Решение № 112353968, 22.11.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20033/20

Провадження № 2/752/1531/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 листопада 2022 року року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Сітайла В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 13 жовтня 2017 року, о 22 год. 30 хв., по просп. Голосіївському в м. Києві, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , не дотримавшись дистанції здійснив зіткнення з автомобілем Subaru, номерний знак НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, що призвело до пошкодження транспортних засобів. 17 жовтня 2017 року він звернувся до страхової компанії, у якій була застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_2 , із зазначенням обставин ДТП. 20 жовтня 2017 року його було запрошено на огляд його транспортного засобу, під час якого представник страхової компанії ОСОБА_3 зовнішньо оглянув автомобіль та сфотографував пошкодження без використання вимірювальних засобів. Під час огляду багажник автомобіля був заблокований і ОСОБА_3 було відомо, що після огляду він (позивач) направляється на станцію технічного обслуговування для відкриття багажника, але ОСОБА_3 не поїхав разом із позивачем, щоб сфотографувати всі скриті ушкодження, заявивши, що огляду, який він здійснив достатньо для об`єктивної оцінки. Того самого дня, після відкриття багажника, оцінщику у месенджер були направлені фотографії з середини багажника та вигляд знизу автомобіля, який на СТО поставили на оглядову яму. Фото направлялися для того, щоб показати, що подвійний залам лонжерону не дає змоги його ремонтувати, а вимагає заміни. 14 грудня 2017 року в страховій компанії його було ознайомлено із оцінкою та запропоновано написати заяву на виплату страхового відшкодування. Побачивши, що сума страхового відшкодування удвічі менша від рахунка від СТО, він зареєстрував заяву з вимогою урахування всіх ушкоджень та вартості їх усунення за реальними київськими розцінками. Після чого, він (позивач) запросив на СТО оцінщика. Після огляду та фотозйомки, він продовжив використовувати автомобіль, оскільки не мав змоги його відремонтувати. Протягом двох років відповідачі не намагалися відшкодувати йому збитки, тому він з липня 2020 року почав ремонтувати автомобіль за власний рахунок. 24 вересня 2020 року він звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, але відповіді не отримав.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 86780,80 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн..

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 16 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 18).

Відповідачам був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

9 березня 2021 року представник відповідача ПрАТ «СТ «Гарантія» Ходико Є.М. подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 26-28), в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на замовлення страховика ПрАТ «СТ «Гарантія» суб`єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_3 проведено огляд пошкодженого в ДТП, яка сталася 13 жовтня 2017 року, автомобіля Subaru Impreza, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , та складено звіт про оцінку № 2966 від 24 жовтня 2017 року, згідно якого матеріальний збиток завданий власнику вищезазначеного автомобіля склав 23021, 96 грн.. При проведенні огляду був присутній власник даного автомобіля, про що свідчить його підпис в акті (протоколі) технічного огляду транспортного засобу. Крім того, після звернення позивача із заявою про страховий випадок, йому ПрАТ «СТ «Гарантія» було роз`яснено необхідність подання заяви на виплату страхового відшкодування із зазначення банківський реквізитів для безготівкового перерахунку коштів. Проте, незважаючи на неодноразові повідомлення про необхідність подання вказаної заяви, заява про страхову виплату від ОСОБА_1 та необхідний пакет документів до страховика не було надано. Тому, з урахуванням термінів, передбачених Законом № 1961-IV, ПрАТ «СТ «Гарантія» листом від 31 жовтня 2018 року за № 1572/18 повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з неподанням заяви про виплату страхового відшкодування протягом року, оскільки лише 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СТ «Гарантія» із заявою про страхову виплату. Представник відповідача заперечив проти солідарного стягнення з відповідачів завданого матеріального збитку, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20 червня 2018 року.

18 липня 2022 позивач подав до суду клопотання (а.с. 62), в якому просив суд приєднати до матеріалів справи Звіт № 40-22-FO про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 9 лютого 2022 року, а також уточнив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача ПрАТ «СТ «Гарантія» 61422,04 грн., з яких 343676,08 грн. - вартість матеріального збитку внаслідок ДТП з урахуванням зносу, 18444,09 грн. - проценти за весь період користування безпідставно збереженими грошима, 6810,87 грн. - пеня та 18000 грн. послуги з оцінки, а вимогу компенсації морального збитку та судових витрат залишити без змін, посилаючись на те, що весь цей час ПрАТ «СТ «Гарантія» користувалася грошима, які повинна була виплатити протягом 15-90 днів від дати ДТП, тому відповідно до ст.ст. 536, 1214 ч. 2 ЦК України повинні бути нараховані проценти за користування безпідставно збереженими грошима за обліковою ставкою Національного банку, а також відповідно до ст. 992 ЦК України пеня.

Представник відповідача ПрАТ «СТ «Гарантія» 2 серпня 2022 року подав до суду заперечення на вказане клопотання позивача (а.с. 71-72).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ПрАТ «СТ «Гарантія» Ходико Є.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав вказаний у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України належним чином (а.с. 53), про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь якими клопотаннями до суду не звертався.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до положень п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2017 року, о 22 год. 30 хв., по просп. Голосіївському в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та Subaru, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ..

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 7 листопада 2017 року у справі № 752/22035/17, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (а.с. 3).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 13 жовтня 2017 року, о 22 год. 30 хв., по просп. Голосіївському в м. Києві, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Subaru, номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.13.1 ПДР України.

В результаті вказаної ДТП автомобіль Subaru, номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Як встановлено в судовому засіданні цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СТ «Гарантія» за полісом АК 5899272.

14 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача ПрАТ «СТ «Гарантія» із повідомленням про вказану ДТП (а.с. 4).

Як зазначив позовній заяві позивач та у відзиві на позовну заяву представник відповідача на замовлення страховика ПрАТ «СТ «Гарантія» суб`єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_3 проведено огляд пошкодженого в ДТП, яка сталася 13 жовтня 2017 року, автомобіля Subaru Impreza, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , та складено звіт про оцінку № 2966 від 24 жовтня 2017 року, згідно якого матеріальний збиток завданий власнику вищезазначеного автомобіля склав 23021,96 грн. При проведенні огляду був присутній власник даного автомобіля ОСОБА_1 (а.с. 30).

Як зазначив у позовній заяві позивач, він не погодився із вказаною сумою матеріального збитку, оскільки суб`єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_3 при складанні звіту про оцінку № 2966 від 24 жовтня 2017 року не були враховані скриті пошкодження, про що він повідомив страховика 14 грудня 2017 року під час ознайомлення з результатами оцінки.

24 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача ПрАТ «СТ «Гарантія» із заявою про виплату вартості автомобіля та коштів витрачених на придбання запасних частин (а.с. 6).

Листом від 31 жовтня 2018 року за № 1572/18 ПрАТ «СТ «Гарантія» повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з неподанням заяви про виплату страхового відшкодування протягом року (а.с. 36).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження пошкодження автомобіля Subaru Impreza, номерний знак НОМЕР_2 , позивачем були надані копії чеку № RV220C018260 від 18 серпня 2020 року (а.с. 7), накладної № ТК00003318 від 21 липня 2020 року (а.с. 8), акту виконаних робіт № 20003211 від 19 листопада 2020 року на суму 83026 грн. (а.с. 44), квитанції до прибуткового касового ордера № 126 від 19 листопада 2020 року на суму 83026 грн. (а.с. 45), Звіт № 40-22-FO про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 9 лютого 2022 року (а.с. 63-65).

Відповідно до вказаного Звіту № 40-22-FO від 9 лютого 2022 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Subaru Impreza, номерний знак НОМЕР_2 становить 34367,08 грн..

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо - транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як вказує у відзиві представник відповідача ПрАТ «СТ «Гарантія» позивач не подав відповідачу заяву про страхове відшкодування протягом одного року, що стало причиною відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц).

Враховуючи викладене, суд вважає, що неподання позивачем заяви про виплату страхового відшкодування протягом одного року не може бути підставою припинення його права на отримання відшкодування.

Як зазначив у відзиві представник відповідача ПрАТ «СТ «Гарантія» відповідно до звіту про оцінку № 2966 від 24 жовтня 2017 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_3 на замовлення страховика ПрАТ «СТ «Гарантія», матеріальний збиток завданий власнику вищезазначеного автомобіля склав 23021,96 грн.

Тому суд вважає, що з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_1 слід стягнути страхове відшкодування в розмірі 23021,96 грн.

Разом з тим, відповідно до звіту № 40-22-FO від 9 лютого 2022 року, складеного ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Subaru Impreza, номерний знак НОМЕР_2 становить 34367,08 грн. (а.с. 63-65).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тому шкоду, заподіяну потерпілому в розмірі 11345,12 грн. (34367,08грн.-23021,96 грн.) слід стягнути з особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, а саме з відповідача ОСОБА_2 ..

Що стосується позовних вимог щодо стягнення із ПрАТ «СТ «Гарантія» процентів за весь період користування безпідставно збереженими грошима в розмірі 18444,09 грн. та пені в розмірі 681087 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Як передбачено п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як встановлено судом відповідачем ПрАТ «СТ «Гарантія» неодноразово направлялися на адресу позивача листи з повідомленням про необхідність надати заяву про безготівковий перерахунок страхового відшкодування з банківськими реквізитами власника транспортного засобу (або іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, проте позивачем вказана інформація була надана лише 24 вересня 2020 року (а.с. 6, 31, 32, 33, 34).

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПрАТ «СТ «Гарантія» не мала можливості своєчасно виплатити страхове відшкодування, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь позивача 1800 грн. за складання звіту (а.с. 66), то суд вважає, що відсутні підстави для стягнення вартості витрат на проведення оцінки транспортного засобу, оскільки ПрАТ «СТ «Гарантія» після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), відповідно до пунктів 34.2, 34.3 статті 34 Закону № 1961-IV, залучило суб`єкта оціночної діяльності СПД ОСОБА_3 для проведення огляду пошкодженого в ДТП, яка сталася 13 жовтня 2017 року, автомобіля Subaru Impreza, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , та складення звіту про оцінку № 2966 від 24 жовтня 2017 року.

Стосовно стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн. слід зазначити наступне.

Потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю).

Відповідач, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж заподіяння шкоди життю та здоров`ю потерпілого.

Позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з ст. 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно зст. 28 Закону № 1961-IV). Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодовувати шкоду, в тому числі моральну, лише якщо доведе, що шкоди завдано не з його вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_2 не спростовано свою вину у ДТП, то саме він повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки з вини останнього вчинено ДТП, внаслідок чого завдано майнової шкоди позивачу, що призвело до душевних страждань останнього.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Також законодавцем визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог щодо завдання моральної шкоди ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок ДТП з вини відповідача ОСОБА_2 , він, маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей, не мав змоги за власні кошти відремонтувати автомобіль, а відповідачі протягом двох років не намагалися сприяти йому в цьому. Переживання через ДТП вплинули на його емоційний стан та на його сімейне і соціальне життя.

Як зазначалось вище, постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 7 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП.

Таким чином, протиправна поведінка ОСОБА_2 призвела до того, що позивачу необхідно було постійно та тривалий час вирішувати питання щодо ДТП та відновлення транспортного засобу, та змінювати звичний до ДТП спосіб життя.

Наведені фактичні обставини свідчать про те, що позивачу завдано душевних страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Беручи до уваги тривалість порушення прав позивача, недобросовісність поведінки відповідача ОСОБА_2 , а також виходячи із принципу розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 10000 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 23021 (двадцять три тисячі двадцять одна) гривня 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 11345 гривень 12 копійок та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, що разом складає належну до стягнення суму 21345 (двадцять одну тисячу триста сорок п`ять) гривень 12 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 450 (чотириста п`ятдесят ) гривень 31 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 417 (чотириста сімнадцять) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 13 січня 2023 року.

Суддя К.Г. Плахотнюк