Решение № 112406995, 24.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Справа № 160/8755/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/8755/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 12.01.2023 року № UA110150/2023/000001/2; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» судові витрати по даній справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

18.05.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає, заявлену декларантом або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.08.2019 року між Товариством з обмежено відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (покупець) та компанією JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № СF/12 на поставку товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно пунктів 2.1 та 2.2 контракту, поставка товару здійснюється партіями і фіксується у специфікаціях (додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією специфікацією. Товар, що поставляється повинен відповідати кількості зазначеній у специфікації (додатку) до цього контракту або у інвойсі, у разі поставки товару декількома партіями за однією специфікацією.

Пунктом 3.1 контракту передбачено, що поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікації (додатку) до цього контракту. Сторони мають право після підписання специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту компанією JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD здійснено поставку товару «тракторів колісних для сільськогосподарських робіт та запасних частин на загальну суму 485 777,20 дол. США.

Дана партія товару була розміщена в режим митного ліцензійного складу за ЕМД № UA110150/2022/001461 від 28.01.2022 року.

10.01.2023 року позивачем було задекларовано за ЕМД № 23UA110150000175U7 товар «двигуни внутрішнього згоряння поршневі з компресійним запалюванням (дизелі), призначені для сільськогосподарських колісних тракторів загальною сумою 1800 дол. США (товар № 1 у гр. 31 ЕМД).

Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена за основним методом на рівні 75 329,48 грн. (2059,95 дол. США) відповідно до умов поставки (вартість товару 1800,00 дол. США (65823,48грн.) + вартість транспортних витрат до кордону з Україною 259,95 дол. США (9506,00грн.).

На підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № СF/12 від 01.08.2019 року; додаток (специфікація) до контракту №2021-5-z від 24.02.2021 року; додаткову угоду № 26 від 11.02.2022 року до контракту № СF/12 від 01.08.2019 року, рахунок - фактуру №CF2021-5F від 01.11.21 року; пакувальний лист від 01.11.2021 року; сертифікат походження товару G217527164581024 від 15.11.21 року.; лист-роз`яснення щодо необхідності митного оформлення частини вантажу з митного складу № 559 від 19.12.2021 року.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір ТЕО №3007/21-02 від 30.07.21 року; коносамент № SZZY21100029 від 05.11.21 року; заявку на ТЕО № №13 від 21.10.2021 року; рахунок №225774 від 25.11.21 року; акт виконаних робіт від 25.11.21 року, лист-розрахунок транспортних витрат 19.12.22 року; довідку про транспортні витрати від 25.11.2021 року.

При проведенні митних формальностей, відповідач повідомив позивача, що заявлену митну вартість не може бути визнано за основним методом за ціною договору (контракту), оскільки надані не всі необхідні документи, а надані документи, на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару, містять розбіжності та не місять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

У зв`язку з викладеним, декларанту повідомленням №1 від 10.01.2023 року було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, а саме: 1) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні документи, з урахуванням відомостей про перевантаження оцінюваної партії товару; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) прайс-лист вuробнuка товару; 5 )копію митної декларації країни відправлення; 6)висновки про якiснi та вapтicнi характерuстuкu тoвapiв, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

11.01.2023 року Товариство з обмежено відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатом аналізу всіх наданих документів, відповідачем зроблено висновок, що декларантом було надано не всі документи, а надані документи містять розбіжності та не спростовують обґрунтованого сумніву митниці.

Результати проведеної консультації наведено в електронному повідомлені направленому декларанту.

12.01.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110150/2023/000001/2, відповідно якого загальна митна вартість задекларованого товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, з 2059,95 дол. США до 3394,00 дол. США.

В рішенні вказано, що визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня ЕМД від 22.09.2020 року №UA205170/2022/019325

Також, позивачу відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивачем було задекларовано зазначену партію товару, яку митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № 23UA 110150000299U0 від 13.01.2023 року. Загальна різниця митних платежів від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 12674,42 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено у графах 47 «Нарахування платежів», В Подробиці розрахунків означеної ЕМД.

Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.

Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № СF/12 від 01.08.2019 року; додаток (специфікація) до контракту №2021-5-z від 24.02.2021 року; додаткову угоду № 26 від 11.02.2022 року до контракту № СF/12 від 01.08.2019 року, рахунок - фактуру №CF2021-5F від 01.11.21 року; пакувальний лист від 01.11.2021 року; сертифікат походження товару G217527164581024 від 15.11.21 року.; лист-роз`яснення щодо необхідності митного оформлення частини вантажу з митного складу № 559 від 19.12.2021 року; договір ТЕО №3007/21-02 від 30.07.21 року; коносамент № SZZY21100029 від 05.11.21 року; заявку на ТЕО № №13 від 21.10.2021 року; рахунок №225774 від 25.11.21 року; акт виконаних робіт від 25.11.21 року, лист-розрахунок транспортних витрат 19.12.22 року; довідку про транспортні витрати від 25.11.2021 року.

Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.

Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.

Так, відповідач вказує на те, що серед поданих документів відсутнє жодне платіжне доручення, яке б кореспондувалось з фактурною вартістю по ЕМД від 10.01.2023 року №UA110150/2023/00017, в той час як відповідно до специфікації від 24.02.2021 року №2021-5-z оплата здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки товарів на суму 6 165,20 дол. США на партію товарів.

Суд не може погодитись з такими доводами відповідача враховуючи наступне.

Партія товарів, що заявлена до митного оформлення, була поставлена за специфікацією №2021-5-z на загальну суму 6165,20 дол. США терміном поставки листопад 2021 року грудень 2021 року, на умовах FOB Шанхай, Китай, з умовами оплати протягом 90 днів з моменту поставки товару в частині постачання 4 дизельних двигунів вартістю 450 дол. США на суму 1800 дол. США (пункт 1 специфікації).

Інвойс від 01.11.2021 року №CF2021-5F видано продавцем на загальну партію поставлених товарів за специфікаціями №2021-5-z від 24.02.2022 року та №2021-5 від 23.06.2022 року на загальну суму постачання 485 777, 20 грн.

11.02.2022 року між позивачем та компанією JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD укладено додаткову угоду №26, якою погоджено пункт 1 Умов платежу специфікації (додатку) №2021 -5-z від 24.02.2021 року до контракту CF/12 від 01.08.2019 року читати в редакції, відповідно якої оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту митного оформлення вантажу.

Додаткова угода №26 від 11.02.2022 року була надана позивачем до митного органу, однак не була врахована ним при розгляді документів наданих для митного оформлення разом з митною декларацією.

В свою чергу, враховуючи, що додатковою угодою №26 від 11.02.2022 року було змінено терміни оплати за товар та встановлено строк оплати протягом 90 днів з моменту митного оформлення вантажу, строк оплати за товар на момент здійснення його розмитнення та проведення митних консультацій, не настав, отже вимога надання доказів підтвердження оплати за зазначену партію товару є необґрунтованою.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що безумовною умовою надання банківських платіжних документів для підтвердження митної вартості товару, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України є факт здійснення такої оплати. Таким чином, відсутність оплати є об`єктивною причиною не надання таких документів і не дає правових підстав митниці вимагати надання таких документів до сплину терміну оплати.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Таким чином, умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються і митниця мала можливість визначити ціну товару, як складову митної вартості на підставі інших поданих до митного оформлення документів: зовнішньоекономічного контракту, специфікації до нього, рахунку на оплату, відомості у яких повною мірою кореспондуються між собою, піддаються обчисленню, не містять розбіжностей, тобто дозволяли митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості задекларованих товарних партій.

Щодо ненадання митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем зазначено, що відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB Шанхай, Китай, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.

Суд зазначає, що контрактом не передбачено надання документів продавцем покупцю для підтвердження здійснених митних формальностей у країні відправлення (копія митної декларації країни відправлення).

Виходячи з зазначеного, в рамках контракту підприємство, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.

Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Змінами, внесеними до частини першої статті 53 МК України (згідно Закону України від 02 жовтня 2019 року №141-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів"), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією.

Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою статті 264 Митного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Документи, які підтверджують умови здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів у підприємства відсутні, у зв`язку з чим надання їх є неможливим.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 вказав, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин для підтвердження митної вартості товару.

Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затверджений маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародним нормативно-правовим актом, як зазначає митний орган, оскільки є обов`язковим для виконання виключно суб`єктами на території КНР та не стосується декларування на території України.

Декларування спірної партії товарів відбувалось на території України, відповідно до митного законодавства України, тому посилання митного органу на нього є безпідставним.

Крім того, зазначений Маніфест передбачає виключно порядок оформлення у митному відношенні та декларування товарів, що ввозяться у КНР або вивозяться з неї, однак не передбачає обов`язковості надання суб`єктом господарської діяльності з КНР митної декларації, оформленої ним на території КНР суб`єктам господарської діяльності з інших країн, тому твердження відповідача в цій частині є помилковим.

Таким чином зауваження митниці щодо ненадання документів, які підтверджують умови здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів як розбіжності, яка впливає на числові значення митної вартості та її розрахунок є необґрунтованим.

Також, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено транспортні витрати, оскільки в наданому розрахунку про надання послуг перевезення 19.12.2022 року не зазначена вартість морського фрахту контейнера з урахуванням перевантаження; наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог статті 335 Митного кодексу України до митного органу не надавався.

З такими висновками митного органу суд не може погодитись, враховуючи наступне.

Як було встановлено та зазначено судом, умовами поставки даної партії товару визначено FOB Шанхай, Китай.

FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

На підтвердження витрат на транспортування позивачем було надано договір №3007/21-02 від 30.07.2021 року перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) укладеного між позивачем (замовник) та Компанією «R.R. SHIPPING AND COMMERCIAL CENTER LTD» (Кіпр) (перевізник), пунктом 1.1 якого встановлено, що замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання за плату виконати міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів замовника в порядку та на умовах цього контракту.

Відповідно пункту 1.2 контракту детальні умови морського перевезення визначаються у заявках, підписаних замовником, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) та акті виконаних робіт.

В пункті 10 наданої як митному органу так і суду заявки до договору морського перевезення №13 від 21.10.2021 року, зазначено, що вартість перевантаження входить в загальну вартість фрахту.

В свою чергу вартість транспортних витрат вказаних у заявці від 21.10.2021 року, інвойсі на оплату фрахту №225774 від 25.11.2021 року та довідці про вартість транспортних витрат від 25.11.2021 року містить однакову суму у розмірі 53 550 дол. США.

Враховуючи надані документи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено вартість транспортних витрат.

Отже, позивачем надано митному органу всі необхідні документи, які у сукупності підтверджують розмір витрат на транспортування, що включаються до складових митної вартості задекларованого позивачем товару.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що висновки митного органу щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів та наявність розбіжностей в наданих документах, які не дозволяють визначити митну вартість товарів за ціною договору (контракту), не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з наведеного, в спірному рішенні міститься посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.

При цьому у них не зазначено загальна кількість партії раніше оформленого товару, розрахунок митної вартості, не наведені торгова марка, технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива. Умови поставки раніше оформленого митним органом товару відрізняються від умов поставки задекларованих товарів.

Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2023/000001/2 від 12.01.2023 року.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія ДТЗ» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 2684, 00 грн.

Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (49000, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 100, прим. 1, ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110150/2023/000001/2 від 12.01.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська