Постановление суда № 112636719, 04.08.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10943/23

Провадження №: 2/755/5326/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2023 р.Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», відповідно до прохальної частини поданої до суду позову виклала свої вимоги дослівно наступним чином:

«Стягнути з ТОВ «Євро-Реконструкція» код ЄДРПОУ 37739041, місцезнаходження 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, б. 20, на мою користь моральну (немайнову) шкоду, що була вчинена мені діями співробітників Відповідача, в розмірі 100 000 гривень (сто тисяч гривень).

Припинити дзвінки операторів та автовідповідача на мій номер».

31 липня 2023 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.

Вивчивши матеріали поданої до суду позовної заяви та долучені до неї додатки на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства щодо форми та змісту позовної заяви визначених статтею 175 Цивільного процесуального кодекс України, суддя приходить до наступних висновків.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України)

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір входить до складу судових витрат.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи та вирішенням, а у випадках звільнення від сплати цих осіб - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн.), а за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Вказане знаходить своє підтвердження у п. 12 постанови N 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" відповідно до якого, у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому, судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01 січня 2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди.

Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою. А тому за неї підлягає сплаті судовий збір як за позовну вимогу майнового характеру згідно абз. 3 пп. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також правова позиція викладена Верховним судом в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19), у постановах від 30 вересня 2020 року у справі №489/5632/18, від 20 лютого 2020 року 585/1399/16-ц та від 28 листопада 2018 року у справі 761/11472/15-ц.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачка просить суд стягнути з відповідача 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, тобто, визначає її у грошовому вимірі.

За таких обставин твердження позивача про те, що суму судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди слід обраховувати як за немайнову вимогу, є помилковими.

При зверненні до суду, позивач ОСОБА_1 , посилається у позові, дослівно: «Відповідно до п. 8 ст. 5 Закону про судовий збір, вважаю що, маю право не сплачувати судовий збір, так як маю право на пільги і оформлюю 1-у групу інвалідності (додаток №10)»

Відповідно до п. 8 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Позивачем не надано суду доказів стосовно того, що саме вона є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та членом сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або є прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особи, тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач підпадає до звільнення від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, позивач у позову посилається, що вона має пільги, оскільки оформлює 1-шу групу інвалідності.

Згідно з п. 9 ст. Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

До позову долучено «Додаток №10», а саме: Виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , виданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Печерського району м. Києва» із зазначенням повного діагнозу (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): ХХН 5Д ст: гломерулонефрит. Артеріальна гіпертензія ІІст. 2ст. Ризик - 3 (високий). СН Іст. Дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІст. З астенічним синдромом. Вертеброгенна люмбалгія. Вторинна анемія. Вторинний гіперпаратиреоз Вторинна гіперурикемія.

Форма N 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров`я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.

Особи, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності, з метою встановлення інвалідності, мають право звернутися до Медико-соціальної експертної комісії за місцем їх проживання або лікування.

Медико-соціальна експертна комісія - спеціальний заклад в системі охорони здоров`я, що проводить медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності. Види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою. Ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи. Медичні показання на право одержання особою з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.

Документи, які підтверджують особливий правовий статус особи, спричинений інвалідністю. Належать: індивідуальна програма реабілітації особи/дитини з інвалідністю; виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією; посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років.

Водночас окрім них особа може підтвердити наявність інвалідності за допомогою: посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; пенсійного посвідчення, до якого, окрім іншого, заносяться відомості про групу, підгрупу, причину інвалідності із зазначенням у відповідних випадках нозологічних форм захворювань та строк, на який встановлено інвалідність; довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (форма довільна)

Позивачем не надано суду доказів, які підтверджували, що останній встановлено І групу інвалідності, тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач підпадає до звільнення від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а долучена копію Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого (Форма N 027/о), не може слугувати доказом наявність інвалідності.

Відповідно до предмету позову позивачем пред`явлено одну вимогу майнового характеру та вимогу немайнового характеру, що зумовлює залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків для надання доказів сплати судового збору.

Отже, на виконання ухвали суду, позивач має надати суду оригінали платіжних документів про сплату судового збору за вимогу немайнового характеру в розмірі 1 073,60 грн., та за вимогу майнового характеру в розмірі 1 073,60 грн.

Додатково роз`яснюю, що при зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA478999980313141206000026005, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Відповідно до норм чинного Цивільного процесуального кодексу України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин підстави також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше - для визначення предмета доказування по даній справі.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Визначаючи предмет позову як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту позовних вимог та мотивувальної частини позову, позивач не зазначає конкретних норм із посиланням на відповідні норми законодавства із приводу, дослівно: «Припинити дзвінки операторів та автовідповідачів на мій номер», оскільки для вирішенні питання щодо юрисдикції спору суд повинен з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа у порядку визначеного судочинства.

На виконання ухвали суду позивач має надати позовну заяву в новій редакції з посиланням на відповідні норми законодавства, які регулюють спірні відносини які виникли між сторонами, крім цього надати копію позовної заяви з копіями доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Згідно до ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначено статтею 23 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

За ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Виходячи з цих обставин, суми заявленої позивачем моральної шкоди 100 000,00 грн. в позові не обґрунтовано: - якими міркуваннями керувався позивач при визначенні розміру моральної шкоди; - чи можна вважати розумними вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в такій сумі, виходячи з вимог ст.23 Цивільного кодексу України; - якими доказами підтверджується завдання позивачу моральної шкоди саме в такому розмірі.

Позивачем не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінила свої моральні страждання.

Недотримання обов`язкових вимог до змісту позову є перешкодою до відкриття провадження у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позову не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись статями 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про відшкодування моральної шкоди, - залишити без руху.

Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.

С у д д я: