Решение № 112144753, 28.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2023Справа № 910/9480/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУД- СПЕЦЗАПЧАСТИНА УКРАЇНА"

вул. Івана Мазепи 3, оф. 174, м. Київ, 01010

до Bavaria Swiss AG used machinery

Talacherstrasse, 11a, CH-6340 Baar Zug, Switzerland

про стягнення 21 424,11 Євро, що еквівалентно 781 138,05 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕРУД-СПЕЦЗАПЧАСТИНА УКРАЇНА" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Bavaria Swiss AG used machinery (далі-відповідач) про стягнення 21 424,11 Євро, що еквівалентно 781 138,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9480/22, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.04.2023.

09.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив закрити провадження у справі.

У судовому засіданні 24.05.2023 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.06.2023, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 14.06.2023 судом оголошено перерву до 28.06.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 28.06.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті позову, проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 28.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.05.201 Товариство з обмеженою відповідальністю «Неруд-Спецзапчастина Україна» як покупець та швейцарська компанія Bavaria Swiss AG used machinery, як продавець, уклали Контракт № 21 (далі за текстом - Контракт № 21).

Згідно з п. 1.1. Контракту №21. предметом контракту була купівля-продаж навантажувача LIEBHERR L580, 2015 року випуску за ціною 73 500 євро. бувшого у використанні (7 085 мотогодин), вагою 24 750 кт. (далі за текстом - навантажувач).

У Контракті №21 сторони обумовили, шо поставка навантажувача здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС-2010. EXW Pllating Німеччина.

Також розділ 4 Контракту № 21 передбачав, шо оплата Товару здійснюється в євро. прямим банківським переказом згідно з умовами, вказаними в інвойсах за реквізитами, зазначеними у пункті №4.2. Контракту № 21.

25.05.201 відповідачем було підготовлено Інвойс на оплату товару навантажувача LIEBHERR L580, 2015 року випуску за ціною 73 500 євро. бувшого у використанні (7 083 мотогодин).

04.06.2021 позивач сплатив на рахунок відповідача 10 000 євро. а 14 червня 2021 року сплатив ще 63 500 євро. шо підтверджується відповідними платіжними документами.

Водночас, за твердженням позивача, після сплати коштів поставка товару відповідачем та його продаж (передача) позивачу (покупцеві) не відбулася з незалежних від позивача причин. На численні звернення керівництва позивача до відповідача щодо здійснення поставки товару чи повернення коштів реагування не було, шо на думку позивача могло свідчиш про шахрайські дії з боку відповідача. Таким чином, отримавши повну оплату за товар, продавець фактично відмовився від продажу товару покупцеві.

Враховуючи тривалу відсутність поставки навантажувача, а також фактичне ігнорування подальшого спілкування, позивач звернувся до банку із заявою про анулювання проведених платежів та повернення коштів на його рахунок.

Станом на день подачі позову кошти повернуті частково за допомогою банка-кореспондента. а саме 09 липня 2021 року позивач отримав повернення коштів з платежу 10000,00 євро у сумі 675,67 євро, а з платежу 63 500 євро - 51 400,22 євро. Кошти позивач отримав у гривні відповідно у сумах 21 689,01 грн. за 1 649 947,06 грн.

За твердженням позивача, спір у справі виник у зв`язку із тим, що кошти у сумі 21 424,11 євро не були повернуті, а відтак відповідач набув їх без належної правової підстави, оскільки умови контракту- не виконав та навантажувач позивачу не продав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04.06.2021 позивач сплатив на рахунок відповідача 10 000 євро. а 14 червня 2021 року сплатив ще 63 500 євро. шо підтверджується відповідними платіжними документами.

Відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань, поставку оплаченого позивачем товару на загальну суму 73 500,00 євро не здійснив.

Натомість, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Контрактом та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Контрактом не здійснив поставку оплаченого Товару, кошти у сумі 21 424,11 євро не повернув. У зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 21 424,11 євро.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з поставки оплаченого Товару у розмірі 73 500,00 євро відповідачем не виконано. Вказане відповідачем не заперечується.

Доказів поставки оплаченого Товару у розмірі 73 500,00 євро матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у 21 424,11 євро документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем також заявлено про стягнення з Bavaria Swiss AG used machinery витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В порушення ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подано договору на правову допомогу, акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), платіжних документів про оплату таких послуг, розрахунку таких витрат.

Положення ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачають надання детального опису саме наданих (виконаних) адвокатом послуг (робіт).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд звертає увагу позивача, що до матеріалів справи надано лише ордер серії ВК № 1082741 та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Беруна Романа Вікторовича.

Враховуючи вище викладене, та те, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договору на правову допомогу, детального опису виконаних робіт, платіжних доручень, квитанцій, актів приймання-передачі наданих послуг, розрахунку вартості наданих послуг тощо), вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю зазначених витрат.

В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучено лише Ордер АІ№1120249 від 03.06.2021, посвідчення адвоката №4365/10 від 25.11.2010, Договір про надання правничої допомоги №01/06-21 від 01.06.2021. Будь яких інших доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем реальних витрат у розмірі 10 000,00 грн., як вартості адвокатських витрат, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача адвокатських витрат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аргументи та заперечення проти задоволення позовних вимог відповідача, що наведені у відзиві, суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУД-СПЕЦЗАПЧАСТИНА УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у розмірі 21 424,11 євро, що еквівалентно станом день звернення з позовом 781 138,05 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Bavaria Swiss AG used machinery (Talacherstrasse, 11a, CH-6340 Baar Zug, Switzerland) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУД-СПЕЦЗАПЧАСТИНА УКРАЇНА" (вул. Івана Мазепи 3, оф. 174, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 40822862) 21 424,11 євро та 11 707,07 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.07.2023

Суддя М.О. Лиськов