Решение № 112329671, 07.07.2023, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2271/23

Провадження № 2/577/618/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2023 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Семенюк І.М.

за участю секретаря судового засідання Кузнєцової Л.В.,

представника відповідача Яресько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення 39 156 гривень 80 копійок заборгованості за кредитним договором ,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 39 156 гривень 80 копійок заборгованості за кредитним договором. Вимоги обгрунтовують тим, що 10 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ Мілоан було укладено кредитний договір № 2550483, відповідно до якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 9 000 гривень. Умовами договору передбачено, що позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на строк, визначений договором, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах, визначених договором. Товариство «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, надавши кредитні кошти, а позичальник свої зобов`язання не виконав. Кредитний договір був укладений в електронній формі в Особистому кабінеті позивальника. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ЗУ «Про електронну комерцію», відповідач підписав договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, і були перераховані кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок позичальника. Відповідач, в свою чергу, порушив зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, яка становить 39 156 гривень 80 копійок . 10 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №55-МЛ, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 . У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором , а також, понесені ними судові витрати.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, просили справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав заперечення , що викладені у відзиві на позовну заяву від 02 червня 2023 року, вказуючи на те, що позивач стверджує, що 10.06.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем було укладено Кредитний договір,відповідно до п.1.1, якого Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі -плата) у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. При цьому, відповідно до п.1.2 Кредитного договору сума кредиту становить 9000,00 грн. у валюті: українські гривні. Пунктом 1.3 Кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 28 днів з 10.06.2020 року. Пунктом 1.4 Кредитного договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 08.07.2020 року.Щодо сукупної вартості кредиту, то вона встановлена в п.1.5 Кредитного договору, дезазначено, що сукупна вартість кредиту складає 6750,00 грн. в грошовому виразі та 978,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові визначені в п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. При цьому даними пунктами чітко встановлено наступне: 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1710,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово; 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 5040,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Позивачем в якості доказу подано Додаток №1 до Кредитного договору, а саме зазначений Графік розрахунків, де визначений розрахунок заборгованості у розмірі 15750,00 грн. та дата платежу 08.07.2020 року. Звертає увагу на п.2 Графіку розрахунків, де зазначено, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у Графіку розрахунків у зв`язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, Позичальник доручає Товариству самостійно оновити (актуалізувати) Графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті Позичальника на веб-сайті Товариства. Оновлений графік може (не обов`язково) містити відомості про пеню нараховану Позичальнику. Умовами Кредитного договору визначено (п.1.5.2 Кредитного договору) строк нарахування відсотків у розмірі 2,00% від суми фактичного залишку кредиту за кожен день виключно протягом строку користування кредиту, тобто протягом строку встановленого п.1.3 Кредитного договору за період з 10.06.2020 року по 08.07.2020 року. Якби подібні умови були змінені, то відповідно до наведеного п.2 Графіку розрахунків, Первісний кредитор мав змінити даний Графік розрахунків, що зроблено не було, як і не було надано Позивачем доказів зворотного. Водночас, п.1.6 Кредитного договору встановлено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. При цьому п.2.2.3 Кредитного договору, серед іншого, передбачено, що , незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Таким чином, Первісний кредитор мав можливість визначити після спливу строку кредитування нараховувати проценти, чи в якості процентів за користування кредитом, чи в якості процентів, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України . Як вбачається з позовних вимог, що Первісним кредитором було нараховано саме проценти за користування кредитом, а не проценти передбачені ч.2 ст.625 ЦК України. Звертає увагу суду, що відповідно до сталої судової практики, а саме постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (п.п. 53-54, 90-91), постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №149/1499/18 зазначено, що: Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України. Після закінчення строку кредитування можливе лише нарахування відсотків, порядок виплати яких врегульований ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того, вказує на те, що первісний кредитор не міг нараховувати і відсотки, передбачені п.1.6 Кредитного договору, як відсотки в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки, як зазначено в Постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року по справі №686/18977/17-ц , що:

«Положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору». Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення.Згідно з визначенням неустойки, що передбачена положеннями статті 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 5 укладеного між сторонами договору позики нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені. З огляду на викладене, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги та касаційної скарги про те, що визначені сторонами у пункті 5 договору позики проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею.». Таким чином, відповідальність, визначена п.1.6 Кредитного договору відповідно до вищенаведеної сталої судової практики є пенею. Однак, Позивач не стягує пеню за даним Кредитним договором, як вбачається зйого позовних вимог, оскільки Відповідач мав би право застосувати до такого стягнення строки позовної давності.Таким чином, Первісний кредитор незаконно та всупереч сталій судовій практиці у даних правовідносинах, продовжував нараховувати відсотки після закінчення строку кредитування, тобто починаючи з 09.07.2020 року. Щодо незаконної односторонньої пролонгації Кредитного договору зазначає про наступне. З Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимог №55-МЛ від 10.12.2020 року, дата закінчення Кредитного договору 08.07.2020 року. Борг було передано 10.12.2020 року. Кількість днів прострочення - 145 днів. Разом з тим, між 09.07.2020 роком та 10.12.2020 роком 155 днів. Це означає, що Первісний кредитор переніс дану заборгованість в прострочену не 09.07.2020 року, а 19.07.2020 року. Таким чином, фактично відбулася одностороння пролонгація Кредитного договору з боку Первісного кредитора на 10 днів. Разом з тим, п 2.3 Кредитного договору встановлено умови пролонгації кредиту. Так, п.2.3.1 Кредитного договору встановлено, що позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/ повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну упропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч.сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці нижче:§ Строк продовження 3 дні максимальний розмір комісії (відсоток від поточногозалишку кредиту) 3,00;§ Строк продовження 7 днів максимальний розмір комісії (відсоток від поточногозалишку кредиту) 5,00;§ Строк продовження 10 днів - максимальний розмір комісії (відсоток від поточногозалишку кредиту) 10,00. Як вбачається з пропозицій Первісного кредитора, викладених на порталі https://miloan.ua/s/prolongation 13.02.2017 року (скріншот з порталу Первісного кредитора - додається) і актуальних до сих пір, існують три різні пропозиції оформлення пролонгації на 3, 7 та 15 днів. При цьому, при оформленні будь-якої з цих трьох пролонгацій знижується тіло кредиту:§ -3% від суми пролонгації на 3 дні;§ -5% від суми пролонгації на 7 днів;§ -10% тіла кредиту при оформленні пролонгації на 15 днів. То, якщо припустити, що Первісним кредитором в односторонньому порядку було пролонговано Кредитний договір на 10 днів, то виходить, що Відповідачем було сплачено по Кредитному договору 8% від суми кредиту 9000,00 грн., що становить 720 грн. При цьому, сума тіла кредиту повинна була бути зменшена на 3+5=8% від 720,00 грн., що становить 57,60 грн.Але, як вбачається з Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимог №55-МЛ від 10.12.2020 року тіло кредиту становить 8215,00 грн. Звертає увагу суду, що відповідно до п.7.2 Кредитного договору усі зміни та доповнення до цього договору вчиняються у будь-якій формі не забороненій законодавством (у тому числі, у формі відмінній від договору , якщо це не заборонено законодавством) та набувають чинності за умови, що згода позичальника виражена у відповідний спосіб (за допомогою застосування одноразового ідентифікатора та/або виконання дій, що вимагає товариство, зокрема згідно розділу 5, 6 Правил). Відповідно до ст.654 ЦК України Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Частиною 7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. В той же час, Відповідач не укладав жодної додаткової угоди щодо пролонгації кредиту, не оформлював дану пролонгацію на порталі Первісного кредитора чи в Кабінеті споживача. Позивач не надав жодного підтвердження того факту, що Відповідач після закінчення терміну кредитування отримав від Первісного кредитора відповідно до умов п.2.3.1 Кредитного договору пропозицію пролонгації та реалізував право на дану пролонгацію.

Таким чином, Первісний кредитор сплати Відповідача, замість погашення тіла та відсотків незаконно зараховував, як сплату комісії за пролонгацію.

Щодо належності та допустимості доказів стягнення заборгованості за Кредитним договором зазначає про наступне .В Позовній заяві Позивач зазначає, що він не може подати виписку з особового рахунку Відповідача, що підтверджує факт перерахування Первісним кредитором коштів за Кредитним договором., однак , що заважало подати Позивачу інші первинні бухгалтерські документи, оформлені Первісним кредитором відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», невідомо. Наголошує на тому, що відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати Новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тобто, Позивач повинен мати належні докази існування та розміру заборгованості вже на час подання позову до суду, але з незрозумілих причин їх не подав. Разом з тим, в якості існування заборгованості за Кредитним договором та розміру цієї заборгованості Позивач надає в якості доказів: Платіжне доручення №21205688 від 10.06.2020 року , Хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину №2550483 від 10.06.2020 року, виписку з особового рахунку за Кредитним договором , хоча жодний з даних доказів не є первинним бухгалтерським документом.

Тобто, для доведення існування ймовірної заборгованості та встановлення розміру даної ймовірної заборгованості Відповідача перед ТОВ «МІЛОАН» (а отже, і перед Позивачем), Позивач зобов`язаний був надати банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери та/або інші первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Жодного з таких документів не надано , то суд не має можливості встановити існування заборгованості Відповідача перед Позивачем та можливий розмір такої заборгованості.Надані Позивачем докази викликають сумніви, оскільки не є належними доказами існування заборгованості Відповідача перед первісним кредитором, а отже, і Позивачем. Платіжне доручення, Хронологія та Виписка не містять жодної ідентифікуючої ознаки працівника чи представника Первісного кредитора, який мав ці документи виготовити. На даних доказах містяться виключно печатки та підписи представників Позивача. Виписка містить очевидні неточності та помилки. Згідно Виписки Відповідач начебто отримав 9000,00 грн кредитних коштів, не зробив жодної оплати по договору, але при цьому тіло кредиту зменшилося до 8215,00 грн. При цьому, як передбачено умовами Кредитного договору, навіть при наявності пролонгацій, Відповідач зобов`язаний був сплачувати комісійні платежі. Що не відображено в Виписці. Тобто, дана Виписка показує, що пролонгацій з боку Первісного кредитора не було, а отже, вона суперечить в свою чергу даним з Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимог №55-МЛ від 10.12.2020 року, оскільки там зазначено кількість днів прострочення 145, тобто, з врахуванням десятиденної пролонгації. Яким чином виникла заборгованість за простроченими процентами у розмірі 29231,84 грн, не зрозуміло. Позивачем не надано жодного розрахунку від Первісного кредитора, яким би було встановлено, яким чином нараховувалась дана заборгованість, яка сума бралась за базу заборгованості, за який період нараховувалась дана заборгованість, чи були сплати та погашення, тощо.

Таким чином, ні Платіжне доручення, ні Хронологія, ні Виписка не можуть бути не тільки належними, але й достовірними доказами в розумінні цивільного процесуального законодавства. Крім того, Виписка містить помилки, незаконні нарахування процентів, тощо.

Таким чином, Позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу існування заборгованості Відповідача, а тим більше, розміру такої заборгованості.

З урахуванням викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити і стягнути з позивача на користь відповідача 5 000 гривень витрат на правничу допомогу.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Як вбачається зі змісту наявного у справі кредитного договору № 2550483 від 10 червня 2020 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума кредиту становить 9000 грн. Кредит надається строком на 28 днів з 10.06.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 08.07.2020. Орієнтовна загальна вартість кредиту позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 15750 грн. Комісія за надання кредиту: 1710 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 5040 грн., які нараховуються за ставкою 2 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 6 договору такий укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір надається позичальникові шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника .

Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.6.4 договору про споживчий кредит). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору про споживчий кредит). ( а.с.5-7)

На підтвердження укладення кредитного договору, позивач долучив анкету-заяву на кредит № 2550483 від 10.06.2020, довідку про ідентифікацію, графік розрахунків , платіжне доручення № 21205688 від 10 червня 2020 року, хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину № 2550483 від 10.06.2020 ( а.с.8-12)

Відповідно до виписки з особового рахунку, наданої позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, укладеним 10.06.2020 , заборгованість станом на 17.03.2021 становить 39 156 грн 84 коп , з якої: 8215 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 1710 грн. - заборгованість за комісією, 29231 грн.84 коп. - заборгованість за відсотками ( а.с.13),

10.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №55-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан»( а.с.13-18).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №55-МЛ від 10.12.2020, у такому зазначено наступні дані: №158; ідентифікаційний код клієнта 3085105155; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору - 2550483; дата підписання договору 10.06.2020; дата закінчення договору 08.07.2020; сума виданого кредиту 9000 грн.; валюта гривня; залишок по тілу кредиту 8215 грн.; залишок по відсотках 29231,84 грн.; залишок по комісії 1710 грн.; загальна сума заборгованості 39 156,84 грн.; кількість днів прострочення 145; серія та номер паспорта НОМЕР_1 ( а.с.19) .

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями частин 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (п. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦПК України та ГПК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа (п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з положеннями п. 5.1 вищевказаного договору про споживчий кредит, позичальник підтверджує, що до укладення цього договору отримав проект кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів укладення електронного договору між відповідачем ОСОБА_1 та саме ТОВ «Мілоан», шляхом використання електронного підпису, в тому числі шляхом застосування одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора визначеного Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, довідка про ідентифікацію, за якою особу ідентифіковано як ОСОБА_1 шляхом направлення на телефонний номер НОМЕР_2 одноразового ідентифікатора, не підтверджують ідентифікацію, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що телефонний номер НОМЕР_2 , за якими особу ідентифіковано, належить саме ОСОБА_1 . Підтвердження того, що відповідач заходив на сайт товариства та вводив електронне підтвердження - пароль, який повинен був бути відправлений на його номер телефону, відсутні.

У справі наявна копія платіжного доручення №21205688 від 10.06.2020, відповідно до якого платник ТОВ «Мілоан» через банк платника ПАТ «Альфа-Банк» перерахувало відповідачу 9 000 грн. на кредитний рахунок НОМЕР_3 .

Враховуючи пояснення представника відповідача та досліджені в ході судового розгляду докази, суд дійшов переконання, що наданий документ під назвою «Платіжне доручення 21205688» не відображає дійсної банківської операції щодо перерахування коштів ТОВ «Мілоан» через банк платника ПАТ «Альфа-Банк» відповідачу ОСОБА_1 , оскільки не містить відповідних реквізитів, передбачених для банківських документів.

Таким чином, позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не доведено виконання ТОВ «Мілоан» п. 1.1 кредитного договору про споживче кредитування №2550483 від 10.06.2020 року щодо надання кредитодавцем грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі 9000 грн., а відтак не доведено виникнення у відповідача обов`язку з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надано суду доказів того, що на момент переходу до нього права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги від 10 грудня 2020 за №55-МЛ існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на умовах, зазначених в позовній заяві, в тому числі щодо початкових сум тіла кредиту, процентів та комісії.

Враховуючи наведене, передбачені законом підстави для задоволення позову відсутні.

При вирішенні питання про відшкодування позивачу понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 5 000 грн суд виходить з такого.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача Яресько Т.В. надано: копію договору від 23.05.2023 року про надання професійної правничої допомоги , розмір гонорара адвокату становить 5000 гривень, акт наданих послуг, копію квитанції про перерахування адвокату Яреську Т.В. 5000 гривень за надання правничої допомоги.

Проаналізувавши вказані документи, враховуючи конкретні обставини справи; вимоги, з якими заявник звернувся до суду; практику з розгляду таких спорів; необхідність таких витрат для даної справи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної представником відповідача роботи відповідає критерію розумності та часу, витраченому на виконання відповідних робіт, а тому підлягає задоволенню в заявленому обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України ,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення 39 156 гривень 80 копійок заборгованості за кредитним договором № 2550483 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал на користь ОСОБА_1 5 000 ( п`ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал (юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, 3 поверх, ЄДРПОУ 35234236, ІВАN № НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Семенюк І. М.