Решение № 112088099, 06.07.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 липня 2023 р. Справа № 120/2641/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира ремонтного взводу автомобільної техніки роти матеріально-технічного забезпечення та ремонту.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 101 від 17 травня 2017 року його виключено зі списків особового складу військової частини з 17 травня 2017 року та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату міста Вінниці.

На момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини йому не було виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі № 1201099/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 травня 2017 року.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2017 роки із включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась йому до звільнення у складі грошового забезпечення.

Проте листом військова частина НОМЕР_1 повідомила заявника про те, що йому нараховано грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 4740,68 гривень відповідно до платіжного доручення № 1739 від 22 грудня 2022 року.

Вважаючи, що відповідач не врахував при виплаті компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2017 роки щомісячну додаткову грошову винагороду, позивач звернувся до суду з цим позовом та вважає, що відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення.

Ухвалою від 21 березня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору.

24 квітня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що щомісячну додаткову грошову винагороду встановлено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій". При цьому пунктом 2 цієї постанови передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. На виконання зазначеної постанови наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. Пунктом 8 цієї Інструкції визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відтак, на думку представника відповідача, щомісячна додаткова грошова винагород, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується і виплачується грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира ремонтного взводу автомобільної техніки роти матеріально-технічного забезпечення та ремонту.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 101 від 17 травня 2017 року його виключено зі списків особового складу військової частини з 17 травня 2017 року та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату міста Вінниці.

На момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини йому не було виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі № 1201099/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 травня 2017 року.

26 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити чи враховано при нарахуванні та виплаті компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік щомісячну додаткову грошову винагороду.

Листом від 06 лютого 2023 року військова частина НОМЕР_1 повідомила заявника про те, що йому нараховано грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 4740,68 гривень відповідно до платіжного доручення № 1739 від 22 грудня 2022 року.

При цьому довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19 січня 2022 року підтверджується те, що ОСОБА_1 нараховувалася щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Особливості правового регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Так, частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України, "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

При цьому частиною 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток.

Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 (в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) і 18 (в особливий період під час дії воєнного стану) цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

З наведеного слідує, що надання військовослужбовцю - учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії "особливого періоду".

При цьому неправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачеві компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2017 роки вже встановлена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі № 120/1099/22, яким, окрім іншого, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 травня 2017 року.

Вказане судове рішення набрало законної сили, а тому відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Водночас предметом оскарження у цій справі визначено дії відповідача щодо невірного обчислення відповідачем виплаченої компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2017 роки, адже при виплаті такої не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60%, яка виплачувалась ОСОБА_1 до звільнення у складі грошового забезпечення.

Так, відповідачем до складу грошового забезпечення позивача не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, оскільки згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260, до місячного грошового забезпечення військовослужбовців винагороди не включаються.

Разом із тим Великою Палатою Верховного Суду сформовано правові висновки у подібних правовідносинах, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України належить застосовувати судами.

Так, у постанові від 09 вересня 2021 року за результатами розгляду справи № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала наступні висновки:

«Велика Палата Верховного Суду системно тлумачить викладені правові норми та звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.

Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що склад учасників справи, а також предмет позовних вимог у зазначеній справі та справі, що розглядається, не є аналогічними, що, своєю чергою, зумовило необхідність вирішення правового питання та розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 825/997/17.

Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.

Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій № 550 та № 595.

Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій № 595 та № 550.

Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби».

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані за результатами розгляду справи № 825/997/15, суд дійшов висновку, що такі застосовні і до спірних у цій справі правовідносин, а тому при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні нормативні акти, які звужують поняття грошового забезпечення військовослужбовців та не узгоджуються із приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, позивачеві під час служби нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, а тому за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою, адже носила постійний характер аж до звільнення позивача з військової служби.

Відтак за наведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% до складу грошового забезпечення, з якого позивачеві нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

З метою ефективного захисту прав позивача слід також задовольнити вимогу щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60%, яку позивач отримував під час проходження військової служби, врахувавши при цьому раніше виплачені суми компенсації.

Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60%, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", врахувавши також при цьому раніше виплачені суми такої компенсації.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 07937980)

Повний текст рішення суду складено 06.07.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович