Решение № 112144807, 30.06.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2023 р. Справа № 911/1165/23

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

до Приватного підприємства «Маіз»

про стягнення 1 921 674, 46 гривень

за участю представників:

від позивача: Кикіш С.-М.Р. (ордер серії АІ № 1350557 від 04.04.2023)

від відповідача: Шишка Ю.О. (ордер серії АА № 1298513 від 09.06.2023)

обставини справи:

19.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі ТОВ «ОТП Лізинг»/позивач) надійшла позовна заява до Приватного підприємства «Маіз» (далі ПП «Маіз»/відповідач) про стягнення 1 921 674, 46 гривень, з яких: 1 904 539, 72 гривень заборгованості зі сплати лізингових платежів та 17 137, 74 гривень пені.

Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 9083-SME-FL від 24.03.2021.

Господарський суд Київської області ухвалою від 24.04.2023 у справі № 911/1165/23 прийняв до розгляду позовну заяву ТОВ «ОТП Лізинг», відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 19.05.2023, зобов`язав відповідача, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, надати суду докази сплати позивачу, як-то: банківські виписки/довідка по рахунку позивача та/або бухгалтерська довідка, 1 904 539, 72 гривень заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 9083-SME-FL від 24.03.2021; встановив строк відповідачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду у письмовій формі відзиву на позов.

19.05.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.05.2023 у справі № 911/1165/23 задовольнив клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 09.06.2023.

02.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП «Маіз» надійшов відзив, згідно якого відповідач просив поновити строк на подання відзиву, прийняти вказаний відзив та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

05.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «ОТП Лізинг» надійшли письмові пояснення щодо розрахунку пені, згідно яких позивач зазначив, що розрахунок пені проводився до січня 2022 року (включно), а у зв`язку з введенням воєнного стану, починаючи з лютого 2022 пеня позивачем не нараховувалась.

До того ж, вказаними поясненнями позивач повідомив суд про те, що при розрахунку пені, який долучено до позовної заяви, було допущено описку, а тому, враховуючи наданий в додатках до пояснень детальний розрахунок пені, її розмір станом на 31.03.2023 становив 17 258, 46 грн, а не 17 134, 74 грн, як це зазначено в позовній заяві.

Поряд з тим, позивач зазначив, що не має наміру звертатися з заявою про збільшення позовних вимог на різницю пені в розмірі 120, 72 грн, просить суд розглядати справи в межах заявленого позову та стягнути з відповідача 1 921 674, 46 грн заборгованості, яка складається з заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 1 904 539, 72 грн та пені у розмірі 17 134, 74 грн. Означені пояснення прийнято судом у судовому засіданні 09.06.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 09.06.2032 у справі № 911/1165/23, прийняв до розгляду пояснення позивача, задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та оголосив перерву у судовому засіданні до 16.06.2023.

15.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «ОТП Лізинг» надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач просив суд, зокрема, відмовити відповідачу в поновленні строку на подання відзиву, справу розглядати за наявними матеріалами справи без врахування відзиву та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Поряд з тим, 15.06.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ПП «Маіз» надійшло клопотання, згідно якого відповідач просив суд оголосити перерву у судовому засіданні та продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

До того ж, 16.06.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від адвоката Телющенка П.П. надійшло повідомлення, згідно якого останній повідомив суд про те, що починаючи з 14.06.2023 не представляє інтереси відповідача та не надає підприємству правову допомогу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 16.06.2023 у справі № 911/1165/23, прийняв відповідь на відзив та додані до неї документи до розгляду з огляду на приписи ст. 113, 116, 166 ГПК України та те, що реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справи пов`язана з перебігом процесуальних строків, тоді як питання про встановлення строку для подання позивачем відповіді на відзив судом під час прийняття зазначеної справи до розгляду та призначення першого підготовчого засідання не вирішувалось.

Відповідно до викладених позивачем доводів у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву слід відмовити, оскільки поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише якщо такий строк встановлений законодавством, а якщо строк встановлений судом, як у випадку зі строком на подання відзиву, то такий строк поновленню не підлягає, а може бути лише продовжений за поданою заявою сторони до закінчення встановленого строку.

Поряд з тим згідно ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою, тоді як у разі пропуску строку особа має право скористатись передбаченою ч. 1 ст. 119 ГПК України процедурою та клопотати про поновлення строку.

Також, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/1426/20.

Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у відповідача процесуальної можливості, передбаченої Господарським процесуальним кодексом, на поновлення строку для подання відзиву є неспроможними та такими, що не відповідають дійсності.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.06.2023 у справі № 911/1165/23 зокрема, задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, поновив строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняв відзив до розгляду, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні та продовженні строку підготовчого провадження, закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті на 30.06.2023.

30.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП «Маіз» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме належним чином засвідченої копії реєстру банківських документів за січень 2020 травень 2023, оригіналу заяви свідка, належним чином засвідченої копії Талону-повідомлення Єдиного обліку № 22226 від 27.06.2023, належним чином засвідченої копії Витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування від 29.06.2023.

Перевіривши у судовому засіданні 30.06.2023 клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи суд зазначає таке.

Згідно з ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 8 ст. 80, ч. 4 ст. 88 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Однак, в порушення ч. 4 ст. 80 ГПК України, ані у відзиві на позов, ані у клопотанні про долучення доказів відповідачем письмово не повідомлено суд та не зазначено про:

- неможливість подання у встановлений законом строк - разом з відзивом, належним чином засвідченої копії реєстру банківських документів за січень 2020 травень 2023, оригіналу заяви свідка, належним чином засвідченої копії Талону-повідомлення Єдиного обліку № 22226 від 27.06.2023, належним чином засвідченої копії Витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування від 29.06.2023;

- причини, з яких копії вказаних доказів не можуть бути подані у встановлений законом строк - разом з відзивом;

- вчинення відповідачем усіх залежних від нього дії, спрямованих на отримання таких доказів.

З огляду вказаного, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для подання означених доказів з порушенням встановленого законом строку - не разом з відзивом у підготовчому провадженні.

За таких обставин у судовому засіданні 30.06.2023 суд дійшов висновку про повернення без розгляду поданих відповідачем клопотання та доданих до нього належним чином засвідченої копії реєстру банківських документів за січень 2020 травень 2023, оригінал заяви свідка, належним чином засвідченої копії Талону-повідомлення Єдиного обліку № 22226 від 27.06.2023, належним чином засвідчену копію Витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування від 29.06.2023 у порядку ч. 8 ст. 80 ГПК України.

До того ж, у судовому засіданні 30.06.2023 відповідач заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1165/23 до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги Приватного підприємства «Маіз» на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.06.2023 у справі № 911/1165/23 про, зокрема, відмову у задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні та продовженні строку підготовчого провадження.

Відповідно до п. 17.10, 17.11, 17.12 Перехідних положень ГПК України, у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.

В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Згідно до п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

Отже, вказаними положеннями не передбачено обов`язку суду зупиняти провадження у справі з підстав, визначених п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України, а саме оскарження ухвали, зокрема, про відмову у продовженні строку підготовчого провадження, а до суду апеляційної інстанції повинні бути передані копії матеріалів, необхідні для розгляду скарги.

Поряд з тим, під час розгляду вказаного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом враховано, що до суду не надходили запити або ухвали від суду апеляційної інстанції про витребування копій матеріалів оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області від 16.06.2023 у справі № 911/1165/23, а відомості в автоматизованій системі документообігу суду не містять інформації щодо наявності ухвали про залишення апеляційної скарги відповідача на вказану ухвалу без руху або відкриття апеляційного провадження у справі.

Оскільки судом не встановлено наявності обставин, з якими пов`язується можливість зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

При цьому суд звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18.

Поряд з тим, у судовому засіданні 30.06.2023 відповідачем заявлено усне клопотання про оголошення у судовому засіданні перерви на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України з метою надання часу для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.06.2023 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні та закриття підготовчого провадження провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Отже, відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. Водночас відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведені приписи, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи в розумінні відповідних процесуальних приписів, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання та, як наслідок, відмову у його задоволенні.

У судовому засіданні 30.06.2023 після закінчення з`ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

установив:

24.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі лізингодавець) та Приватним підприємством «Маіз» (далі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 9083-SME-FL (далі - договір), відповідно до п. 1.1, 1.6, 1.7, 5.1 - 5.5, 5.10 - 5.12, 5.19, 13.1, 13.2, 13.4 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) (надалі договір купівлі-продажу) зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (надалі предмет лізингу), наведене в специфікації (додаток № 1 до договору) надалі специфікація)., а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Загальна вартість предмету лізингу на момент укладання договору зазначається в графіку.

На момент підписання акту приймання-передачі предмета лізингу лізингоодержувачем загальна вартість предмету лізингу може бути змінена, якщо визначена у графіку в грошовому еквіваленті до іноземної валюти загальна вартість предмету лізингу змінилась, згідно з умовами договору купівлі-продажу, або збільшена у зв`язку із сплатою лізингодавцем платежів за реєстрацію предмета лізингу, якщо така реєстрація передбачена чинним законодавством, України. В цьому випадку, лізингоодержувач сплачує лізингодавця суму, на яку збільшилась загальна вартість предмету лізингу, на підставі окремого рахунку, виставленого (наданого) лізингодавцем, якщо лізингодавець та лізингоодержувач не укладуть відповідну додаткову угоду до цього договору, в якій визначають змінену вартість предмету лізингу.

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору, а також вартість послуг за організацію фінансування, яка зазначається в додатку № 2 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду лізингодавця у зв`язку з передачею у лізинг предмета лізингу у лізинг.

Складові лізингових платежів (крім першого періодичного лізингового платежу), їх суми та дати платежів визначені в графіку згідно з додатком № 2 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Склад лізингових платежів:

5.4.1 Перший лізинговий платіж. Перший лізинговий платіж складається з:

а) авансу вартості предмета лізинг, відшкодовує частину вартості предмета лізингу.

5.4.2 Перший лізинговий платіж.

5.4.3 Перший лізинговий платіж складається з:

а) відшкодування вартості предмета лізингу;

б) винагороди лізингодавця, яка розраховується з дати придбання предмета лізингу лізингодавцем за договором купівлі-продажу до дати сплати першого періодичного лізингового платежу, яка визначена в графіку лізингових платежів для платежу під порядковим номером 1.

5.4.3.1 Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із:

а) відшкодування вартості предмета лізингу;

б) винагорода лізингодавця.

Кожний періодичний лізинговий платіж лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати, вказаної в додатку № 2 до договору.

Якщо строк оплати будь-якого лізингового платежу, зазначеного в договорі, припадає на неробочий (вихідний, святковий) день, то лізингоодержувач зобов`язаний оплатити такий платіж не пізніше робочого дня, який передує такому неробочому (святковому, вихідному) дню.

Обов`язок лізингоодержувача щодо здійснення лізингових та інших платежів на користь лізингодавця вважається виконаним своєчасно і повністю, якщо відповідна сума надійшла на розрахунковий рахунку банку лізингодавця в установлені договором строки.

Всі суми, одержані лізингодавцем від лізингоодержувача або третьої особи за лізингоодержувача, будуть зараховуватись в наступному порядку:

1)погашення неустойки (штраф, пеня) за порушення лізингоодержувачем зобов`язань за договором ;

2)сплата прострочених інших платежів за договором;

3)погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати);

4)сплата поточних лізингових платежів.

Лізингодавець має право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає за необхідне. У разі перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як періодичних лізингових платежів, так і комісій, неустойки, простроченої заборгованості) в порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, відповідно до черговості, викладеної у цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір.

У разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до договору, якщо інше не передбачене умовами договору. У разі відмови лізингоодержувачем від підписання такої додаткової угоди лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавця предмет лізингу протягом 5 робочих днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів.

З дати підписання цього договору всі попередні переговори, угоди та обмін листами стосовно укладення цього договору втрачають свою чинність.

Зміни та доповнення до цього договору є чинними та стають невід`ємною частиною договору, якщо вони здійснені у письмовій формі у вигляді додаткових угод до цього договору або договорів про внесення змін до цього договору, які повинні бути підписані та скріплені печатками сторін (у разі наявності). До моменту одержання оригіналів вказаних вище документів, лізингодавець може посилатись на такі документи, надіслані факсом або на фотокопії цих документів, надіслані електронною поштою, як на оригінали.

Підписуючи цей договір, лізингоодержувач підтверджує, що до укладання цього договору, він був ознайомлений з наступною інформацією, яка була надана лізингодавцем, а саме з:

1)правилами надання послуг фінансового лізингу ТОВ «ОПТ Лізинг», які є чинними на момент укладання цього договору;

2) інформацією, зазначеною в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ризиків фінансових послуг»;

3)усіма наявними варіантами лізингу з урахуванням фінансового становища лізингоодержувача, а також їх перевагами та недоліками;

4)проектом цього договору, включно із загальною сумою зборів, платежів та інших витрат, які він повинен сплатити виключно з податками;

5)кількістю та розміром лізингових платежів на дату надання інформації, виходячи з обраних лізингоодержувачем умов, розміру, строків та кількості таких платежів у формі графіку лізингових платежів;

6)строком фінансового лізингу;

7)умовами надання додаткових послуг, пов`язаних з фінансовим лізингом, та їх вартістю (у разі надання таких послуг);

8)реквізитами органу, який здійснює державне регулювання ризиків фінансових послуг (місцезнаходження, номер телефону тощо).

Копія означеного договору з додатками до нього наявна в матеріалах справи.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії специфікації (додаток № 1 до договору), підписаної та скріпленої печатками сторін, предметом лізингу є сівалка точного висіву Horsch Maesro 24SW, нова, 1 одиниця.

Додатком № 2 до договору сторони погодили, що вартість предмета лізингу складає 7 271 638, 00 грн, в т. ч. ПДВ, вартість послуг за організацію фінансування зі строком сплати до 25.03.2021 складає 145 432, 76 грн, в т. ч. ПДВ, а також графік сплати лізингових платежів. Копія вказаного додатку наявна в матеріалах справи.

25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі лізингодавець) та Приватним підприємством «Маіз» (далі - лізингоодержувач) було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до п. 1, 2, 3 якої сторони домовились внести зміни в додаток № 1 до договору та викласти його в редакції, згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди.

Сторони домовились внести зміни в додаток № 2 до договору та викласти його в редакції, згідно з додатком № 2 до цієї додаткової угоди.

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками обох сторін і є невід`ємною частиною договору.

Копія означеної додаткової угоди наявна в матеріалах справи.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 25.03.2021 до договору фінансового лізингу № 9083-SME-FL від 24.03.2021, предметом лізингу є сівалка точного висіву Horsch Maesro 24SW, нова, 2019 року, зав № 9028105, 1 одиниця, вартістю 7 268 426, 00 грн, строк передачі якої протягом 5 робочих днів.

Відповідно до додатку № 2 до додаткової угоди № 1 від 25.03.2021 до договору фінансового лізингу № 9083-SME-FL від 24.03.2021 сторони зазначили, що комісія за організацію сплачена 25.03.2021, авансовий платіж у розмірі 2 545 073, 30 грн сплачений 25.03.2023 та погодили графік сплати лізингових платежів, згідно якого 25.03.2021 лізингоодержувач сплачує авансовий платіж у розмірі 2 545 073, 30 грн в т. ч. ПДВ, а надалі періодичні лізингові платежі, зокрема, в такому порядку:

1) 25.04.2021 на суму 52 269, 44 грн;

2) 25.05.2021 на суму 51 762, 43 грн;

3) 25.06.2021 на суму 53 237, 51 грн;

4) 25.07.2021 на суму 51 742, 93 грн;

5) 25.08.2021 на суму 53 217, 36 грн;

6) 25.09.2021 на суму 53 207, 28 грн;

7) 25.10.2021 на суму 362 469, 70 грн;

8) 25.11.2021 на суму 360 960, 75 грн;

9) 25.12.2021 на суму 356 677, 80 грн;

10) 25.01.2022 на суму 44 219, 76 грн;

11) 25.02.2022 на суму 44 209, 68 грн;

12) 25.03.2022 на суму 40 619, 75 грн;

13) 25.04.2022 на суму 44 189, 53 грн;

14) 25.05.2022 на суму 42 986, 82 грн;

15) 25.06.2022 на суму 44 169, 38 грн;

16) 25.07.2022 на суму 42 967, 32 грн;

17) 25.08.2022 на суму 44 149, 23 грн;

18) 25.09.2022 на суму 44 139, 15 грн;

19) 25.10.2022 на суму 353 694, 10 грн;

20) 25.11.2022 на суму 351 892, 63 грн;

21) 25.12.2022 на суму 347 902, 20 грн;

22) 25.01.2023 на суму 35 151, 63 грн;

23) 25.02.2023 на суму 35 141, 56 грн;

24) 25.03.2022 на суму 32 429, 18 грн.

Копія вказаного додатку наявна в матеріалах справи.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта приймання-передачі від 25.03.2021 до договору фінансового лізингу № 9083-SME-FL від 24.03.2021, підписаного та скріпленого печатками сторін, позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу - сівалку точного висіву Horsch Maesro 24SW, нова, 2019 року, серійний № 9028105, 1 одиниця вартістю 7 268 426, 00 грн.

Позивач зазначив, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором фінансового лізингу, придбав та передав лізингоодержувачу в платне володіння та користування предмет лізингу.

Також позивач зазначив, що починаючи з дати укладання договору відповідачем, на виконання умов договору, було здійснено такі оплати на загальну суму 3 733 400, 32 грн:

25.03.2021 платіж у розмірі 145 432, 76 грн як вартість послуг за організацію фінансування;

25.03.2021 платіж у розмірі 2 545 073, 30 грн як перший лізинговий платіж (авансовий платіж);

25.06.2021 платіж у розмірі 52 269, 44 грн як періодичний лізинговий платіж за квітень 2021 року;

25.06.2021 платіж у розмірі 104 031, 87 грн як періодичний лізинговий платіж, за травень 2021 року у розмірі 51 762, 43 грн та частковий платіж за червень 2021 року у розмірі 52 269, 44 грн;

30.06.2021 платіж у розмірі 1 591, 01 грн як доплата періодичного лізингового платежу за червень 2021 року у розмірі 968, 07 грн та 622, 94 грн як оплата пені;

27.08.2021 платіж у розмірі 53 025, 51 грн як оплата періодичного лізингового платежу за липень 2021 року в розмірі 51 742, 93 грн та 1 282, 58 грн як оплата пені;

24.09.2021 платіж у розмірі 53 219, 98 грн як оплата періодичного лізингового платежу за серпень 2021 року у розмірі 53 217, 36 грн та 2, 62 грн як оплата пені;

05.11.2021 платіж у розмірі 53 887, 73 грн як оплата періодичного лізингового платежу за вересень 2021 року у розмірі 53 207, 28 грн та 680, 45 грн як оплата пені;

17.11.2021 платіж у розмірі 363 189, 31 грн як оплата періодичного лізингового платежу за жовтень 2021 року у розмірі 362 469, 70 грн та 719, 61 грн як оплата пені;

10.01.2022 платіж у розмірі 361 679, 41 грн як оплата періодичного лізингового платежу за листопад 2021 року у розмірі 360 960, 75 грн та 718, 66 грн як оплата пені.

На підтвердження того, що за період з 25.03.2021 по 10.01.2022 відповідачем здійснено лізингові оплати на загальну суму 3 733 400, 32 грн, позивачем долучено до матеріалів справи копію банківської виписки № 031-1-3-3/71 від 21.03.2023.

Отже, позивач стверджує, що відповідач виконував зобов`язання з оплати лізингових платежів, проте, починаючи з лютого 2022 року припинив здійснювати платежі, внаслідок чого станом на 31.03.2023 заборгованість зі сплати лізингових платежів склала 1 904 539, 72 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Не погоджуючись с доводами позивача, відповідач зазначив, що враховуючи те, що в додатку № 2 до додаткової угоди № 1 від 25.03.2021 комісія за організацію лізингових платежів відсутня, також відсутній такий платіж, як вартість послуг за організацію фінансування в сумі 145 432, 76 грн, а відтак, сплачені 25.03.2021 грошові кошти в сумі 145 432, 76 грн мають бути зараховані в рахунок сплати лізингових платежів згідно графіку, а загальна сума заборгованості має бути зменшена на вказану суму.

В розрізі вказаного позивач зазначив, що відповідно до п. 5.1 договору, сторонами погоджено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю, зокрема, вартість послуг за організацію фінансування до 25.03.2021 в розмірі 145 432, 76 грн, розмір і строк якої зазначається в додатку № 2 до договору та наголосив на тому, що 25.03.2021 відповідачем сплачено вартість послуг саме за організацію фінансування у визначеному розмірі на виконання умов договору № 9083-SME-FL від 24.03.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Також позивач зазначає, що після здійснення вказаної оплати сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою додаток № 2 викладено в новій редакції та враховуючи, що вартість послуг за організацію фінансування вже було сплачено, у відповідній графі було зазначено дату оплати 25.03.2021.

Поряд з тим, відповідач зазначає, що несплата поточних лізингових платежів та порушення строків їх оплати зумовлені військовою агресію російської федерації проти України, яку відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, визнано форс-мажорною обставиною, що є підставою для звільнення сторін за договором від відповідальності за порушення взятих на себе договірних зобов`язань відповідно до умов п. 9.1 договору фінансового лізингу, а тому відсутні підстави для дострокового стягнення лізингових платежів, нарахування та стягнення пені.

Не погоджуючись з доводами відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин, позивач зазначив, що лист ТПП України не підтверджує об`єктивної неможливості виконати відповідачем свої зобов`язання за договором, оскільки прострочення оплат допускалось відповідачем ще до запровадження воєнного стану в Україні. Поряд з тим, відповідач не знаходився на окупованій території, не звертався до позивача з повідомленням про настання для нього форс-мажорних обставин, не повідомляв яким саме чином воєнний стан вплинув на неможливість здійснення ним лізингових платежів за договором.

До того ж, позивач наголошує на тому, що предметом позову не є дострокове стягнення лізингових платежів, а стягнення простроченої заборгованості з лізингових платежів, строк оплати яких вже настав, а пеня нараховувалась позивачем за період до січня 2022 року, тобто до запровадження воєнного стану.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статей 173, 292 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3, 16, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.

Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі.

З огляду наведеного, за своєю правовою природою спірний договір є договором фінансового лізингу.

Поряд з тим, суд зазначає, що ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не містить вичерпного переліку платежів, які відносяться до лізингових платежів, а такий перелік погоджується сторонами умовами договору.

Враховуючи викладене, підписання договору, додаткової угоди та акта приймання-передачі до договору фінансового лізингу без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості переданої позивачем техніки свідчить про прийняття відповідачем цього предмета лізингу та, відповідно, породило для останнього обов`язок по оплаті позивачу погоджених сторонами лізингових платежів у передбачених графіком сплати лізингових платежів розмірі та строки.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, наведені норми та визначене сторонами, відповідно до п. 5.12 договору, право лізингодавця на зміну порядку погашення заборгованості, позивач правомірно визначив порядок зараховувати коштів, сплачених відповідачем з призначенням платежу «Оплата по договору фінансового лізингу № 9083-SME-FL від 24.03.2021» в зарахування як лізингових платежів, так і в погашення пені.

Суд не приймає доводи відповідача про необхідність зарахування комісії за організацію лізингових платежів в сумі 145 432, 76 грн в рахунок сплати лізингових платежів згідно графіку, оскільки вказаний платіж передбачений п. 5.1 договору та додатком № 2 до договору, підписуючи які відповідач погодився з означеними умовами та сплатив 25.03.2023 вказану комісію на підставі рахунку № 14285 від 24.03.2021 з призначенням «Послуги за організацію фінансування».

Поряд з тим, після здійснення вказаної оплати, сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою додаток № 2 викладено в новій редакції, де у графі «Комісія за організацію», у зв`язку з її фактичною оплатою, зазначено лише дату оплати 25.03.2021.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України як на засвідчення форс-мажорних обставин судом не приймаються, з огляду на таке.

У цьому випадку судом з`ясовано, що підставою неможливості виконання взятих на себе договірних зобов`язань відповідач вважає існування форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України, що було засвідчено листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Так, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання обов`язку в цілому.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи, а кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, відтак стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Втім відповідачем доказово не доведено існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, як і не доведено наявність обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором стосовно оплати лізингових платежів, а також повідомлення позивача про наявність відповідних обставин у передбаченому договором порядку, з обов`язковим наданням документу, що засвідчує вказані обставини.

Так, суд звертає увагу відповідача на те, що:

- неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому;

- форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, відтак в будь-якому випадку сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи, а кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Частинами 1, 2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Водночас доказів погашення відповідачем вказаної суми заборгованості, які витребовувались у відповідача в порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України ухвалою про відкриття провадження у справі, матеріали справи не містять.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач лізингові платежі та плату за користування об`єктом лізингу не сплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 904 539, 72 грн грн заборгованості за лізинговими платежами підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

До того ж, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з ПП «Маіз» 17 134, 74 грн пені, нарахованої спадаючим та наростаючим підсумком:

за період з 26.04.2021 по 24.05.2021 на суму боргу 52 269, 44 грн;

за період з 26.05.2021 по 24.06.2021 на суму боргу 104 031, 87 грн;

за період з 26.06.2021 по 29.06.2021 на суму боргу 1 591, 01 грн;

за період з 26.07.2021 по 24.08.2021 на суму боргу 51 742, 93 грн;

за період з 26.08.2021 по 23.09.2021 на суму боргу 104 960, 29 грн;

за період з 26.09.2021 по 24.10.2021 на суму боргу 53 207, 28 грн;

за період з 26.10.2021 по 16.11.2021 суму боргу 415 676, 98 грн;

за період з 26.11.2021 по 24.12.2021 на суму боргу 360 960, 75 грн;

за період з 26.12.2021 по 24.01.2022 на суму боргу 717 638, 55 грн.

Згідно з ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 6.1, 6.1.1, 6.2, 8.2, 8.2.1, кожна з наступних подій вважається істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем (надалі - подія невиконання зобов`язання):

Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за договором з дня настання строку платежу згідно з договором.

У випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов`язань, передбаченої в підпунктах 6.1.1-6.1.10 договору, лізингодавець має право на свій власний розсуд, зокрема, застосовувати штрафні санкції, передбачені договором.

Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов`язків, а саме, сплачує на вимогу лізингодавця наступні види неустойки (штрафних санкцій).

За порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування цієї пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє лізингоодержувача від обов`язків за цим договором.

Оскільки арифметично правильний розмір пені, перерахований судом в межах заявлених позивачем періодів, визначених з урахуванням умов договору, законодавчих приписів та встановлених судом обставин складає 17 134, 74 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 17 134, 74 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Задовольнити позовні вимоги.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Маіз» (09100 ,Київська область, м. Біла Церква, вул. Чкалова, буд. 10, кв. 12, ідентифікаційний код 37082873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код 35912126):

- 1 904 539 (один мільйон дев`ятсот чотири тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн 72 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів;

- 17 134 (сімнадцять тисяч сто тридцять чотири) грн 74 коп. пені;

- 28 825 (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 11 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.07.2023.

Суддя П.В.Горбасенко