Постановление суда № 112036441, 03.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3299/23

УХВАЛА

26 червня 2023 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Сініцина А.С.,

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Тонкошкура І.В.

представника відповідача - Білоус Р.М.

розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

встановив:

І. Зміст вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач, ГУНП в Одеській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 11.01.2023 року № 69 Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб БПОП ГУНП в Одеській області в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0053690) інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНІІ в Одеській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 11 січня 2023 року № 41 о/с По особовому складу в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0053690) інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області, зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № І роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області з 17.01.2023 року;

- стягнути з Головного Управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ: 40108740) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2023 року по дату набрання чинності рішення про поновлення з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, 24 грудня 2022 року сталося ДТП за його участю в якості пасажира, що стало підставою для прийняття оскаржуваних наказу ГУНП в Одеській області від 11.01.2023 року № 69 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб БПОГІ ГУНІІ в Одеській області», яким до позивача застосовано стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також наказу ГУ НП в Одеській області від 11 січня 2023 року № 41 о/с «По особовому складу» про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області, зі служби в поліції. Позивач вважає оскаржувані накази протиправними, оскільки відповідачем не було з`ясовано фактів порушень з боку позивача, а також відповідачем не було дотримано вимог, передбачених статтями 147-149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, не враховані обставини та відсутність вини безпосередньо позивача.

06.04.2023 року представником позивача надано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском 15-денного строку звернення до суду з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченого частиною 4 статті 41 Дисціплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337- VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут НП України) в редакції Закону України від 15.03.2022 року № 2123-IX « Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану». Дана заява обґрунтована тим, що в матеріалах службового розслідування які надані до відзиву на позовну заяву, наявна копія листа на адресу ОСОБА_1 , яким останньому було направлено наказ № 69 від 11.01.2023 р. Зазначений лист з наказом № 69 від 11.01.2023 було направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом (доказ відправлення надаємо суду). Відповідно до трекінгу поштових відправлень Укрпошти ОСОБА_1 20.01.2023 р. отримав лист та наказ від 11.01.2023 № 69. Вказані обставини підтверджують, що саме 20.01.2023 року ОСОБА_1 ознайомився із наказом ГУНП в Одеській області від 11.01.2023 року № 69 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП в Одеській області» та фактично дізнався про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів, проте адміністративний позов був поданий 17.02.2023 року, тобто майже через місяць від початку відліку строку на оскарження наказу.

У підготовчому засіданні 26.06.2023 року представник відповідача підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити.

23.05.2023 року представник позивача надав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, яким підтверджує, що дійсно позивачем 20 січня 2023 року було отримано лист з наказами, а позовну заяву подав лише 17 лютого 2023 року, проте вважає, що на той час існувало багато причин неможливості звернення до суд, а саме у нашій країні наявний військовий і стан та часті повітряні тривоги, також в той період часу існували постійні відключення електроенергії, додатково у зв`язку із фактом зміни позивачем уставленого складу життя він перебував у стресі, також додатково просить суд прийняти до уваги його необізнаність щодо змін до безпосередньо дисциплінарного уставу та факту скорочення у зв`язку із військовим станом строків за захистом моїх прав.

У підготовчому засіданні 26.06.2023 року представник позивача підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.03.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.03.2023 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання на 07 квітня 2023 р.

Протокольною ухвалою суду від 07.04.2023 року відкладено підготовче засідання у зв`язку з наданням часу представнику позивача ознайомитись з клопотаннями відповідача, відзивом на позов та матеріалами службового розслідування, наступне підготовче засідання призначено на 04.05.2023 р.

Протокольною ухвалою суду від 04.05.2023 року відкладено підготовче засідання у зв`язку з неявкою у підготовче засідання сторін, наступне підготовче засідання призначено на 18.05.2023 р. 10-00 год.

Протокольною ухвалою суду від 18.05.2023 року позов залишено без руху у зв`язку з виявленням судом факту пропуску позивачем 15-денного строку звернення до суду після відкриття провадження, запропоновано позивачу протягом 5-ти днів з моменту проголошення даного рішення надати клопотання про поновлення строку звернення до суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.,

Ухвалою від 24.05.2023 року продовжено розгляд справи у зв`язку з поданням 23.05.2023 року представником позивача заяви про поновлення строку звернення до суду, призначено підготовче засідання на 26 червня 2023 року.

У підготовчому засіданні 26.06.2023 р. проголошено вступну та резолютивну частину ухвалу суду.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

11.01.2023 року наказом Головного Управління Національної поліції в Одеській області № 69 Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб БПОП ГУНП в Одеській області до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0053690) інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНІІ в Одеській області застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ( пункт цього наказу). ( т. І а.с. 5-11)

17.01.2023 року наказом Головного Управління Національної поліції в Одеській області № 41 о/с По особовому складу лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0053690) інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області звільнено зі служби в поліції ( т. І а.с. 4).

17.01.2023 року супровідним листом Головного Управління Національної поліції в Одеській області за вих. № 9/389 повідомлено ОСОБА_1 , що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 17 січня 2023 року № 41 о/с його звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» з 18 січня 2023 року, на підставі дисциплінарного наказу ГУНП в області від 11 січня 2023 року № 69, а також про прибуття до управління кадрового забезпечення ГУНП для отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки. У додатку до вказаного листа вказано витяг з наказу ГУНП в Одеській області від 17 січня 2023 року № 41 о/с та довідка згідно додатку 28 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487) ( т. І а.с. 19).

Відповідно до наявного у справі поштового конверту із зазначенням номеру відправлення рекомендованого повідомлення про вручення 6501409442669 та трекінгу поштових відправлень Укрпошти вказаний лист ГУ НП в Одеській області з додатками були отримані позивачем 20.01.2023 р. ( т. І а.с. 21-23)

Вважаючи, що позивачем пропущений 15-денний строк звернення до суду з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченого частиною 4 статті 41 Дисціплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337- VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут НП України) в редакції Закону України від 15.03.2022 року № 2123-IX « Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» відповідач вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду.

V. Норми права, які застосував суд.

За положеннями пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337- VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України, в редакції Закону № 2123-IX від 15.03.2022 (далі - Дисциплінарний статут НП України) до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції.

Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вказані норми кореспондуються з положеннями ч. 8 ст. 240 КАС України, згідно з якими суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

VI. Оцінка суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Відповідно до матеріалів справи, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, тобто даний позов поданий у спірних правовідносинах, що виникли, зокрема, в межах звільнення позивача з публічної служби.

При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).

У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Тобто у контексті цьому судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут НП України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в подібних правовідносинах у постанові 08 лютого 2023 року справа № 120/7567/22, адміністративне провадження № К/990/36381/22.

Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це підтверджений належними та допустимими доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Представник позивача та позивач у підготовчому засіданні підтвердили, що 20 січня 2023 року супровідним листом ГУ НП в Одеській області позивачем був отриманий наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 17 січня 2023 року № 41 о/с, а до суду позивач звернувся 17 лютого 2023 року.

Відтак, після відкриття провадження у справі судом встановлено, а сторонами не заперечувалось, що з вказаними вимогами позивач звернувся з пропуском 15-денного строку з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Згідно із частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Як наголошено в постанові Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі № 320/6121/21, позовну заяву може бути залишено без розгляду у разі, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. При цьому зміст вказаних процесуальних норм вказує, що у разі якщо позивач при поданні позовної заяви не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними, то суд має залишити позов без руху та надати позивачу строк на звернення до суду з заявою про поновлення строку.

Надаючи правову оцінку доводам представника позивача про поновлення строку звернення до суду та поважність причин його пропуску, суд враховує наступне.

Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку відсутність поважних причин його пропуску.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Щодо посилань представника позивача на запровадження воєнного стану в Україні, як поважною та самостійною причиною для поновлення процесуального строку для оскарження спірного наказу, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

У постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, прийнятих Радою суддів України від 02.03.2022, судам рекомендовано продовжити процесуальні строки до закінчення воєнного стану в Україні.

Проте в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на даний час. Водночас продовження процесуальних строків до його закінчення спричинить порушення стабільності суспільних відносин.

Суд зазначає, що, незважаючи на воєнний стан, безліч поштових відділень працювали безперебійно. Одеський окружний адміністративний суд не припиняв виконувати свої повноваження.

А відтак, суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.

Відтак, позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд критично відносить до доводів представника позивача щодо необізнаності позивача про зміни у законодавстві в частині скорочення строку оскарження наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, оскільки службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки ( пункт 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду пропущений з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними.

Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Судом також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Круз проти Польщі» виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об`єктивних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, суд дійшов висновку про застосування процесуальних наслідків, передбачених ч. 8 ст. 240 КАС України, шляхом залишення позову без розгляду

Пунктом 2 ч. 2 ст. 183 КАС України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 4, 122, 123, 183, 243, 248, 250 КАС України, суд

ухвалив:

Задовольнити клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06.04.2023 р. про залишення позову без розгляду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу що постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Копію ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Повний текст ухвали складений та підписаний 03 липня 2023 року.

Суддя В.А. Дубровна