Решение № 112144757, 12.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2023Справа № 910/7340/23

За позовом Приватного підприємства "ДУБЕКСПО"

до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про стягнення моральної шкоди 20 100,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ДУБЕКСПО" (далі - позивач, ПП "ДУБЕКСПО") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, ВДВС) про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 позовну заяву ПП "ДУБЕКСПО" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

17.05.2023 через діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист, яким надано пояснення та докази на усунення недоліків позовної заяви. До супровідного листа позивачем додано позовну заяву, у якій позивач визначив найменування та місцезнаходженням юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виклав зміст позовних вимог у новій редакції, а саме просив стягнути з Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок усіх наявних коштів моральну шкоду у розмірі 20 100,00 грн, спричинену невиконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 року по справі № 910/19082/16, якою передбачено зняття арештів із банківських рахунків по виконавчому провадженню ВП 53550564 (п. 4 прохальної частини позовної заяви). Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 125,00 грн поштових витрат, кошти витрат на правову допомогу, які будуть понесені позивачем по справі, та кошти будь-яких супутніх витрат (пункти 5, 6, 7 прохальної частини позовної заяви).

Суд прийняв до розгляду редакцію позовної заяви, доданої позивачем до супровідного листа, поданого на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7340/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/7340/23.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Відповідач - Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстрований та має електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд". Вказані обставини підтверджуються відомостями з КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України

Відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Як вбачається з КП "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала суду від 23.05.2023, внесена до вказаної програми та відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), що є наслідком в автоматичному режимі скерування такої ухвали до електронного кабінету відповідача - Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до сформованого в КП "Діловодство спеціалізованого суду" повідомлення про доставку електронного листа, ухвала Господарського суду міста Києві про відкриття провадження по справі № 910/7340/23 від 23.05.2023 була доставлена до електронного кабінету відповідача 25.05.2023 о 13:40, вказане повідомлення долучено до матеріалів справи.

Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі від 23.05.2023 була надіслана на електронну адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: golosrvdvs@gmail.com.

В матеріалах справи міститься повідомлення про доставку електронного листа, в якому зазначено, що ухвала про відкриття провадження по справі № 910/7340/23 від 23.05.2023 доставлена відповідачу 25.05.2023 на його електронну адресу golosrvdvs@gmail.com.

01.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення № 1 від 29.05.2023, направлені до суду засобами поштового зв`язку.

13.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, сформована у підсистемі "Електронний суд". Зі змісту відповіді на відзив вбачається, що позивач отримав від відповідача відзив на позовну заяву, з доводами відповідача у якому позивач не погоджується.

Відповідач не направив до суду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, що підтверджується реєстраційною карткою документів по справі 910/7340/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України)

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані позивачем заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ДУБЕКСПО" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач) про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 100,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/19082/16 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ПП "ДУБЕКСПО" про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію інформації та зобов`язання її спростувати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 накази від 30.12.2016 по справі № 910/19082/16 визнано такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 визнано бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) неправомірною, постановлено зняти арешт з коштів Приватного підприємства "ДУБЕКСПО", накладений згідно з постановою про арешт коштів боржника від 19.06.2017 ВП №53550564.

Позивач стверджує, що ухвала Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 не виконана відповідачем, оскільки арешт з коштів ПП "ДУБЕКСПО" не знято та станом на 01.05.2023 ПП "ДУБЕКСПО" не виключено з Єдиного реєстру боржників.

З огляду на не знятий відповідачем протягом тривалого часу арешт та наявну у Єдиному реєстрі боржників інформацію про позивача як боржника, яка відома невизначеному колу осіб, позивачу завдано моральної шкоди, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Розмір моральної шкоди, заявленої до стягнення з відповідача, позивач визначив у сумі 20 100,00 грн, яка є еквівалентом 3 (трьох) мінімальних зарплат (6 700,00 грн х 3 = 20 100,00 грн).

Таким чином, вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов`язує із безпідставним невиконанням ВДВС ухвали суду від 20.09.2022 щодо завершення виконавчих дій та звільнення коштів позивача від обтяження. При цьому позивач стверджує про наявність вини відповідача у спірному правопорушенні (протиправній бездіяльності).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази отримані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165 ГПК України).

Відповідач не подав відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, а також не подав засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження 53550564, витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Господарським судом міста Києва розглядалася справа № 910/19082/16 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Приватного підприємства "ДУБЕКСПО", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Головного управління ДФС у м. Києві, з вимогами про:

- визнання недостовірною та такою, що завдає шкоду діловій репутації Інспекції, інформації, поширеної Підприємством в листі від 18.08.2016 №19 (далі - Лист № 19);

- зобов`язання Підприємство спростувати розповсюджену недостовірну інформацію стосовно Інспекції, поширену Листом № 19, в той же спосіб, в який вона була розповсюджена, а саме шляхом надіслання письмового спростування недостовірної інформації до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДФС) в десятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року у справі № 910/19082/16 видано накази від 30.12.2016 № 910/19082/16 про стягнення з Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" на користь Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судового збору у сумі 2 756,00 грн та зобов`язання Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію стосовно Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, поширену листом від 18.08.2016 №19, в той же спосіб, в який вона була розповсюджена, а саме шляхом надіслання листа із спростуванням недостовірної інформації до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в десятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 року у справі № 910/19082/16 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 року скасовані, справу № 910/19082/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

29.12.2017 ПП "ДУБЕКСПО" подало до Господарського суду міста Києва заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 30.12.2016 року № 910/19082/16 про стягнення 2 756,00 грн таким, що не підлягає виконанню, яка мотивована тим, що у зв`язку із скасуванням рішення, на підставі якого було видано наказ, останній необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 постановлено визнати накази Господарського суду міста Києва від 30.12.2016 року у справі № 910/19082/16 такими, що не підлягають виконанню.

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 у справі № 910/19082/16 у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовлено.

12.04.2022 ПП "ДУБЕКСПО" подало до Господарського суду міста Києва скаргу на бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 постановлено:

- скаргу Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" на бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) задовольнити частково;

- визнати бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) неправомірною;

- зняти арешт з коштів Приватного підприємства "ДУБЕКСПО", накладений згідно з постановою про арешт коштів боржника від 19.06.2017 ВП №53550564;

- стягнути з Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (03127, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 22/15, код ЄДРПОУ 34999976) на користь Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б, код ЄДРПОУ 36203336) 44 (сорок чотири) грн 00 коп. - витрати на пересилання поштових відправлень, 3 900 (три тисячі дев`ятсот) грн 00 коп.- витрати на професійну правничу допомогу;

- в задоволенні іншої частини скарги відмовити.

ПП "ДУБЕКСПО" (позивач у даній справі № 910/7340/23) звернувся до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач у даній справі № 910/7340/23) із заявою № 16 від 16.11.2022 про зняття арешту із поточних рахунків ПП "ДУБЕКСПО", накладених в рамках ВП № 53550564. Докази направлення відповідачу заяви № 16 від 16.11.2022 наявні в матеріалах справи.

ПП "ДУБЕКСПО" звернувся до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із інформаційним запитом № 17 від 17.11.2022, згідно якого просив повідомити про стан виконання ухвали суду від 20.09.2022. Докази направлення відповідачу інформаційного запиту № 17 від 17.11.2022 наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав направлені позивачем заяву № 16 від 16.11.2022 та інформаційний запит № 17 від 17.11.2022, проте відповіді позивачу не надав. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів (частина 7 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Частина 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" містить перелік випадків, за наявності яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно із вимогами статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналіз положень статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Як свідчить тлумачення статей 23, 1173 ЦК України моральна шкода, завдана юридичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 постановлено визнати накази Господарського суду міста Києва від 30.12.2016 року у справі № 910/19082/16 такими, що не підлягають виконанню.

В матеріалах даної справи № 910/7340/23 відсутні докази направлення ухвали Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 у справі № 910/19082/16 до ВДВС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 визнано бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) неправомірною, постановлено зняти арешт з коштів Приватного підприємства "ДУБЕКСПО", накладений згідно з постановою про арешт коштів боржника від 19.06.2017 ВП №53550564.

З Автоматизованої системи виконавчого провадження (вільний та безоплатний доступ до інформації якої забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті) вбачається, що ВП № 59182963 завершено.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази того, станом на час звернення позивача з позовом до суду (10.05.2023) ПП "ДУБЕКСПО" (позивача) було виключено з Єдиного реєстру боржників.

Згідно зі ст. 299 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Ділова репутація юридичної особи визначається як оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Стверджуючи про завдання позивачу моральної шкоди, розмір якої позивач визначив у сумі 20 100,00 грн, позивач посилається на інформацію з Єдиного реєстру боржників, згідно якого станом на 01.05.2023 ПП "ДУБЕКСПО" не виключено з Єдиного реєстру боржників.

Водночас, позивачем не додано жодних належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження того, що внаслідок не виключення з Єдиного реєстру боржників було завдано шкоду діловій репутації позивача та саме у розмірі, визначеному позивачем, а відповідно внаслідок цього позивачу було завдано моральну шкоду.

Виходячи із обставин даної справи і зібраних у даній справі доказів, суд встановив, що позивачем не доведено наявність завданої йому моральної шкоди (її розміру), яка полягає у шкоді його діловій репутації. Отже, у спірному випадку відсутні умови, за наявності яких у сукупності виникає зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, а саме: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Суд також звертає увагу, що заявлена у позовній заяві «моральна шкода у розмірі 20 100,00 грн» визначена позивачем як «запобіжний захід від майбутніх притиправних вчинків» відповідача. Однак, звернення до суду з позовом як запобіжним заходом від вчинення відповідачем певних дій у майбутньому, не відповідає завданню господарського судочинства, яким згідно з приписами частини 1 статті 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому факт наявності порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача підлягає доведенню останнім в порядку ст. 73 - 79 ГПК України.

Крім того, у якості відповідача у даній справі визначено Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та саме до цього відділу державної виконавчої служби позивачем завлено позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 100,00 грн.

Судом враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), в якій вказано, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. […] ухваливши правильне по суті судове рішення про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суди не звернули увагу, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів».

Враховуючи, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, суд також доходить висновку, що позивачем у спірному випадку не доведено наявності підстав для стягнення компенсації моральної шкоди з Державного бюджету України.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не надав.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 910/7340/23 на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - позивача.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову повністю, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 12.07.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА