Решение № 112448440, 10.07.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9858/23

Провадження № 2-о/369/323/23

РІШЕННЯ

Іменем України

10.07.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

за участю секретаря Миголь А.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань вм.Києві цивільнусправу за заявою ОСОБА_1 ,заінтересована особа:Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.

Свої вимоги мотивувала тим, що її чоловік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в місті Ровеньки, Луганської області, Україна.

Смерть мала місце на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

Заявник вказала, що здійснити державну реєстрацію смерті померлого чоловіка в Україні не вбачається за можливе, а відтак вона вимушена просити встановити факт смерті її чоловіка в судовому порядку.

Також заявниця зазначила, що встановлення цього факту необхідне для отримання свідоцтва про смерть.

Враховуючи викладене, заявник просив суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: місто Ровеньки Луганської області, Україна.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року було відкрито окреме провадження у цій справі.

До суду надійшла заява представника заявника ОСОБА_3 про слухання справи у відсутність завника, вимоги заяви підтримала та просила їх задовольнити.

10.07.2023року досуду надійшла уточнена заява представниказаявника - ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,відповідно доякої вонапросила,встановити фактсмерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження з-с Долинський Теректинського району Уральської області, та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Ровеньки Луганської області, причина смерті невідома.

У судове засідання представник заінтересованої особи Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явилася, повідомлялась належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на те, що ч. 2ст. 317 ЦПК Українивстановлено невідкладний розгляд справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, суд вважає за можливе провести розгляд заяви у відсутності сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено,що заявникє внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 15.11.2016 №3244-3558 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу заявниця перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 25.09.1987 року.

Згідно свідоцтва про смерть, від 17 січня 2023 року, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складено актовий запис №76, місце смерті, місто Ровеньки Луганської області, Україна.

Зазначене підтверджується й фотознімком зробленим з місця поховання, з якого вбачається дата смерті та дата народження ОСОБА_2 .

З ІНФОРМАЦІЯ_7 місто Ровеньки Луганської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України згідно Переліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією,затвердженого НаказомМіністерства з питаньреінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.

Відповідно до положень ч. 2ст. 49 ЦК Україниактами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи.

Згідно з положеннями частинами 3 і 4 цієї ж статті смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджениминаказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є й рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Згідно з п. 1 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

У ст. ст.3,8,9 Конституції Українипроголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»- тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Згідно з ч. 1ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно доЗакону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно доКонституціїта законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Крім того, у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвинув цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Статтею 315 ЦПК Українивизначено, що судом може бути встановлено факти, що мають юридичне значення, тобто такі, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пп. 8 п. 1ст. 315 ЦПК Українидо справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення відносяться справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1статті 317 ЦПК Українизаява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Зважаючи на п. 8 ч. 1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про становлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

З урахуванням встановлених судом обставин у справі та проаналізованих правових норм суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що спір про право відсутній, так як у разі встановлення факту смерті відповідний відділ рацс видасть свідоцтво про смерть.

Встановлення вказаного факту має для заявника юридичне значення, тому що це надасть можливість зареєструвати смерть у встановленому чинним законодавством України порядку.

Вирішити питання реєстрації факту смерті чоловіка заявника в позасудовому порядку не можливо, оскільки отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у відділі держаної реєстрації актів цивільного стану неможливо, тому що факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

Таким чином,приймаючи доуваги,що заявникне маєможливості отриматисвідоцтво просмерть чоловіка,оскільки документипро смерть,видані натимчасово окупованійтериторії України,не можутьбути використанимизаявником дляреєстрації смертіна територіїУкраїни,однак наданасуду беззаперечнідокази просмерть чоловіка,тому євсі підставидля задоволеннязаяви таухвалення рішеннясуду провстановлення фактусмерті ОСОБА_2 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ,місце народженняз-сДолинський Теректинськогорайону Уральськоїобласті,та помер ІНФОРМАЦІЯ_6 вмісті Ровеньки Луганської області, Україна.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст. ст.3, 8, 9 Конституції України, ст. 49 ЦК України,ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», п. 1 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5, ст. ст.12,81,200,206,263-265,293,294,315-319,430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити фактсмерті громадянинаУкраїни ОСОБА_2 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ,місце народженняз-сДолинський Теректинськогорайону Уральськоїобласті,та помер ІНФОРМАЦІЯ_6 вмісті РовенькиЛуганськоїобласті,Україна, причина смертіневідома.

Допусти негайне виконання рішення суду.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Суддя Андрій ВОЛЧКО