Постановление суда № 112147380, 14.12.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13380/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Водважко Д.Д., розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича, заінтересована особа ОСОБА_1 , -

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі за текстом - скаржник) звернулося зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича (надалі за текстом - приватний виконавець Корольов В.В.), заінтересована особа ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 ), у якій просило зобов`язати приватного виконавця Корольова В.В. провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування.

В обґрунтування скарги зазначено, що Рішенням Подільського районного суду міста Києва по справі № 758/13380/14-ц від 04.03.2015, яке набрало законної сили 13.05.2015, було задоволено позов скаржника до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, вирішено в рахунок погашення заборгованості в сумі 92 587,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку еквівалентно 1 198 936,42 гривень та 4 376 117,89 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-008/792/2006 від 09.11.2006 звернути стягнення на підставі договору іпотеки № PML-008/792/2006 від 09.11.2006 на заставлене майно - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 64,90 кв. м., жилою площею 38,90 кв. м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь скаржника шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

25.05.2015 на виконання Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 758/13380/14-ц було видано виконавчий лист. Скаржником було направлено зазначений виконавчий лист приватному виконавцю Корольову В.В. для примусового виконання судового рішення. 11.09.2019 приватним виконавцем Корольовим В.В. було відкрито виконавче провадження за № 60034199. 19.12.2019 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольовим В.В. було описано та накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , кількість кімнат З, загальна площа: 64,90 кв.м., жила площа 38,90 кв.м., поверх, на якому розташована квартира - 1.

У відповідь на заяву про передачу іпотечного майна на реалізацію від 15.06.2020, на адресу скаржника надійшов лист приватного виконавця Корольова В.В. від 21.07.2020 за вих. № 1264, яким було повідомлено скаржника про те, що приватний виконавець не має права передавати на реалізацію вищезазначену квартиру, оскільки станом на 17.06.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані неповнолітні особи. Приватний виконавець звертався до Служби у справах дітей Подільської РДА м. Києва з метою отримати дозвіл на реалізацію вищезазначеної квартири. Разом з тим, Служба у справах дітей Подільської РДА м. Києва згідно витягу з протоколу засідання органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 07.07.2020 № 11, Служба не може надати дозвіл на реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_1 , де право користування мають неповнолітні особи.

При цьому, як зазначає скаржник, неповнолітні особи були зареєстровані у квартирі, яка є предметом іпотеки, після укладення договору іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Також скаржником зазначено, що у власності ОСОБА_1 перебуває інша квартира, проте неповнолітні зареєстровані саме в квартирі, яка є предметом іпотеки. Крім того, ОСОБА_1 перебуває за межами України і не користується жодною із зазначених квартир.

Скаржник не погоджується із прийнятим рішенням приватного виконавця Корольова В.В. та вважає його таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства, та порушує права стягувача.

21.09.2020 до суду надійшли письмові пояснення приватного виконавця Корольова В.В. до скарги, в яких останній зазначив, що скарга ґрунтується на дійсних нормах матеріального та процесуального права, а стягувач правомірно просить суд зобов`язати приватного виконавця провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування. Проте, зі свого боку, приватний виконавець керується нормами та вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а також Інструкцією з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Пунктом 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. При цьому, приписами Інструкції з примусового виконання рішень, не врегульовані питання реалізації іпотечного майна взагалі, оскільки зазначені питання врегульовано виключно положеннями Закону України «Про іпотеку». Таким чином, приватний виконавець у даному випадку позбавлений права самостійно вирішувати питання про можливість передачі іпотечного майна на реалізацію. Просив суд розглянути питання щодо примусової реалізації предмета іпотеки без його участі та прийняти рішення за скаргою на розсуд суду.

10.02.2021 представник ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні скарги. Посилаючись на норми Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», Закону України «Про охорону дитинства», Інструкцієї з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, Порядку реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 року № 2831/5 зазначив, що при вчиненні виконавчих дій мають дотримуватись права неповнолітніх дітей, які перебувають під особливим захистом держави, для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Вважає, що приватним виконавцем було здійснено необхідні та можливі дії щодо примусового виконання виконавчого документу, зокрема і дії, спрямовані на передачу нерухомого майна, що належить боржнику, на реалізацію. Також зазначив, що у ОСОБА_1 у власності та користуванні перебуває лише одне житлове приміщення, а надана скаржником інформація є застарілою. При цьому, ч. 2 ст. 109 Житлового Кодексу УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Крім того, інформація щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_1 є неповною, а тому не відповідає дійсності.

У письмових поясненнях, які надійшли до суду 09.03.2021, представник скаржника зазначив, що виконавчі дії з реалізації предмета іпотеки, на яке звертається стягнення за рішенням суду, проводяться за спеціальним порядком відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Посилався на позицію Верховного Суду, викладену в Постанові від 02.10.2019 у справі № 754/15589/14-ц, відповідно до якої звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки. Також представником скаржника зазначено, що ОСОБА_1 до України не поверталася з моменту виїзду, про що свідчить електронна відповідь на запит щодо перетину кордону, отримана в межах АСВП за № 97819828 від 02.03.2021.

Приватним виконавцем Корольовим В.В. було подано клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 05 липня 2021 року задоволено клопотання приватного виконавця, витребувано у Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону малолітніми дітьми, а саме, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12.10.2021 від Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист про необхідність уточнення параметрів витребуваної інформації для виконання Ухвали суду.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року витребувано у Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України (м. Київ, вул. Володимирська, 26) інформацію щодо перетину кордону малолітніми дітьми, а саме, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, свідоцтво НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, свідоцтво НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, свідоцтво НОМЕР_3 .

04.11.2021 до суду від Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України надійшла запитувана інформація.

Представник скаржника та приватний виконавець Королоьов В.В. у поданих до суду заявах просили проводити розгляд справи за їхньої відсутності. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, явку свого представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду від ОСОБА_1 або її представника до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника скаржника, приватного виконавця та заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали скарги, суд зазначає наступне.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва по справі № 758/13380/14-ц від 04.03.2015, яке набрало законної сили 13.05.2015, було задоволено позов скаржника до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, вирішено в рахунок погашення заборгованості в сумі 92 587,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку еквівалентно 1 198 936,42 гривень та 4 376 117,89 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-008/792/2006 від 09.11.2006 року звернути стягнення на підставі договору іпотеки № PML-008/792/2006 від 09.11.2006 на заставлене майно - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 64,90 кв. м., жилою площею 38,90 кв. м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь скаржника шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

25.05.2015 на виконання Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 758/13380/14-ц було видано виконавчий лист.

11.09.2019 приватним виконавцем Корольовим В.В. було відкрито виконавче провадження за № 60034199.

19.12.2019 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольовим В.В. було описано та накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , кількість кімнат З, загальна площа: 64,90 кв.м., жила площа 38,90 кв.м., поверх, на якому розташована квартира - 1.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва № 12529178 від 17.06.2020, станом на 17.06.2020р. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

18.06.2020 приватний виконавець звернувся до Служби у справах дітей Подільської РДА м. Києва з проханням надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки до договором іпотеки № PML 008/792/2006 від 09.11.2006.

Відповідно до витягу № 106-5170 від 15.07.2020 з протоколу засідання органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 07.07.2020 № 11, приватному виконавцю Корольову В.в. відмовлено у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де право користування мають неповнолітні ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Листом від 21.07.2020 за вих. № 1264 було повідомлено стягувача про те, що приватний виконавець позбавлений права передавати на реалізацію нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № РМL 008/792/2006 від 09.11.2006.

Відповідно до п.9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Дана норма Конституції України кореспондується зі ст.321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України « Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону України « Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України « Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Статтею 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки регулюється ст.ст.33, 39, 41 Закону України « Про іпотеку».

Згідно п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 177 Сімейного кодексу України, органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

У відповідності до п. 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012року №512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Разом з тим, предметом спору у справі № 758/13380/14-ц було саме звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду, представник скаржника зазначив, що неповнолітні особи були зареєстровані в іпотечній квартирі без згоди іпотекодержателя після укладення договору, що суперечить його умовам.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки регулюється ст.ст.33, 39, 41 Закону України « Про іпотеку».

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 754/15589/14-ц / провадження № 61-3066св19 / попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається у разі саме звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, оскільки такі дії є кінцевою стадією виконання рішення суду.

Верховний Суд зазначає, що така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).

Таким чином, при примусовому виконанні рішення суду шляхом накладення арешту та реалізації арештованого майна, а саме іншого рішення суду, ніж звернення стягнення на предмет іпотеки, згода органу опіки та піклування є обов`язковою. У випадку ж виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки згода органу опіки та піклування є не обов`язковою.

Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (частина друга статті 451 ЦПК України).

Виходячи з цього, суд вважає, що бездіяльність приватного виконавця Корольова В.В. в частині не здійснення ним дій по реалізації предмету іпотеки без отримання згоди від органу опіки та піклування є неправомірною.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати приватного виконавця Корольова В.В. провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування.

Керуючись ст. ст. 2,10,12,76-81, 258,259,260, 261, 447-453 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича, заінтересована особа ОСОБА_1 - задовольнити;

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольовва Вадима Вячеславовича провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування;

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на Ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо Ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК