Решение № 112577960, 20.07.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2023 Справа № 914/856/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ"

про стягнення 37782,73 грн

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/856/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" про стягнення 37782,73 грн.

Рішенням суду від 06.07.2023 у даній справі позов задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" 26400,00 грн основного боргу, 1547,11 грн 3% річних, 9826,94 грн інфляційних втрат та 2683,38 грн витрат по сплаті судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Необхідно зазначити, що представник позивача до закінчення судових дебатів заявив клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду. Як зазначив представник позивача, відповідні підтверджуючі докази щодо таких витрат (що сплачені або мають бути сплачені) будуть подані з урахуванням частини 8 статті 129 Господарського процесуального України протягом (не пізніше) п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, рішенням суду від 06.07.2023 у даній справі також було призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 20.07.2023 та встановлено строк до 12.07.2023 для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

В подальшому представником позивача подано заяву (вх.№2657/23 від 10.07.2023) про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Сторони явку сторін в судове засідання 20.07.2023 не забезпечили. Представник відповідача подав клопотання (вх.№17499/23 від 14.07.2023) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Отже розглянувши заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн з врахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8000,00 грн. При цьому, як вказано у поданому розрахунку, детальний розрахунок і докази на підтвердження витрат будуть надані позивачем в подальшому.

Як вбачається із поданих матеріалів, 01.02.2021 між адвокатським бюро "Сергія Жечева" (надалі іменується - адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (надалі - клієнт) укладено договір-доручення про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого предметом даного договору є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Пунктами 4.1.-4.5. договору передбачено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару та узгоджується у розрахунку гонорару. Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом приймання-передачі наданої правової допомоги. Загальна ціна цього договору визначається як сума вартості всієї правової допомоги, відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі наданої правової допомоги за цим договором протягом строку його дії. Оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги протягом 30-ти днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги або сплачується клієнтом наперед. Розмір гонорару може бути змінено за домовленістю сторін у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути надана.

01.02.2021 між адвокатським бюро та клієнтом також підписано додаткову угоду №1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021, в якій сторони погодили види та вартість послуг (правової допомоги), а саме:

- підготовка претензії 3000,00 грн (за 1 документ);

- підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, відзиву, заперечення на відповідь на відзив, зустрічного позову, апеляційної скарги, касаційної скарги (в незалежності від витраченого часу) 5000,00 (за 1 документ);

- підготовка інших процесуальних документів (клопотання, заяви і т.п.) 1500,00 грн (за 1 документ);

- підготовка додатків до позовної заяви та інших клопотань, заяв, скарг, в тому числі апеляційних, касаційних 800,00 грн (за 1 годину);

- участь та представництво адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні по справі в незалежності від тривалості судового засідання (в незалежності від того чи відбулося судове засідання чи ні) 3000,00 грн у місті Запоріжжі; 4000,00 грн за межами міста Запоріжжя (за 1 засідання);

- розробка договору, вид якого передбачений законодавством; розробка комплексного договору; розробка додаткових угод; аналіз договору та подання пропозицій - 4000,00 грн (за 1 документ);

- розробка установчих (статутних) документів; аналіз та розробка змін до вже зареєстрованих установчих документів (підготовка протоколу вищого органу управління); супровід проведення загальних зборів вищого органу управління (вартість включає підготовку протоколу) - 5000,00 грн (за 1 документ);

- надання письмових або усних консультацій 800,00 грн (за 1 годину).

06.07.2023 між адвокатським бюро та клієнтом підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги №ОУ-0000120 на суму 16000,00 грн. Як зазначено в акті №ОУ-0000120, адвокатське бюро надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" отримало правову допомогу, яка полягає у наступному:

- підготовка позовної заяви до ДП "ЛДАРЗ" про стягнення заборгованості у розмірі 37782,73 грн (справа №914/856/23) 5000,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив до ДП "ЛДАРЗ" у справі №914/856/23 5000,00 грн;

- участь та представництво адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні у справі №914/856/23, яке відбулося 18.04.2023 3000,00 грн;

- участь та представництво адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні у справі №914/856/23, яке відбулося 06.07.2023 3000,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії рахунка-фактури №СФ-0000120 від 06.07.2023 на суму 16000,00 грн., розрахунку суми гонорару на суму 16000,00 грн, платіжної інструкції №8599 від 07.07.2023 на суму 16000,00 грн, ордеру на надання правничої допомоги, додаткової угоди №2 від 30.12.2022 до договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач подав клопотання (вх.№17499/23 від 14.07.2023) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 90%.

Як зазначив відповідач у поданому клопотанні, з процесуальних документів у справі №914/856/23 вбачається, що у судових засіданнях, що відбувались в режимі відеоконференції, ТзОВ "Промелектроніка" представляла адвокат Карабак Валерія Андріївна, на підставі ордеру виданого Адвокатським бюро "Сергія Жечева" №1119257 від 01.03.2023, з огляду на що, беручи до уваги положення частини 6 статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме те, що адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах, відповідач вважає, що заявник або адвокатське бюро "Сергія Жечева" має надати суду докази договірних відносин, тобто докази трудової діяльності адвоката Карабак Валерії Андріївни як учасника адвокатського бюро "Сергія Жечева" безпосередньо, в противному випадку адвокатське бюро "Сергія Жечева" в особі адвоката Жечева Сергія Олександровича, з яким позивач уклав договір №б/н від 01.02.2021, не має жодного відношення до витрат ТзОВ "Промелектроніка" на правову допомогу надану адвокатом Карабак Валерією Андріївною.

Тобто відповідач вважає, що за відсутності доказів наявності договірних відносин між адвокатським бюро "Сергія Жечева" та адвокатом Карабах Валерією Андріївною, адвокатське бюро "Сергія Жечева" в особі адвоката Жечева Сергія Олександровича не має права на адвокатський гонорар адвоката, що надавав правничу допомогу ТзОВ "Промелектроніка" у справі №914/856/23.

Втім, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.2. договору-доручення від 01.02.2021, сторони домовились, що надання правової допомоги за цим договором безпосередньо здійснюватиметься керівником адвокатською бюро - адвокатом Жечевим Сергієм Олександровичем або іншим адвокатом, що оформлюється ордером на адвоката.

Суд звертає увагу, що інтереси ТзОВ "Промелектроніка" представляла адвокат Карабак Валерія Андріївна на підставі ордеру виданого Адвокатським бюро "Сергія Жечева" №1119257 від 01.03.2023, і така участь адвоката передбачена договором - доручення від 01.02.2021 року.

Крім того, як зазначив відповідач у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 90%, ТзОВ "ЛДАРЗ" вважає заявлену суму у розмірі 16000,00 грн на правничу допомогу у справі №914/856/23 неспівмірною зі складністю справи, а також непропорційною до предмета спору.

Зокрема, як вказано відповідачем, у справі №914/856/23 відбулось лише два засідання у приміщенні Господарського суду Львівської області, а саме 18.04.2023 (підготовче засідання) та судове засідання 06.07.2023, які тривали не більше 25 хвилин з присутністю представника позивача адвоката Карабак Валерії Андріївни у режимі відеоконференції. При цьому у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу зазначено, що такий спосіб присутності представника у судовому засіданні не потребує жодних фінансових затрат з його сторони.

Також відповідач наголошує на тому, що позивачем у позовній заяві вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, сума за попереднім розрахунком позивача складала 8000,00 грн, однак проаналізувавши долучені до заяви документи разом з доводами заявника, порівнявши їх з діями позивача, які реально відбулись у процесі розгляду справи №914/856/23, відповідач не вбачає належних доказів, що підтверджують понесення позивачем судових витрат на правову допомогу у сумі 16000,00 грн.

З врахуванням вищевказаного, відповідач просить суд при вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу врахувати також питання співмірності, пропорційності, розумності та доречності заявленої позивачем суми 16000,00 грн, а також на наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують понесення ТзОВ "ЛДАРЗ" значних матеріальних втрат у зв`язку з завданням рф ракетного удару по товариству. Як вказано у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, покладення на відповідача 16000,00 грн судових витрат (в разі належного підтвердження їх позивачем) буде надмірним тягарем для товариства.

Необхідно зазначити, що відповідно до частини 3 статті 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Однак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. При цьому, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі N 915/237/18, від 24.10.2019 у справі N 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі N 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу;

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відтак, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. При цьому суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність, обґрунтованість, фактичність та неминучість.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі N 550/936/18, від 04.06.2019 у справі N 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі N 908/299/18.

Так, відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Тобто, з положень частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі якщо заявлена до відшкодування сума витрат, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, заявник має довести, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як встановлено судом, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, у справі №914/856/23 відбулося лише 3 (три) судових засідання, в якому представник позивача брав участь в режимі відеоконференції, а саме: 18.04.2023 (підготовче засідання), 06.06.2023 (підготовче засідання) та 06.07.2023 (розгляд по суті).

24.04.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Втім, суд зазначає, що позивачем не доведено, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, що у даному випадку є підставою застосування частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Поряд з цим, суд враховує також те, що представник позивача в судовому засіданні 18.04.2023 просив суд відкласти підготовче засідання, а також судом замінено Державне підприємство "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод", яке визначено позивачем у позовній заяві у якості відповідача, на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ». При цьому, на дату подання позову належним відповідачем мало бути визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ».

Разом з тим, суд також погоджується із твердженням відповідача про те, що заявлена сума у розмірі 16000,00 грн на правничу допомогу у справі №914/856/23 є неспівмірною зі складністю справи, а також непропорційною до предмета спору, адже предметом спору є стягнення заборгованості в розмірі 37782,73 грн.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, дослідивши хід розгляду даної справи та надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих представником позивача послуг та виконаних робіт, оцінивши необхідність, обґрунтованість та неминучість таких витрат, а також співмірність заявленого позивачем розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, застосовуючи положення частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, дослідивши подані докази, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 8000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 74, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Заяву (вх.№2657/23 від 10.07.2023) про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" (79040, місто Львів, вулиця Авіаційна, будинок 3, ідентифікаційний код 07684556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, місто Запоріжжя, вулиця Грязнова, будинок 4-а, ідентифікаційний код 24510970) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 31.07.2023.

Суддя Петрашко М.М.