Постановление суда № 112405318, 20.07.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

20 липня 2023 року Справа № 915/1729/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву №01.01/01-22-3209 від 20.06.2023 Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2023 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Фінансова Компанія" (01601, пров. Госпітальний, 4-Б, кім. 204, м. Київ; код ЄДРПОУ 31865319; електронна пошта: buzhor@ukrpravo.kiev.ua);

до відповідача: Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 23399393; електронна пошта: kanc@energy.mk.ua);

про: стягнення 331911,26 грн.

21.06.2023 Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою №01.01/01-22-3209 від 20.06.2023 в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2023 у справі №915/1729/21 на один рік з дня ухвалення такого рішення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2023 у справі №915/1729/21, - позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Фінансова Компанія" задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Фінансова Компанія" заборгованості по виплаті дивідендів у розмірі 331 911,26 грн. та 4 978,67 грн. судового збору.

04.04.2023 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2023 видано відповідний наказ.

Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою №01.01/01-22-3209 від 20.06.2023 в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2023 у справі №915/1729/21 на один рік з дня ухвалення такого рішення

В обґрунтування заяви зазначає, що у зв`язку з військовим станом в країні та тяжким

фінансовим становищем АТ «Миколаївобленерго» не має можливості своєчасно виконати рішення суду. Вказує, що на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії, а саме міста Миколаєва та Миколаївської області, починаючи з 24.02.2022 постійно велись активні бойові дії, здійснювались постійні артилерійські та ракетні обстріли, наслідком яких є пошкодження мереж, підстанцій, знеструмлення цілих районів міста та області, при цьому оперативне відновлення електрозабезпечення на території здійснюється Товариством за власні кошти, що призводить до значних фінансових витрат з його боку. Зазначає, що Товариство є одним з найбільш постраждалих підприємств критичної інфраструктури від російської агресії на території Миколаївської області. Станом на 01.05.2023 пошкодженим/знищеним є наступне майно Товариства: енергооб`єкти (ПЛ-150кВ - 26 од.; ПЛ-10кВ - 1; ПЛ-35кВ - 97 од.; ПЛ-10(6)кВ - 192 од.; ПЛ-0,4кВ - 518 од.; ПС 150/35/10(6) - 9 од.; ПС 35/1 ОкВ - 30 од.; ТП-10(6)/0,4кВ - 196 од.), орієнтовна вартість збитків (орієнтовна вартість відновлення пошкодженого електрообладнання), завданих Товариству внаслідок російської агресії становить близько 1056 613 750,00 гри. Зазначає, що по Товариству розрахунки за надані послуги з розподілу та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії знаходяться на дуже низькому рівні, оскільки контрагенти Товариства, у зв`язку з введенням воєнного стану не сплачують виставлені рахунки. Загальна дебіторська заборгованість споживачів перед Товариством за надані послуги з розподілу електроенергії складає 42 159 520,00 грн. Відповідно до Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) Товариства за 2022 рік, перший квартал 2023 року збиток Товариства складає 312 556 000,00 гри. Наразі фінансових можливостей Товариства ледь вистачає для виплати заробітної плати персоналу та придбання частини матеріалів, необхідних для проведення аварійно-відновлювальних робіт. Вказує, що виконання Рішення в повному обсязі в значній мірі ускладнить фінансовий стан підприємства - АТ «Миколаївобленерго» та фактично призведе до нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності останнього, зумовить проведенню процедури банкрутства, що в свою чергу, враховуючи важливе соціальне значення підприємства, є недопустимими заходами. У зв`язку з необхідністю дотримання безперервного виробничого циклу підприємства та для підвищення забезпечення безаварійних умов роботи, підприємством здійснюються додаткові незаплановані витрати на усунення аварійних ситуацій, які виникають на об`єктах електромереж, які потребують залучення значних коштів для їх відновлення. Зазначає, що 16.05.2023 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанови про арешт коштів Товариства по ЗВП № 3642797 на суму 181 777 516,65грн.: по ВП № 3502601 на суму 181 777 516, 65грн. Загальна сума арештованих коштів становить 363 555 033,30 грн. В зв`язку з арештом рахунків, робота АТ «Миколаївобленерго» повністю заблокована, товариство не може здійснювати ніяких фінансових операцій, в тому числі розрахунки на ринку електричної енергії, закупівлю паливо-мастильних матеріалів для забезпечення роботи технологічного транспорту, закупівлю спецодягу для працівників Товариства, які безпосередньо виконують роботи в електроустановках, закупівлю матеріалів на відновлювальні роботи. Також Товариство не може виконувати інші договірні зобов`язання перед контрагентами. Вказує, що у випадку аварійної ситуації, Товариство не зможе забезпечити оперативне відновлення електрозабезпечення та пошкодженого електрообладнання на території Миколаївської області, так як відновлення електрозабезпечення здійснюється Товариством за власні кошти, доступ до яких заблоковано органами державної виконавчої служби. У зв`язку з цим велика вірогідність, що Миколаївська область залишиться без надійного електрозабезпечення надто висока. Крім того, АТ КБ «Приватбанк» заблоковано рахунки АТ «Миколаївобленерго» на загальну суму 2 854 478 608,12 грн., а саме: рахунки управління Товариства на суму 181 777 516,70грн. (ВП 3502601 згідно постанови про арешт від 16.05.2023) та рахунки відокремлених структурних підрозділів Товариства (філій) на суму 2 672 701 091, 42грн. (ЗВП № 3642797 згідно постанови про арешт від 18.04.2023 на суму 2 309 146 058,02 гри., яка скасована судом 04.05.2023, справа № 4/69/07 і є постанова державного виконавця про зняття арешту та постанов ДВС про арешт рахунків від 16.05.2023 по ЗВП № 3642797 на суму 181 777 516,70 грн. та ВП № 3502601 на суму 181 777 516,70 грн.). Відстрочення виконання Рішення має для Товариства важливе значення. Зазначає, що товариство фінансово неспроможне виконати Рішення сьогочасно та в найближчий час в повному обсязі, разом з цим, з метою оптимізації стану заборгованості, Товариство визнає необхідність виконання Рішення, жодним чином не ухиляється від виконання Рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, в тому числі і шляхом відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2023 (з урахуванням ухвали від 06.07.2023 про виправлення описки) заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 13 липня 2023 року.

13 липня 2023 року заявник до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Заявник 13.07.2023 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд відкласти розгляд заяви.

Ухвалою суду від 13.07.2023, занесену до протоколу судового засідання, розгляд справи було відкладено на 20 липня 2023 року.

Заявник до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав клопотання №01.01/01-22-3587 від 13.07.2023 в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення копії клопотання про доручення документів до матеріалів справи від 13.07.2023 з додатками.

20 липня 2023 року заявник до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд розглянути справу без участі представника заявника та задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення у справі №915/1729/21 від 09.02.2023 у повному обсязі.

Стягувач в судове засідання 20.07.2023 не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином ухвалою суду від 03 липня 2023 року, заперечень щодо відстрочення виконання рішення суду не надав.

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про відстрочення виконання рішення суду та письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Конституційний Суд України у п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Так, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Отже особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан, який наразі продовжено.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: збройний конфлікт, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсії, вторгнення, блокада, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, протиправні дії третіх осіб, тощо.

Листом Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України та підтверджено що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності.

Судом враховано, що згідно положень Закону України «Про критичну інфраструктуру», постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури», боржник відноситься до об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, а тому заслуговують на увагу суду доводи заявника про те, що першочерговим завданням останнього є відновлення процесу виробництва та залучення значних ресурсів для такого відновлення та має важливе соціальне значення для забезпечення безперервного виробничого циклу.

Судом враховуються факти неодноразових обстрілів виробничих об`єктів АТ «Миколаївобленерго», які призвели до значних пошкоджень таких об`єктів, що підтверджується, зокрема, переліком пошкоджених об`єктів критичної інфраструктури (т.1 а.с.207 - 232).

Як вбачається з матеріалів справи, несвоєчасне погашення заборгованості перед стягувачем сталося у зв`язку із скрутним фінансовим становищем боржника, що є наслідком пошкодження/знищення майна підприємства в результаті російської агресії на території Миколаївської області та необхідністю його відновлення за власний рахунок, наявністю дебіторської заборгованості споживачів перед Товариством за надані послуги з розподілу електроенергії в сумі 42 159 520,00 грн.,

Судом взято до уваги, що у зв`язку з арештом рахунків боржника, товариство не може здійснювати ніяких фінансових операцій, в тому числі здійснювати розрахунки на ринку електричної енергії, здійснювати закупівлю паливо-мастильних матеріалів для забезпечення роботи технологічного транспорту, закупівлю спецодягу для працівників боржника, які виконують роботи в електроустановках, закупівлю матеріалів на відновлювальні роботи, що може призвести до залишення Миколаївської області без надійного електрозабезпечення населення.

Разом з тим, суд враховує, що запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, збройна агресія російської федерації мала негативний вплив як на позивача, так і на відповідача.

Однак, за переконанням суду, ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі може призвести до загрози банкрутства підприємства відповідача та настання негативних наслідків для споживачів електроенергії, оскільки АТ «Миколаїобленерго» надає послуги розподілення електроенергії, виконує ремонтні, монтажні роботи, роботи з технічного обслуговування та інші на території Миколаївської області.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у клопотанні обставини ускладнюють негайне виконання рішення у даній справі.

Так, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чижов проти України", заява N 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07 жовтня 2003 року).

Суд вважає, що відстрочення виконання рішення суду дасть можливість боржнику належним чином розрахуватися зі стягувачем.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши докази надані боржником, в їх сукупності, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2023 у справі №915/1729/21, з урахуванням вимог ч.5 ст.331 ГПК України терміном до 09 лютого 2024 року.

На переконання суду, строк відстрочення виконання рішення у цій справі, не може бути визнаний надмірним і не розглядається як такий, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву №01.01/01-22-3209 від 20.06.2023 Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2023 у справі №915/1729/21 - задовольнити.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2023 у справі №915/1729/21 - до 09 лютого 2024 року.

3. Ухвала є виконавчим документом, який може бути пред`явлено до виконання протягом 3- х років.

Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності до п.24 ч.1 ст.255 ГПК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 25.07.2023.

Суддя Н.О. Семенчук