Постановление суда № 112418042, 20.07.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/5886/21 1-кс/335/1853/2023

20 липня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5

перекладача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б, заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42021080000000006 від 20 січня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч.3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2023 обвинувачений ОСОБА_4 з заявою про відвід судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 42021080000000006 від 20.01.2021 відносно нього, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 383 Кримінального кодексу України (далі КК України).

У заяві зазначав, що під головуванням судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_7 розглядається вищевказане кримінальне провадження.

Далі в заяві вказав на те, що суддя ОСОБА_7 порушує його право на захист тим, що не надає йому перекладача з арабської мови. Також, вказав, що в деяких судових засідання не було жодного перекладача як то з арабської мови, так і з російської мови.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заяву про відвід підтримав та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що при розгляді даного кримінального провадження головуючим у справі вирішувалося питання про призначення йому перекладача, але через воєнний стан перекладач покинула територію м. Запоріжжя та перестала відвідувати судові засідання. За цих обставин, було ухвалено рішення щодо надання йому перекладача з української мови на російську, оскільки прокурором були надані документи про те, що він нібито навчався в Україні та здобув освіту і володіє як українською мовою, так і російською. З вказаним рішенням суду він не погоджується та бажає щоб йому забезпечили перекладача саме з арабської мови бо він є громадянином Тунісу.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заяву обвинуваченого про відвід судді ОСОБА_7 підтримала підтримав з тих підстав, які в ній викладені. Окремо уточнила підстави для відводу, а саме посилалася на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, оскільки виникли об`єктивні сумніви щодо неупередженості судді ОСОБА_7 . Додатково зазначила, що дійсно її підзахисний самостійно не може знайти собі перекладача, так само як і вона. Тому покладають такий обов`язок на суд щоб не порушувати права обвинуваченого.

Прокурор в судовому засіданні просив залишити заяву про відвід без розгляду, оскільки вказана заява подана обвинуваченим не вперше. Також вказав, що підстав для відводу взагалі не вбачається, оскільки питання про призначення перекладача було вирішено окремим процесуальним документом та викладено в формі ухвали суду, зокрема від 05.08.2022.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши обставини заяви, суд встановив наступне.

В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 42021080000000006 від 20.01.2021 відносно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 383 КК України (ЄУН 335/5886/21). Головуючою у даному кримінальному провадженні є суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_7 .. Щодо колегіального розгляду справи питання не порушувалося.

Кримінальне провадження станом на 20.07.2023 не розглянуте.

20.07.2023 обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про відвід судді ОСОБА_7 ..

В судовому засіданні було досліджено копію ухвали судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_7 від 05.08.2022 постановленої у розглядуваному кримінальному провадженні, відповідно до клопотання прокурора про залучення перекладача було задоволено та обвинуваченому ОСОБА_4 було залучено перекладача з української мови на російську мову та з російської на українську мову. Перекладачу роз`яснено його права та обов`язки. Зазначена ухвала набрала законної сили.

Також,відповідно доухвали Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від05.08.2023було відмовленов задоволенніклопотання обвинуваченогопро відвідперекладача.

Відповідно до частини першої статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Частини 1, 2 статті 80 КПК України передбачають, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади визначено», що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так, у справах «Хаушильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України ).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

У справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив щодо об`єктивної неупередженості, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. У справі «Преда і Дардарі проти Італії» Суд вказав, що метою норми ст. 17 Конвенції є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу у порядку і строки, визначені чинним процесуальним законом. Відповідно до Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією і законами України, а суддя при здійсненні правосуддя незалежний і підпорядковується лише закону. Таким чином, в руслі суб`єктивної складової поняття безсторонності ЄСПЛ притримується позиції, що не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду.

За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.

Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.

Таким чином, визначаючись щодо наявності підстав для відводу головуючого судді за даним кримінальним провадженням, суддя враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

З огляду на зазначене вище, ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Як було встановлено у судовому засідання, справа № 335/5886/21 перебуває у провадженні судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_7 ..

Також, встановлено, що кримінальне провадження неодноразово призначалася до розгляду, але судові засідання були відкладені через ряд об`єктивних причин.

При цьому, суд вважає, що поведінка судді при розгляді цієї справи не може бути предметом дослідження, оскільки фактично такого розгляду не відбувалося. З огляду на зазначене, робити висновки щодо упередженого ставлення до сторони захисту у конкретно визначеній справі, саме через призму суб`єктивного критерію безсторонності, не виявляється за можливе. Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі.

Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Так, з пояснень адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого у судовому засіданні з`ясовано, що у сторони захисту є ґрунтовні припущення щодо упередженості судді через відсутність належного розгляду звернень щодо залучення перекладача саме з арабської мови.

Суд, при цьому враховує наступне.

В ч. 1ст. 68 КПКзазначено, що у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

При цьомукримінальним процесуальним законом не регламентовано самого порядку залучення перекладача, зокрема не встановлено й безумовного обов`язкуслідчого судді,суду,прокурора, слідчого самостійно (за відсутності відповідного клопотання з боку учасника провадження) залучатиперекладача.

Відповідно ж до ч. 6 ст.22, ч. 3 ст.26 КПКсуд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

Враховуючи зазначене, питання про дотримання вимогст. 29 КПКщодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положеньст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 68 КПК України вбачається, що перекладач може бути залучений будь-якою стороною кримінального провадження, зокрема і самою стороною захисту.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 672/1599/17 (провадження № 51-435км19).

За таких обставин, на думку суду, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18).

Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є, зокрема, непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.

Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Крім цього, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Також, на думку суду, відсутність у КПК України норм, які б передбачали можливість оскарження ухвали суду за результатами розгляду клопотань, що заявлені під час судового розгляду, зокрема щодо призначення перекладача, не може бути підставою для відводу такого судді, оскільки від нього таке право не залежить.

Таким чином, за окремою підставою відводу визначеною саме як наявність «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді», особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи.

Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.

Отже, здобути будь-які докази упередженості судді при розгляді кримінального провадження під час судового засідання не виявилося за можливим.

Як в самій заяві, так і у виступі обвинувачений та адвокат посилався як на підставу відводу проведення декількох судових засідань без залучення перекладача, а так само про наявність раніше постановленої ухвали судді по вказаному провадженню від 05.08.2022, з якою сторона захисту не погоджується. При цьому, з їх боку не було самостійно залучено перекладача або ж надана пропозиція щодо його особи суду. Хоча згідно діючого законодавства сторона захисту не позбавлена такого права і якщо це направлено на забезпечення права на захист обвинуваченого.

До самої заяви про відвід будь-яких документів на підтвердження, викладених в ній обставин, додано не було.

Натомість, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог чинного КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене в ст. 392 КПК України.

Вказане кримінальне провадження не розглянуто, а тому сторона захисту тільки може припускати, що результат по справі буде не такий, який би її задовольнив, при цьому припущення не можуть бути підставами для відводу.

Підсумовуючи, суд наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи. Але вмотивованість заяви про відвід судді є процесуальним обов`язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право. Зловживання цим правом неприпустиме та буде нести наслідки, які визначені ч. 4 ст. 81 КПК України.

Згідно ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що заява про відвід не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 75, 76, 81, 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_7 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 24.07.2023 о 15.00 год.

Суддя: ОСОБА_1