Постановление суда № 112109716, 11.07.2023, Чернівецький районний суд Вінницької області

11.07.2023

Справа №150/336/23

Провадження по справі №2-з/150/1/23

УХВАЛА

11 липня 2023 року с. Мазурівка

Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Цимбалюк Л.П., отримавши заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

До Чернівецького районного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову шляхом стягнення по виконавчому провадженню №66704193 від 03.09.2021, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Києво Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни №16546 від 18.05.2021 про стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в сумі 24675 грн. 00 коп.

Обгрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що одночасно із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 до Чернівецького районного суду Вінницької області подано позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про визнання виконавчого напису від 18.05.2021, зареєстрованого в реєстрі за №16546, таким, що не підлягає виконанню.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (ч.1 ст.153 ЦПК України).

Суддею у відповідності положень статті 153 ЦПК України ухвалено про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення (виклику) сторін по справі.

Оцінивши документи, додані до заяви про забезпечення позову, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Встановлено, що ОСОБА_1 одночасно із поданням до суду заяви про забезпечення позову подано і позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про визнання виконавчого напису від 18.05.2021, зареєстрованого в реєстрі за №16546, таким, що не підлягає виконанню (справа №150/336/23 (провадження по справі №2/150/140/23) головуюча суддя Цимбалюк Л.П.).

Спеціальним нормативним актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір». Устатті 5 Закону України «Про судовий збір»визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22Закону України «Про захист прав споживачів»дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленомустаттею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. За основу приймається те, щостаття 5 Закону України «Про судовий збір»не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно доПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір»у частині 3статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийняттіЗакону України «Про судовий збір»законодавець передбачив можливість застосуванняЗакону України «Про захист прав споживачів»при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття22Закону України«Про захист прав споживачів»,стаття 2 ЦПК України).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Згідно зістаттею 18 Цивільного кодексу Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно достатті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат»(далі - Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті87 Закону № 3425-ХІІКабінет Міністрів України прийнявпостанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»(далі - Перелік).

Згідно з пунктом 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами,за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно достатті 90 Закону № 3425-ХІІстягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

Як свідчить правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 19 жовтня 2022 року по справі № 743/1481/21 (провадження № 61-7362св22), виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника. Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом. При цьому нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях1,9 Закону№ 3425-ХІІ. При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачемфінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьоїстатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

ОСОБА_1 є споживачем фінансовихз послуг, а спірний виконавчий напис вчинений на підставі кредитного договору.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно пункту 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, оскільки стаття 5 Закону № 3674-VI не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14Закону України від 01 грудня 1994 року № 226/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду", статтею 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтею 22Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

З огляду вище наведеного, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, як споживач фінансових послуг, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову у справі про спір, що виник із кредитних правовідносин.

Зміст та форма заяви, поданої ОСОБА_1 про забезпечення позову, відповідають вимогам статті 151 ЦПК України, підстави для її повернення відсутні, заявниками дотримано порядку її подання, що передбачений статтею 152 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Окрім того, судова палата у цивільних справах ВСУ в Постанові від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-605цс16 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на квартиру), зазначила, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до статті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особи, які беруть участь у справі у цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та підтверджувати такі обставини належними і допустимими доказами. Заявник клопотання про забезпечення позову також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження рухомого і нерухомого майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.

Заявником вказується на існування ризиків, оскільки, в разі незабезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса виконавчого округу Вінницької області Турського О.В., в подальшому на грошові кошти та майно позивача ОСОБА_1 буде звертатися стягнення. Ризики є об`єктивними, та підтверджуються доказами, наявними у спадковій справі щодо спірного майна.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч.5 ст.153 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідність забезпечувальних заходів заявленій вимозі полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом. Так, відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом, враховано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Як передбачено положеннями частини 7статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3статті 154 ЦПК України.

Тому, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При постановленні ухвали, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

З врахуванням вище наведених обставин, за наявності належних, допустимих та достатніх доказів для розгляду заяви про забезпечення позову, суд, в силу положень статті 153 ЦПК України та на виконання завдань, визначених статтею. 2 ЦПК України приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного вище, керуючись ст., ст.2, 4, 12, 149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволити.

Забезпечити позов шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню №66704193 від 03.09.2021, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Києво Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни №16546 від 18.05.2021 про стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в сумі 24675 грн. 00 коп.

Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його складення.

Відповідно до ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК