Решение № 112201446, 10.07.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/811/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Чернівецької окружної прокуратури, м. Чернівці в інтересах держави

в особі позивача Управління освіти Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «Династія», м. Тячів Закарпатської області

про визнання недійсним додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 та стягнення 75 702,00 грн

За участю представників:

прокурор: Тетеніч Д.Ю., посвідчення №077734 від 01.05.2023;

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Управління освіти Чернівецької міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «Династія» про визнання недійсним додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 та стягнення 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 справу № 907/811/21 розподілено головуючому судді Ушак І.Г.

Ухвалою суду від 05.10.2021 головуючим суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

За результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 13.07.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення даної справи до судового розгляду по суті у судовому засіданні. Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 06.02.2023 розгляд справи по суті суд (суддя Ушак І.Г.) постановив призначити на 04.04.2023.

Водночас, у зв`язку з припиненням повноважень судді Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату №02-02/54/23 від 14.03.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №907/811/21.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/811/21 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023.

Ухвалою від 21.03.2023 новим складом суду справу №907/811/21 прийнято до провадження та призначено розгляд даної справи по суті на 03.04.2023 року.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.04.2023 у зв`язку з заявленим відповідачем клопотанням.

В судовому засіданні 26.04.2023 судом заслухано вступне слово прокурора та за його клопотанням постановлено оголосити в судовому засіданні перерву до 16.05.2023.

Судове засідання 16.05.2023 у даній справі не відбулося через отримання повідомлення про замінування будівлі суду, про що керівником апарату суду Господарського суду Закарпатської області складено акт №02-07/22 від 16 травня 2023 року, а ухвалою від 16.05.2023 учасників справи повідомлено про дату наступного судового засідання у даній справі 07.06.2023.

Ухвалою суд від 07.06.2023 учасників справи повідомлено, що призначене на 07 червня 2023 року судове засідання не відбулося через неналежне функціонування системи фіксування судового засідання технічними засобами підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, про що секретарем судового засідання складено акт №02.2-10/257/23 від 07.06.2023.

Вказана обставина унеможливила участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим ухвалою від 07.06.2023 учасників процесу повідомлено, що наступне судове засідання відбудеться 05.07.2023.

В судовому засіданні 05.07.2023 суд заслухав вступне слово представника відповідача щодо заявлених до Товариства вимог, розпочав дослідження наявних в матеріалах справи письмових доказів. Водночас, у зв`язку з заявленим відповідачем клопотанням, в судовому засіданні 05.07.2023 оголошено перерву до 10.07.2023.

Крім того, в судовому засіданні 05.07.2023 судом постановлено протокольну ухвалою, якою задоволено клопотання відповідача від 05.07.2023 та залишено без розгляду попередньо подане Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «Династія» клопотання від 04.05.2023 про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

Також, 05.07.2023 відповідачем подано суду клопотання від 05.07.2023 про залишення позовної заяви прокурора без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для представництва інтересів держави в особі Управління освіти Чернівецької міської ради.

Прокурор в судових засіданнях позовні вимоги підтримує з визначених в позовній заяві підстав.

Відповідач в судових засіданнях та згідно з відзивом на позов проти задоволення позовних вимог заперечує.

В той же час, в судове засіданні 10.07.2023 представники сторін не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання не заявили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. Позивач відповідно до письмових пояснень №01-31/703 від 04.04.2022 просив розгляд справи здійснювати без участі представника Управління.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України ( надалі ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на необхідність розгляду даного спору в межах розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням сторонами вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 та зміни строку поставки товару за даним Договором.

За позицією прокурора означені зміни сторонами Договору внесено за відсутності визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав для продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару, у зв`язку з чим така додаткова угода №1 від 21.12.2020 підлягає визнанню недійсною, а також з відповідача на користь позивача належить стягнути 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Правова позиція позивача.

Позивач згідно з письмовими поясненнями від 04.04.2022 за №01-31/703 зазначає, що підставою внесення змін до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 за оспорюваною прокурором додатковою угодою №1 від 21.12.2020 Управлінням освіти Чернівецької міської ради визначено лист виконавця від 30.09.2020 №30-09/53/18-10-0500, що є в матеріалах справи та згідно з яким такою об`єктивною обставиною визначено затримку поставки комплектуючих до предмета закупівлі у зв`язку із коронавірусною епідемією та захворюванням співробітників.

Пояснює, що аналізом викладених у позовній заяві обставин дійсно вбачається, що вказаний лист надіслано Виконавцем по іншому договору - договору №98 від 28.07.2020 про закупівлю аналогічного товару за бюджетні кошти, а клопотання щодо відтермінування надання послуг по договору №97 від 28.07.2020 на адресу управління освіти Чернівецької міської ради не надходило, у зв`язку з чим документально підтверджених обставин неможливості постачання товару у строк, встановлений договором №97 від 28.07.2020, відповідачем надано не було.

Водночас, звертає увагу, що фактично договір №98 від 28.07.2020 заключено в межах тієї ж процедури публічної закупівлі (ідентифікатор закупівлі - цА-2020-О6-О3-003527-b) за іншим лотом - Лот 3 - Меблі для нової української школи. При цьому, предмет договору №97 від 28.07.2020 є ідентичним, зокрема постачання меблів, у зв`язку з чим при укладенні додаткової угоди від 21.12.2020 № 1 до договору від 28.07.2020 №97 були враховані можливі об`єктивні обставини, які перешкоджали вчасному наданні послуг, а також внутрішнє переконання щодо поважності таких обставин.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву №335/14 від 12.01.2022 позовні вимоги прокурора вважає безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що положеннями п. 6.2.3. Договору сторонами визначено порядок оформлення сторонами фактів неналежного виконання зобов`язань за Договором шляхом складання Актів. Водночас, звертає увагу, що жодних претензій з боку позивача до відповідача не надсилалося, актів про неналежне виконання зобов`язань за договором не складалося.

Також, зауважує, що договором про закупівлю товарів за бюджетні кошти №97 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

За позицією відповідача на момент укладення договору його сторони не могли передбачити, що обмежувальні заходи, які запроваджені майже у всіх країнах світу, та які направлені на подолання пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19), призведуть до розірвання логістичних ланцюгів взаємовідносин між країнами, компаніями, сповільнення виробничої діяльності останніх у зв' язку з вимушеним розірванням виробничих ланцюгів, однак саме після укладення договору, у ході безпосереднього виконання зобов`язання за Договором, економічна ситуація значно ускладнилася, більшість країн світу закрили свої кордони, ввели додаткові правила та обмеження, які стосуються здійснення зовнішньої торгівлі.

3 огляду на вказані обставини, відбулася затримка поставки комплектуючих (овальних електрозварних сталевих труб), які є складовими парт та стільців, від постачальника відповідача через карантинні обмеження, які не дозволили вчасно відвантажити продукцію, зокрема у зв`язку з дією на території Польщі карантину, а відтак, перша партія на виконання умов договору №97 від 28.07.2020 року була поставлена 29.09.2020 року, про що свідчить товарно-транспортна накладна №000042 від 29.09.2020 року. Пояснює, що дана партія товару була відвантажена в приміщення складу, який орендується відповідачем, оскільки залишити в Управлінні освіти партію товару не могли у зв`язку із тим, що на момент поставки не було відповідного Наказу, яким було б уповноважено конкретного матеріально - відповідального представника Замовника на прийняття товару, як це передбачено п.5.7 Договору.

Нерелевантною до спірних правовідносин вважає судову практику Верховного суду, яка зазначена прокурором в позовній заяві, позаяк в період з моменту укладення договору про закупівлю товару і до фактичної поставки товару ціна на товар не змінювалась, а тому Відповідач не порушував жодним чином ні принципу добросовісної конкуренції, ні принципу максимальної економії та ефективності.

Просить також звернути увагу, що будь - яких збитків внаслідок укладення додаткової угоди до договору, Управління освіти Чернівецької міської ради не зазнало, що підтверджується самим позивачем у даній справі.

Резюмуючи наведене зауважує, що з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі товару може бути виконано у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження та такі обставини були наявні, у зв`язку з чим сторонами правомірно продовжено строку виконання зобов`язань щодо передачі товару за договором про закупівлю за державні кошти №97 від 28.07.2020 року, а Відповідач здійснив поставку товару в межах строку поставки, визначеного пунктом 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 року) у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з Товариства визначених п. 7.2. договору штрафних санкцій.

Зазначає відповідач також про те, що прокурором помилково було визначено позивачем управління освіти Чернівецької міської ради, так як до кола його повноважень не входить контроль за проведенням державних закупівель, а тому воно є неналежним позивачем у цій справі, яким має бути Держаудитслужба України.

Відповідь на відзив.

Чернівецька окружна прокуратура у відповіді на відзив спростовує аргументи відповідача щодо відсутності документального оформлення фактів порушення постачальником зобов`язань за договором тією обставиною, що саме бездіяльність та неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави, як органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, а саме, заходів щодо визнання в судовому порядку оспорюваної додаткової до Договору угоди недійсною та стягнення до бюджету штрафних санкцій (пені та штрафу) на загальну суму 75702 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, і стало підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Звертає увагу, що в спірних правовідносинах відсутні документально підтверджені об`єктивні обставини, що спричинили продовження строку поставки, у тому числі відсутні обставини непереборної сили.

Вважає, що представник відповідача, не надав жодних доказів на підтвердження вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, і відсутності своєї вини у простроченні виконання зобов`язань за договором, укладеним з позивачем, а наводячи, як доказ своєї позиції, копії документів, які стосувались укладеної відповідачем 01.09.2020 угоди з польським виробником про закупівлю овальних електрозварних сталевих труб, як комплектуючих парт і стільців, що є предметом Договору, представник відповідача не підтверджує її, а навпаки спростовує, та підтверджує обґрунтованість позивних вимог прокурора.

Звертає увагу, що долучені відповідачем до відзиву на позов докази підтверджують ту обставину, що відповідач, приймаючи участь у закупівлі, та гарантуючи позивачу виконання умов договору щодо поставки товару у визначений ним строк до 30.09.2020, не мав наміру виконувати ці зобов`язання, а тому і порушив їх на три місяці, за що й повинен понести відповідальність та сплатити штрафні санкції, що є предметом позову прокурора.

З посиланням на умови розділів 5, 6 Договору необґрунтованими також прокурор вважає і твердження відповідача, що поставка товару відбулась вчасно, але на інших умовах, позаяк зміни до договору щодо порядку поставки сторонами договору не вносилися.

Зауважує, при цьому, що Закону України «Про публічні закупівлі» містить імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону, а укладення оспорюваної додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 про суттєве продовження строку поставки товару без жодного належного обґрунтованого документального підтвердження виникнення об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку поставки товару, у тому числі непереборної сили, є порушенням норм ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положень п. п. 8.1, - 8.3, п. 1 1.1 договору, не відповідає також вимогам тендерної документації, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору. А можливість зміни строку поставки товару внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зауважує також, що Держаудитслужба України не проводила моніторинг та перевірку закупівлі, а відтак, твердження відповідача, що у даних спірних правовідносинах позивачем може бути виключно Держаудитслужба є помилковими.

Заперечення.

Відповідач у поданому суду запереченні від 07.02.2022 вважає безпідставними доводи та аргументи прокурора, які зазначені у відповіді на відзив. Звертає увагу, що відповідачем умови договору №97 не порушувались, меблі для нової української школи були поставлені, строки виконання зобов`язань за договором узгоджені з Замовником, а тому твердження Прокурора стосовно неправомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких фінансуються потреби навчальних закладів міста, не заслуговують на увагу.

Просить зауважити, що з огляду на подані навчальними закладами міста Чернівці відповіді на адвокатські запити представників відповідача вбачається, що товар поставлявся не в один день, а партіями, починаючи з серпня, у зв`язку з чим прокурор безпідставно подав позов про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення штрафних санкцій та пені, а тому є всі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв правомірно, у відповідності до умов договору та додаткової угоди №1 до договору.

Зазначає, що цінова пропозиція відповідача на торгах відповідала ринковій ціні на вказаний товар, її ніхто не занижував, більше того, в період з моменту укладення Договору про закупівлю товару і до фактичної поставки товару ціна на товар не змінювалась, а тому Відповідач не порушував жодним чином ні принципу добросовісної конкуренції, ні принципу максимальної економії та ефективності, як про це зазначає прокурор і в позовній заяві і в відповіді на відзив. Товар був поставлений у всі навчальні заклади у тій кількості та за тією ціною, яка була передбачена Договором №97 від 28.07.2020 року та додатковою угодою до нього, а тому порушень з боку Відповідача, які б давали можливість Прокурору просити суд стягнути штрафні санкції та пеню, не було.

Водночас, будь які матеріальні інтереси держави, як про це зазначає прокурор порушені не були, меблі були поставлені у тій кількості та стані, як це передбачено Договором, а тому ТОВ «Фабрика меблів «Династія» виконало свої зобов`язання за договором в повному обсязі, що підтверджується і Управлінням освіти Чернівецької міської ради і навчальними закладами, які отримали меблі.

Акцентує увагу, що прокурор, діючи в інтересах Управління освіти Чернівецької міської ради помилково визначив Управління позивачем у спірних правовідносинах, оскільки ні до кола повноважень Прокурора, ні до кола повноважень Управління освіти не входить контроль за проведенням державних закупівель а тому останнє є неналежним позивачем у цій справі.

З урахуванням наведеного, відповідачем 05.07.2023 подано суду клопотання від 05.07.2023 про залишення позовної заяви без розгляду за змістом якого та з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, відповідач вважає, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Управління освіти Чернівецької міської ради, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

03 червня 2020 року Управлінням освіти Чернівецької міської ради оприлюднено на офіційному порталі публічних закупівель «ProZorro» оголошення про проведення відкритих торгів у закупівлі UА-2020-06-0З-003527-b (Лот 2) меблів для загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідно до Тендерної документації (нова редакція), затвердженої протоколом тендерного комітету управління освіти Чернівецької міської ради від 26.06.2020, предметом закупівлі Код ДК 021-2015: 39160000-1 Шкільні меблі Лот 2 були меблі для загальноосвітніх навчальних закладів обсягом 407 комплектів очікуваною вартістю 813 450 грн, строком поставки до 30 вересня 2020 року, технічні характеристики (специфікація) товару та особливі вимоги якого визначені у Додатку 1 до тендерної документації.

Пунктом 4 розділу 6 Тендерної документації Замовником закупівлі визначено істотні умови, що обов`язково включаються до договору про закупівлю, зокрема, предмет договору; найменування, види та обсяги товару; вимоги до якості; умови поставки товару; ціна договору; ціна за одиницю; відповідальність сторін за порушення умов договору; строк дії договору. Перелічені істотні умови включено до проекту договору.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промінь», ФОП Повзун Сергій Степанович, ТОВ «Фабрика меблів «Династія» та ТОВ «Нікан груп».

За результатами проведення електронного аукціону та оцінки і розгляду тендерної пропозиції тендерним комітетом Управління прийнято 17.07.2020 рішення про визначення переможцем процедури закупівлі згідно предмету закупівлі: меблі для загальноосвітніх навчальних закладів - Код ДК 021:201-39160000-1 Шкільні меблі в кількості 407 комплектів вартістю 488 400,00 грн ТОВ «Фабрика меблів «Династія», що підтверджується звітом про результати проведення процедури закупівлі UA- 2020-06-03-003527-b (лот 2) від 28.07.2020 року.

28 липня 2020 року між Управлінням освіти Чернівецької міської ради, як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «Династія», як Постачальником укладено Договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 (надалі Договір) відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Замовнику меблі 3 лоти, зазначений у Специфікації (додаток №1 до Договору), а Замовник, в свою чергу, зобов`язався прийняти і оплатити такий Товари. Найменування та кількість Товару: лот 2 меблі для загальноосвітніх начальних закладів 407 комплектів.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник повинен поставити Замовнику товар, якість якого відповідає ДСТУ ГОСТ 16371:2016, наказу міністерства охорони здоров`я України від 29.12.2012 №1139, умовам, нормам передбачених для даного виду товару та підтверджуватися відповідними документами. При поставці постачальник передає супровідні документи при поставці товару, а саме паспорт на кожну позицію товару в кожний окремий навчальний заклад.

Згідно з умовами п. 3.1. Договору його ціна становить 488 400,00 грн, в тому числі 81 400,00 грн ПДВ. Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником, після пред`явлення Постачальником накладних на оплату Товару. Замовник протягом 7 банківських днів, з дати отримання накладних подає доручення на здійснення платежу в органи Державної казначейської служби. Фінансування Договору здійснюється з міського бюджету на 2020 рік. Платіжні зобов`язання за Договором виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) (п.п. 4.1., 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки товару сторонами даного Договору визначено до 30 вересня 2020 року.

Місцем поставки за умовами п. 5.2. Договору є кожний окремий заклад освіти м. Чернівці із зазначенням переліку таких начальних закладів.

За змістом п. 5.4. Договору приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до накладних.

Приймання товару здійснюється уповноваженими представниками Замовника, які діють на підставі договорів про матеріальну відповідальність. Датою поставки товару є дата підписання накладної відповідальним працівником Замовника (п.п. 5.7., 5.8. Договору).

Відповідно до п. 5.9. Договору зобов`язання Постачальника щодо поставки Товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі Товару у власність Замовника.

Пунктом 10.1. Договору сторонами визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2020 року.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, встановлених законодавством у сфері публічних закупівель (п. 11.1. Договору).

Згідно з п. 11.2. Договору усі зміни та доповнення до Договору, а також його дострокове розірвання, є чинним лише у тому разі, якщо оформлені письмово у вигляді додаткових договорів, які підписуються обома сторонами. Усі додаткові договори є невід`ємною частиною цього Договору.

Додатковою угодою №1 від 21.12.2020 до Договору №97 від 28.08.2020 (надалі Оспорювана угода) сторонами продовжено термін поставки товару по договору №97 від 28.07.2020 та викладено п. 5.1. Договору в новій редакції, за якою строк (термін)поставки (передачі) товару з 28.07.2020 до 27.12.2020.

Підставою укладення даної оспорюваної угоди сторонами зазначено лист Постачальника від 30.09.2020 про продовження строку зобов`язання щодо передачі товару у зв`язку з затримкою поставки товару через затримку поставки комплектуючих з-за кордону, яка спричинена поширенням коронавірусної інфекції Covid-19.

Долученими прокурором до позовної заяви реєстром накладних №1 від 24.12.2020, видатковими накладними №№38-70 від 24.12.2020 підтверджується виконання Постачальником визначеного Договором зобов`язання з поставки в загальноосвітні заклади м. Чернівці (всього в 33 навчальні заклади) шкільних меблів на загальну суму поставки 488 400,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №4176 від 24.12.2020 підтверджується сплата Замовником вартості отриманих від Постачальника шкільних меблів в загальній сумі 488 400,00 грн.

Відповідно до листа Управління освіти Чернівецької міської ради №01-31/202 від 24.01.2022 зазначено, що наказів про те, хто саме повинен приймати товар по навчальних закладах міста Чернівці не було, а сам товар отримувався матеріально-відповідальними особами в закладах освіти. Відповідачем до відзиву на позов долучено копії договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладені з особами в закладах освіти м. Чернівці, які надані на адвокатський запит Управлінням освіти Чернівецької міської ради, а також відповідно до долучених Товариством до матеріалів справи листів-відповідей самих закладів освіти м. Чернівці на адвокатські запити представників відповідача вбачається надання інформації по кожному закладу освіти із зазначенням наявності або відсутності матеріально-відповідальної особи в період з 03.06.2020 по 30.09.2020 та інформації щодо фактичної дати поставки шкільних меблів до кожного закладу освіти окремо, відповідно до яких фактично шкільні меблі до закладів освіти завозилися Постачальником в період з вересня по грудень 2020 року

Прокурора, звернувшись за даним позовом до Господарського суду Закарпатської області стверджує про порушення сторонами Договору вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткової угоди №1 від 21.12.2020 та зміни строку поставки товару за даним Договором, що за позицією Чернівецької окружної прокуратури свідчить про недійсність такої додаткової угоди та, відповідно, наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «Династія» 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару відповідно до змісту п.п. 7.2., 7.3. Договору, ч. 2 ст. 231 ГК України.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що бездіяльність управління освіти Чернівецької міської ради в частині невизнання недійсною додаткової угоди до Договору та нестягнення з Постачальника до бюджету штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за Договором у розмірі 75 702,00 грн впродовж майже року негативно впливає на дохідну частину міського бюджету, що порушує економічні інтереси держави та беззаперечно становить суспільний або публічний інтерес, що повинен захищатися державою (рішення ЕСПЛ у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004), а невжиття органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, заходів щодо повернення коштів до бюджету такому суспільному інтересу не відповідає., що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Управління освіти Чернівецької міської ради в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Чернівецька окружна прокуратура звернулася з листом №52-3929 вих-21 від 12.07.2021 до Управління освіти Чернівецької міської ради з проханням надати інформацію, зокрема, про вжиті заходи позовного характеру про визнання в судовому порядку додаткової до договору угоди № 1 від 21.12,2020 недійсною та стягнення з ТОВ «Фабрика меблів «Династія» штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань згідно Договору.

На адресу Чернівецької окружної прокуратури Управління надіслало у відповідь лист №01-31/1735 від 29.07.2021, в якому надало затребувані прокурором первинні документи по виконанню Договору та зазначило, що договірні зобов`язання між сторонами є виконані.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон № 280/97-ВР» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 60 статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 280/97-ВР система органів місцевого самоврядування включає в себе, зокрема, й виконавчі органі сільської, селищної, міської ради.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР).

Статтею 32 Закону № 280/97-ВР визначені власні (самоврядні) та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Згідно з п.п. 1.1., 1.3., 1.4, 1.5. Положення про Управління освіти Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 18.11.2020 № 2464, Управління є виконавчим органом Чернівецької міської ради, утримується за рахунок коштів міського бюджету та інших джерел, незаборонених чинним законодавством, у своїй діяльності є підзвітним та підконтрольним Чернівецькій міській раді (Засновнику), підпорядковане виконавчому комітету Чернівецької міської ради, Чернівецькому міському голові, є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України й своїм найменуванням та інші печатки, штампи, бланки із своїм найменуванням, відповідні рахунки в територіальному відділенні Державної казначейської служби України та уповноваженого банку.

Управління є уповноваженим органом у сфері освіти в межах Чернівецької міської територіальної громади (п. 1.7. Положення).

Серед основних завдань, прав та обов`язків Управління є, зокрема, створення умов для реалізації рівних прав громадян України на освіту, соціальний захист дітей дошкільного та шкільного віку; розробка проектів рішень міської ради та її виконавчого комітету, розпоряджень Чернівецького міського голови з питань освіти; подання Засновнику пропозицій щодо фінансування та утримання закладів освіти комунальної форми власності; забезпечення ефективного і цільового використання коштів бюджету Чернівецької міської ради в галузі освіти; координація діяльності підпорядкованих закладів освіти; здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю закладів освіти та установ комунальної форми власності міської ради, які підпорядковані Управлінню; внесення органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозицій щодо фінансування закладів освіти, взяття участі у формуванні бюджету освітньої галузі міста; представництво в установленому порядку інтересів Управління в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, судах, підприємствах, установах, організаціях з питань, що належать до компетенції Управління тощо (п.п. 2.8., 2.11.3., 2.12.1, 2.12.3, 3.1.4, 3.1.5., 3.1.9., 3.1.10, 3.1.16 Положення).

Відповідно до листа управління освіти Чернівецької міської ради від 12.02.2021 № 01-31/364 розпорядником бюджетних коштів, передбачених на фінансування та утримання закладів загальної середньої освіти комунальної форми власності на території міста Чернівці є управління освіти Чернівецької міської ради.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з аргументами прокурора, що Управління освіти Чернівецької міської ради є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, які виникли власних (самоврядних) повноважень Управління як виконавчого органу Чернівецької міської ради щодо управління закладами освіти Чернівецької територіальної громади, здійснення їх матеріального-технічного забезпечення, що відповідає компетенції Управління, як виконавчого органу ради відповідно до п.п. 1 п. а) ч. 1 ст. 32 Закону № 280/97-ВР.

У зв`язку з наведеним, судом відхиляються аргументи відповідача, зазначені в клопотанні від 05.07.2023 про залишення позовної заяви прокурора без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для представництва інтересів держави в особі Управління освіти Чернівецької міської ради та з посиланням на правову позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, позаяк відповідач помилково ототожнює визначеного прокурором позивача у спірних правовідносинах (Управління виконавчий орган місцевого самоврядування) з комунальним підприємством суб`єктом господарювання, висновки щодо відсутності підстав для представництва інтересів якого і зазначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Крім того, в означеній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, в спірних правовідносинах - мешканців м. Чернівці. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади м. Чернівці.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах, Управління освіти Чернівецької міської ради і як суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах, і як сторона Оспорюваної угоди, є уповноваженим органом на подання відповідного позову з метою реалізації компетенції щодо забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів, відповідний позов Управлінням не подавався, а відтак, Чернівецькою окружною прокуратурою згідно з листом №52-6479 вих-21 повідомлено позивача про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Щодо спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи, що Договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню також приписи Закону України «Про публічні закупівлі», який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону згідно з його преамбулою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог.

Як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 цього Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі шляхом використання електронної системи закупівель (ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про публічні закупівлі»).

У відповідності до п. 13 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу.

Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій (ст. 20 Закону України "Про публічні закупівлі").

Як передбачено в ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі редакція Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад; юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

Відповідні положення містяться й в укладеному сторонами Договорі (п. 11.1. Договору).

Прокурор, звертаючись з даним позовом до Господарського суду, стверджує про недійсність додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до Договору №97 від 28.08.2020 з підстав порушення п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зазначаючи, що продовження строку виконання зобов`язань з поставки відбулося без встановлених на те Законом України «Про публічні закупівлі» підстав.

Таким чином, з огляду на підстави заявленого прокурором позову встановленню підлягають обставини внесення сторонами Договору №97 від 28.07.2020 змін до істотних умов даного Договору та наявність/відсутність підстав для зміни істотних умов Договору, що передбачені п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Як свідчать матеріали справи при укладенні Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов для даного виду договорів (предмет, ціна, строк дії), а також зміст Договору №97 від 28.07.2020 свідчить про досягнення його сторонами згоди щодо усіх істотних умов, визначених Замовником (позивачем) у тендерній документації (предмет договору; найменування, види та обсяги товару; вимоги до якості; умови поставки товару; ціна договору; ціна за одиницю; відповідальність сторін за порушення умов договору; строк дії договору. Перелічені істотні умови включено до проекту договору п. 4 розділу 6 Тендерної документації).

В той же час, додатковою угодою №1 від 21.12.2020 до Договору №97 від 28.08.2020 сторонами змінено строк (термін) поставки товару Постачальником за договором, продовживши такий строк з 30.09.2020 до 27.12.2020. Інші положення Договору означеною додатковою угодою не змінювалися.

Визначаючись з підставністю заявленого прокурором позову, суд враховує, що нормами чинного законодавства (ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України) строк поставки не визначається як істотна умова договору купівлі-продажу.

Перелік зазначених в тендерній документації істотних умов договору купівлі-продажу, які відповідно до ст. 638 ЦК України визначаються за заявою Замовника саме як істотні умови такого договору (п. 4 розділу 6 Тендерної документації) також не містить посилання на строк поставки, як істотну умову майбутнього договору купівлі-продажу, який буде укладено за результатами відповідної закупівлі.

Поряд з цим, як положення Глави 54 ЦК України, яка регулює правовідносини з купівлі-продажу, так і Закон України «Про публічні закупівлі» також не передбачають обов`язкове досягнення сторонами згоди щодо строку поставки товару, а приписи п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», на які прокурор посилається як на підставу заявлених вимог, регулюють можливість продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару.

Здійснюючи граматичне, логічне та системне тлумачення відповідної правової норми п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» суд доходить переконливого висновку, що для її застосування в спірних правовідносинах необхідним є одночасне продовження сторонами договору про закупівлю строку дії такого договору і строку виконання зобов`язання щодо передачі товару, про що переконливо свідчить сполучник «та», вжитий законодавцем у змісті даного пункту частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

В той же час, за встановленими судом обставинами в договорі про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 строк дії договору сторонами визначено до 31.12.2020, такий строк не змінювався в Оспорюваній прокурором Додатковій угоді №1 від 21.12.2020 до даного Договору, а відтак, безпідставними є посилання прокурора на положення п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо необхідності доведення наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

У зв`язку з наведеним, не є необхідним в спірних правовідносинах досліджувати наявність поважних причин, які за позицією відповідача спричинилися до затримки поставки товару за Договором, як-то порушення строків поставки комплектуючих до меблів у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції, утруднення логістичних зв`язків через закриття кордонів тощо, як і не підлягають оцінці судом заперечення прокурора з даного приводу щодо своєчасного виконання відповідачем зобов`язань з іншими контрагентами, позаяк за встановленим обставинами Оспорюваною угодою сторонами не мінялися істотні умови Договору, як і не було змінено строк дії самого Договору, а відтак, до застосування в спірних правовідносинах положення п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не підлягають.

Враховуючи викладене, прокурором не доведено наявність визначених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» підстав, з якими пов`язується недійсність укладеної сторонами у справі додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до Договору, право укладення якої та внесення змін до умов договору (які не визначені законом або сторонами як обов`язкові) не заборонено Законом України «Про публічні закупівлі» та прямо передбачено розділом 11 Договору та випливає зі змісту ст.ст. 652, 653 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Поряд з цим безпідставними суд також вважає вимоги про стягнення з відповідача 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару, позаяк за встановленим обставинами такий строк відповідачем за фактом укладення сторонами додаткової угоди №1 від 21.12.2020 не порушено.

Інших підстав заявленого позову, як-то наявності будь-яких інших порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до Договору прокурором не заявлено, а відтак, в задоволенні позовних вимог в даній справі з наведених вище підстав належить відмовити.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокурора в справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 226, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 13 липня 2023 року.

СуддяР.М Лучко