Постановление суда № 112111850, 04.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24569/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі адвоката ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника власника майна ТОВ "АКТИВ КОМПАНІ"- адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 72022000220000019 від 03.08.2022,-

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання представника власника майна ТОВ "АКТИВ КОМПАНІ"- адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 72022000220000019 від 03.08.2022, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2023 року, справа № 757/23219/23-к.

Просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року у справі №757/23219/23-к, на грошові кошти із забороною відчуження грошових коштів, які знаходиться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 40209490) в АТ «Державний ощадний банк України» (МФО 300465) НОМЕР_1 , АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 300335) НОМЕР_2 , ПуАТ «КБ «АКАРДБАНК» (МФО 380634) НОМЕР_3 .

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, а відтак наявні підстави, якими законодавець зумовлює скасування накладеного арешту. Також вказує, що накладений арешт перешкоджає здійсненню власником законної господарської діяльності, в тому числі виконанню умов договору 23.12.2022 року №286/2/22/75, укладеного із Міністерством оборони України, а, отже, підлягає скасуванню.

Представник власника майна ТОВ "АКТИВ КОМПАНІ" - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні надала пояснення, клопотання підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні надала пояснення, проти задоволення клопотання і скасування арешту, накладеного на розрахункові рахунки ТОВ "АКТИВ КОМПАНІ" в частині суми, яка була направлена Міністерством оборони України на розрахункові рахунки ТОВ "АКТИВ КОМПАНІ" для забезпечення харчування військовослужбовців згідно із договором від 23.12.2022 року №286/2/22/75.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72022000220000019 від 03.08.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України.

У рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2023 року, справа №757/23219/23-к, накладено арешт на грошові кошти із забороною відчуження грошових коштів (в частині видаткових операції, крім обов`язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати), які знаходиться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 40209490) в АТ «Державний ощадний банк України» (МФО 300465) НОМЕР_1 , АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 300335) НОМЕР_2 , ПуАТ «КБ «АКАРДБАНК» (МФО 380634) НОМЕР_3 .

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки при накладенні арешту встановлено, що майно, на яке просив накласти арешт прокурор, відповідає критеріям, визначеним ст. 98, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП),заява №31107/96,п.58, ЕСНR 1999-ІІ.) Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series A №296-А, п.42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99.пп.49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статі 1 Першого Протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 та 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються,та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п.50, Series A №98).

Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У відповідності до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, як вбачається із матеріалів клопотання та ухвали слідчого судді про накладення арешт на майно, слідчим прийнято рішення про визнання вказаного майна, на яке накладено арешт, речовими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому, матеріали клопотання не містять доказів скасування вказаної постанови, прокурор у поданих поясненнях, у яких не заперечувала про скасування арешту майна в частині, не зазначає, що постанова про визнання речовими доказами скасована, а отже майно, на яке накладено арешт, має статус речового доказу у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Крім того, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Разом з тим, слідчому судді достатніх доказів обставин, на які посилається особа, яка звернулася із клопотанням, не надано та в судовому засіданні не доведено, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

При цьому, прокурор у кримінальному провадженні №72022000220000019 від 03.08.2022 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала проти скасування арешту, накладеного на розрахункові рахунки ТОВ "АКТИВ КОМПАНІ" в частині суми, яка була направлена Міністерством оборони України на розрахункові рахунки ТОВ "АКТИВ КОМПАНІ" для забезпечення харчування військовослужбовців згідно із договором від 23.12.2022 року №286/2/22/75, однак прокурором не було зазначено, яка саме сума була перерахована за вказаним договором за період накладення арешту на рахунки ТОВ "АКТИВ КОМПАНІ", не конкретизовано на які саме рахунки та період надходження вказаних коштів. У поясненнях прокурор зазначає, що вказані кошти від Міністерства оборони України надійшли за період із 01.01.2023 року по 01.07.2023 року, хоча арешт на вказані рахунки була накладено лише 07.06.2023 року.

З огляду на зазначене вище, слідчий суддя не враховує позицію прокурора.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, слідчий суддя вважає накладений арешт на майно обґрунтованим, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника власника майна ТОВ "АКТИВ КОМПАНІ"- адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 72022000220000019 від 03.08.2022, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2023 року, справа № 757/23219/23-к - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1