Постановление суда № 112311113, 20.07.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

20 липня 2023 року Справа № 903/747/23 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши заяву від 17.07.2023 про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Гнідавський цукровий завод

про стягнення 1426042,05 грн,

встановив:

17.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Гнідавський цукровий завод про стягнення 1426042,05 грн у зв`язку із несвоєчасною оплатою поставленого газу за періоди не охоплені рішеннями Господарського суду Волинської області по справі № 903/972/20.

Ухвалою суду від 20.07.2023 відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.08.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, позивачу відповідь на відзив.

18.07.2023 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову в якій останній просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству «Гнідавський цукровий завод» у межах ціни позову, а саме у розмірі 1426042,05 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову вказує, що станом на час подання позову, згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/), 05.07.2023, Приватним виконавцем А.Є.Клехо, відкрито виконавче провадження № АСВП:72176024 боржником в якому визначено - ПрАТ «Гнідавський цукровий завод». Окрім того, на розгляді Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/265/23 за позовом ТзОВ «Твій Газзбут» до ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» про стягнення 10747452,41 грн за неналежне виконання останнім умов укладеного договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-99889-22 від 17.08.2022. Також звертає увагу суду, що 21.06.2023 при розгляді заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі № 903/972/20 за позовом ТзОВ «Ю.Комодітіз» до ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» про стягнення 2655975,16 грн, останній зазначив, що свою господарську діяльність змушений здійснювати в умовах повномасштабної війни російської федерації проти України. Запровадження на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану на всій території України, встановлення низки обмежень та заборон у сфері господарських відносин, розширення зони ведення бойових дій призвело до суттєвого зниження ділової активності контрагентів товариства, наведена обставина беззаперечно вплинула на результати фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», що виражається в заборгованості підприємства по кредитам, сплаті відсотків за користування кредитними коштами та низькою ціною цукру як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, що є нерентабельним для підприємства.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Як встановлено судом предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.07.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз до Приватного акціонерного товариства Гнідавський цукровий завод про стягнення 1426042,05 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Як стверджується квитанцією, описом вкладення та накладною №0101510449348 АТ «Укрпошта» позовну заяву з додатками позивач направив відповідачу 12.07.2023.

Доводи заявника щодо наявності відкритих виконавчих проваджень про примусове виконання рішень суду про стягнення заборгованості з відповідача, перебування на розгляді Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/265/23 за позовом ТзОВ «Твій Газзбут» до ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» про стягнення 10747452,41 грн за неналежне виконання останнім умов укладеного договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-99889-22 від 17.08.2022, його складного матеріального становища, залишку коштів в сумі 280890,85 грн на поточному рахунку ПрАТ Гнідавський цукровий завод в АБ "Укргазбанк" станом на 05.07.2023, що встановлено ухвалою господарського суду Волинської області по справі №903/972/20 від 05.07.2023 про розстрочення виконання рішення суду не є обставиною, яка може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання.

Навпаки, судом в ухвалі Господарського суду Волинської області по справі №903/972/20 від 05.07.2023 встановлено, що представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що ПрАТ Гнідавський цукровий завод жодним чином не відмовляється від добровільного виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, у тому числі і шляхом розстрочення виконання рішення суду. З цією метою підприємством на офіційну електронну адресу ТОВ Ю. Комодітіз направлено лист №213 від 30.06.2023 про необхідність актуалізації банківських реквізитів стягувача для оплати грошових коштів за рішенням суду. Станом на 05.07.2023 позивачем не надано відповіді на вказаний лист та не повідомлено реквізити банківського рахунку; розстрочення рішення суду на період виробництва та реалізації цукру ПрАТ Гнідавський цукровий завод не порушить прав стягувача, майнові інтереси і баланс інтересів сторін, а слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Суд зазначив, що відповідач звернувся до суду із заявою саме про розстрочення, а не відстрочення судового рішення, що підтверджує намагання відповідача здійснити погашення залишку заборгованості за поставлений позивачем природний газ у листопаді 2020 року.

Більше того, як стверджує заявник в заяві про забезпечення позову на виконання рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2023 по справі №903/972/20, виконання якого було розстрочено рівними частинами помісячно до 15.03.2024, ПрАТ Гнідавський цукровий завод 13.07.2023 платіжною інструкцією №1526 на суму 1537998,97 грн, платіжною інструкцією №1528 на суму 52852,99 грн, та платіжною інструкцією №1529 на суму 42010,65 перерахував ТОВ Ю. Комодітіз кошти в сумі 1632862,61 грн достроково.

Інших доводів, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, підтверджених відповідними доказами, ТОВ Ю. Комодітіз суду не надано.

Таким чином, доводи заявника, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду є припущеннями, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/2239/22).

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.ст. 76-78 ГПК України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Вирішуючи ж питання забезпечення позову у даному випадку, суд повинен перевірити свої дії на предмет відповідності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого Протоколу до неї у розрізі дотримання прав учасників справи та незалучених до справи осіб, гарантованих статтею 6 Конвенції "Право на справедливий суд" та права на мирне володіння майном.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначалося вище, у рішенні від 29 червня 2006 року Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявнику слід відмовити у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству «Гнідавський цукровий завод» у розмірі 1426042,05 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, через недоведеність заявником необхідності у застосуванні певного виду забезпечення, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання та можливості утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Керуючись ст.ст.136-138, 140, 234, 235 ГПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні заяви від 17.07.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 20.07.2023.

Суддя А. С. Вороняк