Постановление суда № 112637271, 27.03.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9751/23

Провадження № 1-кп/761/2708/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 02.11.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100000000983, за обвинуваченням

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 255-1, ч.1 ст. 255-1, ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 255-1 КК України

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Слов`янськ, Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИЛА

На розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 02.11.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100000000983, за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 255-1, ч.1 ст. 255-1, ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду 23 березня 2022 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

У межах підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з огляду на підсудність даного кримінального провадження Шевченківському районному суду міста Києва, зауважив, що при складанні обвинувального акту дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Також прокурором, в порядку ст. 315 КПК України, заявлено клопотання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та із можливістю визначення застави обвинуваченому ОСОБА_12 у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, обґрунтовуючи яке прокурор послалася на наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час застосування такого запобіжного заходу обвинувачених. під час досудового розслідування, які не відпали та продовжують існувати на теперішній час. Вказав, що обвинувальний акт в частині обвинувачення ОСОБА_12 підсудний Шевченківському районному суду м. Києва, з огляду на те, що найтяжче кримінальне правопорушення було вчинено на території Шевченківського району м. Києва.

Захисник ОСОБА_13 , не заперечувала щодо призначення справи до судового розгляд. Зазначила, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_11 продовжено до 13.03.2023 у зв`язку з чим вважає клопотання прокурора передчасним, вказала, що ризики на які посилається прокурор у своєму клопотанні є необґрунтованими, просила застосувати відносно ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_11 , не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, підтримав позицію захисника щодо доцільності продовження запобіжного заходу, вважав клопотання прокурора передчасним, зазначив, що у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Клопотання про колегіальний розгляд справи не заявляв.

Захисник ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив зменшити розмір застави, заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду з огляду на те, що епізоди, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_12 вчинено в Бучі, просив повернути обвинувальний акт прокурору для вирішення питання щодо підсудності обвинувального акту Шевченківському районному суду м. Києва в частині обвинувачення ОСОБА_12 .

Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав позицію захисника, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики вказані в клопотанні прокурора є необґрунтованими, вказав, що в іншому кримінальному провадженні до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді застави, який він не порушував, просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, або зменшити розмір застави до мінімального, у разі призначення обвинувального акту до судового розгляду. Просив здійснювати розгляд справи одноособово.

Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 , зазначив, що ризики вказані прокурором в клопотанні є необґрунтованими, просив застосувати відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у разі задоволення клопотання прокурора просив визначити розмір застави.

Захисник ОСОБА_6 проти призначення обвинувального акту до судового розгляду не заперечував, водночас заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на його необґрунтованість.

Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав позицію захисників, не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, просив здійснювати розгляд справи суддею одноособово.

Представник потерпілого ОСОБА_14 не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, щодо клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених поклався на розсуд суду, а також долучив позовну заяву ТОВ «КОНВЕРС ЛІНКС» до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, інші матеріали кримінального провадження наявні у розпорядженні суду, заявлені стороною обвинувачення та захисту клопотання, суд на даному етапі судового провадження дійшов до таких висновків.

Угоди про визнання винуватості до суду не надходило, про її досягнення сторони кримінального провадження не повідомляли.

Питання невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України перед судом не порушувалось.

Підстав для закриття кримінального провадження на теперішній час судом не встановлено.

Щодо питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, слід вказати на наступне. Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Також, на час підготовчого судового провадження, судом не встановлені обставини, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.

У зв`язку із цим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження належить здійснювати за обов`язкової участі прокурора, потерпілого, представника потерпілого, обвинувачених та захисників.

З огляду на клопотання обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та виявили бажання про здійснення судового розгляду суддею одноособово, судовий розгляд необхідно здійснювати суддею одноособово.

Вирішуючи питання щодо доцільності обрання на час судового провадження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із наступного.

Так, прокурором визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення у відповідності до п.2 ч.3 ст. 283 КПК України, про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду 22.03.2023 року у порядку передбаченому ст. 291 КПК України, у зв`язку із чим, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно до положення ч.2 ст. 42 КПК України набули статусу обвинувачених у даному кримінальному провадженні.

В межах даного кримінального провадження під час досудового розслідування до обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, до обвинуваченого ОСОБА_12 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в ході чого, досліджувалось питання обґрунтованості підозри повідомленої обвинуваченим з огляду на приписи КПК України.

Крім того, судом враховувались наявні ризики можливої неправомірної поведінки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

На думку суду, на даний час, а саме на стадії підготовчого судового провадження, не вбачається підстав для зміни чи скасування, раніше застосованого запобіжного заходу.

Таке рішення суду обґрунтовується тим що, як убачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення за ступенем тяжкості (згідно ст. 12 КК України) відноситься до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду цього достатньо для обрання обвинуваченим запобіжного заходу, про який йдеться у клопотання прокурора.

Зокрема, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення винуватості, і саме усвідомлення обвинуваченими цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, про існування такого ризику як переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих.

Характеризуючі дані обвинувачених: ОСОБА_10 , який одружений, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, місця реєстрації та проживання, ОСОБА_11 , який не працевлаштований, має місце реєстрації та проживання та ОСОБА_12 , який має місце реєстрації та проживання, офіційно не працевлаштований, не переважають можливих ризиків неправомірної їх поведінки. Даних щодо незадовільного стану здоров`я обвинувачених, які б унеможливлював їх утримання у місці попереднього ув`язнення суду не надано.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення, викладені у клопотанні щодо запобіжного заходу, суд керується положенням частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до статті 132, частини четвертої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З огляду на положення частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).

Водночас, в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 наразі перебувають у статусі обвинувачених, тому судом, як зазначалося вище, не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризик переховування від суду, впливу на свідків та потерпілих, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або можливість вчинення нового кримінального правопорушення.

Виходячи із загальних визначень вказаних понять, слід відмітити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Так, в обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор наводить наступні доводи: тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованих злочинів є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду.

При цьому, суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Крім того, прокурор посилається на ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Так, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, потерпілих показання яких, на думку сторони обвинувачення підтверджують їх вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, які можуть бути допитані у судовому засіданні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд, виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, потерпілого, обвинувачені знають як їх персональні данні, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків та потерпілого з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків та перешкоджання провадженню іншим чином, у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинувачених запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Суд вказує, що принцип змагальності, як загальна засада кримінального провадження, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Враховуючи наявні ризики, суд доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинувачених на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, оскільки інші запобіжні заходи, не пов`язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинувачених, не можуть їм запобігти.

Враховуючи викладені обставини, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає, що клопотання прокурора про обрання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали щодо вказаного виду запобіжного заходу, передбачений статтею 197 Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на обсяг висунутого ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачення та відповідну складність справи. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави як альтернативного виду запобіжного заходу, як то визначено приписами ст. 183 ч. 3 КПК України, суд керується положеннями ст. 182 КПК України, частиною 5 якої визначено, що розмір застави щодо особи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється на рівні від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму, проте, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Щодо обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , слід зазначити, що відповідно до п.4 ч.4 ст. 183 КПК України суд приймає рішення про недоцільність визначати заставу, з урахування обсягу висунутого обвинувачення, конкретних обставин справи та стадії судового провадження.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_12 , його обвинувачення у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій та про наявність достатніх підстав для визначення розміру застави, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму. У зв`язку із тим, що суд прийшов до висновку про визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_12 , у відповідності до положень ст. 194 КПК України на обвинуваченого слід покласти ряд обов`язків.

Щодо поданого цивільного позову ТОВ «КОНВЕРС ЛІНКС» до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч.1 ст. 128 КПК України).

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст. 128 КПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе прийняти до спільного судового розгляду разом із обвинувальним актом вищевказаний цивільний позов, та розглядати позов у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 128, 177, 178, 182, 183, 194,197,314,315-316, 369-372,376КПК України, суд, -

УХВАЛИВ

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, відомості про яке 02.11.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100000000983 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 255-1, ч.1 ст. 255-1, ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 255-1, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, об 11 годині 00 хвилин 31 березня 2023 року.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілих.

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на час судового провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_10 визначити на 60 днів, до 25 травня 2023 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на час судового провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_11 визначити на 60 днів, до 25 травня 2023 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на час судового провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_12 визначити на 60 днів, до 25 травня 2023 року включно.

Визначити ОСОБА_12 заставу у 500 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 342 000 гривень.

Застава вноситься обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_12 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на та ОСОБА_12 у випадку внесення застави обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обв`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Цивільний позов приєднати до матеріалів кримінального провадження. Визнати ТОВ «КОНВЕРС ЛІНКС» цивільним позивачем, а обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - цивільними відповідачами. Копію цивільного позову вручити обвинуваченим.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_15