Решение № 112355523, 12.07.2023, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3067/23

Провадження № 2/577/784/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

за участю секретаря

судового засідання Степаненко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.01.2011 року, що утворилася станом на 22.05.2023 року, загальною сумою 49050,00 грн., та складається із заборгованості: за тілом кредиту - 41862,26 грн.; за відсотками за користування кредитом - 7187,74 грн.; 0,00 грн. - комісії; 0,00 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Крім того, ставиться питання про відшкодування 2684 грн. сплаченого судового збору.

На обґрунтування вимог у заяві зазначено, що на підставі вказаного договору відповідач отримав кредит, ліміт якого у подальшому був збільшений до 44000,00 грн. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами" складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. За умовами Договору Банк також має право в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт (п. 2.1.1.2.3 Договору).

Оскільки, взятих на себе зобов`язань по поверненню тіла кредиту та відсотків відповідач не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку добровільно не погашає, то, з посиланням на норми ст.ст. 610, 634, 1066, 1069, 1050, 1054 ЦК України, просять стягнути заборгованість примусово.

Представник позивача за довіреністю Дашко В.М. просить розглядати справу за його відсутності, вимоги підтримує, не заперечує заочному розгляду справи та винесенню заочного рішення суду, про що подав відповідну заяву (а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_1 , яка належним чином та завчасно повідомлена про день, час і місце розгляду справи (а.с. 86), у судове засідання не з`явилася, поважність причин неявки не сповістила, заяви про відкладення справи від неї не надходило. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.

Оскільки представник позивача не заперечує заочному розгляду справи, про що зазначив у поданому клопотанні, справу можливо розглянути за відсутності сторін у порядку заочного провадження за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

Із представлених доказів вбачається, що 21.01.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, уклало кредитний договір з ОСОБА_1 . Крім того, у анкеті-заяві вказано, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами, Пам`яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 47).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 кредитний ліміт неодноразово збільшувався, в останнє до 44000 грн. (а.с.45).

ОСОБА_1 була видана картка № НОМЕР_1 , яка неодноразово перевипускалася, останнього разу 27.09.2021 року за № НОМЕР_4 із терміном дії до 10/25 року (а.с. 46).

За представленим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за наведеним кредитним договором, станом на 22.05.2023 року, становить 49050,00 грн., та складається із заборгованості: за тілом кредиту - 41862,26 грн.; за відсотками за користування кредитом - 7187,74 грн.; 0,00 грн. - комісії; 0,00 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 34-44).

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши вищевказані докази, суд дійшов переконання, що відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання банківських послуг, фактично надає можливість банку вказувати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем, а зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 21.01.2011 року по 22.05.2023 року відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується відповідними сумами в графі «Витрати клієнтом кредитних коштів». Загальна сума витрачених коштів за вказаний період становить 126098,21 грн. Також видно, що за вказаний період відповідач здійснив погашення заборгованості за цим кредитним договором на загальну суму 90470,81 грн., що підтверджується відповідними сумами в графі «Сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості». Отже, відповідачем внесено в рахунок повернення кредитного ліміту на 35627,40 грн. менше ніж ним отримано кредитних коштів.

У розрахунку заборгованості банком вказані наступні процентні ставки: 30%, 34,80%; 42%; 3,50%; 1,70%. Крім того, має місце процентна ставка на прострочений кредит: 30,00%, 34,80%, 32,40%, 42%, 3,50%, 84%, 40,80%. Проте доказів на підтвердження погодження відповідача із зазначеними процентними ставками матеріали справи також не містять.

До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що з ними був ознайомлений відповідач, оскільки відсутні підписи останнього (а.с. 53, 54-77).

Оскільки між сторонами не було погоджено розмір процентів, які вказані позивачем у розрахунку заборгованості, то здійснення зарахування банком частини коштів, які проплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитом та відсотками не грyнтуються на вимогах закону та домовленості сторін. Відтак наданий позивачем розрахунок не є достатнім доказом на підтвердження заявлених вимог.

Крім того, зі місту підписаного сторонами 27.09.2021 року паспорту споживчого кредиту, слідує, що він є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017 та діяв на час підписання відповідачем та позивачем паспорту споживчого кредиту, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно із п. 1 ч. 1 Закон України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті ( ч. 2ст. 9 Закону).

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавець споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку .

Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 27.09.2021 року паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього Додатком 1 Закону України «Про споживче кредитування», АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 мали намір укласти договір споживчого кредитування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_1 та позивачем паспорту споживчого кредиту, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Наведена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 року, справа № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20.

У матеріалах справи відсутній договір про споживчий кредит, укладений між сторонами в даній справі після підписання паспорту споживчого кредиту, а додана позивачем до позову Анкета-заява від 21.01.2011 року, підписана відповідачем, та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підписів відповідача, не є договором про споживчий кредит в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст.13 цього Закону. Включення позивачем паспорту споживчого кредиту в Умови та правила надання банківських послуг суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин з відповідача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 35627 грн. 40 коп., що складає різницю між витраченими кредитними коштами та сплаченими в рахунок їх повернення, в решті вимог - відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись: ст.ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт НОМЕР_2 , виданий 05.11.2019 року Конотопським МВ УДМС України в Сумській області, зареєстрована в АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат) МФО №305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.01.2011 року в сумі 35627 грн. 40 коп., що утворилася станом на 22.05.2023 року, а також судові витрати - 1948 грн. 58 коп., всього ж 37575 грн. 98 коп.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко В. О.