Решение № 112046575, 27.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2023Справа № 910/2491/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Раді"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014"

про визнання відсутнім права та стягнення 4 089 139,17 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Пономаренко Ярослав Васильович - представник за ордером серія АА № 1000001 від 02.03.2023; Придачук Ігор Андрійович - директор

від відповідача: Мазур Сергій Валентинович - представник за ордером серія АА № 1285604 від 17.03.2023, Пермяков Микола Юрійович - директор.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Раді" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014" про визнання відсутнім права та стягнення 4 089 139,17 грн., а саме:

- визнати відсутнім права ТОВ "Андромеда 2014" на нарахування та стягнення з ТОВ "Раді" орендної плати та експлуатаційних витрат за договором оренди нежитлових приміщень №22/09-1 від 07.09.2022 з 11.11.2022;

- зобов`язати ТОВ "Андромеда 2014" повернути ТОВ "Раді" гарантійний платіж в сумі 342 000,00 грн.;

- зобов`язати ТОВ "Андромеда 2014" відшкодувати завдані ТОВ "Раді" збитки в сумі 3 747 139,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

03.03.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.03.2023.

16.03.2023 до канцелярії суду позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 призначено розгляд заяви на 28.03.2023.

27.03.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову та відзив на позовну заяву.

28.03.2023 протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 18.04.2023.

18.04.2023 до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 18.04.2023 представники позивача підтримали подану заяву про забезпечення позову, а представник відповідача заперечував щодо задоволення заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Раді" про забезпечення позову відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 18.04.2023 відкладено підготовче засідання на 09.05.2023.

08.05.2023 до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про залишення доказів без розгляду та заперечення на відповідь на відзив.

09.05.2023 до канцелярії суду позивачем подано заяву про долучення документів до відповіді позивача на відзив.

В судовому засіданні 09.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення доказів без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 09.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.05.2023.

23.05.2023 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про допит керівника позивача як свідка.

23.05.2023 до канцелярії суду відповідачем подано додаткові пояснення щодо документів наданих позивачем.

В судовому засіданні 23.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про допит керівника позивача як свідка у зв`язку з його необґрунтованістю.

Протокольною ухвалою суду від 23.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2023.

Протокольною ухвалою суду від 13.06.2023 оголошено перерву в судовому зсіданні до 27.06.2023.

В судовому засіданні 27.06.2023 представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представники відповідача заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

07.09.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Раді" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №22/09-01.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передати, а орендар зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, визначене у п. 1.2. цього договору, для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з п.1.2 договору нежитлові приміщення (надалі - «приміщення»), які передаються в оренду за цим договором, мають загальну площу 450 кв.м., і розташовані в комплексі адміністративних будівель за адресом: м. Київ, вул.. Василя Стуса, 35-37, на 1-му поверсі будівлі під літерою «Д» (надалі - «будівля»), що належить орендодавцю на праві власності згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 83146436 від 22.03.2017 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.В. Стрельченко, номер запису про право власності 19578419, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1203490280000.

Цільове призначення приміщення: розміщення діагностичного МРТ/КТ/УЗД центру з медичними кабінетами та приміщеннями для пацієнтів, лікарів, працівників компанії. Інші варіанти використання приміщення можливі, але за умови додаткового письмового погодженням з орендодавцем (п.1.4 договору).

Відповідно до п.2.1 договору приміщення, зазначені в п. 1.2 цього договору, передаються орендарю орендодавцем згідно акту приймання-передачі приміщень який підписується уповноваженими представниками сторін станом на дату фактичної передачі приміщень та є невід`ємною частиною цього договору.

07.09.2022 року між сторонами договору підписано акт №1 приймання-передачі приміщення до договору оренди нежитлових приміщень №22/09-01 від 07.09.2022, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі під літерою «Д» (далі - приміщення), в комплексі адміністративних будівель, за адресою: м. Київ, вул.. Василя Стуса, 35-37. Загальна площа переданих за цим актом приміщення, разом з приміщеннями загального користування, складає 450 кв.м.

Згідно з п.2.3 договору, орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з дня підписання сторонами акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є датою початку оренди. Передача в оренду приміщення не тягне за собою передачу орендарю права власності на це приміщення. Орендар користується приміщенням протягом строку дії цього договору.

Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1 договору розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 380,00 грн., в тому числі ПДВ 63,33 грн. за 1 кв.м орендованого приміщення за місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 171 000,00 грн., в тому числі ПДВ 28 500,00 грн.

Орендна плата за кожний поточний місяць сплачується орендарем не пізніше 5-го числа такого поточного місяця на підставі відповідних рахунків орендодавця.

Згідно з п.3.2 договору орендар протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами цього договору сплачує орендодавцю гарантійний платіж у сумі, що відповідає двократному загальному розміру орендної плати за один місяць оренди приміщення, відповідно до п. 3.1. цього договору, на підставі рахунків орендодавця.

Гарантійний платіж, протягом строки дії цього договору, має відповідати сумі двомісячного орендного платежу, встановленого п.3.1 цього договору та індексується відповідно до п.3.4 договору.

У разі виникнення заборгованості по оплаті платежів визначених у розділі 3 цього договору, гарантійний платіж може бути використано орендодавцем у рахунок її погашення.

На виконання вищезазначеного пункту договору позивач перерахував відповідачу 342 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 13.09.2022 року з призначенням платежу: «гарантійний платіж згідно рах. №386 від 07.09.2022р. та договору оренди №22/09-01 від 07.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% - 57 000,00 грн. ».

Відповідно до п.3.3 договору сторони погодили, що на період з 07.09.2022 по 15.01.2023 року, розмір орендної плати з урахуванням її індексації становить 01,00 грн. в тому числі ПДВ 00,17 грн. за 1 кв.м орендованого приміщення на місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 450,00 грн., в тому числі ПДВ 75,00 грн.

Сторони погодили, що на період дії військового стану в Україні, орендна плата сплачується орендарем у розмірі 50% від ставки зазначеної в п.3.1 цього договору з урахуванням положень п.3.4 цього договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним сторонами і набуває чинності, з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 серпня 2025 року.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, листом «щодо припинення дії договору» вих.. №22/11-16 від 08.11.2022р. ТОВ "Андромеда-2014" повідомило позивача про припинення договору оренди нежитлових приміщень №22/09-1 від 07.09.2022 року, у зв`язку з порушенням ТОВ «Раді» договору оренди, а саме п.п. 4.1.3., 4.1.10., 4.2.4, які визначають зобов`язання орендаря та регламентують умови письмового погодження проведення реконструкції орендованого приміщення за договором.

У відповідь, листом вих.. №0118-11 від 18.11.2022 року позивач повідомив відповідача про те, що не вчиняв жодних порушень договору. При цьому, позивач не оспорював рішення відповідача щодо розірвання договору оренди в односторонньому порядку, а висловив вимогу щодо повернення суми гарантійного платежу та запропонував укладення мирової угоди для відшкодування збитків, завданих одностороннім розривом договору.

Листом вих. №22/11-16 від 23.11.2022 відповідач повідомив позивача про те, що лист ТОВ "Андромеда-2014" за вихідним №22/11-16 від 08.11.2022р. є передчасним щодо вимоги дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з порушенням п.п. 4.1.3, 4.1.10, 4.2.4 договору оренди.

Листом вих. №22/11-18 від 24.11.2022 ТОВ "Андромеда-2014" повідомило позивача про те, що вважає за необхідне скористатися наданим йому п.9.7 договору оренди правом та прийняло рішення достроково припинити дію договору оренди. Договір оренди вважається розірваним через 185 календарних днів з моменту отримання ТОВ «Раді» цього листа.

У відповідь на листи від 23.11.2022 та від 24.11.2022 позивач направив відповідачу лист вих. №01/30-11 від 30.11.2022 року, в якому повідомив, що зважаючи на прямо, зрозуміло та письмово виражену позицію орендодавця, викладену у листі 08.11.2022, про одностороннє розірвання договору оренди, яка також була підтверджена 09.11.2022 року на зустрічі з директором ТОВ "Андромеда-2014", ТОВ «Раді» розглядає договір оренди розірваним, а орендні відносини припиненими з 08.11.2022. Таке припинення підтверджується діями ТОВ "Андромеда-2014", зокрема припиненням допуску представників ТОВ «Раді» на об`єкт оренди з 08.11.2022 року, створенням перешкод для вивезення з об`єкту оренди належних ТОВ «Раді» та ТОВ «Будівельна фірма «Міжрегіональна будівельна компанія» товарних цінностей та будівельних матеріалів та іншим. А тому, запропоновано повторно сплатити на розрахунковий рахунок ТОВ «Раді» суму гарантійного платежу та компенсувати завдані збитки. Крім того, у зв`язку з тим, що 08.11.2022 року ТОВ "Андромеда-2014" припинило можливість доступу працівників та підрядників ТОВ «Раді» до раніше орендованого приміщення і більше такого доступу не надавало (доступ був наданий одноразово, виключно для вивезення майна, належного орендарю та підряднику), надіслано підписаний ТОВ «Раді» акт приймання-передачі об`єкта оренди від 08.11.2022 року.

Листом вих.. №22/12-21 від 01.12.2022 відповідач повідомив позивача про те, що жодних дій з приводу заборони допуску до об`єкта оренди співробітниками ТОВ "Андромеда-2014" не вчинялося. ТОВ «Раді» був наданий доступ до приміщення об`єкта оренди у повній відповідності до умов договору оренди. ТОВ "Андромеда-2014" прийняло рішення про розірвання договору оренди саме в порядку п.9.7 договору оренди. Даний пункт, окрім іншого, передбачає пільговий період користування об`єктом оренди, а саме передбачено, що орендар має право безкоштовного використання об`єкта оренди протягом останній 2 місяців користування об`єктом оренди. Таким чином, ТОВ "Андромеда-2014" вважає надісланий проект акту приймання-передачі приміщення передчасним та таким, що не несе жодних юридичних наслідків для сторін договору оренди, оскільки договір оренди, у відповідності до п.9.7 договору оренди, має припинити свою дію через 185 днів з дня направлення листа ТОВ "Андромеда-2014" №22/11-18 від 24.11.2022 року.

Листом вих.. №01/09-12 від 09.12.2022 позивач просив відповідача невідкладно сплатити суму гарантійного внеску та суму завданих збитків на розрахунковий рахунок ТОВ «Раді» та надіслати ТОВ «Раді» підписаний з боку ТОВ "Андромеда-2014" акт приймання-передачі приміщення.

Відповідно до ч.1-3 статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 188 ГК України та ч.1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом абодоговором.

Відповідно до п.9.4 договору цей договір може бути достроково (до закінчення строку оренди) розірваний орендодавцем виключно в таких випадках:

- при використанні орендарем орендованого приміщення не за його цільовим призначенням, в тому числі у випадку здачі приміщення в суборенду без попередньої згоди орендодавця,

- при суттєвому погіршенні технічного або санітарного стану приміщення внаслідок дій (або бездіяльності) орендаря,

- у випадку повного або часткового руйнування приміщення, вилучення земельної ділянки, на якій розташоване приміщення, що орендується,

- у випадку недотримання орендарем правил пожежної безпеки,

- у разі порушення орендарем умов пунктів 4.1.1 - 4.1.15 цього договору, або несплати ним в повному обсязі або частково платежів, передбачених розділом 3 цього договору протягом десяти календарних днів після настання строку оплати. При настанні цих обставин договір припиняє свою дію на третій день після надсилання орендарю відповідного листа-попередження орендодавцем.

Відповідно до п.4.1 договору орендар зобов`язується, зокрема:

- дотримуватись правил експлуатації приміщення та не допускати перевантаження електромереж, а також не вчиняти дій, які можуть заважати нормальній роботі орендодавця та інших орендарів (п.4.1.3),

- не проводити перепланування приміщення та капітального ремонту без дозволу орендодавця, а також вживати усіх необхідних заходів для запобігання пошкодженню та псуванню приміщення (п.4.1.6),

- не забруднювати територію орендодавця (п.4.1.10).

У відповідності до п.4.2.4 договору орендар має право: за письмовим погодження із орендарем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого приміщення.

Судом встановлено, що ТОВ «Раді» самовільно без отримання відповідного дозволу від ТОВ "Андромеда-2014" проводили роботи із перепланування та реконструкції приміщення, оскільки в матеріалах справи відсутнє письмове погодження (дозвіл) відповідача надане позивачу, а надана роздруківка обміну повідомлень за допомогою месенджера «Viber» не містить жодних повідомлень від ТОВ "Андромеда-2014" про погодження відповідних робіт та надання дозволу на їх проведення.

Матеріалами справи, а також позивачем не заперечується факт скарги інших орендарів на проведення шумних робіт та запилення інших приміщень у зв`язку з попаданням цементного пилу до комунікаційних шахт.

Частиною 3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи норми закону та умови, укладеного між сторонами договору орендодавцю надано право в односторонньому порядку розірвати договір у зв`язку з порушенням орендарем умов договору, зокрема пунктів 4.1.1 - 4.1.15, та зазначене розірвання не потребує будь-якого погодження чи вчинення дій спрямованих на припинення орендних правовідносин (передачі приміщення) іншою стороною чи укладення відповідних додаткових угод.

А тому, договір оренди нежитлових приміщень №22/09-01 від 07.09.2022 року було припинено в односторонньому порядку (за ініціативи відповідача) через три дні після надсилання листа від 08.11.2022 року, тобто 11.11.2022 року.

Також, суд зазначає, що договором оренди та чинним законодавством не передбачено одностороннє відкликання повідомлення про розірвання договору як підставу для відновлення припинення договірних зобов`язань. Крім того, лист відповідача №22/11-16 від 23.11.2022 щодо передчасності повідомлення про дострокове розірвання договору оренди у зв`язку з порушенням п.п. 4.1.3, 4.1.10, 4.2.4 договору оренди, направлений вже після моменту припинення договору оренди, тобто за межами визначеного договором триденного строку.

Як зазначалось раніше на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу гарантійний платіж в розмірі 342 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 13.09.2022 року з призначенням платежу: «гарантійний платіж згідно рах. №386 від 07.09.2022р. та договору оренди №22/09-01 від 07.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% - 57 000,00 грн. ».

Так, в п. 3.2 договору передбачено, що гарантійний платіж, протягом строку дії цього договору, має відповідати сумі двомісячного орендного платежу, встановленого п. 3.1. цього Договору та індексується відповідно п. 3.4 договору. У разі виникнення заборгованості по оплаті платежів визначених у розділі 3 цього договору, гарантійний платіж може бути використано орендодавцем у рахунок її погашення.

Таким чином, договором оренди визначено єдину мету внесення гарантійного платежу - забезпечення права орендодавця (відповідача) на отримання визначеної плати за користування приміщенням. Інші цілі, на які може бути використаний такий платіж договором не передбачені.

Строк дії договору/користування позивачем орендованим приміщенням тривав з 07.09.2022 року до 11.11.2022 року.

Відповідно до п.3.3 договору сторони погодили, що на період з 07.09.2022 по 15.01.2023 року, розмір орендної плати з урахуванням її індексації становить 01,00 грн. в тому числі ПДВ 00,17 грн. за 1 кв.м орендованого приміщення на місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 450,00 грн., в тому числі ПДВ 75,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив передбачену орендну плату та вартість експлуатаційних витрат за час користування приміщенням у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: №7 від 13.09.2022 року на суму 360 грн., №24 від 14.10.2022 року на суму 125,00 грн., №25 від 14.10.2022 року на суму 450,00 грн., №26 від 14.10.2022 року на суму 130,15 грн., №2 від 18.01.2023 року на суму 105,00 грн., №3 від 18.01.2023 року на суму 225,00 грн., №4 від 18.01.2023 року на суму 157,54 грн. Тобто, виконав свої зобов`язання по договору оренди у повному обсязі.

Судом враховано, що договором оренди передбачено право відповідача на використання гарантійного платежу виключно для стягнення несплаченої частини орендної плати та суми експлуатаційних витрат, які були сплачені позивачем у повному обсязі.

Договором оренди не передбачено право відповідача на набуття власності на решту коштів гарантійного платежу, які залишаються після припинення договору оренди та проведення остаточних розрахунків.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність заборгованості з орендної плати за час користування орендованим майном, суд вважає, що гарантійний платіж підлягає поверненню позивачу.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу гарантійного платежу.

У зв`язку з чим, вимога позивача щодо стягнення з відповідача гарантійного платежу в розмірі 342 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи відсутність вимоги відповідача щодо стягнення з відповідача орендних платежів з 11.11.2022, тобто відсутності порушеного права позивача та встановлення факту розірвання договору з 11.11.2022 року, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання відсутнім права ТОВ "Андромеда 2014" на нарахування та стягнення з ТОВ "Раді" орендної плати та експлуатаційних витрат за договором оренди нежитлових приміщень №22/09-1 від 07.09.2022 з 11.11.2022.

Щодо вимоги позивача про стягнення збитків суд зазначає наступне.

Так, в позовній заяві зазначено, що відповідач всупереч вимог закону і договору оренди безпідставно, всупереч положенням ст.ст. 526, 614 ЦК України та ст. ст. 193, 198 ГК України розірвав вказаний договір в односторонньому порядку, припинив користування позивачем орендованими приміщеннями чим унеможливив створення позивачем діагностичного центру, для якого винаймалося приміщення, та завдав позивачеві збитків на загальну суму 3 747 139,17 грн.

Зокрема, зважаючи на укладений договір оренди, позивачем була замовлена велика кількість проектних, консультаційних та підрядних робіт, необхідних для створення такого високотехнологічного господарського об`єкту, яким є діагностичний центр. Результати вказаних робіт були безпосередньо пов`язані з місцем розташування орендованого приміщення та не можуть бути використані в подальшому (через неможливість їх використання для створення діагностичного центру за іншою адресою). Так, позивач поніс витрати, пов`язані з пошуком даного приміщення, проведенням будівельних та технічних експертиз, створенням дизайн- проекту, виконанням будівельних робіт, проведенням рекламної компанії центру.

Частиною 1 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст.. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Так, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі № 3-210гс14.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Суд зазначає, що сторонами в договорі оренди передбачено розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку орендодавцем.

Дану умову та ризик її застосування, ТОВ «Раді» взяло на себе при укладенні такого договору оренди у відповідній редакції.

Отже, ТОВ «Раді» мало усвідомлювати, що підписуючи та укладаючи договір оренди, останнє несе ризик здійснення своєї господарської діяльності в приміщенні з урахуванням конкретних умов цього договору оренди.

Крім того, договір оренди не містить будь-яких застережень чи зауважень з приводу відшкодування витрат на проведення робіт в приміщенні після закінчення строку дії договору оренди або його дострокового розірвання (припинення).

Отже, укладаючи договори щодо проектування, дизайну, будівельних робіт в приміщенні, ТОВ «Раді» мало б усвідомлювати, що витрати на проведення таких робіт чи надання послуг цілком та повністю покладається на позивача.

Тому вимоги (претензії) ТОВ «Раді» щодо наявності підстав для відшкодування збитків, через розірвання договору оренди є необґрунтованими та такими, що перекладають відповідальність за здійснення своєї господарської діяльності, ризики її здійснення на третіх осіб.

В позовній заяві позивач вказує, що зважаючи на укладений договір оренди, останнім була замовлена велика кількість проектних, консультаційних та підрядних робіт, необхідних для функціонування діагностичного центру.

Однак, жодних обґрунтувань щодо укладення таких договорів внаслідок винних дій ТОВ «Андромеда-2014» та причинно-наслідкового зв`язку між укладенням даних договорів з діями ТОВ «Андромеда-2014» надано не було.

Таким чином, дані витрати були здійсненні позивачем на свій розсуд виключно з третіми особами для здійснення свої господарської діяльності та були здійснені за своїми договірними зобов`язаннями, а тому такі витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

У зв`язку з вищезазначеним, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 3 747 139,17 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77 ст.ст. 79, 129, ст.ст. 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014" (03142, м. Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35-37, код ЄДРПОУ 39374714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Раді" (04128, м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 57В, квартира 61, код ЄДРПОУ 44482006) гарантійний платіж в сумі 342 000 (триста сорок дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 5 130 (п`ять тисяч сто тридцять) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 06.07.2023 року.

Суддя С. М. Мудрий