Решение № 112408462, 25.07.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 року Справа №320/18185/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будпостач» (далі ПП «Будпостач», підприємство) із позовом до Волинської митниці (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 14.04.2023 №UA205030/2023/000098/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу належну кількість документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей про ціни, що фактично були сплачені. У процедурах контролю за митною вартістю товарів предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, надані до митниці документи не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.

30.05.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому наполягає на законності та обґрунтованості спірного рішення, вимоги до заявлення митної вартості товарів, подання до такої підтверджуючих документів визначені ст. 52 та ст. 53 МК України, при цьому за наявності встановлених розбіжностей, ознак підробки в отриманих документів до митної декларації, ч. 3 ст. 52 МК України передбачає подання до митного органу на його вимогу додаткових документів. Контроль та право упевнюватись у достовірності або точності заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості передбачено ст. 54 МК України. Отримавши від позивача МД №UA205030006171U7 на товар №1 та перелік документів, визначених у графі 44 МД, застосовуючи Класифікатор №1011, митницею встановлено розбіжності у специфікації № 3 вказано знижку за об`ємом поставки, в той час коли згідно п. 3.7 контракту №767 від 06.05.2016 знижка надається на передоплату чи гарантійний ремонт, відсутній переклад митної декларації країни експорту та у контракті №767 від 06.05.2016 відслідковується цифрове копіювання відбитка печаток та підписів. Відповідач вказує про спрацювання профілю ризиків АСАУР за МД №23UA2050300006171U7 117-2 та посилаючись на Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, оскільки встановлено розбіжності у документах, наявність ознак підробки та відсутність у документах відомостей що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та у зв`язку із спрацьованими ризиками АСАУР, наполягає що вказані обставини призвели до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у відповідача виникло право на вимагання від підприємства додаткових документів. Враховуючи, що декларант повідомив про відсутність додаткових документів, вважає, що декларант проігнорував з власних мотивів вимогу митниці, за ст. 55 МК з декларантом була проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару та відповідач звернув увагу, що митним законодавством не визначено алгоритму проведення консультацій та документального підтвердження такій. Відповідно, застосовуючи положення ст. 59, ст. 60, ст.ст. 62-63, 64, 68 МК України митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом за ст. 64 МК України за наказом ДМСУ від 01.07.2021 №467, обов`язок доказування митну вартість ціни товару покладено на позивача, не надання на вимогу митниці підтверджуючих документів, встановлення розбіжностей, ознак підробки та відсутність усіх необхідних відомостей на підтвердження складових митної вартості товарів, винесене контролюючим органом спірне рішення, свідчить про правомірність дій відповідача та законність прийнятого спірного рішення, просить в задоволенні позову відмовити.

Судом отримано від позивача відповідь на відзив, в якому ПП «Будпостач» вказує про не спростування відповідачем належними доказами та твердженнями у поданому відзиві позиції позивача, зауважив, що згенеровані системою управління ризиками форми митного контролю не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки документи витребовуються з підстав визначених ч. 3 ст. 53 МК України. Підприємство також зазначило про те, що згідно з додатковою угодою від 20.02.2023 № 3-2 до контракту від 0605.2016 №767 сторони узгодили відповідні зміни до п. 3.7 контакту, який передбачає знижку у ціні на 200 доларів США. Знижка зазначена також у поданій до митного органу комерційній пропозиції продавця від 20.02.2023 та комерційному інвойсі від 20.02.2023 №23КR015, товар перевозився у п`яти 40 тонних контейнерах на суму 69 392,80 дол. США та при цьому сума знижки 200 дол.США є значною та становить 28% від ціни товарів. ПП «Будпостач» відмітив, що відсутність перекладу митної декларації країни походження не свідчить наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, ознак підробки чи відсутність інших необхідних відомостей. Щодо цифрового копіювання відбитку печаток та підписів у контракті №767, відповідач належними доказами не довів, що контракт містить ознаки підробки чи не відповідає дійсності, решта зауважень у відзиві взагалі не були вказані в повідомленні митного органу. Позивач наполягає на обґрунтованості позовних вимог з викладених в ньому підстав, просить задовольнити позов.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановивши позицію відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.05.2016 між ПП «Будпостач» (покупець) та компанією YANGZHOU KORE IMP.& EXP. CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт №767 відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує каністри в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

20.09.2022 для перевезення товарів до України ПП «Будпостач» укладено з компанією СМА CGM S.A. (Франція) (перевізник) договір №20/09/22.

21.10.2022 для транспортно-експедиторського обслуговування вантажів ПП «Будпостач» укладено з ТОВ «Олимп С.А.» договір №211022.

20.02.2023 продавець надав позивачу прайс-лист та комерційну пропозицію щодо ціни товарів при об`ємі закупівлі в кількості 10 840 каністр за ціною 69 392,80 доларів США, а також комерційний інвойс №23KR015 для оплати товарів за ціною 69 392,80 доларів США, пакувальний лист до комерційного інвойсу № 23KR015.

20.02.2023 продавець передав товари у п`яти контейнерах №№ ТСNU6060804, TEMU7053184, CMAU7662940, CMAU8875847, CMAU5551016 перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № NJZC309039, а також на товари було видано сертифікат походження №23C3210М0591/00006/

27.02.2023 для вивезення товарів у п`яти контейнерах із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №231020230103502870 за ціною 69 392,80 доларів США, що співпадає із ціною, зазначеною в комерційному інвойсі.

04.04.2023, після доставки товарів із Китаю до порту Гданськ у Польщі, для оплати позивачем наданих транспортних послуг перевізник компанія CMA CGM S.A. (Франція) виписав рахунок №UFIM0123441.

04.04.2023, позивач на підставі комерційного інвойсу № 23KR015 виписав специфікації на товари по кожному із п`яти контейнерів: Специфікацію №1 на товари у контейнері №TCNU6060804: Специфікацію №2 на товари у контейнері № TEMU7053184; Специфікацію №3 на товари у контейнері № CMAU7662940; Специфікацію № 4 на товари у контейнері № CMAU8875847; Специфікацію №5 на товари у контейнері № CMAU5551016.

05.04.2023 експедитор ТОВ «Олимп А.С.» для оплати позивачем наданих експедиційних послуг виписав рахунок фактуру №СФ-0000477 та для підтвердження витрат на транспортування товарів довідку про транспортні витрати № 477.

05.04.2023 перевізник компанія CMA CGM S.A. (Франція) для підтвердження витрат на транспортування товарів виписав позивачу довідку про транспортні витрати №14/02.

05.04.2023 позивач підготував лист до відповідача щодо оплати товарів, та 11.04.2023 позивач, як перевізник власних товарів для підтвердження витрат на транспортування товарів виписав відповідачу калькуляцію транспортних витрат та довідку про транспортні витрати.

Відповідно до товарно транспортної накладної CMR від 07.04.2023 №2940 товари, зазначені у специфікації №3 у контейнері № CMAU7662940 були доставлені до Волинської митниці.

11 квітня 2023 року Приватне підприємство «Будпостач» подало до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205030006171U7 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 14 467 доларів США, відповідно до ціни вказаній у специфікації.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 23UA205030006171U7 декларант додав документи, вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

- Контракт від 06.05.2016 №767 між ПП «Будпостач» та компанією YANGZHOU KORE IMP.& EXP. CO., LTD (Китай) з додатками;

- Комерційний інвойс від 20.02.2023 № 23KR015 щодо ціни товарів;

- Комерційну пропозицію продавця від 20.02.2023 щодо ціни товарів;

- Прайс лист продавця від 20.02.2023 щодо ціни товарів;

- Специфікацію від 04.04.2023 №3 до комерційного інвойсу від 20.02.2023 №23КR015;

- Сертифікат походження товару від 20.02.2023 №23С3210М0591/00006;

- Коносамент від 20.02.2023 №NJZC309039;

- Лист позивача від 05.04.2023 про оплату товарів;

- Договір від 20.09.2022 №20/09/22 між позивачем та перевізником компанією СМА GGM S.A. (Франція);

- Договір від 21.10.2022 №211022 між позивачем та експедитором ТОВ «Олимп С.А.»;

- Митну декларацію Китаю від 27.02.2023 №231020230103502870;

- Рахунок для оплати від 04.04.2023 №UFIM0123441, виписаний перевізником компанією СМА GGM S.A. (Франція);

- Рахунок для оплати від 05.04.2023 №СФ-0000477, виписаний експедитором ТОВ «Олимп C.A.»;

- Довідку про вартість транспортних послуг, виписана експедитором ТОВ «Олимп С.А.» від 05.04.2023 № 477;

- Довідку про вартість транспортних послуг, виписана перевізником компанією СМА GGM S.A. (Франція) від 05.04.2023 №14/02;

- Калькуляцію транспортних витрат позивача від 11.04.2023;

- Довідку про транспортні витрати позивача від 11.04.2023;

- Товарно транспортну накладну CMR від 07.04.2023 № 2940.

13 квітня 2023 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №23322, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продаж оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

13 квітня 2023 року позивач направив відповідачу лист №СМА-6/23-2, у якому зазначив, що категорично не згідний з вимогами митниці про подання додаткових документів, оскільки в повідомленні не зазначено жодних доказів та підстав, які б свідчили про встановлені розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки чи інші підстави які слугували для витребування додаткових документів. Щодо вимоги про витребування документів з третіми особами, позивач повідомив, що такі договори відсутні, не укладались та рахунки не виставлялись, додав також копію контракту №767 від 06.05.2016 та переклад митної декларації країни відправлення.

14 квітня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000098/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів (велосипеди) за резервним методом на рівні 3,03 дол США/кг. на підставі відомостей зазначених у митній декларації UA1001202023/611285 від 21.02.2023.

Як вбачається зі змісту гр.33 оскаржуваного рішення, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи деякі подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- у специфікації №3 вказано знижку за об`єм поставки, в той час коли згідно п. 3.7 контракту №767 від 06.05.2016 знижка надається за передоплату чи гарантійний ремонт;

- відсутній переклад митної декларації країни експорту;

- у контракті №767 від 06.05.2016 відслідковується цифрове копіювання відбитка печаток та підписів.

Під час митного контролю встановлено, що декларантом самостійно заявлено митну вартість товарів.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості, а також містять розбіжності було витребувано: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продаж оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Додатково декларантом подано не весь перелік запитуваних документів.

Декларант подав лист від 13.04.2023 №СМА-3/23-2 про відсутність додаткових документів.

За результатами застосування системи аналізу ризиків АСУР митницею було проведено письмову консультацію з декларантом щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

За ст. 64 МК України митницею визначено митну вартість товарів за резервним методом згідно рівня подібні/ідентичні товари за інформацією що міститься в ЄАІС Держмитслужби: Товар 1- 3,03 дол. США/кг. за МД №UA100120/2023/611285 від 21.02.2023.

14 квітня 2023 року Волинська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA205030/2023/000252.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15, у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6431/20-а.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду викладені у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Враховуючи вказану вище правову позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, за якою судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Стосовно витребування відповідачем документів стосовно укладення позивачем договорів із третіми особами, пов`язані із договором (угодою, контракту) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, та ліцензійного чи авторського договору, а також відповідних рахунків про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням договору (угоди, контракту), вбачається, що у своєму повідомленні від 13.04.2023 №СМА-6/23-2 позивач повідомив про відсутність таких договорів та інших документів.

З наявних у справі документів на підтвердження визначеної митної вартості товарів позивачем у спірній митній декларації, які відповідно були подані до митної декларації митниці, судом не встановлено наявності обставин укладення позивачем договорів із третіми особами та кладення відповідно супроводжуючих документів на виконання сторонами умов таких договорів.

Суд зауважує, що відповідач не обґрунтував суду належними доказами не врахування отриманих пояснень від позивача, зокрема, щодо відсутності документів пов`язаних із третіми особами.

Щодо вказаних відповідачем у спірному рішенні та повідомленні розбіжностей, як підстави для витребування додаткових документів, зокрема, про те, що у специфікації №3 вказано знижку за об`єм поставки, в той час коли згідно п. 1.7 контракту №767 від 06.05.2016 знижка надається за передоплату чи гарантійний ремонт, то як вбачається із додаткової угоди від 20.02.2023 1-2 до контракту 06.05.2016 №767, дослідженої судом, сторони узгодили зміни до пункту 3.7 контракту, якими передбачено знижку у ціні на 200 доларів США за об`єм замовлення вказаного від загальної суми в інвойсі №23КR. Вказана знижка відповідно наявна у наданих до митниці комерційній пропозиції продавця від 20.02.2023 та комерційному інвойсі від 20.02.2023 №23KR015.

З угоди вбачається значний об`єм замовлення, товари перевозилися у п`яти 40-тонних контейнерах, за ціною, яка становить 69 392,80 доларів США, вбачається, що при цьому, сума знижка у 200 доларів США є відповідно незначною та становить 0,28% від ціни товарів.

Суд зазначає, що згідно умов контракту № 767 вартість за поставлений товар має бути оплачена протягом 90 днів по копії ВL.

Відповідач не надав належні та достатні докази та обґрунтування щодо вказаної підстави узгодженої знижки, її застосування, порядок застосування, як підстава для витребування додаткових документів від декларанта за ч. 3 ст. 53 МК України, враховуючи при цьому надані позивачем інші документи на підтвердження обставин поставки та визначення митної вартості задекларованого товару.

Посилання митного органу в електронному повідомленні та у спірному рішенні, як підстави для витребування додаткових документів на те, що відсутній переклад митної декларації країни експорту, суд вважає необґрунтованим, оскільки відсутність перекладу документу само по собі не свідчить, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи» та в частині другій статті 53 МК у переліку документів відсутня митна декларація країни відправлення., такий документ не може бути підставою для витребування додаткових документів.

Також, вказану відповідачем підставу для витребування додаткових документів на те, що у контракті №767 від 06.05.2016 відслідковується цифрове копіювання відбитка печаток та підписів, суд зазначає, що митний орган не довів, що цей документ має наявні ознаки підробки чи не відповідає дійсності.

З обставин по справі вбачається, що відповідачем були оформлені без жодних застережень та без коригування митної вартості товари, ввезені на підставі комерційного інвойсу від 20.02.2023 №23KR015 у контейнерах №TCNU6060804, №TEMU7053184, №CMAU8875847 (специфікації №-1, 2, 4), a саме: товари по специфікації №1, перевезені у контейнері № TCNU6060804 були оформлені відповідачем 09.04.2023 за митною декларацією №23UA205030006029U0; товари по специфікації №2, перевезені у контейнері № EMU7053184 були оформлені відповідачем 10.04.2023 за митною декларацією №23UA205030006031U1; товари по специфікації №4, перевезені у контейнері № CMAU8875847, оформлені відповідачем 10.04.2023 за митною декларацією №23UA205030006026U2 та відповідач не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості.

Суд звертає увагу відповідача, що позиція за предметом оскарження має бути обґрунтована в межах предмету спору, та не має підтверджуватись додатковими обґрунтуваннями, що не були покладені в основу спірного рішення.

Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.

Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.

Також, суд вважає необхідним зазначити про необґрунтоване твердження відповідача про ігнорування позивачем вимог митниці, оскільки такі твердження спростовуються листуванням між сторонами, позивачем було надано до митниці додатково копію контракту № 767 та митну декларацію Китаю крани відправника із перекладом, пояснення щодо вимог митного органу про безпідставність витребування додаткових документів, що не може розцінюватись як ігнорування вимоги митного органу, а є відповіддю на отриманий лист вимогу.

Відповідно, щодо відомостей у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA205030/2023/000098/2 про те, що «на вимогу митного органу не подано увесь перелік документів, що підтверджують митну вартість товару», які перелічені та про що зазначено вище, судом встановлено відсутність підстав для витребування останніх, такі твердження не знайшли свого обґрунтування за наслідками вирішення спірних правовідносин судом. Усі необхідні документи надані позивачем до митної декларації та їх перелік та наявність відображено також у картці відмові.

Отже, враховуючи вищевикладене, зазначені відповідачем п. 33 спірного рішення обставини, не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість та наявність підстав для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу сторін, що проведення чи не проведення консультації між митницею та декларантом згідно ст. 55 та враховуючи ст. 57 МК України не є підставою для стверджування чи спростування правомірності застосування митницею резервного методу за подібними/ідентичними товарами згідно ст. 64 МК України, а також законності застосування декларантом основного методу за ціною визначеною у договорі згідно ст.ст. 52, 57 МК України, оскільки такі обставини мають значення при встановленні проведення митним органом належних дій під час перевірки МД, допомоги декларанту у належному обрані методу застосування визначення митної вартості товару.

Суд зауважує, що у спірному рішенні митним органом вказано про проведення консультації із декларантом у письмовому вигляді, що в даному випадку відповідач вважає надіслане повідомлення декларанту про витребування додаткових доказів та з позиції суду таке повідомлення не може вважатись в силу положень чинного МК України письмовою консультацією, останнє можна віднести саме до письмових вимог митниці. Консультація, проведена з порушенням митного законодавства може бути оскаржена в судовому порядку (ст. 21 МК України).

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Суд вважає необґрунтовану позицію відповідача щодо застосування резервного методу з підстав відсутності інформації у митного органу та декларанта про ідентичні та подібні товари, оскільки такі висновки спростовуються наданими декларантом до МД документами, визначена задекларована митна вартість товару реальна, висновки та дії не обґрунтовано відповідачем належними та достатніми доказами.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).

Висновки відповідача про самостійне обрання позивачем митної вартості товару та надання митному органу не увесь перелік запитуваних документів, спростовано висновками суду, а заявлені у спірному рішенні виявлені розбіжності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що має бути сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Суд також зазначає, що рівень митної вартості визначено відповідачем згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1-3,03 дол. США/кг, за МД №UA100120/2023/611285 від 21.02.2023 та, відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки комерційних умов тощо, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при їй визначенні».

Згідно з пунктом 3.2. Узагальнення з Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, встановлено, що «суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

Відповідно до пункту 3.4. вказаного Узагальнення встановлено, що «при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості», у зв`язку з чим суд зазначає, що відповідач у спірному рішенні не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні 24.05.2012 № 598, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не наведено цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та не пояснив з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в вантажних митних деклараціях.

Суд зауважує, що за приписами ст. 8, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, але при цьому суд обмежений приписами ч. 5 ст. 77 КАС України, відповідно до якої суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, положеннями ст.77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд наголошує, що відповідач не навів та не надав до суду належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності прийнятого спірного рішення у справі у відповідності до ст. 77 КАС України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 14.04.2023 № UA205030/2023/000098/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вул. Призалізнична, буд. 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.