Решение № 112023031, 06.07.2023, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

06.07.23

ЄУН 336/3923/23

провадження № 2/336/2062/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

06 липня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/3923/23 (провадження 2/336/2062/23), за позовною заявою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району до ОСОБА_1 ,

про стягнення надміру виплаченої суми державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, -

встановив:

02 травня 2023 року, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що на обліку в управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (надалі - Управління) знаходиться облікова справа № 613820 по призначенню тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Порядок призначення та виплати тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату регулюється «Порядком призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1098.

Вперше ОСОБА_1 звернувся до управління 12.03.2019 року для оформлення тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Відповідачем було заповнено «Заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», а також надано пакет документів, передбачений пунктом 5 Порядку.

Довідкою № 5 від 07.02.2019 р. про наявний страховий стаж, виданою ОСОБА_1 визначено, що 20.01.2022 року - це дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату. Таким чином, право на отримання державної соціальної допомоги у ОСОБА_1 було до 20.01.2022 року.

ОСОБА_1 , 1959 р.н., 18.03.2019 року була призначена відповідна допомога на період з 20.01.2019 р. по 19.07.2019 р. У подальшому ОСОБА_1 звертався із заявою про призначення державної соціальної допомоги кожні 6 місяців, як передбачено підпунктом 2 пункту 2 Порядку.

В січні 2022 року за подовженням виплати допомоги ОСОБА_1 не звертався, у зв`язку із набуттям права на пенсійну виплату. Призначення та виплату управлінням державної соціальної допомоги припинено з січня 2022 року.

В січні 2023 року управління отримало рекомендації верифікації Міністерства фінансів України, в яких ОСОБА_1 був зазначений як особа, яка одночасно отримує виплату державної соціальної допомоги та пенсію.

Додатковою перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 з 20.01.2022 призначена пенсія за віком, водночас в березні 2022 року при здійсненні масового подовження виплати державних допомог згідно постанови КМУ №214 від 07.03.2022 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» в ПК «АСОПД/КОМТЕХ» ОСОБА_1 автоматично призначена допомога з 24.02.2022 року, яка виплачувалась по лютий 2023 року включно. Таким чином виникли надміру виплачені державні кошти на загальну суму 21619,36 грн.

Продовження виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 відбулося в автоматичному режимі без участі роботи спеціалістів управління. У зв`язку з тим, що під масовий перерахунок підпадали десятки тисяч отримувачів різних видів допомог, відслідкувати та виявити помилку у ручному режимі було неможливо. Помилка виявилась тільки у січні 2023 року після проведення верифікації Міністерства фінансів України. Виплату державної соціальної допомоги за січень 2023 року вже було проведено до отримання рекомендацій верифікації, тому період, за який ОСОБА_1 помилково отримав допомогу, з 24 лютого 2022 по січень 2023 включно.

В телефонному режимі його син ОСОБА_2 був ознайомлений з вищезазначеним (оскільки ОСОБА_1 на момент зв`язку був хворим), але на пропозицію добровільного погашення відповів відмовою.

На сьогоднішній день у добровільному порядку до державного бюджету кошти не повернуто.

Таким чином, загальна сума надміру отриманих коштів ОСОБА_1 складає 21619 грн. 36 коп.

Спеціалістами управління на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлено повідомлення (листи) про виникнення переплати та вирішення питання, щодо повернення надміру отриманої державної допомоги: № 02-14/756 від 28.03.2023р., № 11-19/809 від 04.04.2023р.

Станом на дату подачі позовної заяви відповідач надмірно виплачені кошти державної соціальної допомоги на рахунок Управління не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач, ОСОБА_1 в судові засідання призначені на 02 червня 2023 року о 12-00 год. та 06 липня 2023 року о 12-00 год., не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення кореспонденції за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, згідно зі ст. 128 ЦПК України, вважається повідомленою належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, як отримувач тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 12 березня 2019 року.

В заяві від 12 березня 2019 року просив про призначення тимчасової державної соціальної допомоги особі, не набула права на пенсію та зазначив рахунок в банківській установі, куди перераховувати грошову допомогу.

Відповідно до довідки № 5 від 07.02.19 про наявний страховий стаж зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України 06.02.2019, вік визначений ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 60 років, страховий стаж, передбачений нормою зазначеної статті 26, наявний страховий стаж, за наявності не менш як 26 років страхового стажу 21, не працює з 10.01.2001. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 20.01.2022. На обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Так, позивачу було достовірно відомо, що ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату з 20.01.2022 року.

В поданій до заяви декларації відповідач вказав членів сім`ї: себе - ОСОБА_1 та дружину ОСОБА_3 . Вказав, що він та дружина не працюють. Транспортних засобів, земельних ділянок не мають, додаткових доходів до існування не мають.

Ставивши підпис під заявою та декларацією відповідача було попереджено, про відмову в призначені або припиненні виплати державної соціальної допомоги в разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан.

Відповідачем було надано позивачу копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та копію трудової книжки.

Рішенням Управління від 18.03.2019 року було призначено відповідачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» тимчасову державну соціальну допомогу особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату на півроку (з 20.01.2019 по 19.07.2019) в розмірі 1497,00 грн., щомісячно.

Позивачем складено відповідне повідомлення про надання державної допомоги особам, які не мають права на пенсію, в якому ОСОБА_1 повідомляють про призначення відповідно до Закону України тимчасову державну соціальну допомогу особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 20.01.2019 по 19.07.2019 в розмірі 1497,00 грн., щомісячно.

У подальшому ОСОБА_1 звертався із заявою про призначення державної соціальної допомоги кожні 6 місяців, як передбачено підпунктом 2 пункту 2 Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1098 - тимчасова допомога перераховується особі кожні шість місяців з урахуванням змін її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу і виплачується до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває право на пенсійну виплату.

Останній раз ОСОБА_1 звертався, до позивача, з заявою про призначення соціальної допомоги, 18 серпня 2021 року, та до заяви подавав відповідну декларацію про доходи та майновий стан.

Рішенням Управління від 24.08.2021 року було призначено відповідачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» тимчасову державну соціальну допомогу особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату на півроку (з 01.07.2021 по 31.12.2021) в розмірі 1854,00 грн., щомісячно.

Позивачем складено відповідне повідомлення про надання державної допомоги особам, які не мають права на пенсію, в якому ОСОБА_1 повідомляють про призначення відповідно до Закону України тимчасову державну соціальну допомогу особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 01.07.2021 по 31.12.2021 в розмірі 1854,00 грн., щомісячно.

В січні 2022 року за продовженням виплати допомоги ОСОБА_1 не звертався, у зв`язку із набуттям права на пенсійну виплату. Призначення та виплату управлінням державної соціальної допомоги припинено з січня 2022 року.

В січні 2023 року управління отримало рекомендації верифікації Міністерства фінансів України, в яких ОСОБА_1 був зазначений як особа, яка одночасно отримує виплату державної соціальної допомоги та пенсію.

ОСОБА_1 з 20.01.2022 призначена пенсія за віком, водночас в березні 2022 року при здійсненні масового подовження виплати державних допомог згідно постанови КМУ №214 від 07.03.2022 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» в ПК «АСОПД/КОМТЕХ» ОСОБА_1 автоматично призначена допомога з 24.02.2022 року, яка виплачувалась по лютий 2023 року включно.

Продовження виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 відбулося в автоматичному режимі, це виявили у січні 2023 року після проведення верифікації Міністерства фінансів України.

Відповідно до рішення Управління від 06.02.2023 року ОСОБА_1 було знято з оплати з 20.01.2022 року. У зв`язку з чим здійснено перерахунок соціальної допомоги з 01.01.2022 по 19.01.2022, розмір допомоги 1934,00 грн.

Відповідно до довідки від 22 березня 2023 року ОСОБА_1 надміру виплачено державні кошти на загальну суму 21619,36 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком переплата з тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, виникла при одночасному отриманні пенсії за віком в період 24.02.2022 року по 31.01.2023 року в розмірі 21619,36 грн.

Позивачем 28 березня 2023 року за № 02-14/756 складено повідомлення адресоване ОСОБА_1 , де останній запрошувався до управління для вирішення питання стосовно надміру отриманих державних коштів. В іншому випадку управління зверниться до суду.

Доказів вручення ОСОБА_1 такого повідомлення, позивачем, до позовної заяви, не надано.

Позивачем 04 квітня 2023 року за № 11-19/809 складено повідомлення адресоване ОСОБА_1 , де останнього повідомляли про необхідність повернення надмірно отриманих коштів і сумі 21619,36 грн. на рахунок управління. Проте, доказів вручення ОСОБА_1 такого повідомлення, позивачем, до позовної заяви, не надано.

Відповідно до службової від 10.04.2023 року працівник управління повідомляв про те, що виявлено, що ОСОБА_1 при одночасному отриманні пенсії за віком в період з 24.02.2022 року по 31.01.2023 року, отримав кошти тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, надміру виплачені йому в зв`язку з автоматичним подовженням виплат на час військового стану згідно законодавства.

В ній також зазначено, що його син ОСОБА_2 був ознайомлений з вищезазначеним (оскільки ОСОБА_1 хворів), але добровільно погашати відмовився. Йому повідомлено про стягнення в судовому порядку.

Позивачем не надано доказів, того що повідомлявся у встановленому порядку саме відповідач ОСОБА_1 .

Доводи позивача про повідомлення сина, суд не бере до уваги, оскільки він не є учасником справи. Крім того, зазначені позивачем засоби зв`язку (номери мобільних телефонів не належать ні відповідачу ОСОБА_1 , ні його сину ОСОБА_2 ).

Відповідно до довідки від 25 квітня 2023 року ОСОБА_1 надміру виплачено державні кошти на загальну суму 21619,36 грн.

Таким чином, загальна сума надміру отриманих коштів ОСОБА_1 складає 21619 грн. 36 коп.

Представником позивача, зазначається, що спеціалістами управління на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлено повідомлення (листи) про виникнення переплати та вирішення питання, щодо повернення надміру отриманої державної допомоги: № 02-14/756 від 28.03.2023р., № 11-19/809 від 04.04.2023р. Доказів отримання відповідачем вказаних повідомлень (листів) суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1098 (далі - Порядок № 1098), визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі - тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу.

Тимчасова допомога перераховується особі кожні шість місяців з урахуванням змін її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу і виплачується до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває право на пенсійну виплату.

Призначення допомоги здійснюється під час досягнення пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особа звертається до органів Пенсійного фонду України із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку тимчасова допомога призначається з дня, що настає за датою досягнення пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо звернення за тимчасовою допомогою відбулося не пізніше ніж через три місяці після досягнення такого віку.

Призначення і виплата тимчасової допомоги та перелік необхідних документів встановлений Порядком призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1098.

Відповідно до пункту 5 Порядку (в редакції на момент звернення з заявою) для призначення тимчасової допомоги особа подає органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання документи передбачені цим пунктом Порядку, зокрема: - заяву; документ, що посвідчує особу; - інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання (адресу місця фактичного проживання); - документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу та мають про це відмітку в паспорті); - довідку про наявний страховий стаж, видану органами Пенсійного фонду України; - декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги; - копію рішення про призначення опікуна (для особи, яку визнано недієздатною).

Інформація про склад сім`ї особи, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги, зазначається в декларації про доходи та майновий стан.

Форми заяви та декларації про доходи та майновий стан затверджено наказами Мінсоцполітики від 21 квітня 2015 р. № 441 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» та від 22 липня 2003 р. № 204 «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб».

Якщо особа звертається за призначенням тимчасової допомоги за місцем фактичного проживання, до заяви додається довідка про неотримання такої допомоги в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на особу, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги.

В заяві від 12 березня 2019 року відповідач просив про призначення тимчасової державної соціальної допомоги особі, не набула права на пенсію та зазначив рахунок в банківській установі, куди перераховувати грошову допомогу. До заяви надавалась довідка № 5 від 07.02.19 про наявний страховий стаж ОСОБА_1 , декларація про доходи та майновий стан, копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та копія трудової книжки.

Допомога відповідачу була призначена відповідно до вказаного нормативно-правового акту.

Позивачу було достовірно відомо, що ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату з 20.01.2022 року.

В січні 2022 року за продовженням виплати допомоги ОСОБА_1 не звертався, у зв`язку із набуттям права на пенсійну виплату.

Продовження виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 відбулося в автоматичному режимі, з 24.02.2022 року, яка виплачувалась по лютий 2023 року включно, що було виявлено працівниками управління у січні 2023 року після проведення верифікації Міністерства фінансів України.

Про таке продовження, позивач відповідача не повідомляв.

Відповідно до пункту 16 Порядку виплата призначеної тимчасової допомоги припиняється:

- якщо особою приховано відомості або навмисно подано недостовірні дані про її дохід та майновий стан, що вплинуло на призначення тимчасової допомоги і визначення її розміру та внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, що настає за тим, у якому виявлено зазначені факти;

- у разі працевлаштування або зайняття підприємницькою діяльністю - з місяця, в якому особа працевлаштувалася або зайнялася підприємницькою діяльністю;

- у разі призначення пенсії - з дати її призначення;

- у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон - з першого числа місяця, що настає за місяцем виїзду;

- у разі смерті особи - з місяця, що настає за тим, у якому особа померла.

У разі неодержання тимчасової допомоги протягом шести місяців підряд її виплата тимчасово припиняється.

Відповідно до пункту 23 Порядку, контроль за правильністю призначення і виплати тимчасової допомоги здійснює орган соціального захисту населення, у тому числі через соціальних інспекторів.

Органи соціального захисту населення мають право робити запити і в строк до 15 календарних днів з дати надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від територіальних органів ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від особи, яка звертається за призначенням тимчасової допомоги.

Для перевірки даних про дохід (відсутність доходу) використовуються відомості ДФС із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до пункту 24 Порядку, якщо особою приховано відомості або навмисно подано недостовірні дані про її дохід та майновий стан, що вплинуло на призначення тимчасової допомоги і визначення її розміру та внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: - визначають обсяг надміру виплачених коштів і встановлюють строк їх повернення залежно від матеріального стану особи; - повідомляють особі про обсяг надміру виплачених коштів і строк їх повернення; - у разі врахування надміру виплачених коштів під час виплати тимчасової допомоги в наступні періоди на підставі своїх рішень проводять щомісячні відрахування у розмірі, який не перевищує 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; - у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлений строк вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

В статті 1215 ЦК України встановлено як загальне правило (поверненню не підлягає допомога, яка виплачена юридичною особою добровільно), так і виключення з нього - відсутність розрахункової помилки зі сторони платника та недобросовісність з боку набувача. Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презумується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом в постанові від 20.02.2018 р. у справі №174/406/16-ц, тому вказана грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила, не доведе, що виплата була здійснена внаслідок рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Саме такі правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13 та від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18) та згідно із положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України враховуються судом першої інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, судом встановлено, що позивачу було достовірно відомо, що ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату з 20.01.2022 року.

В січні 2022 року за продовженням виплати допомоги ОСОБА_1 не звертався, у зв`язку із набуттям права на пенсійну виплату.

Продовження виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 відбулося в автоматичному режимі, з 24.02.2022 року, яка виплачувалась по лютий 2023 року включно, що було виявлено працівниками управління у січні 2023 року після проведення верифікації Міністерства фінансів України.

Про таке продовження, позивач відповідача не повідомляв.

Не можуть вважатися рахунковими помилками, не пов`язані з обчисленнями, помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце по даній справі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року (остаточне рішення 20.01.2012) встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний висновок міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011р. Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120 від 05.01.2000 р, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, від 18.06.2002 р., ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Як вже зазначалося вище, контроль за правильністю призначення і виплати тимчасової допомоги здійснює орган соціального захисту населення, у тому числі через соціальних інспекторів.

Органи соціального захисту населення мають право робити запити, та отримувати інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від особи, яка звертається за призначенням тимчасової допомоги.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що переплата соціальної допомоги виникла внаслідок зловживань з боку відповідача, чи відповідач допустив недобросовісну поведінку, позивач суду не надав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів у розмірі 21619,36 грн., не встановлено і рахункової помилки, а отже поверненню зазначена сума не підлягає.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача надміру виплачених коштів тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову, слід залишити за позивачем понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 275, 278-279, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплаченої суми державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, код ЄДРПОУ 37573780, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складання повного судового рішення 06 липня 2023 року.

Суддя: