Постановление суда № 112078648, 05.07.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/24/22

Провадження №1-кп/204/241/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12020000000000651 внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань 06 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 на строк до 60 діб, без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений з високим рівнем можливості може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду. Даний ризик підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній може переховуватись від суду з метою його уникнення. Окрім цього, останній не має постійного місця роботи та стійких соціальних зв`язків на території України. Також, дружина обвинуваченого ОСОБА_6 31 липня 2021 року перетнула державний кордон України та Російської Федерації, де перебуває на теперішній час. Вказана обставина є ризиком переховування від органів досудового розслідування на території Російської Федерації. Окрім цього, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків та експертів у кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може шляхом погроз, вмовлянь, як особисто, так і спільно з іншими невстановленими особами, незаконно вплинути на свідків з метою зміни їх показів. Так, в разі застосування до ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів не зможе бути забезпечено виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків у вказаному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню у кримінальному провадженні шляхом неявки у судові засідання. З часу обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу вищевказані ризики не зменшилися та наявні до цього часу в повному обсязі, оскільки з моменту обрання запобіжного заходу не здобуто доказів, які б давали підстави для можливості зміни раніше обраного запобіжного заходу. Саме тому виникає необхідність у продовженні строку застосування раніше обрано стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Просив відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки наявність довідки про можливе працевлаштування не може свідчити про відсутність ризику переховування від суду.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснила, що в клопотанні прокурора наявні ті ж самі ризики, які були в попередньому клопотанні, однак жодних підтверджень їх наявності прокурором надано не було. Щодо ризику переховування, то даний факт нічим не підтверджено, обвинувачений ніяким чином не намагався втекти чи здійснити спробу переховування, надавав пояснення під час досудового розслідування, а тому даний ризик нічим не підтверджено. Щодо ризику спотворення речей або ж їх знищення, то обвинувачений жодним чином не зможе цього зробити, оскільки всі речі знаходяться в камері схову, а тому доступу до них у обвинуваченого не має. Раніше обвинувачений до кримінальної відповідальності не притягувався, є не судимою особою. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надане суду клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Як було встановлено в судовому засіданні ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2023 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 13 липня 2023 року.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України,метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбаченіст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Українислідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України,підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора, суд виходить із того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризику, який дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

З огляду на це, суд вважає, що наразі продовжує існувати зазначений ризик виходячи з того, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК є особливо тяжким, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Наведена обставина у вигляді тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду задля уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно із позицією Європейського суду по правам людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26 червня 2001 року заява № 33977/96), суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні Європейського суду по правам людини по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25 квітня 2000 року заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні Європейського суду по правам людини по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Враховуючи те, що дружина обвинуваченого ОСОБА_3 , в 2021 році перетнула державний кордон України та Російської Федерації, де перебуває по теперішній час, є велика ймовірність того, що, бажаючи уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_3 може здійснити дії щодо виїзду через непідконтрольні території України до Російської Федерації.

Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні не було доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику незаконного впливу на свідків та експертів у кримінальному провадженні, оскільки всі свідки, які були заявлені стороною обвинувачення та на показання яких, як на доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, посилався прокурор, вже були допитані безпосередньо в судовому засіданні та надали свої показання, жодних клопотань щодо допиту інших осіб в якості свідків суду надано не було. Що стосується можливого незаконного впливу на експертів з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , суд зазначає, що на протязі судового розгляду клопотань щодо допиту експертів суду надано не було, а тому питання щодо допиту експертів судом не вирішувалося.

Доказів неможливості перебування ОСОБА_3 в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» за станом здоров`я, суду надано не було.

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленому ризику, суд у першу чергу враховує те, що за вчинення кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановленого ризику переховування від суду. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_3 в результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його позапроцесуальних дій.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з вільним доступом обвинуваченого до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлений ризик є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризику, передбаченого частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на більш м`який, тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на іншийне пов`язанийз триманнямпід вартою, слід відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

ОСОБА_3 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 вересня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1