Решение № 112437713, 26.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11905/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (вул. Центральна, 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов (а.с.1-14) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.05.2023 року №UA500110/2023/000028/1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ «Аквафрост» та компанією «Interatlantic Fish S.L.U.» (Віго, Іспанія) укладено контракт №25/04/19-8 від 25.04.2019, відповідно до якого останній зобов`язується поставити на користь ТОВ «Аквафрост» товар заморожена обрезь гігантського кальмара.

Вiдповiдно до вказаних умов контракту позивачем отримано від контрагента товар та з метою здійснення митного оформлення 10.05.2023 року подано митну декларацію №23UA500110001468U3.

Однак відповідачем 10.05.2023 року прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2023/000078 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000028/1.

Представник позивача вважає прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Оскаржуване рішення прийняте, оскільки митний орган вважав, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної як вартості товару; 2) до митного оформлення надано не було пакувальний лист, ветеринарний сертифікат, якісний сертифікат виробника, які є обов`язковими відповідно до п.1.3. контракту №25/04/19-8 від 25.04.2019; 3) до митного оформлення декларантом надано інвойс від 31.03.2023 №Т23000474 та сертифікат про походження товару від 10.04.2023 № 2023010785, проте, у сертифікаті про походження товару зазначено інвойс від 31/03/2023 №F001-00003208, що не співпадає з наданими до митного оформлення документами. 4) відповідно до п.5.3. контракту №25/04/19-8 від 25.04.2019 зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі №Т23000474 від 31.03.2023 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Представник позивача зазначає, що у всіх наданих ТОВ «Аквафрост» документах абсолютно всі числові значення є однаковими та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними.

При цьому, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.

Також представник вказав, що сертифікат про походження товару є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, тому зазначення в сертифікаті реквізити іншого інвойсу є формальними розбіжностями, що не впливає на митну вартість товару.

Представник ТОВ «Аквафрост» зазначає, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.43).

До суду від представника Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву (а.с.50-64), відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме не підтверджено: 1) у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної як вартості товару; 2) до митного оформлення надано не було пакувальний лист, ветеринарний сертифікат, якісний сертифікат виробника, які є обов`язковими відповідно до п.1.3. контракту №25/04/19-8 від 25.04.2019; 3) до митного оформлення декларантом надано інвойс від 31.03.2023 №Т23000474 та сертифікат про походження товару від 10.04.2023 № 2023010785, проте, у сертифікаті про походження товару зазначено інвойс від 31/03/2023 №F001-00003208, що не співпадає з наданими до митного оформлення документами. 4) відповідно до п.5.3. контракту №25/04/19-8 від 25.04.2019 зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі №Т23000474 від 31.03.2023 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Також представник відповідача зазначає, що 10.05.2023 року декларантом надіслано лист, яким повідомлено, що ТОВ «Аквафрос» подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.

Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим по товару 1 - МД від 31.01.2023 року №UA500110/2023/363 та становить 1,9630 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 1,5617 дол. США/кг).

До суду від представника ТОВ «Аквафрос» надійшла відповідь на відзив (а.с.68-75), у якій підтримано позовні вимоги із підстав, викладених у позові, та зазначено, що відзив на позов фактично дублює оскаржувані рішення та не містить будь-яких заперечень щодо доводів позивача та наданих доказів.

Також представник позивача зазначив, що загальний висновок митного органу про те, що митна вартість документально не підтверджена не є достатнім для витребування у декларанта додатковий документів та прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, всі кількісні та вартісні показники в зазначених документах є тотожними, жодний із доданих документів не містить будь-які числові розбіжності.

Крім того, представник вказав, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Представником митниці подано до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.85-92), у яких зазначено, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. Одеською митницею було порівняно рівень митної вартості та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час за поданою МД від 10.05.2023 року №23UA500110001468U3 є більшим. Представник, посилаючись на доводи, викладені у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 25.04.2019 року між позивачем ТОВ «Аквафрост» (покупець) та компанією «Interatlantic Fish S.L.U.» (Віго, Іспанія) (постачальник) укладено контракт №25/04/19-8, відповідно до п.п.1.1-1.2 якого постачальник постачає за цим контрактом товар, який зазначається у додатках до цього контракту. Постачання здійснюється на адресу покупця. Покупець приймає товар і бере на себе зобов`язання щодо розрахунків з Постачальником.

Згідно з п.п.1.3 контракту товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: 1) товаротранспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна); 2) сертифікат походження (загальної форми або EUR-1 якщо застосовно); 3) якісний сертифікат виробника; 4) декларація виробника; 5) ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми; 6) пакувальний лист; 7) інвойс.

Терміни та умови поставки (у відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються інвойсами до цього Контракту (п.п.3.2 контракту).

Ціни товару, що поставляється, повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі та/або додатку на кожну поставку товару. Загальна сума контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах та/або додатках на кожну окрему поставку (п.п.4.1-4.2 контракту) (а.с.31-35).

31.03.2023 року контрагентом позивача складено інвойс №Т23000474 на поставку партії замороженої обрезі гігантського кальмара кількістю 19950 кг вартістю 29925,00 дол. США (а.с.24).

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Аквафрост» подано до Одеської митниці митну декларацію від 10.05.2023 року №23UA500110001468U3, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору (а.с.16-17).

Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів відносно кожної митної декларації згідно з МК України (контракт, рахунок-фактура (інвойс), сертифікат походження та інші документи).

Проте відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.05.2023 №UA500110/2023/000078 (а.с.20-21).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 10.05.2023 року №UA500110/2023/000028/1 вказано, що надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товар, надані на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, зокрема:

1) відповідно до п.п.в) п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складові митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.1.3. контракту №25/04/19-8 від 25.04.2019 постачальник повинен надавати обов`язковий перелік товаросупровідних документів, а саме: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальннй лист. Проте до митного оформлення не було надано пакувального листа, ветеринарного сертифіката, якісного сертифіката виробника, що суперечить умовам контракту;

3) до митного оформлення декларантом надано інвойс від 31.03.2023 №Т23000474 та сертифікат про походження товару від 10.04.2023 2023010785, проте у сертифікаті про походження товару зазначено інвойс від 31/03/2023 № F001-00003208, що не співпадає з наданими до митного оформлення документами;

4) відповідно до п.5.3 контракту №25/04/19-8 від 25.04.2019 умови оплати повинні вказуватися в iнвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі №Т23000474 від 31.03.2023 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Рішенням повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) згідно п.4 ч.2 ст.53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) у відповідності до ст.53 МК України копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову; 5) банківські платіжні документи, що стосуються транспортних витрат.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що на вимогу митного органу декларантом надано лист від 10.05.2023 року, яким повідомлено, що подано всі необхідні для митного оформлення документи і додаткові надаватись не будуть.

Відповідач дійшов висновку про невизнання заявленої митної вартості товару через неподання декларантом документів неспростування декларантом жодних, визначених контролюючим органом, розбіжностей.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість за резервним методом, на підставі даних згідно МД №UA500110/2023/363 від 31.01.2023 щодо товару, заявленого до митного оформлення, вартість якого є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, у разі незгоди з рішеннями, права на їх оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч.3 ст.52 цього МКУ.

Представник позивача, вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 10.05.2023 року №UA500110/2023/000028/1 зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей не надано.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами договору.

В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

За приписами МКУ митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Згідно з оскаржуваним рішенням від 10.05.2023 року №UA500110/2023/000028/1 недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є наступне: відповідно до п.п.в) п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складови митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Суд вважає, що не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Поставка товарів здійснювалася на підставі Контракту та додаткових угод до нього, які надані митному органу.

Відповідно до п.6.1 контракту №25/04/19-8 від 25.04.2019 товар поставляється поставляється в експортній упаковці у відповідності до кожного типу товару і стандартів країни постачальника.

Таким чином є безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару.

Відповідно до інвойсу від №Т23000474 від 31.03.2023 умови поставки FCA Klaipeda, Lithuania (а.с.24).

Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) - термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Відповідно до ст.А9 Правил Інкотермс 2010 щодо FCA продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.

Пунктом 6.1 контракту передбачено, що товари повинні бути відправлені в експортній упаковці, що відповідає типу товару та стандарту країни постачальника.

Таким чином, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані з відповідною упаковкою покладається на продавця.

Отже, в межах спірних правовідносин вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Суд також вважає необґрунтованими посилання митного органу як на підставу непідтвердження ціни товару те, що перелік товарів які постачаються повинні бути наведені виключно у додатках до контракту.

Відповідно до п.п.1.1-1.2 якого постачальник постачає за цим контрактом товар, який зазначається у додатках до цього контракту.

Згідно з п.п.1.3 контракту товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: 1) товаротранспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна); 2) сертифікат походження (загальної форми або EUR-1 якщо застосовно); 3) якісний сертифікат виробника; 4) декларація виробника; 5) ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми; 6) пакувальний лист; 7) інвойс.

Загальна сума контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах та/або додатках на кожну окрему поставку (п.п.4.1-4.2 контракту).

Таким чином умовами контракту передбачено альтернативу: укладення сторонами додатків до контракту та/або складення інсойсів, тому суд вважає необґрунтованим висновок митниці з приводу обов`язковості складення та надання до митного оформлення додатків до контракту, що не визначені ч.2 ст.53 МК України як обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару.

Крім того, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу про витребування у декларанта додаткових документів на підставі зазначення в сертифікаті про походження товару від 10.04.2023 №2023010785 інвойсу від 31/03/2023 №F001-00003208, при складенні і поданні до митного оформлення інвойсу від 31.03.2023 №Т23000474.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Сертифікат про походження товару не віднесений до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару згідно з ч.2 ст.53 МК України, не може бути використаний для підтвердження митної вартості товару.

Доводи відповідача про не зазначення в інвойсі умов платежу, що суперечить умовам контракту, суд не бере до уваги, так як митним органом не обґрунтовано яким чином це впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено, чи які розбіжності і в чому спричинило відсутність вказаних відомостей.

Розділом 5 контракту №25/04/19-8 від 25.04.2019 встановлено порядок здійснення розрахунків між продавцем та покупцем.

Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 сформовано правовий висновок, підтриманий 01.03.2023 року по справі №420/18880/21, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Таким чином, у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Між тим суб`єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв`язок з наявністю обґрунтованих сумнівів в митній вартості товару.

Водночас відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Таким чином відповідачем не спростовано жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації 10.05.2023 року №23UA500110001468U3 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Такі докази не містяться і в матеріалах даної справи №420/11905/23.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.03.2023 року №UA209000/2023/100139/1.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн (а.с.15), 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні склала 76122,45 грн, з чим погодились сторони у заявах по суті справи.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 139,241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (вул. Центральна, 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.05.2023 року №UA500110/2023/000028/1.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва