Решение № 112551882, 11.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року Справа № 160/2398/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кадникової Г.В.

за участі секретаря судового засідання Васіної Н.В.;

та учасників справи: представника позивача Бобкович А.А.,

представника відповідача Дмитрієва Д.В.,

представника третьої особи Бойка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) через свого представника (з урахуванням оновленої редакції) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - Центральний відділ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, відповідач) №12144300017178 від 13.12.2022 про відмову громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) у наданні дозволу на імміграцію в Україну;

- зобов`язати Центральний відділ у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 від 07.12.2021 року, справа №400038336 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про надання дозволу на імміграцію в Україну;

- зобов`язати Центральний відділ у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області продовжити строк перебування на території України громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є громадянкою російської федерації та її рідна донька ОСОБА_2 є громадянкою України згідно паспорту серії НОМЕР_2 . 07.12.2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про оформлення дозволу на імміграцію в Україну. Рішенням №12144300017178 від 13.12.2022 відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію». Позивач вважає вказане рішення протиправним та необґрунтованим, тому таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14.02.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 17.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що на адресу Центрального відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надійшла відповідь від Управління СБУ у Дніпропетровській області від 03.11.2022 за №55/2-3302вих, в якій зазначено про отримання останнім інформації відповідно до п.13 ч.1 ст.24 Закону України Про Службу безпеки України, яка свідчить, що подальше документування громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволом на імміграцію недоцільно на підставі ст.10, п.6 Закону України «Про імміграцію».

13.12.2022 року відповідачем складено та затверджено висновок про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 на підставі положень п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-ІІІ.

13.12.2022 року відповідачем прийнято рішення №12144300017178 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням такої відмови.

Також зазначено, що відповідач не наділений повноваженнями роз`яснювати або тлумачити висновки чи твердження СБУ та відсутні підстави ставити під сумнів інформацію отриману Управлінням СБУ у Дніпропетровській області, що діяло у межах своєї компетенції визначеної законодавством України.

Крім того, зазначено, що на сьогодні Україна перебуває в умовах воєнного стану у зв`язку із повномасштабною збройною агресією зі сторони російської федерації (до громадянства якої належить позивач). Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/22, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) СБУ та ДМС зобов`язано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населеня та інтересів держави (серед іншого заборона вїзду, примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країни походження або до третьої країни, якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку).

Крім того, 06.04.2023 року від відподача надійшла належним чином завірена копія матеріалів справи №202 на гр. рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

10.04.2023р. представником позивача подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.

Ухвалою суду від 11.04.2023 року залучено до участі у справі Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області третью особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалами суду від 24.04.2023 року, 08.05.2023 року, 09.05.2023 року, 15.05.2023 року задоволено заяви про самовідвід суддів та вирішено справу передати до відділу документального забезпечення Дніпропетровського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо її подальшого перерозподілу між суддями, які мають допуск та доступ до державної таємниці, у порядку, встановленому ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи адміністративна справа розподілена судді Кадниковій Г.В.

Ухвалою суду від 16.05.2023 року справу прийнято до провадження.

30.05.2023 року до суду від Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області надійшли пояснення, в яких зазначено, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначається Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень затвердженого постановою КМУ від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

Відповідно до пункту 14 Порядку №1983, територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

На виконання вимог пункту 14 Порядку №1983 відповідачем направлено запит до Управління СБУ щодо надання дозволу на імміграцію стосовно громадянки російської федерації ОСОБА_1 .

За результатами здійснення перевірки, в службових матеріалах, інформаційних масивах та базах даних СБУ, Управлінням СБУ поінформовано відповідача (лист від 03.11.2022 №55/2-3302нт-вих), 18.11.2022 надійшов на адресу Центрального відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, в якому зазначено наступне, а саме: «Управлінням СБ України у Дніпропетровській області відповідно до п.13 ч.1 ст.24 ЗУ «Про Службу безпеки України» отримано інформацію, яка свідчить, що подальше документування громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволом на імміграцію недоцільно, на підставі ст.10 п.6 ЗУ «Про імміграцію», (інформація, документи і матеріали які стали підставою для формування листа від 03.11.2022 №55/2-3302нт-вих, містять гриф секретності «Таємно»).

03.12.2022 року розглянувши матеріали справи про надання дозволу на імміграцію в Україну, уповноваженим працівником територіального підрозділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, складено висновок про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці рф ОСОБА_1 , та на підставі пункту 6 статті 10 Закону №2491-III, уповноваженим працівником територіального підрозділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, висловлено за доцільне, прийняти відносно громадянки рф ОСОБА_1 рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 статті 10 Закону №2491-III.

Враховуючи вищевикладене та положення чинного законодавства, зазначає, що Управління СБУ діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, дії відповідача, що стосуються прийняття рішення №12144300017178 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну є правомірним та відповідає вимогам законодавства України.

16.05.2023 року на адресу суду від третьої особи надійшла довідка Управління від 04.05.2023 за обліковим №55/2-3170т, з грифом секретності Таємно.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази та наведені сторонами доводи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_3 від 11.06.2021 року.

07.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою та необхідними документами, про надання дозволу на імміграцію в Україну у зв`язку з тим, що вона є матір`ю громадянки України.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 21.04.1961 року та паспорту серії НОМЕР_2 позивач має доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є громадянкою України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №1983 «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», відповідачем були надіслані відповідні запити до Управління СБУ в Дніпропетровській області, Відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Дніпропетровській області, Адміністрації Держприкордонслужби України, Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетроській області.

Листом № 55/2-3302 вих від 03.11.2022 року Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області повідомило відповідача про те, що відповідно до п.13 ч.1 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України» ним отримано інформацію, яка свідчить про недоцільність надання дозволу на імміграцію в Україну громадянки рф ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».

13.12.2022 року відповідачем затверджено висновок відповідно до якого вважається за доцільне: прийняти відносно громадянки рф ОСОБА_1 рішення про відмову у наданні дозволу на іміграцію в Україну на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію».

03.12.2022 року відповідачем прийнято рішенням №12144300017178 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні громадянці рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (далі - Закон України «Про імміграцію»).

Відповідно до положень ст.6 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів:

1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;

2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;

3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;

4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;

5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 (далі - Положення про ДМС України) центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів є Державна міграційна служба України (ДМС).

ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Відповідно до підпунктів 31-33 пункту 4 Положення про ДМС України вона відповідно до покладених на неї завдань: здійснює відповідно до закону заходи щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції, іншим порушенням міграційного законодавства; здійснює міжнародне співробітництво, бере участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України з питань громадянства, міграції, біженців, осіб, які потребують інших форм захисту, реєстрації фізичних осіб та реадмісії, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України; здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Частинами 1, 3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» визначено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про імміграцію» визначено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються, зокрема: 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначають норми Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

Згідно з п.14 Порядку №1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України Про імміграцію, надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Пунктом 16 Порядку №1983 визначено, що у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Відповідно до пп.3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII):

- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;

- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Служба безпеки України, Державна міграційна служба України.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону №2469-VIII Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина:

1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України;

2) боротьбу з тероризмом;

3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури;

4) охорону державної таємниці.

Відповідно до п.13 ст.24 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 №2229-XII Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана: брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем від Управління СБУ у Дніпропетровській області отримано лист №55/2-3302вих. від 03.11.2022 року про недоцільність подальшого документування громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволом на імміграцію, на підставі п.6 ст.10 Закону України «Про імміграцію», відтак Центральний відділом у міста Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

16.05.2023 року до режимно-секретного відділу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла довідка Управління СБУ у Дніпропетровській області від 04.05.2023 року за обліковим №55/2-3170-т з грифом секретності Таємно.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України від 14.03.2022 року за №133/2022 та від 18.04.2022 року за №259/22, та від 12.08.2022 року №573/2022, та від 07.11.2022 №757, та №58 від 06.02.2023, та від 01.05.2023 №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правовий статус іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на території України під час дії воєнного стану, визначаються Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З урахуванням інформації, що надана 16.05.2023 року Управлінням СБУ у Дніпропетровській області, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи та аргументи сторін враховані, проте не є такими, що спростовують вищезазначені висновки суду.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями ст.ст. 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі виготовлено 21.07.2023.

Суддя Г. В.Кадникова