Решение № 112430633, 20.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2023Справа № 910/4855/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Житомирська обласна державна адміністрація

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно

Представники сторін:

від позивача: Горопашний І.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача 1: Виростко А.В. (в режимі відеоконференції)

від третьої особи: Шакалов А.В. (в режимі відеоконференції)

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно, а саме напіввагони №№67356352, 67569822,65507683,67904409, башмаки гальмівні, інв. №№3456 058, 34560 066, 34560 067.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правової підстави з набуття відповідачем майна позивача, у зв`язку із чим у позивача є всі законні підстави вимагати від відповідача повернення безпідставно набутого майна відповідно (напіввагони №67356352, №67569822, №65507683, №67904409 та башмаки гальмівні, інв. №34560 058, №34560 065, №34560 066, №34560 067).

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

12.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 05.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.05.2023.

01.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про залучення Житомирської обласної військової адміністрації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

08.05.2023 через систему "Електронний суд" від Житомирської обласної державної адміністрації надійшла заява про залишення без розгляду клопотання позивача про залучення третьої особи.

15.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 залучено до участі у справі №910/4855/23 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Житомирську обласну державну адміністрацію, відкладено підготовче засідання у справі № 910/4855/23 на 08.06.2023.

01.06.2023 через систему "Електронний суд" від Житомирської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позов.

05.06.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли документи по справі.

08.06.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Протокольними ухвалами від 08.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.06.2023.

15.06.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли документи по справі.

28.06.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшли документи по справі.

У підготовчому засіданні 29.06.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 задоволено клопотання АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", Житомирської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 20.07.2023 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяву третьої особи від 08.05.2023 про залишення без розгляду клопотання позивача про залучення третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.07.2023 надав пояснення по суті заперечень на позов.

Представник третьої особи у судове засідання 20.07.2023 проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 20.07.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що листом від 06.10.2022 №5697/2-22/44 Житомирська обласна (військова) державна адміністрація звернулася до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" з проханням у строк до 10.10.2022 надати 4 вантажні вагони довжиною 14 м. з метою убезпечення об`єктів критичної інфраструктури.

Виробничим підрозділом "Коростенська дирекція залізничних перевезень станції Житомир" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі начальника станції залізничної Каленика Івана Геннадійовича та підстанцією 330 кВ "Житомирська" Національної енергетичної компанії "УКРЕНЕРГО" в особі начальника підстанції Сингаївського Олександра Степановича складено та підписано акт від 20.10.2022 про передачу вагонів, за яким було передано: напіввагони №67356352, №67569822, №65507683, №67904409, башмаки гальмівні, інв. №34560 058, №34560 065, №34560 066, №34560 067.

Листом від 21.10.2022 №01-9/46709 Північне територіальне управління обслуговування мережі ПрАТ "НАК "УКРЕНЕРГО" гарантовано збереження та комплектність переданих залізничних вагонів та башмаків.

03.03.2023 позивач направив відповідачу лист від 01.03.2023 № НЗТ 08/198 про повернення майна.

Оскільки, відповідач на вимогу позивача напіввагони №67356352, №67569822, №65507683, №67904409 та башмаки гальмівні, інв. №34560 058, №34560 065, №34560 066, №34560 067 Акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" не повернув, позивач змушений звернутися до суду про витребування спірного майна з володіння ПрАТ "НАК "УКРЕНЕРГО" як незаконного володільця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що Житомирською обласною військовою адміністрацією одноосібно (без рішення військового командування) прийнято рішення про фактично безоплатне вилучення майна Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"; не було вжито заходи щодо оцінки вилученого майна; не забезпечено складення акту примусового відчуження у відповідності до вимог Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Оскільки, майно набуте відповідачем без правової підстави, посилаючись на приписи ст.1212 ЦК України, у позивача є всі законні підстави вимагати від відповідача повернення безпідставно набутого майна відповідно (напіввагони №67356352, №67569822, №65507683, №67904409 та башмаки гальмівні, інв. №34560 058, №34560 065, №34560 066, №34560 067).

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив та на обґрунтування заперечень зазначає таке:

ПрАТ "НАК "УКРЕНЕРГО" є неналежним відповідачем у цьому спорі;

відповідно до довідок про балансову вартість майна вагони з інвентарними номерами №267569822, №65507683 знаходяться не на балансі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", а на балансі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", вагони з інвентарними номерами №67356352, №67904409 обліковуються за Філією "Дарницький вагоноремонтний завод"Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ";

позовну заяву подано Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" однак, документи, що уповноважують представляти інші філії Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" до позовної заяви позивачем не надано;

вагони були передані відповідно до листа Житомирської обласної військової адміністрації №25697/2-22/44 від 06.10.2022, в якому вказувалось про використання вагонів до завершення дії воєнного стану в Україні, у той час як підстава передання - воєнний стан, на момент подачі позовної заяви та розгляду справи не відпала.

Позиція третьої особи

Житомирська обласна державна (військова) адміністрації вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не довів того факту, що майно вибуло з його власності поза його волею, тому витребувати залізничні вагони та гальмівні башмаки на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України неможливо. Позивач відповідно до акту приймання передачі від 20.10.2022 добровільно передав: напіввагони у кількості 4 шт. та башмаки гальмівні у кількості 4 шт. у володіння та користування підстанції 330 кВ "Житомирська".

Третя особа зазначає, що на виконання своїх повноважень передбачених п.3 ч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" перший заступник начальника Житомирської обласної державної (військової) адміністрації Наталія Остапченко звернулась з листом № 5697/2-22/44 від 06.10.2022 з проханням "у зв`язку із нагальною потребою просимо подати вагони до 10 жовтня 2022 року за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 41". Отже, керівництво Житомирської ОВА не зобов`язувало позивача вчиняти дії по віджудженню майна, а лише просило подати вагони до відповідного місця. Начальником обласної військової адміністрації не видавалось жодного наказу чи розпорядження про відчуження майна позивача

Відтак, позивач реагуючи на листа Житомирської ОВА від 06.10.2022 № 5697/2-22/44 міг не вчиняти жодних дій, оскільки листом № 5697/2-22/44 адміністрація рекомендувала вчинити певні дії, а не зобов`язував їх вчинити. Позивач добровільно передав своє майно відповідачу, усвідомлюючи, що воно може бути пошкоджене, адже, буде використане для захисту від ракетних обстрілів.

Третя особа також зазначила, що позивач мав всі можливості належним чином оформити свої правовідносини з відповідачем, шляхом укладання договору про користування зазначеним майном, однак позивач жодних дій не вчинив, щоб захистити своє майно.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позиція позивача

Відповідно до Зведених переліків майна Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" до статутного капіталу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" були внесені піввагони: 67356352 (порядковий номер 20319), 67904409 (порядковий номер 42961), піввагони: 67569822 (порядковий номер 23968), 65507683 (порядковий номер 14389).

Згідно довідок про балансову вартість майна вагони з інвентарними номерами №267569822, №65507683 знаходяться на балансі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", вагони з інвентарними номерами №67356352, №67904409 обліковуються за Філією "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Згідно із матеріалів справи, Житомирська обласна державна (військова) адміністрація листом від 06.10.2022 №5697/2-22/44 звернулася до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" з проханням у строк до 10.10.2022 надати 4 вантажні вагони довжиною 14 м. з метою убезпечення об`єктів критичної інфраструктури.

Виробничим підрозділом "Коростенська дирекція залізничних перевезень станції Житомир" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" та підстанцією 330 кВ "Житомирська" складено та підписано акт від 20.10.2022 про передачу вагонів, за яким було передано: напіввагони №67356352, №67569822, №65507683, №67904409, башмаки гальмівні, інв. №34560 058, №34560 065, №34560 066, №34560 067.

У листі від 21.10.2022 №01-9/46709 Північне територіальне управління обслуговування мережі ПрАТ "НАК "УКРЕНЕРГО" гарантувало збереження та комплектність переданих залізничних вагонів та башмаків.

Листом від 22.02.2023 №961/2-23/25 Житомирська обласна державна (військова) адміністрація повідомила позивачу, що оскільки примусове відчуження майна здійснюється з індивідуально визначеним майном, що перебуває у приватній або комунальній власності, враховуючи, що АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" є юридичною особою 100% акцій якої належить державі, відсутні підстави застосовувати норми Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та постанови КМУ від 31.10.2012 №998.

03.03.2023 позивач направив відповідачу лист від 01.03.2023 № НЗТ 08/198 про повернення майна. Однак, відповідач напіввагони №67356352, №67569822, №65507683, №67904409 та башмаки гальмівні, інв. №34560 058, №34560 065, №34560 066, №34560 067 позивачу не повернув, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.3, 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст.1, 4, 5 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", ст.1212 ЦК України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є : 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частина третя статті 1 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, Житомирська обласна (військова) державна адміністрація листом від 06.10.2022 №5697/2-22/44 звернулася до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" з проханням у строк до 10.10.2022 надати 4 вантажні вагони довжиною 14 м. з метою убезпечення об`єктів критичної інфраструктури.

Згідно із актом приймання-передачі від 20.10.2022 Виробничим підрозділом "Коростенська дирекція залізничних перевезень станції Житомир" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" передано, а підстанцією 330 кВ "Житомирська" в особі начальника підстанції Сингаївського О.С. отримано напіввагони №67356352, №67569822, №65507683, №67904409, башмаки гальмівні, інв. №34560 058, №34560 065, №34560 066, №34560 067.

Як вбачається з типового положення про відділ експлуатації підстанцій регіонального центру обслуговування мережі Північного територіальне управління дирекції експлуатації та розвитку мережі НЕК "УКРЕНЕРГО", посадової інструкції начальника підстанції 330 кВ "Житомирська", організаційної структури Північного територіального управління обслуговування мережі, затвердженого протоколом засідання правління НЕК "УКРЕНЕРГО" від 28.07.2021 №30/2021, підстанція 330 кВ "Житомирська" входить до складу відділу експлуатації підстанцій Вінницького регіонального центру обслуговування мережі Північного територіальне управління дирекції експлуатації та розвитку мережі НЕК "УКРЕНЕРГО".

Як встановлено судом вище, відповідно до Зведених переліків майна Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" до статутного капіталу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" були внесені піввагони: 67356352 (порядковий номер 20319), 67904409 (порядковий номер 42961), піввагони: 67569822 (порядковий номер 23968), 65507683 (порядковий номер 14389).

Згідно із довідок про балансову вартість майна вагони з інвентарними номерами №267569822, №65507683 знаходяться на балансі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", вагони з інвентарними номерами №67356352, №67904409 обліковуються за Філією "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Одночасно, позивачем не надано суду доказів належності позивачу башмаків гальмівних, інв. №34560 058, №34560 065, №34560 066, №34560 067 та у судовому засіданні 08.06.2023 представник позивача зазначив, що докази перебування у власності АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" башмаків з визначеними номерами у позові відсутні.

Пунктом 31 Статуту Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, визначено, що майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, зокрема права господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, цінних паперів, а також інших активів, відображених у самостійному балансі товариства.

Відповідно до п.32-33 Статуту Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" майно товариства формується за рахунок: 1) майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства; 2) доходів, отриманих у результаті провадження господарської діяльності; 3) коштів, що надходять від розміщення цінних паперів, майнових і немайнових прав, у тому числі від інтелектуальної власності, іншого майна; 4) доходів, отриманих від операцій з цінними паперами, в тому числі з облігаціями; 5) надходжень від провадження господарської діяльності юридичних осіб, засновником, співзасновником або учасником яких є товариство, а також господарських товариств, пакети акцій (частки у статутному капіталі) яких внесені до статутного капіталу товариства; 6) дивідендів за акціями (часток), які належать товариству, крім дивідендів, які підлягають сплаті до державного бюджету, в установленому законодавством порядку; 7) майнових прав, у тому числі права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, та майна, закріпленого за товариством на праві господарського відання; 8) кредитів та позик; 9) капітальних вкладень і дотацій з бюджетів; 10) іншого майна та майнових прав, набутих товариством на законних підставах; 11) інших надходжень, не заборонених законом.

Здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства.

Згідно із п.21. Статуту Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Товариство має у власності акції господарських товариств, внесені до його статутного капіталу, та інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством.

Виходячи із положень Статуту Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", дослідивши представлені позивачем у матеріали справи докази, позивач є власником напіввагонів №67356352, №67569822, №65507683, №67904409 та відповідне майно не є державним, у зв`язку із чим, суд відхиляє відповідні доводи Житомирської обласної державної адміністрації щодо належності майна позивача до державної власності.

У той же час, посилання відповідача на те, що спірні напіввагони №67356352, №67569822, №65507683, №67904409 перебувають на балансі Філій "Панютинський вагоноремонтний завод" та "Дарницький вагоноремонтний завод", суд відхиляє оскільки філії АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" володіють та користуються майном, яким наділило їх Товариство для досягнення мети діяльності Філії, та не є власниками такого майна, що безпосередньо зазначено в положеннях названих Філій. Окрім того, оскільки передача спірного майна здійснювалася виробничим підрозділом "Коростенська дирекція залізничних перевезень станції Житомир" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" обґрунтованим є подання позову Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця".

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, виходячи з обставин передачі спірного майна, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, із подальшим продовженням строку дії воєнного стану.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17.05.2012 №4765-VІ, примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Згідно із ч.1,2 ст.3 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів (ч.2 ст.7 Закону №4765-VІ).

Згідно із ч.3 ст.7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (ч.1 ст.8 Закону №4765-VІ).

При цьому, судом враховано, що відповідно до п.34 Статуту Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків.

Більш того, між позивачем та відповідачем відсутні зобов`язальні правовідносини щодо передачі спірного майна.

Ураховуючи вище наведене, з огляду на фактичні обставини справи, з огляду на звернення Житомирської обласної (військової) державної адміністрації (лист від 06.10.2022 №5697/2-22/44), приймаючи до уваги п.34 Статуту АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" та відсутність між сторонами зобов`язальних правовідносин, передача відповідного майна могла бути здійснена у спосіб передбачений Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", а саме: примусового відчуження майна (за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості) шляхом складення акта про примусове відчуження та оцінки майна. При цьому, складенню відповідного акту має передувати прийняття військовим командуванням рішення, погоджене військовою адміністрацією про відчуження майна.

Однак, у матеріалах справи відсутні рішення військового командування погоджене військовою адміністрацією про відчуження майна, акт про примусове відчуження, оцінка майна.

Докази оформлення, у відповідності до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", факту передачі відповідачу майна позивача, учасниками справи у матеріали справи не надано.

Отже, виробничим підрозділом "Коростенська дирекція залізничних перевезень станції Житомир" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі начальника станції залізничної Каленика Івана Геннадійовича спірне майно передано відповідачу безоплатно та без жодних правових підстав.

У свою чергу, за поясненнями відповідача у начальника підстанції 330 кВ "Житомирська", Сингаївського О.С., була відсутня довіреність на представництво відповідача у відносинах з третіми особами, що також підтверджує відсутність підстав у відповідача для набуття майна позивача.

Нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки, як встановлено судом вище у відповідача відсутні правові підстави для незаконного збереження майна позивача, а тому у позивача є всі законні підстави вимагати від відповідача повернення безпідставно набутого майна відповідно до вимог ст.1212 ЦК України.

Посилання третьої особи на приписи ст.387-388 ЦК України, а також на те, що позивач не довів, що майно вибуло з його власності поза його волею суд відхиляє, оскільки позивачем заявлені позовні вимоги про повернення майна не порядку (статті 387-388 ЦК України), а у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України).

Наразі майно перебуває у відповідача, що підтверджується листом від 21.10.2022 №01-9/46709 Північного територіального управління обслуговування мережі ПрАТ "НАК "УКРЕНЕРГО" та не заперечується самим відповідачем.

Позивач 03.03.2023 надіслав відповідачу лист від 01.03.2023 № НЗТ 08/198 про повернення майна. Проте, відповідач не повернув позивачу майно.

Суд зауважує, що неповернення майна позивачу, яке утримується відповідачем без достатньої та підтвердженої відповідними положеннями законодавства правової підстави є втручанням відповідача у право позивача на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Посилання відповідача на те, що ПрАТ "НАК "УКРЕНЕРГО" є не належним відповідачем за позовом про повернення майна, суд вважає помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

У той же час, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

Виходячи із наведеного вище, оскільки як встановлено вище, саме відповідачу було передано спірне майно та наразі у відповідача перебуває майно позивача, належним відповідачем за вимогою про повернення безпідставно набутого майна є відповідач, а не Житомирська обласна (військова) адміністрація.

Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача, що на теперішній час підстава для передання майна не відпала, оскільки як встановлено судом вище, у межах спірних правових відносин між сторонами взагалі були відсутні підстави для передачі спірного майна відповідачу.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши доводи учасників справи, враховуючи правовий механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, що передбачений Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", приймаючи до уваги відсутність між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про відсутність правових підстав для передачі спірного майна відповідачу та наявності у позивача права вимагати повернення такого майна.

У той же час, оскільки у матеріалах справи відсутні докази належності позивачу башмаків гальмівних, інв. №34560 058, №34560 065, №34560 066, №34560 067 та у судовому засіданні 08.06.2023 представник позивача зазначив, що докази перебування у власності АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" башмаків з визначеними номерами у позові відсутні, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог у частині зобов`язання відповідача повернути позивачу безпідставно набуте майно: башмаки гальмівні, інв. №№3456 058, 34560 066, 34560 067.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу безпідставно набуте майно: напіввагони №№67356352, 67569822,65507683,67904409 є обґрунтованими і правомірними.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що у п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", а саме в частині зобов`язання Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" повернути безпідставно набуте майно, а саме напіввагони №№67356352, 67569822,65507683,67904409.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) повернути Акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6, ідентифікаційний код 40081221) безпідставно набуте майно, а саме напіввагони №67356352, №67569822, №65507683, №67904409.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6, ідентифікаційний код 40081221) витрати зі сплати судового збору у сумі 2681,40 грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.07.2023.

Суддя С.О. Турчин