Решение № 112466405, 27.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11390/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384), Київського відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (статусу юридичної особи не має, код юридичної особи ЄДРПОУ, якій належить підрозділ 37811384) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Київського відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №/5112/12-23 від 24.03.2023 року) щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України зразка 1994 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов?язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України зразка 1994 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

судові витрати покласти на Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області;

розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/11390/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України.

В обґрунтування вимог позову позивач вказує, що він у зв`язку з непридатністю для користування свого паспорта зразка 1994 року серії НОМЕР_1 (в паспорті наявні пошкодження його серії, є сліди тривалого використання, розриви сторінок) та необхідністю його обміну на паспорт громадянина України зразка 1994 року у березні 2023 року звертався до Київського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області з проханням видати паспорт зразка 1994 року, однак у його оформленні та видачі було відмовлено. Позивач вважає, що така відмова порушує його права, а тому є протиправною. Позивач зазначає, що відмова у видачі паспортного документу у формі книжечки порушує особисте право на ім`я, оскільки видача паспорта у формі ID-картки передбачає оброблення інформації за допомогою засобів ЄДДР, що для позивача вважається недопустимим, оскільки він є православним віруючим. При цьому, позивач вказує, що обставини справи відповідають ознакам типової справи, які визначені у зразковій справі №806/3265/17 від 19.09.2018 року.

29.05.2023 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що заперечує проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування такої позиції зазначає, що Київський відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є юридичною особою. Київський відділ у м.Одесі у межах строку, визначеного ЗУ «Про звернення громадян» надав позивачу письмову відповідь на його заяву з відповідними роз`ясненнями щодо отримання паспорта громадянина України; у наданій відповіді зазначено, що у ДМС та її територіальних органів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорту громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ. Відповідно до Закону, кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України, тому ОСОБА_1 не може відмовитись від виконання обов`язку отримання паспорту, посилаючись на релігійні переконання; нічим не підтверджені доводи позивача щодо дискримінації з боку ГУ ДМС за релігійною, віковою ознакою або порушення права на ім`я. Крім цього, аналізуючи фактичні обставини справи, відповідач зазначає, що дана справа не підпадає під категорію типової, адже не відповідає основним критеріям, встановленим Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17.

08.06.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив представника відповідача, в якій ОСОБА_1 , зокрема, наполягає на задоволенні позовних вимог посилаючись на усталену судову практику.

В силу приписів статті 262 КАС України справа розглядається у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Позивач є насельником Свято-Успенського Одеського чоловічого монастиря (а.с.12).

У зв`язку з непридатністю для користування паспорта у формі книжечки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 21.03.2023 року звернувся до Київського відділу у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області та ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року замість непридатного для користування паспорта. У заяві вказано про відмову надання згоди на обробку персональних даних (а.с.6).

До заяви додані: паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дві фотокартки 35*45мм ОСОБА_1 , заява позивача за формою, затвердженою наказом МВС України №320 від 13.04.2012р. та наказом МВС України №456 від 06.06.2019р.; квитанція про сплату державного мита.

24.03.2023 року за №/5112/12-23 ГУДМС надано відповідь, в якій відповідач зазначив, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов?язків перед державою або відмови від виконання законів. Порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року визначає Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, яким передбачено оформлення паспорта зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов?язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина У країни зразка 1994 року. При зверненні до Київського відділу у м.Одесі ГУДМС України в Одеській області позивачем не надано відповідного рішення суду, тому підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, відсутні (а.с.78).

Не погоджуючись із вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 вищезазначеного Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно ч.ч.1,2 ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч.3 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", зокрема, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (надалі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.

При цьому, слід дійти до висновку про порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки суб`єкт згоди на таку обробку не надає.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних" мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до ч.2 вищезазначеного Закону, персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована .

Частиною 5, 6 вищезазначеного Закону передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.

За практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Таким чином, норми ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.

Дана адміністративна справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 від 19.09.2018 року.

Так у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, в силу положень ч.3 ст.291 КАС України.

Відповідно до п.2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Разом з цим, нормами ч.2 ст.21 Закону №5492-VI передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Згідно із п.3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабміну України №302 від 25.03.2015р. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019р. затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі - Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу ІV цього Порядку Обмін паспорта обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа. Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Під час розгляду заяви працівник територіального підрозділу ДМС здійснює перевірку відомостей про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання, поданих заявником, за даними обліку територіального органу ДМС. Стосовно осіб, місце проживання яких не зареєстровано або місце проживання яких знято з реєстрації, працівник територіального підрозділу ДМС проводить перевірку факту відсутності зареєстрованого місця проживання за даними обліків територіальних органів ДМС. У разі якщо відомості, зазначені в документах, поданих заявником, відсутні або не відповідають даним обліку територіального органу ДМС, працівник територіального підрозділу ДМС здійснює перевірку та/або уточнення таких даних у відповідному органі реєстрації в установленому порядку. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, проводиться за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних органів ведення Державного реєстру виборців. Факт видачі паспорта на ім`я особи, яка подала його для обміну, перевіряється працівником територіального підрозділу ДМС за даними відомчої інформаційної системи ДМС та відповідно до пунктів 4, 5 розділу VI цього Тимчасового порядку.

За таких обставин, зважаючи на пояснення та доводи сторін, беручи до уваги норми національного та міжнародного законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача у вигляді відмови у обміні та оформленні паспорта громадянина України ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДМС України в Одеській області оформити та видати паспорт у формі паспортної книжечки відповідно до Положення "Про паспорт громадянина України", суд зазначає наступне.

З огляду на те, що дії відповідача щодо неоформлення паспорта громадянина України позивачу у формі паспортної книжечки визнані протиправними, а вимога про зобов`язання відповідача щодо обміну та видачі бланку паспорта позивачу у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України є похідною від першої, суд доходить висновку про задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання ГУ ДМС України в Одеській області обміняти та видати паспорт у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України позивачу.

Суд з наведених підстав відхиляє аргументи відповідача проти позову, у тому числі щодо незастосування висновків ВП ВС у згаданій вище постанові у зразковій справі.

Стосовно ж посилань на невідповідність поданої позивачем заяви вимогам законодавства та її розгляд у зв`язку із цим як звернення громадянки за ЗУ "Про звернення громадян" та неприйняття у зв`язку із цим рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, суд констатує, що ця позиція суперечить змісту оскаржуваної відмови, викладеної у відповіді відповідача.

Зміст цієї відповіді не надає можливості будь-якого іншого сприйняття судом, ніж як відмови у обміні та видачі гр. ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, на підставі ст.21 ЗУ №5492-VI та норм постанови Кабміну України від 25.03.2012р. №302, а не відмови у задоволенні заяви (скарги), поданої за ЗУ "Про звернення громадян".

З огляду на зазначене, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні від 19.09.2018 року за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у видачі паспорту громадяни на України у вигляді паспортної книжечки, передбаченої Положенням про паспорт громадянина України, яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на те, що Київський відділ у м.Одесі ГУДМС України в Одеській області є територіальним підрозділом Головного управління та не є юридичною особою, а отже не є належним відповідачем у даній справі - є неспроможними з огляду на передачу повноважень щодо вирішення вказаного питання територіальним органом своїм структурним підрозділам та звернення вимог до ГУ ДМС України та його Відділу (згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України Відділ вважається суб`єктом владних повноважень).

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Наведеним обґрунтуванням суду надана оцінка аргументам сторін, що є суттєвими для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1073,60грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судових витрат зі сплати судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384; адреса: вул.Преображенська, буд.44,м.Одеса, 65014), Київського відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (статусу юридичної особи не має, код юридичної особи ЄДРПОУ, якій належить підрозділ 37811384; адреса: вул.Ак.Філатова, буд.15-а, м.Одеса, 65080) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №/5112/12-23 від 24.03.2023 року) у вигляді відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України зразка 1994 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов?язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384) обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України НОМЕР_1 зразка 1994 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384; адреса: вул.Преображенська, буд.44,м.Одеса, 65014) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1073(одна тисяча сімдесят три)грн. 60коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст.293,295 КАС України шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян