Решение № 112629927, 03.08.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2926/23

Провадження № 2-а/346/54/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої- судді Третьякової І.В.

за участю:

секретарясудових засідань - Дутчак Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

У С Т А Н О В И В:

07.06.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду з адміністративним позовом в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 251690 від 03.06.2023р. та закрити провадження у справі.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 126 ч.4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 гривень. Підставою для його притягнення стало начебто те, що він 03 червня 2023р. о 23:05 год. в с. П`ядики по вул. Кринички керував транспортним засобом «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, а саме будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами на один рік постановою Коломийського міськрайонного суду. Обставини, зазначені в оспорюваному рішенні інспектора поліції, ОСОБА_1 не визнає, оскільки транспортний засіб, в якому він перебував, був припаркований на обочині дороги та не рухався. В цей час до нього під`їхав поліцейський патруль, працівники якого попросили надати документи для перевірки та свою вимогу мотивували військовим станом. Після отримання документів, інспектор повідомив позивача, що відносно нього буде винесено постанову, оскільки він позбавлений права керування транспортними засобами. На заперечення та пояснення ОСОБА_1 , поліцейський відповів, що їх він зможе надати в суді. Таким чином, позивач вважає, що постанову було винесено з численними порушеннями його прав та справедливий, неупереджений та з дотриманням встановленої законом процедури, розгляд справи, а також без надання йому жодних доказів його вини. Крім цього, посилався на не зазначення в постанові технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, а тому навіть при долученні будь-якого відеозапису на підтвердження його вини, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ним адміністративного правопорушення. За даних обставин, позивач вважає, що оскільки працівник поліції не представив жодних переконливих доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, порушив порядок розгляду справи та права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то є всі підстави для скасування оскаржуваної постанови.

29.06.2023р. до суду надійшов відзив в якому вказано, що 03.06.2023р. в ході патрулювання та виконання службових обов`язків поліцейським СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_2 виявив автомобіль «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався дорогою по вул. Кринички в с. П`ядики будучи позбавленим права керування постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.11.2022р., яка вступила в силу 11.11.2022р., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст.. 63 Конституції України і ст.. 268, 269 КУпАП та відповідно до ст.. 278, 279 КУпАП розглянуто справу та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. Таким чином, поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому відповідач вважає оскаржувану постанову правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Доводи позивача про те, що він не керував даним транспортним засобом, а стояв на узбіччі дороги спростовується долученим відеозаписом на якому чітко вбачається, що саме позивач керував автомобілем та здійснював рух по дорозі, а також вбачається, що він зупинив транспортний засіб лише на вимогу працівників поліції. Із відео також вбачається, що позивач жодним чином не заперечував керування транспортним засобом, натомість просив поліцейських не складати адміністративні матеріали. Відтак, обставини, наведені ОСОБА_1 в позовній заяві є абсурдними та направленні на введення суду в оману з метою уникнення адміністративної відповідальності. Просили врахувати їхні заперечення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач відповідь на відзив до суду не подавав.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 251690 від 03 червня 2023 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400,00 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 03 червня 2023р. о 23:05 год. в с. П`ядики по вул. Кринички ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 222 КУпАП передбачає, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 5 ст. 14 Закону України«Про дорожній рух»передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, порушення вимог п. 2.1а ПДР тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.4 ст. 126 КУпАП.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому, наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС).

У постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17 зазначено, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Зі змісту відзиву на позовну заяву слідує, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 126 ч.4 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом при цьому будучи позбавленим права керування строком на 1 рік постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.11.2022р., яка того ж дня набрала чинності.

Пунктом 1ч.4ст.162КАС Українипередбачено,що довідзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Отже, заперечуючи проти позову та вказуючи на законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.. 126 ч.4 КУпАП, відповідач повинен був долучити до відзиву постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11.11.2022р., яка б підтверджувала позбавлення позивача права керування транспортними засобами. Однак, відповідне судове рішення до суду надано не було, що свідчить про неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо доказування правомірності винесеної постанови.

Крім цього, спростовуючи доводи позивача щодо керування автомобілем, представник ГУНП в Івано-Франківській області у відзиві зазначав, що факт руху транспортного засобу та управління ним ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом. Проте, долучений до відзиву DVD-R диск, на якому повинен був міститися відповідний доказ, жодних файлів не містить. Відтак, відсутність відео фіксації події виявленого правопорушення та дотримання процедури розгляду справи, на недотримання якої посилався позивач, унеможливлює перевірку судом цих обставин.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За встановлених обставин, враховуючи, що зібрані у справі докази не підтверджують керування 03.06.2023р. позивачем транспортним засобом, як особою, яка була позбавлена права керування транспортними засобами судовим рішенням, суд прийшов до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, суд вважає наявними підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.9,77,139,241-246,255,286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову серії БАД № 251690 від 03.06.2023р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20400,00 гривень.

Провадження по справі закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя Третьякова І. В.