Решение № 112292713, 29.06.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. справа № 300/7934/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Космірак Н.М.,

представника позивача Волосянка Р.О.,

представників відповідачів - Варцаб`юка В.О., Булки Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2019 за №0120437-5413-0913.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 16.05.2019 за №0120437-5413-0913 прийнято відповідачем протиправно, в порушення статті 266 Податкового кодексу України, оскільки належні позивачу виробничо-побутові приміщення та дільниця металовиробів (кузня), що знаходяться по АДРЕСА_1 , у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд відносяться до будівель підприємств машинобудування та металообробної промисловості, використовуються ним для провадження господарської діяльності з виробництва металевих виробів, відтак не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позову заперечує. Зазначає, що позивач мав обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік за ставкою, яка встановлена рішенням Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області №1-1-10 від 16.01.2017. Згідно із вказаним рішенням до об`єктів нежитлової нерухомості (комерційної нерухомості), які перебувають у власності фізичних осіб відносяться й будівлі промисловості та склади. Стверджує, що для отримання платником податків пільги щодо оподаткування нежитлової нерухомості одночасно мають бути дотримані необхідні умови, а саме вказані будівлі промисловості мають належати промисловим підприємствам (а.с.35).

У відповіді на відзив ОСОБА_1 не погодився із доводами відповідача (а.с.45).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив. Просить позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позов. Просять у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані суду письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 станом на час спірних правовідносин зареєстрований як фізична особа- підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №077352 серія В03 (а.с.20 зворот).

Позивач є власником виробничо-побутових приміщень та дільниці металовиробів (кузні) за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.12.2011 та технічним паспортом на виробничий будинок АДРЕСА_2 (14, 15).

На підставі вказаного свідоцтва, право власності ОСОБА_1 зареєстровано ОКП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.14).

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0120437-5413-0913 від 16.05.2019, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 18077,03 грн. (а.с.26).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

У відповідності достатті 10 ПК Україниподаток на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування, у відповідності до підпункту266.3.1пункту266.3статті266 ПК України, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт266.3.2 пункту266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту266.2статті266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, згідно підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, станом на час спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Отже, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" підпункту266.2.2пункту266.2статті266 Податкового кодексу Україниє особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту266.2.2пункту266.2статті266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

На переконання суду, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості, лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, у спірному випадку не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу Україниможливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2020 по справі №820/3556/17.

В подальшому висновки Касаційного адміністративного суду у справі 820/3556/17 були застосовані Верховним Судом у постановах від 25.02.2020 у справі 0940/1708/18, від 21.10.2020 у справі 806/2686/18, від 11.11.2020 у справі №826/6647/17, від 18.02.2021 у справі 812/1800/18 та від 04.03.2021 у справі 520/1778/19, від 31.05.2022 у справі №420/12318/21, від 01.02.2023 у справі №2240/3410/18.

В силу приписів підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, станом на час спірних правовідносин) у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до зазначеного Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості, що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Із матеріалів справи слідує, що позивачу належать на праві приватної власності виробничо-побутові приміщення та дільниця металовиробів (кузня) в АДРЕСА_1 , а саме: виробничо-побутові приміщення, А, загальна площа 175,2 кв.м.; навіс Б, загальна площа 87,7 кв.м.; господарський блок В, загальна площа 15,4 кв.м.; вбиральня, Г, загальна площа 2,0 кв.м.; навіс Д, загальна площа 20,3 кв.м.; навіс Е, загальна площа 23,1 кв.м.; ворота 1, загальна площа, 14.7 кв.м.; огорожа 2, загальна площа 46,7 кв.2; огорожа 3, загальна площа 516,1 кв.1; пожежне водоймище, 4, загальна площа 124,9 кв.м.

За змістом акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта виробничо-побутових приміщень та дільниці металовиробів (кузні) в АДРЕСА_1 від 22.04.2008, затвердженого розпорядженням Тисменицької РДА від 06.05.2008 №243, зареєстрованого Інспекцією ДАБК Тисменицької РДА 06.05.2008, код вказаного об`єкта згідно ДК 018-2000 1251.1

Як зазначає позивач, вказані приміщення використовуються ним для провадження господарської діяльності з виробництва металевих виробів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що належні позивачу об`єкти нерухомості, у спірний період використовувались ОСОБА_1 не за функціональним призначенням чи в будь-яких інших цілях, крім вищезазначеної промислової діяльності.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтва платника єдиного податку до видів діяльності позивача згідно КВЕД відносились: 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (а.с.21).

Отже, належні позивачу об`єкти нерухомості - виробничо-побутові приміщення та дільниця металовиробів (кузня) за адресою АДРЕСА_1 є будівлями промисловості, належать позивачу на праві власності, позивач використовував такі за функціональним призначенням, а саме для здійснення ним промислової діяльності (промисловості), (Код КВЕД 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у., та цей клас включає виробництво металевих виробів господарського та побутового призначення), відтак вони не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу припису підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0120437-5413-0913 від 16.05.2019 щодо визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 18077,03 грн.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність застосування в спірному випадку рішення Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області № 1-1-10/2017 від 16.01.2017, оскільки за змістом підпункту 12.2 статті 12, пунктів 266.2-266.5 статті 266 ПК України саме до компетенції Верховної Ради України віднесено визначення об`єктів та ставок податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. Також законодавець визначив деякі пільги з податку, зокрема, яке нерухоме майно не є об`єктом оподаткування. Як наслідок, відповідна рада не вправі в своєму рішенні визначати об`єктом оподаткування нерухоме майно, яке згідно податкового закону не є об`єктом оподаткування (підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України). До спірних відносин підлягає застосуванню підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України як акт вищої юридичної сили.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за №0120437-5413-0913 від 16 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.

Рішення складене в повному обсязі 18.07.2023.