним судом 10 лютого 2020 року.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково у визначений судом спосіб.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У той же час відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у спірних правовідносинах позивач немає статусу суб`єкта владних повноважень, а є особою, яка звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів у зв`язку з прийняттям державною виконавчою службою (суб`єктом владних повноважень) індивідуального рішення (акта) та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 1342 грн. (2684 грн. / 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 268, 287, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення головного державного виконавця Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лукашенко Олени Сергіївни від 20.06.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов`язати Хмільницький відділ державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із урахуванням наведених у цьому рішенні висновків суду розглянути заяву Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про примусове виконання рішення та вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 120/3442/19-а, виданим Вінницьким окружним адміністративним судом 10 лютого 2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1342 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано суддею 04.08.2023.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ: 37979894);

Відповідач: Хмільницький відділ державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Пушкіна, 26, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄРДПОУ: 34849258).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович