Постановление суда № 112334631, 18.07.2023, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Ухвала

Іменем України

18 липня 2023 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі колегії:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретареві ОСОБА_4

за участю сторін: прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

представника потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021041650000132 відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Дніпропетровську, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.289, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України,

та відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який народився у м. Дніпропетровську, з вищою освітою, інвалід III групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

При оголошенні перерви для подальшого дослідження речових доказів, прокурор заявив письмове клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовує тим, що у ході судового розгляду кримінального провадження та вивчення відомостей щодо осіб обвинувачених ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , установлені ризики, передбачені п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В своєму клопотанні зазначив, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не встановлено обставин, зокрема за віком чи станом здоров`я, які унеможливлювали утримання обвинувачених в установі попереднього ув`язнення.

Звернув особливо увагу на те, що одне з інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачене п. 12 ч. 2 ст.115 КК України, а саме умисне вбивство ОСОБА_15 , вчинене за попередньою змовою групою осіб, викликало значний суспільний резонанс, неодноразово висвітлювалося в засобах масової інформації, викликало занепокоєння та обурення значної кількості населення міста Дніпра.

Вважає, що вказані обставини, зокрема суворість покарання, яке може бути призначене у випадку доведеності вини ОСОБА_6 і ОСОБА_7 характер висунутого обвинувачення, яке має значний суспільний інтерес, можуть спонукати останніх до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що дає обґрунтовану підставу вважати про наявність ризику того, що перебуваючи на волі обвинувачені можуть переховуватися від суду (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Окрім того, зазначає, що на теперішній час в Україні введено воєнний стан і вказана обставина суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, якісно погіршує криміногенну обстановку, та підвищує заявлені ризики.

На теперішній час встановлені ризики та суспільна небезпека особи обвинувачених не відпали і продовжують існувати.

Застосування до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту та застави, з огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, особи обвинувачених, існування зазначених ризиків, не є дійовим фактором, який здатен забезпечити гарантії їх належної процесуальної поведінки, оскільки останні безперешкодно зможуть покинути місце проживання, і таким чином, ухилитися від суду, та/або незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Враховуючи особу обвинувачених та тяжкість злочинів, які їм інкриміновані, їх звільнення з-під варти, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, вказав, що родина ОСОБА_6 з березня 2022 року залишила територію України і на теперішній час не повернулася, й ця обставини зможе вплинути на поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та не буде стримувати останнього виконувати покладені на нього обов`язки, якщо буде змінений запобіжний захід.

У зв`язку із зазначеним вважає, що обрання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 іншого більш м`якого запобіжного заходу не буде достатнім стримуючим засобом, не здатне запобігти зазначеним ризикам та забезпечити їх належну процесуальну поведінку.

На підставі п.2 ч.4 ст.183 КПК України просив суд не визначати обвинуваченим заставу.

Представник потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 підтримав позицію прокурора. Зауважив, що на даний час наявні ризики, зазначені стороною обвинувачення.

Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , заперечував щодо продовження запропонованого прокурором запобіжного заходу, просив негайно звільнити з-під варти його підзахисного, надав письмові заперечення. Заперечував проти тези прокурора про втрату міцних зв`язків ОСОБА_6 з родиною, яка виїхала за кордон на початку військової агресії, та зауважив, що це є лише «безпековими заходами».

Вважає, що клопотання прокурора є ідентичним попереднім клопотанням та не відповідає вимогам ст.ст.184, 199 КПК України, оскільки не містить короткого викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, посилань на матеріали кримінального провадження, які б давали підстави для обвинувачення ОСОБА_6 в інкримінованих злочинах, а також викладу обставин, які свідчать про те, що існують заявлені прокурором ризики, передбачені п.п.1.3 ч.1 ст.177 КПК.

В судовому засіданні наголосив, що в клопотанні прокурора відсутні будь-які підстави, якими санкціонується тримання під вартою ОСОБА_6 протягом тривалого часу, а саме понад 2 (два) роки, що не відповідає принципу захисту від свавілля, встановленому пунктом 1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Крім того, зазначає, що прокурором в поданому клопотанні про продовження строку тримання під вартою не наведено жодного доказу того, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому було повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Водночас сторона захисту зазначає, що ОСОБА_6 одружений та має міцні соціальні зв`язки, має ряд захворювань, постійне та зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, займається волонтерською благодійною діяльністю у громадській організації із захисту тварин, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та попередньою роботою, а також факт того, що за період перебування обвинуваченого в умовах СІЗО стан його здоров`я значно погіршився.

При цьому, наголошує, що поза увагою залишилось і те, що порушення розумного строку

тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 і відсутність виняткових обставин для його продовження суперечить практиці ЄСПЛ.

Також, на його переконання, прокурором не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК, та не враховано, що обвинувачення є необґрунтованим, а матеріали кримінального провадження не містять доказів причетності обвинуваченого до інкримінованих йому злочинів, у зв`язку з чим, на думку захисника, матеріали кримінального провадження є сфальсифікованими.

На його думку прокурор не надав доказів того, що його підзахисний саме в умовах воєнного стану зможе переховуватися від суду. Просив суд змінити його підзахисному запобіжний захід на особисте зобов`язання і негайно звільнити обвинуваченого в залі суду з-під варти. Просить суд змінити підзахисному запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, цей запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 . Зауважив, що тривалість перебування обвинувачених під вартою є невиправданою з огляду на практику ЄСПЛ.

Захисник ОСОБА_10 також підтримав доводи захисника ОСОБА_8 , звернув увагу суду на те, що ризики на даний час не встановлені і вони лише є теоретичними, не підтверджені стороною обвинувачення. Просить суд змінити підзахисному запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, цей запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 . Також зауважив, що тривалість перебування обвинуваченого під вартою є невиправданою з огляду на практику ЄСПЛ.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисників.

Захисник ОСОБА_9 який діє в інтересах ОСОБА_7 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки доказів наявності ризиків стороною обвинувачення не надано. Підтримав доводи, висловлені захисниками ОСОБА_8 і ОСОБА_10 . Просив суд застосувати більш м`який запобіжний захід відносно його підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника і звернув увагу суду на те, що підтримує захисників, що не встановлено суспільного інтересу, про який в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення. Прокурор умисно в своєму клопотанні вводить колегію суду в оману щодо наявності ризиків передбачених ст.177 КПК України. Наголосив на тому, що убивство ОСОБА_16 мало місце наприкінці 2021 року, а він тривалий час до вересня 2021 року, перебуваючи на волі, не переховувався від суду, не порушував процесуальну поведінку, прибував до слідчого за його вимогою і з`являвся на всі слідчі дії. Він не винний у вчиненні інкримінованого злочину і його принципова позиція полягає у тому, щоб довести перед судом свою непричетність до скоєного.

Посилання прокурора на наявність воєнного стану жодним чином не є підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому як місце його мешкання не знаходиться на окупованій території.

Він має незадовільний стан здоров`я у зв`язку із операцією на серці й потребує постійного нагляду у лікаря кардіолога, має інвалідність ІІІ групи, а перебуваючи в умовах СІЗО, позбавлений права на належний медичний огляд і лікування, наголосив, що він на протязі 4-х років мав постійне місце роботи, документи про стан здоров`я були надані слідчому судді при розгляді питання щодо обрання йому запобіжного заходу Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська від 19 листопада 2021 року.

Задоволення необ`єктивного і недоведеного клопотання прокурора та продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на його думку буде неправосудним рішенням колегії суддів під впливом сторони обвинувачення.

Обсудивши клопотання у нарадчій кімнаті, колегія суддів дійшла наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання… обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів дізнання та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого… обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному проваджені; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому… обвинувачується.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, судом встановлено, що кримінальне провадження № 12021041650000132 надійшло до суду 28 січня 2022 року, ухвалами колегії суддів (у теперішньому складі) від 20 червня 2022 року, 16 серпня 2022 року, 13 жовтня 2022 року, 07 грудня 2022 року, 30 січня 2023 року, 29 березня 2023 року, 23 травня 2023 року було задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено обвинуваченим запобіжний захід.

Суд у своїх попередніх ухвалах посилався на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

На переконання колегії суддів цей ризик, про який також зазначено у клопотанні прокурора, до цього часу продовжує існувати та є реальним.

Оцінюючи зазначений ризик, судом враховуються сукупність обставин, характеру і наслідків інкримінованих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умисних кримінальних правопорушень, віднесених ч.5 і ч.6 ст.12 КК України до категорії тяжкого та особливо тяжких злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретних осіб, а й для суспільства в цілому.

Судом також установлено, що ухвалами Дніпровського апеляційної суду від 06 липня 2022 року, 07 вересня 2022 року, 08 листопада 2022 року, 26 грудня 2022 року, 28 лютого 2023 року, 13 квітня 2023 року, 12 червня 2023 року ухвали колегії суддів першої інстанції залишено без змін.

Постановляючи зазначені ухвали, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновками суду щодо наявності ризиків переховування обвинувачених від суду, можливості їх незаконного впливу на потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Також апеляційна інстанція встановила, що такі доводи колегії суддів є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачується, конкретні обставини провадження та дані про особу обвинувачених, в тому числі їх сімейний та майновий стан, їх стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК випливає, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що

існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на зазначене вище, колегії суддів належало вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони посилаються, вирішуючи це питання.

На переконання колегії суддів, наявні достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК.

Водночас колегія суддів зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, перш за все, суду слід перевірити чи підтверджується існування ризику, на які покликається прокурор.

На переконання колегії суддів, ймовірна можливість переховування обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від суду підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких вони обвинувачуються, передбачають, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду.

Твердження сторони захисту, що ОСОБА_6 і ОСОБА_17 понад два роки перебувають під вартою, не є підставою для застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження триває, встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Письмові доводи захисника ОСОБА_8 в його запереченнях про те, що ОСОБА_6 був затриманий без попередження та обов`язкової участі захисника, а повідомлення про підозру йому було вручено після спливу 24 годин з моменту його затримання, що свідчить про незаконне його тримання під вартою, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки підстави законності затримання обвинуваченого були перевірені слідчим суддею під час ухвалення рішення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Надаючи оцінку можливості переховування обвинувачених від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує достатньо висока ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, можуть вдатися до відповідних дій.

Доводи захисту про наявність у обвинувачених міцних соціальних зв`язків не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини, в даному випадку, не можуть бути стримуючим фактором належної процесуальної поведінки останніх.

Що стосується стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 , то стороною захисту не доведено ані факту наявності хвороби, ані неможливості його лікування в умовах тримання під вартою. Посилання ОСОБА_7 та його захисника про надання медичних документів про стан здоров`я ОСОБА_14 слідчому судді при обранні запобіжного заходу, не приймаються судом до уваги, оскільки носять голослівний характер.

Відсутність у обвинуваченого ОСОБА_6 комунікації з близькими та рідними, а також інформації про їх долю, на чому письмово в своїх клопотаннях зазначає захисник ОСОБА_8 , наразі також не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.

На даній стадії процесу суд перевіряє лише наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, і не вдається до оцінки доказів обґрунтованості чи необґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, яка згідно з доктриною Суду вимагає періодичного перегляду тривалого тримання особи під вартою.

Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен здійснюватися з дотриманням як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п`ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля.

Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvy v.Austria, 1992 р.)

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п.1 ст.5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р.(пп. 66-67).

Тому, на переконання колегії суддів, подальше продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не порушує їх права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України.

На думку колегії суддів, наведені обставини, а також тяжкість і характер інкримінованих злочинів, свідчать про те, що застосування альтернативного запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених на даній стадії розгляду, а наведені позитивні характеристики заслуговують на увагу, однак не слугують достатньою підставою для зміни запобіжного заходу.

У зв`язку з цим клопотання прокурора підлягає задоволенню.

З тих же підстав колегія суддів залишає поза увагою доводи сторони захисту, які не спростовують і не зменшують ступінь зазначеного судом ризику.

Керуючись ст.ст. 177, 331, 369 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Оголосити перерву у судовому провадженні до 03 серпня 2023 року о 14 годині. Резервними днями судового засідання визначити: 08 серпня 2023 року о 15.00 годині, 16 серпня 2023 року о 15.00 годині, 22 серпня 2023 року о 14.00 годині.

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 вересня 2023 року.

Клопотання захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_10 і ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу на альтернативний, не пов`язаний з триманням під вартою - залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити захисникам, прокурору і обвинуваченим, направити начальнику ДУ «Дніпровська УВП (№ 4)».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3