№ 11256217, 13.09.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4373/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2010 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом та просив суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави податкову заборгованість в сумі 19308,00 гривень та фінансові санкції в сумі 9953,99 гривень, а всього 29261,99 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, як платник податків. Станом на 05.02.2008 року відповідач має податкову заборгованість в сумі 29261,99 гривень, яка виникла в результаті несплати визначеного податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2007 року № 0002421701/0 податкового зобовязання та штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 28662,00 гривень та зобовязань по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб 599,99 гривень. Зазначена заборгованість відповідачем не сплачена, у зв'язку із чим прокурор звернувся до суду.

До суду зявилися представники прокуратури та позивача, які підтримали позовні вимоги із викладених вище підстав.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Згідно наданого заперечення (вхід. №19531) позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволення позову, зазначивши, зокрема, що другу податкову вимогу від 25.10.2007 року № 2/1860 він не отримав; у податкових деклараціях від 10.04.2007 року, від 18.10.2006 року за ІІ квартал 2006 року вказаний його юридичний адрес як фізичної особи-підприємця: м. Одеса, вул. Комітетська, 4/6, за яким оформлювались всі документи, податкові декларації заповнені та здані своєчасно; в акті від 20.09.2007 року № 5641/2426 невірно зазначений його робочий адрес; акт від 31.07.2007 року № 3932_1701/1698405472 від 31.07.2007 року містить підписи іншої особи; до заяви від 06.08.2006 року були додані декларації, які підтверджують, що він підприємницькою діяльністю не займався; розрахунок податкового боргу від 17.01.2008 року він не отримував; контрольна карта №73 з додатками йому невідома; ним до податкової інспекції було надана довіреність ПМП «Тирас»та всі матеріальні накладні, відповідно до яких податки сплачені, умови договору виконані повністю; ним до податкової інспекції були надані податкові накладні від 12.12.2006 року №12 «2», від 01.01.2007 року № 1924, що підтверджують сплату податку на додану вартість; з актом від 29.10.2007 року № 6743/24-26 він не ознайомлений, а сам акт сфальсифікований. Поряд із цим відповідач вважає, що є неналежним відповідачам в силу ст.2 КАС України, оскільки не наділений владними повноваженням. При цьому самі порушення податкового законодавства відповідачем не заперечуються.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлення від 19.07.2007 року № 691/17-01, виданого ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, згідно з ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»співробітниками податкової інспекції проведено перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.03.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складений акт від 31.07.2007 року № 3932/17-01/1698405472.

Складений за результатами перевірки акт відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08. 2005 року за № 925/11205. Доводи відповідача про те, що він не ознайомлений із вказаним актом перевірки не знайшли свого підтвердження та спростовуються його підписом на пятому аркуші акту /а.с.13/. При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на фальсифікацію зазначеного акту, оскільки вони не підтверджені жодним доказом та не узгоджуються із встановленими судом фактами.

Перевіркою встановлено невключення до податкового зобовязання коштів за продані товари (І квартал 2006 року 16666,00 гривень) та включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковою накладною (І квартал 2007 року 2442,00 гривень), чим порушені п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись із висновками за актом перевірки ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси із запереченнями від 06.08.2007 року (вхід. № 21/Я/С від 07.08.2007 року) до акту перевірки від 31.07.2007 року № 3932/17-01/1698405472. Згідно з листом-відповіддю ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 10.08.2007 року № 18532/Я/170111 висновки за актом перевірки залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2007 року № 0002421701/0, яким відповідачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 19107,00 гривень та штрафні санкції в сумі 9554,00 гривень, а всього 28662,00 гривень. Судом не встановлено фактів оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядках.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог Указу Президента України від 28.06.1999 року № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»перебував на спрощеній системі оподаткування; зареєстрований як платник податну на додану вартість з 04.05.2005 року (свідоцтво № 75670652).

Перевіряючими встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за І квартал 2006 року № 344399 від 07.04.2006 року до податкових зобовязань включена сума 0,00 гривень. Перевіркою виписки банку про рух коштів на особовому рахунку встановлено, що не були враховані суми доходу від продажу товарів, отриманих на розрахунковий рахунок 07.03.2006 року від МПМ «Тарас»в сумі 100000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 16666,00 гривень.

Таким чином, встановлено невключення обєкту оподаткування операцій з продажу товарів, чим порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України.

Крім того, при перевірці податкових декларацій з податку на додану вартість та первинних документів перевіряючими встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за І квартал 2007 року від 10.04.2007 року № 417661 до податкового кредиту включена сума 26487,00 гривень, у т.ч. ПДВ 5297,00 гривень, але до перевірки були надані податкові накладні на суму 17130,00 гривень, у т.ч. ПДВ 2855,00 гривень. На підставі зазначеного перевіряючі дійшли висновку про порушення підприємцем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд погоджується з висновками податкової інспекції і доходить аналогічного висновку, що ФОП ОСОБА_1 допущені порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 ,п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідачем в силу ст. 71 КАС України не доведено суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог прокурора.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних, на невірно зазначені в акті перевірки його телефону та робочого адресу, оскільки це не спростовує факту допущеного позивачем порушення та не призвело до порушень прав та законних інтересів відповідача. Також суд враховує, що за умови встановлення порушення платник податку повинен нести відповідальність, а будь-які помилки чи описки, допущені при оформленні акту перевірки, не свідчать про відсутність порушення податкового законодавства та не звільняють платника від відповідальності.

Суд відхиляє решту доводів відповідача, оскільки вони не впливають на встановлені висновки суду щодо допущених відповідачем порушень податкового законодавства. При цьому посилання відповідача на фальсифікованість акту перевірки суд оцінює як обраний відповідачем спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Поряд із тим, з облікової картки платника податку вбачається, що станом на 17.01.2008 року ФОП ОСОБА_2 мав податкову заборгованість по єдиному податку в сумі 599,99 гривень (200,00 гривень ставка єдиного податку; 399,99 гривень штрафні санкції).

З аналізу абз.6 п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»вбачається, що платники податку, які в установленому вищезазначеним Указом порядку перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і одержали Свідоцтво про сплату єдиного податку, беруть на себе зобовязання дотримуватись всіх норм Указу, зокрема, сплачувати в установлений Указом термін єдиний податок за ставками, визначеними місцевою радою. Таким чином, податкове зобовязання з єдиного податку по своїй суті є узгодженим. Суду не надано доказів добровільного погашення ФОП ОСОБА_1 зазначеної заборгованості, у звязку із чим остання підлягає стягненню за рішенням суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Враховуючи положення п.17 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», відповідно до яких органам державної податкової служби надано право звертатися до суду з позовами про примусове стягнення активів платника, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі.

Згідно п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, в порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання) можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, 65111, АДРЕСА_1) на користь держави податкову заборгованість в сумі 19308,00 гривень та фінансові санкції в сумі 9953,99 гривень, а всього 29261,99 гривень (код 23862106, р/р 34213378700009, отримувач - УДК у м. Одеса, банк - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя _____ І.В. Завальнюк

13 вересня 2010 року