Постановление суда № 112420192, 11.07.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6971/22

Провадження № 4-с/369/23/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Світлак Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/6971/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Обґрунтовуючи доводи скарги, посилається на те, що на виконанні у Вишневому відділі ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відділ ДВС) перебуває виконавчий лист № 369/9271/18, виданий 05 березня 2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 61994,59 грн.

Заявниця зазначає, що 04 жовтня 2019 року державним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої на належні боржниці кошти та інші цінності, які перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах.

Скаржниця вважає, що вказаною постановою відділу ДВС порушені її права, оскільки після накладення арешту на рахунок пенсіонерки остання залишилася без засобів для існування. Єдиний відкритий банківський рахунок має призначення для виплати пенсії.

Накладення арешту на грошові рахунки унеможливлює своєчасне їх одержання, що призводить до порушення конституційних прав заявниці. На переконання скаржниці накладення арешту унеможливило виконання боргових зобов`язань через неможливість отримання пенсії.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просить суд:

1.визнати постанову від 04 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 60199441 про арешт коштів боржника незаконною, дії державного виконавця з накладення арешту на розрахунковий рахунок неправомірними;

2.зняти арешт з розрахункового рахунку, відкритого в АТ «Райффайзен Банк», накладений постановою державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К. В. від 04 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 60199441.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Правом на подання пояснень інші учасники справи не скористалися.

В судове засідання скаржниця ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги скарги підтримує у повному обсязі.

Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Стягувач АТ «КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явилося, про дату, час та місце слухання справи повідомлене належним чином, причини неявки не повідомило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К. В. відкрито виконавче провадження № 60199441 на підставі виконавчого листа № 369/9271/18 від 05 березня 2019 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 61994,59 грн.

Постановою від 04 жовтня 2019 року державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К. В. наклала арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Універсал Банк», ПАТ «Державний ощадний банк України» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стосовно строку на звернення з вказано скаргою слід зазначити таке.

Відповідно до вимог статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Щодо дотримання строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 зазначає, що 23 червня 2022 року її представник звернувся до відділу ДВС з запитом щодо стану виконавчого провадження. Відповідь на запит отримано її представником 18 липня 2022 року.

Скаргу направлено засобами поштового зв`язку 28 липня 2022 року, а отже в межах встановленого процесуальним законом строку.

Так скаржниця вважає незаконною постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, включаючи відкритий рахунок для отримання пенсії. Отже, суду належить оцінити дії державного виконавця на відповідність чинному законодавству під час накладення арешту на належні боржниці грошові кошти.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті129 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно дост. 447 ЦПК УкраїниУкраїни сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 5ст. 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими на всій території України.

У відповідності до ч. 1ст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Законом України «Про виконавче провадження»регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконаннярішень покладаєтьсяна органидержавної виконавчоїслужби (державнихвиконавців)та упередбачених цимЗаконом випадкахна приватнихвиконавців,правовий статуста організаціядіяльності якихвстановлюються ЗакономУкраїни «Прооргани таосіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга).

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта).

При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Статтею 52 згаданого Закону встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Окрім того, законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, пенсії встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.

Згідно з підпунктом 6 пункту 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Як встановлено під час судового розгляду постановою державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. від 04 жовтня 2019 року було накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Державний виконавець визначив банківській установі порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення на які заборонено законом.

Таким чином саме АТ «Райфайзен Банк», визначивши статус рахунку, вважало за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.

Оскільки банк, у якому відкрито рахунок, державного виконавця про спеціальний режим використання цього рахунку не повідомляв, постанову про арешт коштів боржника без виконання ніхто не повертав, суд приходить до висновку, що державний виконавець правомірно наклав арешт на кошти боржника шляхом винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, скаржником не надано.

З виписки по історії карткового рахунку № НОМЕР_1 за період 01 січня 2020 року по 30 червня 2021 року, з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року не можливо з достовірністю встановити, що зараховані кошти є виключно пенсією скаржника, огляду на ту обставину, що скаржником надано виписки по рахунку за вибірковий період.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, пенсію здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 59Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини єотримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку,заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цимЗаконом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10частини першоїстатті 34 цього Закону(абзац другий частини другоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_1 оскаржує саме постанову про арешт коштів боржника, а не відмову державного виконавця у скасуванні арешту.

За таких обставин порушень вимог законодавства державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. при примусовому виконанні у виконавчому провадженні за виконавчим документам про стягнення з скаржника заборгованості, не встановлено.

А відтак, державний виконавець діяла в межахЗакону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 451 ЦПК Україниякщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно дозакону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 04 жовтня 2019 року має відповідні застереження прямої заборони щодо накладення арешту на рахунки, на які законом заборонено накладати такий арешт. У відповідності до вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» метою накладення арешту державним виконавцем є забезпечення реального виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини, відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог, у зв`язку з чим у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно дост. 452 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 1-3, 5, 18, 48, 52, 56, 59, 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4,12,18,81,259-261,268,447-453 ЦПК Українисуд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І. О. Фінагеєва