Решение № 112553801, 28.07.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року

справа №380/1425/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по III групі інвалідності в наслідок загального захворювання з 19.12.2022р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській провести з 19 грудня 2022 року нарахування та виплату пенсії зарахувавши до пільгового страхового стажу період роботи у Відокремленому підрозділі "Шахта "Межирічанська" Державного підприємства "Львіввугілля" з 18 листопада 2021року по 06 грудня 2022року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності. Рішення обґрунтовано тим, що до пільгового стажу за Списком №1 не враховано період роботи з 18.11.2021 по 06.12.2022 згідно довідки від 15.12.2022 №639, оскільки на час роботи позивача були чинні списки №1 і №2, затверджені постановою КМУ від 24.06.2016 №461, а в довідці містяться посилання на Постанову КМУ від 16.01.2003 №36, а також відсутня сплата страхових внесків згідно даних персоніфікованого обліку за період з 18.11.2021 по 06.12.2022. Стаж роботи складає 8 років 5 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності. Проте, позивач зазначає, що працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при призначенні пенсії періодів його роботи. Вважає такі дії відповідача незаконними та протиправними, що зумовило його звернення до суду з вказаним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 30.01.2023 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 28.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що період роботи позивача з 18.11.2021 по 06.12.2022 не зараховано до страхового стажу, до пільгового (підземного) стажу за списком №1, оскільки згідно «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період були відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля». Згідно положень абзацу 22 частини 3 ст. 32 Закону № 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп від 40 років до досягнення особою 42 років включно 9 років.. Страховий стаж позивача, становить 08 років 05 місяців 04 днів. Оскільки, страховий стаж позивача становить менше 9 років, у позивача відсутнє право на призначення пенсії по інвалідності. Просить у задоволенні позову відмовити.

За таких обставин вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подало.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.

Згідно із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 у період 18.11.2021 по 06.12.2022 виконував гірничі роботи в шахті за професією - учень гірника підземного з повним робочим днем.

За період з 18.11.2021 по 18.11.2021 виконував гірничі роботи підземні в шахті з професією, учень гірника підземного, як працівник зайнятий повний робочий день на підземних роботах, що передбачено Списком 1 постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016. Код КП 7111,2 підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010 за період з 18.11.2021 по 18.11.2021 (00 р 00 м 01 дн).

За період з 10.12.2021 по 19.01.2022 виконував гірничі роботи в шахті за професією, учень гірника підземного, як працівник зайняти повний робочий день на підземних роботах, що передбачено Списком 1 постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016. Код КП 7111,2 підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010 за період з 10.12.2021 по 19.01.2022 (00р 01 м 10 дн).

За період з 26.01.2022 по 06.12.2022 виконував гірничі роботи підземні в шахті за професією, гірник підземний, як працівник зайнятий повний робочий день на підземних роботах, що передбачено Списком 1 постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016. Код КП 7111,2 підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010 за період з 26.01.2022 по 06.12.2022 (00 р 10 м 11 дн).

08.12.2022 звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, п.2.ст. 40 КЗпП України з виплатою середньомісячного заробітку.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціального експертною комісією серії 12ААВ №623527 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 06.12.2023.

Позивач 21.12.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії по інвалідності.

Суд встановив, що на час звернення до відповідача за призначенням пенсії по інвалідності, вік ОСОБА_1 становив 42 роки.

За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві прийнято рішення від 26.12.2022 №133950010711 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні вказано: страховий стаж 8 років 09 місяців 04 днів.

Не враховано до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 18.11.2021 по 06.12.2022 згідно довідки від 15.12.2022 №639, оскільки на час роботи позивача були чинні списки №1 і №2, затверджені постановою КМУ від 24.06.2016 №461, а в довідці містяться посилання на Постанову КМУ від 16.01.2003 №36, а також відсутня сплата страхових внесків згідно даних персоніфікованого обліку за період з 18.11.2021 по 06.12.2022.

Вважаючи оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправним та таким, що порушує його права, позивач за захистом свої прав звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так, предметом позову у даній справі є відмова відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності.

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Згідно з ч.2 статті 30 Закону України № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до ч.1 статті 32 Закону України № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абз. 1 ч.1 ст. 26 цього Закону.

Суд зазначає, що вік позивача на момент звернення з заявою до органів пенсійного фонду не є спірним.

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з приписами ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дії цього правила не змінюють та не скасовують.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Також, відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості, зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №686/10117/16-а та Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 №520/15025/16-а, які суд враховує при вирішенні справи у відповідності до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст.11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону №1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі ч.1 ст.16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст. 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Вказане свідчить про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка викладена Верховним Судом раніше, зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а та у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.

З матеріалів справи видно, що позивач в період з 18.11.2021 по 06.12.2022 виконував гірничі роботи підземні в шахті за професією гірника підземного дільниці з видобутку вугілля, що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 1, згідно Постанови КМ України №461 від 24.06.2016, на Державному підприємстві «Львіввугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Межирічанська», що підтверджується наданою ним копією довідки від 15.12.2022 року №639 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій та відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Підставою для незарахування спірного періоду до страхового (трудового) стажу позивача відповідач вказав відсутність сплати страхових внесків відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля».

Внаслідок невиконання Державним підприємством «Львіввугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Межирічанська» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 18.11.2021 по 06.12.2022.

Беручи до уваги вище наведене, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду з 18.11.2021 по 06.12.2022 до страхового стажу за порушення, вчинене Державним підприємством «Львіввугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Межирічанська», оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Суд зазначає, що з урахуванням періоду роботи позивача з 18.11.2021 по 06.12.2022 у відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» стаж роботи позивача становить більше 9 років.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування позивачу до страхового та пільгового (за списком №1) стажу періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 18.11.2021 по 06.12.2022 та відмови у перерахунку пенсії з врахуванням вказаного стажу з 18.11.2021 по 06.12.2022 відповідно до Закону №1058-IV.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що у довідці від 15.12.2022 №639 містяться посилання на Постанову КМУ від 16.01.2003 №36, оскільки за спірний період у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій та відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній містяться посилання на постанову КМУ від 24.06.2016 №461, яка була чинною.

З приводу несплати єдиного соціального внеску суд зазначає, що податковим агентом є роботодавець і такий сплачує єдиний внесок, і за несплату єдиного соціального внеску не несе відповідальності працівник і це не може бути підставою відмови у зарахуванні періоду праці у шахті з 18.11.2021 по 06.12.2022 для призначення пенсії по інвалідності.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що при винесені рішення від 26.12.2022 за результатами розгляду заяви від 21.12.2022 Головним управлінням пенсійного фонду України у м. Києві, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, тобто, без урахування всіх обставин, відтак, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Так, положеннями ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003р. № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «HasanandChaush v. Bulgaria», заява №.30985/96).

Отже, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне відновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо вбачається з п.4 ч.2 ст.245 КАС України.

З урахуванням наведеного, з метою ефективного та належного захисту порушеного права позивача за встановлених обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 період роботи ОСОБА_1 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 18.11.2021 по 06.12.2022

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату пенсії, в даному випадку є передчасною, оскільки передує вимога про зарахування стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по інвалідності. Лише після зарахування такого стажу до страхового виникає право на перерахунок пенсії.

Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 26.12.2022 №133950010711 «Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 » та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 період роботи позивача у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 18.11.2021 по 06.12.2022.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 26.12.2022 №133950010711 «Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 період роботи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 18.11.2021 по 06.12.2022.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.І. Кузан