Решение № 112483561, 18.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2023Справа № 910/5306/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК"

до Приватного акціонерного товариства "Чумак"

про стягнення 1 858 020,00 грн

Представники:

від позивача: Омеляненко Б.В.

від відповідача: Рибак І.В.

ОБСТАВИНИ ВСПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколь ІНК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Чумак» про стягнення 1 858 020,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з організації вантажних перевезень в межах України і транспортно-експедиційне обслуговування № 156 від 15.12.2020 у частині оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 1 858 020,00 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 суд ухвалив позовну заяву залишити без руху.

19.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 23.05.2023.

03.05.2023 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Чумак» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.05.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/5306/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 23.05.2023 у справі відмовлено з підстав відсутності у суду технічної можливості.

18.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про проведення судвого засідання, яке призначено на 23.05.2023 без участі представника позивача.

У підготовче засідання 23.05.2023 прибув представник відповідача, представник позивача не прибув.

Представник відповідача заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд прийшов до висновку про наявність підстав для його її задоволення.

Відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 23.05.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 27.06.2023.

31.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

22.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення.

26.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У підготовче засідання 27.06.2023 прибув представник відповідача, представник позивача не прибув.

У підготовчому засіданні 27.06.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2023.

У судове засідання 18.07.2023 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 18.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чумак" (Замовник) укладено Договір про надання послуг з організації вантажних перевезень в межах України і транспортно-експедиційне обслуговування № 156 від 15.12.2020 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого Експедитор зобов`язується під свого імені та дорученням Замовника і та його рахунок та узгоджену Сторонами винагороду здійснити на користь Замовника комплекс дій, пов`язаних з організацією автомобільних перевезень вантажів Замовника, надалі іменовані Вантажі, по території України.

Згідно п. 1.3. Договору для виконання цього Договору Експедитор за дорученням Замовника від свого імені самостійно укладає договори та здійснює розрахунки з перевізниками та іншими третіми особами, залученими Експедитором для здійснення перевезення Вантажів за узгодженою Сторонами Заявкою. Замовник в свою чергу зобов`язується покрити витрати Експедитора, пов`язані з організацією перевезення Вантажів і забезпеченням транспортного процесу, в порядку, встановленому цим Договором.

У п. 3.3. Договору сторони визначили, що Замовник зобов`язується здійснювати оплату вартості послуг на поточний рахунок Експедитора вказаний в цьому Договорі, протягом 45-ти банківських днів з дня надання Експедитором рахунку-фактури, одного (третього) примірника товарно-транспортної накладної і товарної накладної з позначкою вантажоодержувача про отримання вантажу на кожному з цих документів, акту прийому-передачі палати послуг.

Замовник не залежно від строку оплати, встановленого цим Договором, здійснює оплату вартості транспортно-експедиційних послуг лише за умови отримання Замовником податкової накладної з ПДВ, складеної Експедитором в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої Експедитором особи, та зареєстрованої останнім в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо Експедитор виконає зазначені умови реєстрації податкової накладної з ПДВ поза межами строку, встановленого цим пунктом Договору для оплати вартості послуг. Замовник здійснює оплату вартості послуг протягом 3 (трьох) банківських днів після виконання Експедитором відповідних зобов`язань, передбачених п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та цим пунктом Договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Експедитор надав Замовнику послуги за період з 16.01.2022 по 24.02.2022 загальною вартістю 1 858 020,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними та актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 27.10.2022.

Замовник звернувся до Експедитора з листом №010 від 06.02.2023 у якому, зокрема, визнав загальну суму простроченої заборгованості за Договором в розмірі 1 858 020,00 грн.

Водночас, у даному листі Замовник зазначив, що у зв`язку з тим, що податкова адреса Експедитора є м. Каховка, Херсонської області, ТОВ «Чумак» звернулось до Державної податкової служби України та Національного банку за роз`ясненнями щодо можливості здійснення відповідного переказу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з організації вантажних перевезень в межах України і транспортно-експедиційне обслуговування № 156 від 15.12.2020 у частині оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 1 858 020,00 грн основного боргу.

У відзиві відповідач визнав обставину надання послуг загальною вартістю 1 858 020,00 грн.

Водночас, у відзиві та поясненнях відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до чинного законодавства України забороняється переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, адже податковою адресою позивача є Херсонська обл., м. Каховка.

У відповіді на відзив, позивач зазначає, що у ТОВ «Ніколь Інк» відкритий банківський рахунок на території України в ПАТ «МТБ Банк», а також що податковий облік здійснюється Лубенською ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з організації вантажних перевезень в межах України і транспортно-експедиційне обслуговування № 156 від 15.12.2020, на виконання якого позивач надав, а відповідач прийняв послуги загальною вартістю 1 858 020,00 грн, обставина чого визнається відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відтак, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 75 ГПК України, враховуючи що матеріали справи містять докази, що свідчать про здійснення сторонами відповідних господарських операцій (зокрема, податкові накладні), суд приходить до висновку, що обставина надання Експедитором Замовнику послуг за Договором за період з 16.01.2022 по 24.02.2022 загальною вартістю 1 858 020,00 грн, є встановленою.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3.3. Договору сторони визначили, що Замовник зобов`язується здійснювати оплату вартості послуг на поточний рахунок Експедитора вказаний в цьому Договорі, протягом 45-ти банківських днів з дня надання Експедитором рахунку-фактури, одного (третього) примірника товарно-транспортної накладної і товарної накладної з позначкою вантажоодержувача про отримання вантажу на кожному з цих документів, акту прийому-передачі палати послуг.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п. 3.3. Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг за Договором за період з 16.01.2022 по 24.02.2022 станом на дату ухвалення рішення у справі № 910/5306/23 є таким, що настав.

При цьому, щодо заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що податкова адреса позивача знаходиться на тимчасово окупованій території, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 45.2 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" є наступна: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, 21А.

Статтею 1 Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно п. 1 якого постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжений до 18.08.2023.

В указі Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачені певні обмеження і заборони здійснення економічної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

У ч. 2 даного Закону визначено, що Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється (ч. 6 ст. 13 Закону).

При цьому, відповідно до ч. 1. ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Так, рішень Кабінету Міністрів України щодо поширення положень ст. 13 Закону на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями, наразі немає.

Отже, положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» розповсюджуються на тимчасово окуповані території України, які були окуповані починаючи з 19.02.2014 та до 24.02.2022.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 1364 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого, зокрема, включено Каховську міську територіальну громаду Херсонської області (дата початку тимчасової окупації 24.02.2022).

Таким чином, положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не розповсюджуються на територію місця реєстрації юридичної особи позивача, що спростовує викладені відповідачем доводи.

Крім того, суд зазначає, що з довідки ПАТ «МТБ Банк» №06/5-06/02-Д від 24.05.2023 вбачається, що ТОВ "Ніколь ІНК" має 2 поточних рахунки в національній валюті в даному банку.

Наказом ДПС України № 173 від 28.03.2022 (зі змінами та доповненнями) виконання окремих повноважень Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, у тому числі в частині здійснення адміністрування податків i зборів, платежів тощо, закріплено за Головним управлінням ДПС у Полтавській області.

Так, з виписки за рахунком з 01.01.2023 по 21.04.2023 вбачається, що ТОВ "Ніколь ІНК" здійснюються оплати, отримуються кошти та сплачуються податки (отримувач ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) за рахунком відкритим в ПАТ «МТБ Банк».

Отже, враховуючи викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що наведені ПрАТ «Чумак» доводи не спростовують наявності в нього обов`язку перед ТОВ «Ніколь ІНК» зі сплати заявленої в позові заборгованості.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 1 858 020,00 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 1 858 020,00 грн, а відтак, задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Чумак" (01042, м. Київ, бул. Дружби народів, 19, офіс 4; ідентифікаційний код: 24106105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, 21А; ідентифікаційний код: 37631040) заборгованість у розмірі 1 858 020 (один мільйон вісімсот п`ятдесят вісім тисяч двадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 27 870 (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят) грн 30 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.07.2023

Суддя Ю.В. Картавцева