Решение № 112290838, 17.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року Справа№200/1487/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про скасування наказу, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника адвоката Кравченка О.М. звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати положення наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2023 № 186-АГ стосовно притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності;

зобов`язати припинити протиправне утримання коштів у сумі 175840,60 грн з грошового забезпечення позивача;

донарахувати та виплатити протиправно утримані з грошового забезпечення кошти.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу на посаді сержанту з матеріального забезпечення комендантського відділення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та є матеріально відповідальною особою. Під час проведення евакуації після початку збройної агресії позивачем залишено частину ввіреного майна у кімнаті зберігання, яке згодом було розкрадено разом з іншим майном військової частини. За даним фактом проведено службове розслідування за результатом якого ОСОБА_1 визнано винним у порушенні військової дисципліни та накладено дисциплінарне стягнення «догана». Крім того позивач притягнутий до матеріальної відповідальності у розмірі 175840,60 грн. за шкоду, заподіяну державі внаслідок неналежного виконання службових обов`язків, що призвело до втрати військового майна.

Позивач вважає дії командування військової частини НОМЕР_2 , які виразилися у виданні наказу від 17.02.2023 № 186-АГ, що базується на протиправних висновках службового розслідування від 15.02.2023 № 35-Р, неправомірними, посилання відповідача на правові акти безпідставними в зв`язку з неповнотою, однобокістю та необ`єктивністю проведення службового розслідування.

Вважає, що посадові особи, які проводили службове розслідування, замовчують факт залишення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 в період з 25.02.2022 по 27.02.2022, що призвело до крадіжки матеріальних цінностей. Зазначене підтверджуються поясненнями сержанта ОСОБА_1 , майора ОСОБА_2 . Щодо обставин зникнення матеріальних цінностей не опитано чергового частини капітана ОСОБА_3 , який станом на 25.02.2022 відповідав за кімнату зберігання зброї.

Також не встановлено, на підставі наказу (розпорядження) якої посадової особи здійснювалась евакуація 25.02.2022, хто саме був відповідальний за її планування, організацію та проведення, чи було достатньо засобів для її проведення, чи дійсно територія та адміністративна будівля залишалися деякий час без охорони; не здійснено жодного заходу щодо підтвердження або спростовування факту крадіжки військового майна в період з 25.02.2022 по 27.02.2022; не здійснено заходів щодо повідомлення правоохоронних органів про крадіжку матеріальних цінностей. Єдине документування вини старшого сержанта ОСОБА_1 є несвоєчасне письмове повідомлення ним командування щодо крадіжки військового майна.

Необ`єктивність під час проведення службового розслідування, на думку позивача, призвело до грубих порушень вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки не встановлено, в чому саме полягає протиправна поведінка позивача, не доведена його вина, не встановлено чи є зв`язок між діями та завданою шкодою.

Упередженість командування військової частини НОМЕР_2 також проявляється у несвоєчасному повідомленні позивача про закінчення проведення службового розслідування, не ознайомленні під підпис з наказом про його результати, не наданні останнього аркушу висновків службового розслідування від 15.02.2023 № 35-Р з підписами посадових осіб, що його проводили.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 17 квітня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, в тому числі, розумні строки розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Тому, відповідно до наведених норм, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи обставини збройної агресії проти України.

Відповідач надав письмовий відзив, в якому зазначив, що підставами для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності стали висновки службового розслідування, яким встановлено, що позивач, діючи протиправно, в порушення керівних документів, отримавши військове майно, неналежно виконуючи покладені на нього обов`язки, допустив втрату (недостачу) переданого йому військового майна.

Вина позивача доводиться матеріалами службового розслідування, проведеного Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, зокрема: протоколом інвентаризаційної комісії від 19.12.2022, відповідно до якого за позивачем рахувалось відповідне майно, поясненнями та матеріалами зібраними під час проведення службового розслідування, довідками - розрахунками збитку завданого державі від 13.02.2023 №№ 1, 2, 3.

Отже, матеріалами і висновком розслідування НОМЕР_1 прикордонного загону встановлено нанесення позивачем матеріальної шкоди державі, у зв`язку позивача притягнуто до матеріальної відповідальності та здійснюється відшкодування завданого матеріального збитку у порядку, що визначений Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідач вважає, що позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 16.09.2015 та проходить військову службу у військовому званні старший сержант на посаді сержанту з матеріального забезпечення комендантського відділення військової частини НОМЕР_2 (військовий квиток НОМЕР_5 )

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) від 21.12.2022 №501-АГ призначено службове розслідування відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії щодо встановлення нестачі військового майна з метою встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Наказом від 19.01.2023 № 54-АГ продовжено термін службового розслідування.

15.02.2023 затверджено висновок службового розслідування та Наказом НОМЕР_1 прикордонного загону від 17.02.2023 № 186-А про результати службового розслідування встановлені такі обставини:

1.Інформація, викладена в протоколі інвентаризаційної комісії від 19.12.2022 підтвердилась частково.

2.Встановлено факти неналежного виконання службових обов`язків окремих посадовими особами, що призвело до нестачі військового майна.

3.Встановлено факти знищення військового майна внаслідок обстрілів оборонних позицій Сил оборони України з боку російських окупаційних військ.

[….]

З метою адекватного реагування на допущені порушення, підтримання належної дисципліни персоналу, відшкодування матеріального збитку завданого державі наказано:

1. За неналежне виконання вимог статей 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби та статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у відповідності до частин 1, 2 статті З «Підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності», пункту 1 частини 1 статті 6 «Повна та підвищена матеріальна відповідальність», частини 1 статті 10 «Відшкодування шкоди» Закону України від 03.10.2019 року № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» за шкоду, заподіяну державі внаслідок неналежного виконання службових обов`язків:

[….]

на сержанта із матеріального забезпечення комендантського відділення старшого сержанта ОСОБА_4 ( НОМЕР_3 ) накласти дисциплінарне стягнення «догана»;

[….]

4.За неналежне виконання вимог статей 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби та статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у відповідності до частин 1, 2 статті З «Підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності», пункту 1 частини 1 статті 6 «Повна та підвищена матеріальна відповідальність», частини 1 статті 10 «Відшкодування шкоди» Закону України від 03.10.2019 року № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», сержанта із матеріального забезпечення комендантського відділення старшого сержанта ОСОБА_1 (3277201572), за шкоду, заподіяну державі внаслідок неналежного виконання службових обов`язків, що призвело до втрати військового майна, притягнути до матеріальної відповідальності у розмірі 175840 грн. 60 коп. (сто сімдесят п`ять тисяч вісімсот сорок грн. 60 коп.).

Суму шкоди заподіяної державі відшкодувати шляхом утримання коштів з місячного грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_4 до повного її відшкодування.

[….]

внести вартість майна, зазначеного в довідках-розрахунках № 1 від 13.02.2023 року, № 2 від 13.02.2023 року, № З від 13.02.2023 року (матеріально- відповідальна особа старший сержант ОСОБА_5 ) до книги обліку нестач НОМЕР_1 прикордонного загону, як таке, що втрачене та облікувати на балансовому рахунку 2115 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків» [….].

Відповідно до довідок-розрахунків збитку завданого державі від 13.02.2023, за якими відповідальною особою є ОСОБА_1 , втрати військового майна номенклатури прикордонного контролю за довідкою №1 складає 2243 грн 00 коп; довідкою № 2 - 720 грн 00 коп; довідкою №3 - 172877 грн 60 коп. Загальний розмір матеріальної шкоди, якій підлягає відшкодуванню, складає 175840 грн 60 коп.

Втраченим майном є:

ручний металодетектор АКА 7202 в комплекті з зарядним пристроєм інструкцією з експлуатації в кількості 1 на суму за одиницю 2243 грн,

рукав пожежний Д51 з (ГР-502 шт) в кількості 1 на суму за одиницю 580 грн,

ствол пожежний РС-50 в кількості 1 на суму за одиницю 140 грн,

бронежилет «Корсар МЗс» 1-5 в кількості 3 на суму за одиницю 5300 грн,

жилет розвантажувальний в кількості 17 на суму за одиницю 375 грн,

жилет розвантажувальний в кількості 1 на суму за одиницю 600 грн,

костюм дощовий (куртка і штани) в кількості 20 на суму за одиницю 430 грн,

маска балистична середня в кількості 3 на суму за одиницю 568 грн,

наколінники захисні АLТА Flех в кількості 5 на суму за одиницю 246 грн,

налокотники захисні АКТА Гіех в кількості 4 на суму за одиницю 156 грн,

шолом великий в кількості 11 на суму за одиницю 3859 грн,

бронежилет «Корсар МЗмк-1-6» в кількості 5 на суму за одиницю 11480 грн,

бронежилет «Корсар 4П/М» в кількості 8 на суму за одиницю 4313,45 грн,

бронежилет «Захисник ДС-4» в кількості 1 на суму за одиницю 2022 грн,

бронежилет «Панцир 3-95М» в кількості 1 на суму за одиницю 1466 грн.

З наданих сторонами у заявах по суті справи пояснень випливає, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності відповідачем зазначені обставини службового розслідування, за якими 25.02.2022 близько 18.30 ОСОБА_1 отримав вказівку від начальника комендантського відділення майора Мойсієнка Володимира про здійснення евакуації прикордонного загону до м. Дніпро. Після цього старший сержант ОСОБА_6 виконував заходи з евакуації майна, його завантаження в автобус « ІНФОРМАЦІЯ_2 », так як автобус був не розрахований на таку кількість майна та особового складу були прийняті міри у першу чергу збереження зброї та боєприпасів, що рахувалось за комендантським відділення, а саме групова зброя РПГ-7В та ящики з боєприпасами до нього, цинки з боєприпасами та короба із стрічками до ПКМ, пристрої для нічного ведення вогню, та особовий склад. Решта майна, яке не помістилось в автобус « ІНФОРМАЦІЯ_2 », було закрито у приміщенні зберігання майна комендантського відділення, вхідні двері були опечатані печаткою в/ч НОМЕР_2 № 090. На час вибуття з прикордонного загону у час визначений керівництвом, охороною та обороною займався черговий наряд під керівництвом капітана ОСОБА_7 .

Отримавши наказ про повернення у пункт постійної дислокації, після прибуття приблизно біля 11.00 27.02.2022 сержант ОСОБА_8 одразу направився у кімнату зберігання майна комендантського відділення та побачив зірвану печатку, поламаний замок та відкриті двері, а також часткову відсутність майна, яке там знаходилось. Про даний факт старший сержант ОСОБА_6 усно доповів начальнику комендантського відділення майору Моисієнку Володимиру. У грудні 2022 року була призначена інвентаризаційна комісія з перевірки наявності майна у матеріально відповідальних осіб. В ході роботи комісії було виявлено відсутність майна.

З наведеними висновками службового розслідування та накладеним стягнення позивач не погодився з підстав, викладених у позовній заяві.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд керується такими нормами права.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Тому вказаний спір, який виник з приводу проходження відповідачем публічної (військової) служби, відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Виходячи з предмету заявленого позову, суд враховує, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовані статтею 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особливості спірних відносин врегульовані також нормами Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року№ 160-IX (далі Закон № 160-IX), який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Статтею 1 Закону № 160-IX визначені терміни, зокрема, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (пункт 4);

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (пункт 5).

Стаття 3 Закону № 160-IX містить підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності,. Такими підставами є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до статті 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Вирішуючи справу з урахуванням наявних у справі доказів суд зауважує, що за приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Керуючись вказаними приписами процесуального закону, суд зазначає, що сторонами не заперечуються обставини покладення на позивача обов`язків матеріально-відповідальної особи зі зберігання ввіреного йому майна військової частини НОМЕР_2 , що перебуває на обліку у 11 прикордонному загоні. Вказані обставини визнаються сторонами, через що суд вважає доведеним факт доручення позивачу збереження військового майна, нестача якого була виявлена в ході службового розслідування та зазначена у протоколі інвентаризаційної комісії від 19.12.2022.

За вказаних обставин позовні вимоги ґрунтуються виключно на недоліках проведення службового розслідування, таких, як відсутність за наслідками службового розслідування встановлення характеру протиправних дій та вини позивача, причинного зв`язку між такими діями та завданою шкодою. Позивач посилається на упередженість командування, що, нібито, проявилося у не своєчасному повідомлені позивача про закінчення проведення службового розслідування; не ознайомлені під підпис з наказом про його результати; не наданні останнього аркушу висновків службового розслідування від 15.02.2023 № 35-Р з підписами посадових осіб, що його проводили.

З цього приводу суд вказує, що проведення службового розслідування врегульоване статтею 8 Закону № 160-IX, яка містить такі норми

1. Посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

2. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

3. Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

4. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

5. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

6. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

7. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

8. У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

В наведеній частині обґрунтування позову суд не встановив відносно відповідача процедурних порушень, пов`язаних з проведенням службового розслідування, які б свідчили про недійсність висновків такого розслідування. В тому числі, позивач не зазначав, що йому було відмовлено в ознайомленні з матеріалами службового розслідування, а посилання у позовній заяві про ненадання останнього 44 аркушу Висновку службового розслідування від 15.02.2023 №35-Р з підписами посадових осіб, що його проводили, свідчать про фактичне ознайомлення позивача зі змістом такого висновку.

Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби збройних сил України, затвердженому Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Статтею 16 вказаного Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

З урахуванням зазначених норм, оцінюючи зібрані у справі докази, доводи позовної заяви та заперечення відповідача стосовно обставин виявленої нестачі майна, суд критично ставиться до тверджень позивача з таких підстав.

Зазначаючи про те, що відповідач в ході службового розслідування не вказав про факт евакуації військової частини, позивач зі свого боку не надав доказів про те, хто саме та в якій формі надав особисто йому наказ про евакуацію.

Також позивачем не наведено, яким чином документально оформлювалася евакуація майна, чи здійснював він, як матеріально-відповідальна особа, опис майна, яке вивозилося, та чи складав якісь документи про обсяг майна, яке залишилося за місцем розташування військової частини.

Позивач зазначає, що після повернення до пункту постійної дислокації 27.02.2022 він дізнався про те, що в період з 25.02.2023 по 27.02.2023 місце розташування військової частини НОМЕР_2 було залишене без охорони, у зв`язку з чим сторонні особи проникли на його територію та адміністративну будівлю, звідки були викрадені зброя, боєприпаси та інше майно. Проте, позивач не зазначає, звідки чи від кого він дізнався про такі факти за відсутності відповідних доказів.

Позивач стверджує про виявлення ним 27.02.2022, що замки на дверях кімнати для зберігання військового майна, за яке він несе відповідальність, були виламані, двері відкриті, майно викрадено. Про це він невідкладно доповів своєму безпосередньому командиру ОСОБА_2 .

Проте, в матеріалах службового розслідування містяться письмові пояснення ОСОБА_2 від 10.02.2022, де він зазначає, що не пам`ятає про усне звернення ОСОБА_1 , письмового рапорту від ОСОБА_1 ОСОБА_2 не отримував.

Суд звертає увагу, що зі змісту позовної заяви та матеріалів справи випливає, що після очевидного виявлення нестачі майна позивач протягом десяти місяців не ініціював проведення перевірки, розслідування, інвентаризації майна, ввіреного йому, як матеріально-відповідальній особі.

Також з матеріалів справи випливає, що позивач не цікавився обсягом та переліком решти майна, яке залишилося після викрадення, та за яке також відповідав ОСОБА_1 .

Тобто, у вказаний період часу з 27 лютого 2022 року до проведення інвентаризації у грудні 2022 року позивачу було невідомо та не цікаво, за яке саме майно він фактично відповідає.

Вказані обставини свідчать про недбале ставлення позивача до своїх обов`язків в частині забезпечення збереження майна військової частини, через що відповідач дійшов вірного висновку про покладення на позивача передбаченої законом дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

За вказаних умов позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2023 № 186-АГ стосовно притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності задоволенню не підлягають.

Законом №160-IX у статті 6 передбачена повна та підвищена матеріальна відповідальність військовослужбовців.

Зокрема, відповідно до частини 1 пункту 1 цієї статті особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

Отже, за наявності вини військовослужбовця, самий факт виявлення нестачі чи розкрадання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, є підставою для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності.

Доводи позивача щодо відсутності його вини у виникненні нестачі суд відхиляє, оскільки, як зазначено вище, обставини справи свідчать про недбале ставлення позивача до збереження ввіреного йому майна. Тому така недбала бездіяльність позивача вказує на наявність його вини у незабезпеченні належного обліку та зберігання ввіреного майна.

Крім того, стосовно наявності вини суд звертає увагу, що загальні норми статті 1166 ЦК України, яким не суперечать норми спеціального Закону №160-IX, покладають обов`язок доведення відсутності вини на заподіювача шкоди, тобто у таких відносинах застосовується презумпція винуватості заподіювача шкоди.

З наведених вище обставин випливає, що позивачем, як матеріально-відповідальною особою, не доведена відсутність вини у виникненні нестачі, оскільки ним не було забезпечено належного обліку та зберігання ввіреного майна.

Відповідно до частини 1 статті 7 розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Спору між сторонами щодо оцінки вартості втраченого майна у цій справі не встановлено. Вартість майна підтверджується даними бухгалтерського обліку відповідно до складених довідок-розрахунків.

Порядок стягнення сум завданої шкоди встановлений статтею 13 Закону №160-IX, відповідно до якої стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

З наведених підстав, враховуючи, що суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до матеріальної відповідальності, позовні вимоги в частині зобов`язання припинити утримання коштів у сумі 175840,60 грн. з грошового забезпечення позивача та виплатити утримані кошти також задоволенню не підлягають.

Через звільнення позивача від судових витрат суд не здійснює їх розподіл.

Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Г.А. Чекменьов