Решение № 112057485, 29.06.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. Справа № 911/1248/23

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Буд Груп»

про стягнення 230 865, 04 грн

Представники:

від позивача: Бінгол Гюнгор, Присяжний В.П.

від відповідача: Скаба А.Ю., Шупик А.В.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою б/н від 20.04.2023 (вх. № 1074/23 від 26.04.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Буд Груп» 230 865, 04 грн заборгованості за договором постачання № 047/09 від 02.09.2019. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме: 3 462, 99 грн - судового збору та 23 865, 04 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2023 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 25.05.2023 та витребувано у сторін певні документи.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли відзив б/н від 19.05.2023 (вх. № 9864/23 від 22.05.2023, 23.05.2023) на позовну заяву, а також клопотання б/н від 19.05.2023 (вх. № 9890/23 від 22.05.2023, 23.05.2023) про поновлення строку та долучення доказів до матеріалів справи.

24.05.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання б/н від 24.05.2023 (вх. № 10146/23 від 24.05.2023) про виклик свідків, заява б/н від 24.05.2023 (вх. № 10155/23 від 24.05.2023), в якій заявник повідомляє про допущену ним описку за текстом позовної заяви, заперечення б/н від 24.05.2023 (вх. № 10156/23 від 24.05.2023) на клопотання про поновлення строку та долучення доказів до матеріалів справи, а також відповідь б/н від 24.05.2023 (вх. № 10154/23 від 24.05.2023) на відзив.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 24.05.2023 (вх. № 10196/23 від 25.05.2023) про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 25.05.2023 з`явився представник відповідача та надав свої усні пояснення по справі.

Представник позивача у судове засідання 25.05.2023 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2023 задоволено клопотання б/н від 19.05.2023 (вх. № 9890/23 від 22.05.2023, 23.05.2023) про поновлення строку та долучення доказів до матеріалів справи; поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву. Крім того, враховуючи неналежне виконання позивачем вимог суду та неявку в судове засідання представника позивача, необхідність відповідачу ознайомитись з поданими клопотаннями та документами, з метою виконання завдань та основних засад господарського судочинства, розгляд даної справи відкладено на 05.06.2023.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 02.06.2023 (вх. № 10851/23 від 05.06.2023) про приєднання доказів, у якому він просить поновити строк на подання доказів, прийняти до розгляду та приєднати до матеріалів справи вищевказане клопотання разом з доказами, які додаються до нього.

05.06.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення б/н від 02.06.2023 (вх. № 10852/23 від 05.06.2023) на відповідь на відзив, у якому заявник просить відмовити позивачу у долученні документів доданих до відповіді на відзив в якості доказів у даній справі та відмовити в задоволенні заяви позивача про виклик та допит свідків. Крім того, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання 05.06.2023 з`явилися представники сторін та надали свої усні пояснення по справі, позивач подав заяву б/н від 05.06.2023 (вх. № 10964/23 від 05.06.2023) про виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 05.06.2023, заслухавши сторін, судом задоволено клопотання позивача б/н від 02.06.2023 (вх. № 10851/23 від 05.06.2023) про приєднання доказів, поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на подання доказів та долучено докази до матеріалів справи. Крім того, у судовому засіданні 05.06.2023 судом відмовлено у задоволені клопотання б/н від 24.05.2023 (вх. № 10146/23 від 24.05.2023) про виклик свідків, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються, а також оголошено перерву до 19.06.2023.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання б/н від 16.06.2023 (вх. № 11898/23 від 16.06.2023) про відкладення розгляду справи та клопотання б/н від 19.06.2023 (вх. № 11995/23 від 19.06.2023) про призначення експертизи.

19.06.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 16.06.2023 (вх. № 11916/23 від 19.06.2023) та заява б/н від 19.06.2023 (вх. № 11986/23 від 19.06.2023) про долучення доказів для стягнення витрат на правову допомогу.

В судове засідання 19.06.2023 з`явилися представники сторін та надали свої усні пояснення по справі, позивач підтримав подане ним клопотання б/н від 16.06.2023 (вх. № 11898/23 від 16.06.2023) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.06.2023 судом, в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29.06.2023.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 23.06.2023 (вх. № 12314/23 від 23.06.2023) на заяву про долучення доказів для стягнення витрат на правову допомогу (клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката) та клопотання б/н від 22.06.2023 (вх. № 12315/23 від 23.06.2023) про приєднання доказів.

26.06.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення б/н від 26.06.2023 (вх. № 12435/23 від 26.06.2023) на клопотання про призначення експертизи та заперечення б/н від 26.06.2023 (вх. № 12428/23 від 26.06.2023) на клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 29.06.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення будівельно-технічної експертизи, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Київської області від 29.06.2023. Також суд, розглянувши клопотання б/н від 22.06.2023 (вх. № 12315/23 від 23.06.2023) про приєднання доказів, заслухавши пояснення сторін, вважає за можливе задовольнити вищевказане клопотання позивача, поновити йому строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи вказані докази.

Присутні у судовому засіданні 29.06.2023 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні 29.06.2023 заперечили проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 29.06.2023, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

02.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» (постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК Буд Груп» (покупець - відповідач) укладено договір постачання № 047/09 (далі договір), за умовами якого позивач зобов`язується поставити склопакети і/або інші вироби з листового скла (далі - вироби) відповідачу в кількості, асортименті та в терміни, погоджені сторонами і вказані в заявці, а також по цінам, відповідним діючого прайс-листа позивача на момент отримання заявки останнім, а відповідач зобов`язується прийняти вироби у відповідності з погодженими сторонами умовами, вказаними в заявці.

Відповідно до п. 1.4 договору право власності та ризик випадкової втрати або пошкодження переходять від позивача до відповідача в момент прийому виробів відповідачем, шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно з п. 2.1.1 договору позивач зобов`язується виготовити вироби, упакувати та маркувати їх у відповідності з погодженою заявкою відповідача та вимогами ДСТУ Б EN1279-1:2013 або ТУ (технічні вимоги) позивача.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що позивач зобов`язується виставити відповідачу рахунок на оплату виробів на протязі одного робочого дня після погодження заявки. Виготовити вироби прямокутної форми з безколірного скла в термін 72 (сімдесят дві) години з моменту письмового (по факсу, електронній пошті) погодження рахунку позивача.

Відповідно до п. 2.1.5 договору позивач зобов`язується передати відповідачу вироби належної якості, в кількості, по ціні, в асортименті і в терміни, у відповідності з погодженою заявкою відповідача і умовами даного договору.

Згідно з п. 2.1.9 договору позивач зобов`язується здійснювати доставку виробів відповідачу на транспортних «пірамідах». Доставка виробів з використанням зворотних транспортних «пірамід», наданих відповідачу, регулюється додатковою угодою (додаток № 3 до даного договору).

Пунктом 2.1.10 договору передбачено, що позивач зобов`язується надати покупцю на кожну партію відвантажених виробів товаро-транспортні документи, рахунок-фактуру та видаткову накладну, оформлені у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.4 договору відповідач зобов`язується в випадку відсутності зауважень до виробів по якості, кількості і параметрам, вказаних в заявці, підписати видаткову накладну на отримання виробів, скріпивши підписом та печаткою, або передати оригінал довіреності на прийом виробів, після чого вироби рахуються фактично переданими (прийнятими по кількості і якості) відповідачем.

Згідно з п. 3.1 договору відповідач сплачує вироби по 100% передоплаті у відповідності з рахунком-фактурою, виставленим позивачем, в термін 3 (три) банківських дня з моменту виставлення, або на інших умовах, погоджених сторонами в додаткових угодах до даного договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що даних договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2019 року.

Відповідно до п. 9.3 договору якщо одна з сторін до 30 листопада поточного року не запропонує нові умови договору або не заявить про розірвання, даний договір рахується продовженим на наступний календарний рік.

02.09.2019 на виконання умов пунктів 2.2.4, 3.1, 2.1.9 та 2.2.5 договору між сторонами було підписано додатки № 1, № 2, № 3 та № 4 до договору постачання № 047/09 від 02.09.2019.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору постачання № 047/09 від 02.09.2019 ним була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 230 865, 04 грн. Належне виконання позивачем своїх обов`язків за зазначеним договором підтверджується, як зазначає останній, внутрішніми накладними, рахунком на оплату № 804111 від 29.12.2022 на загальну суму 230 865, 04 грн та роздруківками електронного листування.

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач не здійснив оплату поставленого товару, у зв`язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 230 865, 04 грн, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає таке: позивачем до матеріалів справи не надано замовлення відповідача та не надано підтвердження погодження вищевказаного рахунку відповідачем; внутрішні накладні не відповідають вимогам встановлених до первинних документів, отже жодним чином не підтверджують відвантаження позивачем виробів; відповідачем не порушено умови договору в частині оплати, оскільки відсутній факт передачі товару від позивача відповідачу, а відтак вимога позивача щодо заявленою до стягнення суми боргу є неправомірною. Крім того, відповідач зазначає, що не отримував від позивача вказаний товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду договір постачання № 047/09 від 02.09.2019, додатки до договору, внутрішні накладні, рахунок на оплату № 804111 від 29.12.2022 на загальну суму 230 865, 04 грн та роздруківки електронного листування.

Надані позивачем внутрішні накладні не беруться судом до уваги як належні та допустимі докази наявності заборгованості за договором постачання № 047/09 від 02.09.2019, оскільки отримання відповідачем товару за вказаним договором, враховуючи пункти 1.4, 2.1.5, 2.1.10 договору, повинно бути підтверджено належним чином оформленими документами: погодженою заявкою відповідача, товаро-транспортними документами, рахунком-фактурою, видатковою накладною та актом прийому-передачі.

Судом встановлено, що матеріали даної справи не містять належних доказів (первинних документів), які б підтверджували передачу товару позивачем відповідачу на загальну суму 230 865, 04 грн, та були б підписані в двосторонньому порядку (видаткові накладні, акт приймання - передачі).

Крім того, рахунок на оплату за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.10.2021 р. у справі № 911/2795/20.

Щодо долучених до матеріалів справи позивачем доказів у вигляді електронного листування суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 96 ГПК України).

Висновки щодо застосування норм, визначених частиною 1 статті 5, частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 р. у справі № 922/788/19, за якою роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З матеріалів справи вбачається, що наданий позивачем рахунок на оплату № 804111 від 29.12.2022 взагалі не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зокрема, від імені позивача, і за допомогою електронного цифрового підпису зокрема.

Окрім того, надані позивачем роздруківки скріншотів листування у месенджері та на електронній пошті не можуть бути використані як докази у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.

Натомість, з матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечувалось, що сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 2022 року, за яким не вбачається заборгованість відповідача за заявленою у позовній заяві сумою у розмірі 230 865, 04 грн. Вказаний акт підписаний сторонами електронними підписами у двосторонньому порядку.

Інших належних та допустимих доказів, окрім вищезазначених, позивачем до суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що підстави для стягнення заборгованості з оплати вартості товару згідно виставленого рахунку № 804111 від 29.12.2022 на загальну суму 230 865, 04 грн за договором постачання № 047/09 від 02.09.2019 відсутні.

Таким чином, суд повністю відмовляє у задоволенні позовних вимог у даній справі.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 865, 04 грн.

Так, позивачем долучено копію договору про надання правової допомоги (про надання професійної правничої допомоги) № 15 від 20.02.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Супрема Лекс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д», рахунок № 20/02-2023 від 20.02.2023 на суму 23 865, 04 грн та платіжну інструкцію № 9677 від 24.02.2023 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» Адвокатському об`єднанню «Супрема Лекс» 23 865, 04 грн за послуги правової допомоги.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Таким чином, оскільки у задоволені позову в даній справі відмовлено, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» на правничу допомогу у розмірі 23 865, 04 грн покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві б/н від 19.05.2023 (вх. № 9864/23 від 22.05.2023, 23.05.2023) на позовну заяву відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 26 000, 00 грн.

Разом з тим, у заяві б/н від 19.06.2023 (вх. № 11986/23 від 19.06.2023) про долучення доказів для стягнення витрат на правову допомогу відповідач просить суд покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 500, 00 грн.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, відповідачем долучено копію договору № 03/05-НВК від 05.05.2023 про надання юридичних послуг (правничої допомоги), укладеного між Адвокатським об`єднанням «Декструм» і Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК Буд Груп», додаткову угоду № 1 від 05.05.2023 до договору № 03/05-НВК про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 05.05.2023, рахунки на оплату № 58 від 17.05.2023 на суму 10 000, 00 грн, № 65 від 02.06.2023 на суму 7 000, 00 грн, № 66 від 02.06.2023 на суму 7 500, 00 грн, акт № 54 здачі-приймання наданих юридичних послуг (правничої допомоги) від 19.06.2023, у якому зазначено найменування послуг, кількість годин надання послуг, вартість однієї години надання послуги та загальна вартість наданої послуги та платіжні інструкції № 2812 від 19.05.2023, № 2860 від 02.06.2023, № 2861 від 02.06.2023 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК Буд Груп» Адвокатському об`єднанню «Декструм» 24 500, 00 грн за послуги правової допомоги.

Також, у матеріалах справи містяться копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 2704 від 21.12.2006 на ім`я Балицького Тараса Миколайовича та № 4341 від 21.12.2010 на ім`я Шупика Анатолія Васильовича, копії ордерів серії АІ № 1389072, АІ № 1402241 та АІ № 1417410, виданих Адвокатським об`єднанням «Декструм», про надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «НВК Буд Груп», на підставі договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) № 03/05-НВК від 05.05.2023, у Господарському суді Київської області адвокатами Балицьким Тарасом Миколайовичем, Скабою Анною Юріївною та Шупиком Анатолієм Васильовичем, які брали участь у даній справі та надавали відповідні пояснення.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем було подано заперечення б/н від 23.06.2023 (вх. № 12314/23 від 23.06.2023) на заяву про долучення доказів для стягнення витрат на правову допомогу (клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката). У вказаному запереченні позивач стверджує, що розмір витрат на професійну правову допомогу у даній справі в сумі 24 500, 00 грн є завищеним. На думку позивача співмірним із складністю даної справи, виконаною адвокатом роботою, розумним і обґрунтованим розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу є 5 000, 00 грн. При цьому, позивач не надав суду доказів на підтвердження неспівмірності заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правову допомогу зі складністю справи, витраченим адвокатом часом на надання цих послуг тощо, обмежившись лише констатацією такої неспівмірності.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24 500, 00 грн, вважає, що інформація щодо характеру виконаної адвокатами роботи (наданих послуг) відповідає документам, що містяться у матеріалах судової справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість судових засідань, тривалість розгляду справи судом, зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та наявність підстав для покладення їх на позивача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, «Карат», промисловий майданчик, будинок 5-А, приміщення № 1, ідентифікаційний код 37496261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Буд Груп» (08201, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Сковороди Григорія, будинок 21, ідентифікаційний код 42221346) 24 500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.07.2023.

Суддя Т.В. Лутак