Решение № 112405329, 12.07.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/684/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Елєкс" (Україна, Одеський бульвар, буд. 5, ж/м "Совіньйон", с. Лиманка, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 65037; для листування: Проспект Небесної Сотні, буд. 101/11, м. Одеса, 65104; код - 32431676) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" ( Общество с ограниченной ответственностью "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") (Росія, 115516, м. Москва, вул. Промислова, буд. 11, прим. ІІІ, кім. 28; Основний державний реєстраційний номер: 1187746739278; Індивідуальний податковий номер: 7724449481; Загальноросійський класифікатор підприємств та організацій - 32369416) про стягнення 11 285 065,55 російських рублів, що еквівалентно 5 547 625,37грн. з підстав заборгованості за контрактом № EXV1001-22 від 10.01.2022 року

за участю представників:

від позивача: Висіцька І.В.- по довіреності

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Елєкс" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" (Общество с ограниченной ответственностью "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") про стягнення 11 285 065,55 російських рублів з підстав неналежного виконання відповідачем контракта № EXV1001-22 від 10.01.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог ПП "НВФ "Елєкс" посилається на приписи ст. ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 610, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 4-1, 32, 43, 44, 47, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», умови Контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022, Інвойсу №EX002 від 15.02.2022 та вказує на невиконання ТОВ "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" (ООО "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") своїх зобов`язань з оплати товару, поставленого за зовнішньоекономічним контрактом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2023 було відкрито провадження у справі № 916/684/23 за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст.ст.165, 178 ГПК України; надіслати копію відзиву та доданих до нього доказів позивачу одночасно з надісланням відзиву до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.

Повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалося шляхом оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Ухвалою суду від 23.05.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, явку свого представника у судові засідання у справі не забезпечив.

У судовому засіданні 12.07.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.01.2022 між позивачем та відповідачем був укладений контракт №EXV1001-22, згідно із п. п. 1.1, 1.2 якого ПП "НВФ "Елєкс" зобов`язувалося постачати комплект-стабілізатори напруги власного виробництва відповідно до узгоджених та підписаних сторонами специфікацій, що становлять невід`ємну частину цього Контракту, на умовах і в строки, визначені вказаним контрактом і специфікаціями до нього, а ТОВ "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" (ООО "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") зобов`язувалося прийняти і оплатити вказаний товар у порядку і на умовах, визначених цим контрактом.

Згідно з п. 3.1. контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022 ціна товару, що поставляється, визначається в російських рублях і фіксується в Додатку №1 до цього контракту на період з 10.01.2022 по 31.12.2022. Кількість, номенклатура, строки кожної поставки вказують у відповідній специфікації з урахуванням базису поставки, визначеного в п. 6.1. цього контракту. Сума контракту дорівнює сумі всіх інвойсів за цим контрактом в період з 10.01.2022 по 31.12.2022 (п. 4 Контракту).

У п. 6.1 контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022 передбачено, що поставка товару здійснюється ПП "НВФ "Елєкс" згідно з термінологією Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010». Умови поставки визначаються в кожній конкретній специфікації. Товар повинен бути поставлений ПП "НВФ "Елєкс" у строки, погоджені та визначені у відповідній специфікації (п. 6.3. Контракту).

15.02.2022 сторонами Контракту був погоджений інвойс №EX002, в якому сторони погодили кількість Товару, яка має бути поставлена ПП "НВФ "Елєкс", вартість товару, валюту, строк та інші умови поставки, зазначеного в цьому інвойсі товару:

- умови поставки DAP Москва, місце поставки - Росія, 115516, місто Москва, вулиця Промислова, будинок 11, поверх 1, приміщення III, кімната 28;

- валюта поставки російські рублі;

- строк поставки до 31.03.2022;

- умови оплати 100% Товару, вказаного в специфікації, протягом 365 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до умов поставки DAP Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010» продавець доставляє товар, коли товар знаходиться у розпорядженні покупця на транспортних засобах, що прибувають, готових до розвантаження у зазначеному місці призначення; право власності на товар, а також всі пов`язані із цим ризики переходять від продавця до покупця з дати розвантаження в пункті призначення, зазначеному в договорі постачання.

На виконання умов контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022 та інвойсу №EX002 від 15.02.2022 ПП "НВФ "Елєкс" 16.02.2022 завантажило та відправило ТОВ "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" (ООО "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") увесь узгоджений сторонами в інвойсі товар (комплект-стабілізатори напруги) на загальну суму 11 285 065,55 руб. (одинадцять мільйонів двісті вісімдесят п`ять тисяч шістдесят п`ять російських рублів 55 коп.).

Як вбачається з інвойсу №EX002 від 15.02.2022 та CMR №000202 товар 19.02.2022 пройшов митний контроль на Харківській митниці ДФС, а 22.02.2022 був отриманий ТОВ "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" (ООО "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") в місці поставки, погодженому сторонами контракту в інвойсі та контракті (п. 6.6) - Росія, 115516, місто Москва, вулиця Промислова, будинок 11, поверх 1, приміщення III, кімната 28.

Натомість ТОВ "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" (ООО "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") мало здійснити оплату за 100% вказаного в інвойсі товару протягом 365 календарних днів з дати його поставки.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно п. 21. Розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Таким чином, оскільки поставка, митне оформлення товару, що експортувався, була здійснена 16.02.2022, то строк у 365 календарних днів, протягом яких ТОВ "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" (ООО "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") зобов`язане було оплатити поставлений згідно із контрактом №EXV1001-22 від 10.01.2022 та інвойсом №EX002 від 15.02.2022 товар, розпочався 16.02.2022 та закінчився 16.02.2023.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022 оплата за товар провадиться шляхом перерахування грошових коштів за рахунками ТОВ "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" (ООО "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") на рахунок ПП "НВФ "Елєкс" в строки, зазначені у специфікаціях з кожної конкретної поставки. Оплата провадиться на кореспондентський рахунок ПП "НВФ "Елєкс" у банку АТ «АЛЬФА-БАНК», Москва, Російська Федерація. Платежі за цим контрактом мали бути здійснені в російських рублях.

Однак, незважаючи на зазначені умови контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022 та інвойсу №EX002 від 15.02.2022, ТОВ "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" (ООО "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") не здійснило оплату поставленого ПП «НВФ «ЕЛЄКС» товару на загальну суму 11 285 065,55 руб. (одинадцять мільйонів двісті вісімдесят п`ять тисяч шістдесят п`ять російських рублів 55 коп.).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Як вбачається із умов контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022 (п. п. 12.2, 12.3) Сторони погодили, що при недосягненні взаємовигідної угоди після переговорів, спірні питання передаються на розгляд судових органів за місцем перебування Позивача. Рішення вищезазначених органів обов`язкове для обох сторін та оскарженню не підлягає.

Таким чином, оскільки позивачем за цим позовом є ПП "НВФ "ЕЛЄКС", місцезнаходженням якого є Овідіопольський район Одеської області, Україна, то цей спір підсудний Господарському суду Одеської області.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: примусове виконання обов`язку в натурі.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином.

Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору є продавець - за договором купівлі-продажу (п. 1, ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Статтею 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює: 1) дійсність договору; 2) тлумачення договору; 3) права та обов`язки сторін; 4) виконання договору; 5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору; 6) припинення договору; 7) наслідки недійсності договору; 8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Окрім того, сторони контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022 у п. 10.1 погодили, що при невиконанні або невідповідному виконанні сторонами своїх зобов`язань за цим контрактом сторони несуть відповідальність, встановлену цим контрактом та нормами чинного законодавства України.

Зважаючи на все вищевикладене, до контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022 застосовується право України, у т.ч. і в частині прав та обов`язків сторін, виконання контракту, а також наслідків невиконання або неналежного виконання Контракту.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як встановлено судом, за поставлений товар Покупець повинен був розрахуватися до 16 лютого 2023 року.

Однак, в порушення умов контракту №EXV1001-22 від 10.01.2022 відповідач свої зобов`язання за контрактом належним чином не виконав, кошти за переданий товар не сплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11 285 065,55 російських рублів.

Таким чином, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за поставку товару у розмірі 11 285 065,55 російських рублів, у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та невиконання відповідачем умов контракту щодо оплати за поставлений товар, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "ВОЛЬТ ІНЖИНІРІНГ" ( Общество с ограниченной ответственностью "НПО "ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ") (Росія, 115516, м. Москва, вул. Промислова, буд. 11, прим. ІІІ, кім. 28; Основний державний реєстраційний номер: 1187746739278; Індивідуальний податковий номер: 7724449481; Загальноросійський класифікатор підприємств та організацій - 32369416) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Елєкс" (Україна, Одеський бульвар, буд. 5, ж/м "Совіньйон", с. Лиманка, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 65037; код - 32431676) заборгованості за контрактом № EXV1001-22 від 10.01.2022 року в розмірі 11 285 065,55 російських рублів, що еквівалентно 5 547 625,37грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 83 214,39 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24 липня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов