Решение № 112088314, 10.07.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 липня 2023 р. Справа № 120/9968/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що з 05 травня 2011 року є членом сім`ї загиблого ветерана війни та має право на пільги, зокрема, й на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У 2022 році позивачка як член сім`ї загиблого ветерана війни отримала разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 966 гривень.

16 вересня 2022 року позивачка звернулася до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою щодо доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Проте листом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 30 вересня 2022 року позивачці відмовлено у здійсненні відповідної доплати з огляду на відсутність правових підстав.

Позивачка вважає бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо невиплати їй щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком протиправною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, на час виплати разової грошової допомоги діяла редакція статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, відповідно до якої щорічно до 5 травня дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Саме тому позивачка вважає, що орган соціального захисту слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 05 травня 2022 року у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою від 05 грудня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання позивачки щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23 грудня 2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2022 році здійснювалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 07 травня 2022 року № 540, якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. При цьому відповідно до диспозиції статті 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки на щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань. Кошти на дані виплати щороку передбачається Законами України "Про Державний бюджет України" Водночас стаття 48 Бюджетного кодексу України прямо забороняє розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будьякі виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірі іншому ніж той, що передбачений відповідними бюджетними асигнуваннями.

Окрему увагу представник відповідача звернув на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і дотепер. При цьому Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2022 року дійшов висновку, що з огляду на правовий режим воєнного стану в Україні у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540. За наведених обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для здійснення доплати разової грошової допомоги до 05 травня 2022 року.

Ухвалою від 22 березня 2023 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 560/8064/22.

05 липня 2023 року до суду від позивачки надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 10 липня 2023 року клопотання позивачки задоволено, а провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є членом сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, та має право на пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05 травня 2011 року .

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У 2022 році Департамент соціальної політики Вінницької міської ради виплатив позивачці щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 966 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

16 вересня 2022 року позивачка звернулася до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою щодо доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Проте листом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради вих. № М-08-127044/8-04-32 від 30 вересня 2022 року позивачці відмовлено у здійсненні відповідної доплати з огляду на відсутність правових підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Водночас правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII).

При цьому пільги членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 Закону №3551-XII, передбачені статтею 15 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV), окрім іншого, визначено, що щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 15 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом №107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012 - 2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України 07 травня 2022 року прийнято постанову № 540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі Постанова № 540), якою передбачено, що членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, а також членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України у 2022 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 966 гривень.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини 5 статті 15 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

За наведених вище обставин відповідачем необґрунтовано здійснено виплату позивачці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до приписів постанови № 540.

До таких висновків суд дійшов також і з огляду на те, що у рішенні від 29 вересня 2020 року, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а, Верховний Суд дійшов висновку, що з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020, тобто з 27 лютого 2020 року, особа набула право на соціальне забезпечення у порядку, передбаченому редакцією Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до внесення відповідних змін.

Відтак із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи суд доходить висновку, що, виплачуючи позивачці оспорювану допомогу у 2022 році у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 540, відповідач тим самим допустив порушення статті 15 Закону №3551-XII у редакції Закону України № 367-XIV, яка передбачала виплату дружинам загиблих (померлих) ветеранів війни допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

З огляду на те, що суд дійшов висновку задовольнити позовну вимогу щодо визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо невиплати позивачці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі меншому трьох мінімальних пенсій за віком, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком також підлягає задоволенню.

При цьому під час такого перерахунку та виплати слід врахувати раніше виплачену суму такої допомоги.

Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд керується такими мотивами.

За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак наслідком визнання протиправною бездіяльності відповідача є покладення на нього обов`язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону. Такими діями у спірних правовідносинах є нарахування та виплата недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, а не її стягнення як того просить позивачка.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану під час розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.

Так, у рішенні від 29 вересня 2020 року Верховний Суд дійшов висновку, що порушене право на спірну соціальну допомогу до 5 травня підлягає захисту у спосіб зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити її недоплачену суму.

При цьому, на переконання суду, стягненню щорічної разової грошової допомоги передує визначення конкретного розміру такої допомоги, а тому належить до виключної компетенції відповідача.

Відтак суд не знаходить достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог у спосіб стягнення з відповідача трьох мінімальних пенсій за віком.

Щодо посилань представника відповідача на правомірність виплати разової грошової допомоги в розмірі 966 гривень з огляду на запровадження з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, то слід врахувати наступне.

Питання виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році з урахуванням запроваджених змін у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану досліджувалось Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 червня 2023 року (справа № 560/8064/22).

Так, судова палата дійшла наступних висновків:

"Окремі особливості тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у зв`язку з введенням воєнного стану визначені статтею 6 Закону № 389-VIII, пунктом 5 частини першої якої визначено, що в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як вже зазначалося, воєнний стан в Україні було введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, пунктом 3 якого визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.

Тобто, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" не передбачено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, визначених статтею 46 Конституції України, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом та яка застосовується у поєднанні із статтею 17 Конституції України, якою визначаються гарантії соціального захисту для особливої категорії осіб, які захищали та захищають Батьківщину.

Наступними Указами Президента України, якими продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, перелік конституційних прав і свободи людини і громадянина, які можуть бути обмежені в умовах воєнного стану, не змінювався, що виключає можливість розширеного тлумачення переліку таких обмежень будь-яким органом державної влади. Тобто, Президент України не надав іншим органам державної влади можливості тимчасово обмежувати гарантії соціального захисту осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-ХІІ.

При цьому судова палата наголошує на тому, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.

З урахуванням наведеного, до спірних відносин у справі, яка розглядається при визначенні розміру щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році, не можуть бути застосовані нормативно-правові акти органів державної влади (Бюджетний кодекс України та постанова № 540), які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом № 3551-ХІІ, оскільки вони є такими, що суперечать статті 17 Основного Закону та спеціальному законодавству, яке регулює забезпечення державою соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, які є пріоритетними й мають безумовний характер, а мають бути застосовані саме положення статті 13 Закону № 3551-XII, як спеціального законодавства, яке регулює спірні відносини та ухвалене з метою конкретизації приписів Конституції".

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене доводи відповідача щодо правомірності виплати позивачці разової грошової допомоги до 05 травня 2022 року в умовах воєнного стану в розмірі 966 гривні, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 540, слід визнати безпідставними, адже в контексті наведених вище обставин воєнний стан жодним чином не впливає на обмеження розміру разової грошової допомоги до 05 травня.

Отже, відповідачем необґрунтовано здійснено виплату позивачці разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до приписів постанови № 540.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, врахувавши при цьому раніше виплачену суму такої допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38782790)

Повний текст рішення суду складено 10 .07.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович