Решение № 112486222, 25.07.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2023 року м. Ужгород№ 260/1866/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Грін-Лумей В.Г.

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - представник адвокат Орбан Н.Л.

відповідача: Державної служби України з безпеки на транспорті Державна служба України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду ( контролю) у Закарпатській області- представник Білова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

28 березня 2023 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі.

Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивує тим , що 26 січня 2023 року о 12 год. 00 хв. на а/д М-03Київ - Довжанський 295 км Полтавської області посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 20.01.2023 року №008182 проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільному транспорті під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля марки MERSEDES-BENZ ATEGO 1218 , номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 (документ, що посвідчує особу водія н/в НОМЕР_3 від 15.12.2018 року), номер дорожнього листа ТСЦ 2142, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , ), за результатами якої складено Акт №251965 від 26 січня 2023 року .

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Акту №251965 від 26 січня 2023 року, відповідно до абзацу З частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову № 340905 від 02 березня 2023 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_4 ) адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

Постанову № 340905 від 02 березня 2023 року відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав 13.03.2023 року. Із вказаною постановою та обставинами, викладеними у ній, ФОП ОСОБА_1 не погоджується, вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є неправомірною та безпідставною.

Представником позивача також заявлені позовні вимоги щодо покладення судових витрат на відповідача, а також про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу з відповідача в розмірі 7000,00 (сім тисяч) грн..

27 квітня 2023 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу суду надійшла заява на виконання ухвали суду , відповідно до якої подано документи на підставі яких було прийняте рішення про винесення постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №340905 від 02.03.2023 р. які долучені судом до матеріалів справи.

27 квітня 2023 року від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позов, відповідно до якого вважає, що наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Так зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що Законом України «Про автомобільний транспорт» не передбачена необхідність встановлення контрольного пристрою (тахографа) на транспортних засобах для внутрішніх перевезень. Позивач в своїй заяві не спростовує факту наявності тахографа в автомобілі, та не надав доказу наявності контрольної книжки водія. Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення за яке встановлено відповідальність у вигляді санкцій статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт». Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суб`єкт владних повноважень правомірно застосував адміністративно-господарські санкції. Крім того, вважає, що понесені витрати на правничу допомогу є завищеними та не відповідають критерію співмірності, не мають доказової бази.

10 травня 2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

17 травня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про заміну позивача фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_4 ) на належного позивача - громадянина України ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_4 ), що судом було задоволено.

В судовому засіданні представник позивач підтримала позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив порти позову з підставі наведених у Відзиві.

Заслухавши сторони , вивчивши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Обставини встановлені судом.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем з 05.04.2002 року .

У відповідності до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MERSEDES-BENZ ATEGO 1218 , номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізований вантажний фургон, повна маса 11990 кг, маса без навантаження 6530 кг.

Судом встановлено, що 26.01.2023 року о 12 год 00 хв., на автодорозі М-03, Київ- Харків -Довжанський 295 км, державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області був зупинений транспортний засіб MERSEDES-BENZ ATEGO 1218 , номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на підставі права власності, про яке внесено відомості в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

За кермом транспортного засобу знаходився водій ОСОБА_2 (п/в НОМЕР_3 від 15.12.2018 р).

За результатами рейдової перевірки складено Акт №251965 від 26 січня 2023 року, яким було встановлено, що водій здійснював внутрішні вантажні перевезення по маршруту смт. Ямниця (Івано-Франківська область) до м. Полтава. (копія ТТН №1 від 25.01.2023 року).

Згідно Товаро-транспортної накладної № 1 від 25 січня 2023 року :

-перевізником є ОСОБА_2 , водій - ОСОБА_2

-автомобіль-MERSEDES-BENZ ATEGO 1218 , номерний знак НОМЕР_1

-пункт відвантаження- смт Ямниця

- пункт розвантаження м. Полтава

- маса вантажу 600 кг

- вартість вантажу- 240 000 грн.

Зі змісту вказаного Акту вбачається, що під час перевірки встановлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, відсутність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протокол перевірки та адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу.

23лютого 2023 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті було направлено повідомлення на адресу позивача про дату та місце розгляду справи.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Акту №251965 від 26 січня 2023 року, відповідно до абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову № 340905 від 02 березня 2023 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_4 ) адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

03 березня 2023 року вказана постанова була направлена позивачу.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

За змістом ч. 7 статті 6 названого Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено з Міністерством інфраструктури України утворити територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідних міжрегіональних територіальних органів зазначеної Служби за переліком згідно з додатку.

Так, у додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року № 1579-р згідно переліку, передбачено утворення територіальних органів Укртрансбезпеки, які діють на підставі Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.02.2022 р. (далі- Положення про територіальні відділи, додається).

Пунктом 1.2 цього Положення про територіальні відділи визначено організаційно- правовий статус відділів у відповідних областях як структурних підрозділів апарату Укртрансбезпеки.

При цьому, Положення Службу не визначає існування в структурі Укртрансбезпеки самостійних структурних підрозділів зі статусом юридичної особи.

В свою чергу, Відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, який не має статусу юридичної особи, не є самостійним суб`єктом владних повноважень (функції якого окремо визначені законодавчо), але має відповідні повноваження щодо здійснення державного нагляду(контролю) у Закарпатській області та має свою печатку.

Здійснення рейдової перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки здійснюється відповідно до Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1567 від 08.11.2006 р. та за направленням № 008182 від 20.01.2023 складеного на підставі щотижневого графіку рейдових перевірок у Відділі державного нагляду (контролю) у Полтавській області.

При здійсненні рейдової перевірки (на дорозі) посадові особи Укртрансбезпеки, керуючись п. 15 Порядку №1567 перевіряють виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За результатами проведеної перевірки виявлено, що позивач, як власник транспортного засобу не забезпечив водія дійсним протоколом перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена адміністративно-господарська відповідальність у вигляді штрафу відповідно до виду правопорушення.

У даному випадку, за відсутність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема протоколу перевірки та адаптації тахографу, наявність якого є обов`язковою нормою при здійсненні вантажних перевезень для транспортних засобів більш ніж 3,5т та

У нашому випадку автомобіль , належний позивачу - це спеціалізований вантажний фургон, повна маса 11990 кг, маса без навантаження 6530 кг.

Автомобіль вже був обладнаний тахографом. що водій не заперечував, і в Акті було тільки констатовано про відсутність протоколу перевірки та адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу, а не самого таографу.

У водія була наявна товаро-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом ( ст. 1 ЗУ "Про автомобільний транспорт)

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

До внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.)( ст. 47 ЗУ "Про автомобільний транспорт")

Згідно вимог ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт") автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здінювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно- господарського штрафу. Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі ГКУ) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Правовідносини, які виникають із характеру здійснення господарської діяльності позивача, регулюються спеціальним нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України «Про транспорт» №232/94-ВР. Цей Закон визначає умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організацію безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті і є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ .

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зазначає, що Законом України «Про автомобільний транспорт» не передбачена необхідність встановлення контрольного пристрою (тахографа) на транспортних засобах для внутрішніх перевезень.

Однак, положення вищезазначеної статті 48 Закону №2344 мають частково банкетний характер, адже, замість викладення у тексті цієї норми вичерпного переліку усіх необхідних документів, законодавець вдався до застосування юридичної конструкції - «інші документи передбачені законодавством».

В силу правового висновку постанови Верховного суду від 19.03.2020 по справі №823/1199/17 до іншого законодавства належить, зокрема і Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 №340 (надалі Положення №340).

Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами .

У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.( п. 6.1.)

За визначенням пункту 1.5 Положення №340 тахограф -обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

В силу статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

-забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 (далі Конвенція №153) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст та заповнення водіями.

Згідно частиною 3 статі 10 Конвенції №153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, зміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

За правовими висновками постанови Верховного суду від 19.03.2020 р по справі №823/1199/17 приписи пункту «а» частини першої статті 10 Конвенції №153 є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Верховний Суд зазначив :

-Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

38. В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

39. Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

40. У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

41. Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

42. Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції, на думку колегії суддів, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Таким чином, до кола іншого, згаданого у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавства, належать і Конвенція, і Положення №340, приписи яких фактично є ідентичними і передбачають серед переліку необхідних документів перевізника-документи про облік робочого часу водія або у вигляді відомостей діючого, справного та повіреного тахографа, або у вигляді відомостей індивідуальної контрольної книжки водія.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначених пунктом 3.3 цього розділу, а бо наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Позивач в своїй заяві не спростовує факту наявності тахографа в автомобілі, та не надав доказу наявності контрольної книжки водія.

Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення за яке встановлено відповідальність у вигляді санкцій статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" саме позивачм , який на час спірних правовідносин в розумінні вищевканого законодавства про автомтобільни транспорт був перевізником і здійснював внутрішні вантажні перевезення на вантажному транспортному спеціального призначення

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суб`єкт владних повноважень правомірно застосував адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування в судовому порядку.

У звязку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до ст. 139 КАСУ з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 липня 2023 року.